про відмову у відкритті апеляційного провадження
05 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9403/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року у справі № 160/9403/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволений.
20.01.2021 відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою у цій справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, у зв'язку з несплатою судового збору.
29.03.2021 відповідач повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, не пізніше десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Копію вказаної ухвали разом з супровідним листом відправлено на адресу апелянта.
На адресу суду від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що відповідач вже звертався з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року, проте така скарга була повернута йому у зв'язку з несплатою судового збору. Вказує на те, що запроваджено карантин на всій території України та посилається на доповнення розділу VI "Прикінцевих положень" КАС України, у зв'язку з чим вважає, що ним пропущено строк з поважних причин. Також зазначив, що повторна апеляційна скарга подана зі сплатою судового збору.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зауважує таке.
Згідно з ст. 121 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за заявою учасника справи.
Разом з цим, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції:
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року №255, постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291, постановою Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 року №343, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №500, постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641) установлено з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року на всій території України карантин.
У клопотанні про поновлення строку скаржник посилається тільки на наявність карантину, однак не надає суду доказів того, що неможливість подати апеляційну скаргу у строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з ним.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлено карантин, були чинними як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час подання апелянтом обох апеляційних скарг, а тому, доводи відповідача стосовно того, що запровадження карантину в Україні стало причиною невчасного подання до суду апеляційної скарги, є безпідставними.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини “... підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…”.
Тобто, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу “належного урядування” та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Вказаний висновок апеляційним судом здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної в постановах від 12 квітня 2019 року у справі № 826/10498/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 804/15772/15 та від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16.
Крім того, відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Обов'язок особи сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення визначений ст. 132 КАС України та статтею 3 Закону України “Про судовий збір”.
Такий обов'язок, на переконання суду, слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Враховуючи зазначене, колегія суддів зауважує, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо сплати судового збору при поданні апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику такої скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, суд зауважує, що обов'язок стосовно сплати судового збору не можна розцінювати як перепону для судового захисту або як надання переваги одному учаснику судового процесу перед іншим, оскільки обов'язок сплати судового збору встановлений Законом для будь-якої особи, що звертається до суду та не має пільг зі сплати судового збору, або не звільнена від його сплати в силу Закону.
Стосовно того факту, що повторна апеляційна скарга подана відповідачем через 13 днів після повернення судом попередньої, і ця обставина свідчить про добросовісне виконання ним процесуальних обов'язків, апеляційний суд зазначає, що адміністративне процесуальне законодавство не містить поняття «повторна апеляційна скарга», а відповідно і строків для її подання. Статтею 295 КАС України передбачено єдиний строк для подання апеляційної скарги на рішення суду - 30 днів з дня його проголошення, а тому будь-яка апеляційна скарга - вперше, вдруге чи втретє подана - повинна подаватися саме в цей строк. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає неважливим, в який строк після повернення апеляційної скарги апелянт звернувся з новою скаргою, оскільки, якщо така скарга подана у строк, який перевищує 30 днів, то це означає, що вона подана після спливу строку на апеляційне оскарження.
Відсутність же у відповідача коштів на сплату судового збору свідчить лише про "неналежне урядування" з боку держави, а тому державні органи не можуть в такому випадку розраховувати на поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки це буде порушенням принципу рівності сторін та наданням переваг суб'єкту владних повноважень перед іншим учасником справи.
Рішення суду в цій справі набрало законної сили ще 11 січня 2021 року, тобто вже більше ніж 3,5 місяці, а тому колегія суддів з урахуванням зазначених обставин, а також принципу правової визначеності, не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені апелянтом причини підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/9403/20 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року необхідно відмовити.
На підстав викладеного, керуючись ст. 299, 325, 328, 329 КАС України, суд
Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року у справі № 160/9403/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко