30 квітня 2021 року справа № 580/1610/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря - Глийової В. Г.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника позивача - Бакаєвої В. О. (за ордером),
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Київ) (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ВП №55633673 головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Київ) Глущенко В. М. про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 25000 долларів США.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що при винесені оскаржуваної постанови головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Київ) Глущенко В. М. порушено строки її винесення. Зазначає, що оскільки провадження №55633673 закрито на підставі заяви стягувача ОСОБА_3 , підстави для стягнення суми виконавчого збору у державного виконавця відсутні.
Ухвалою суду від 21.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання для розгляду адміністративної справи на 09 год. 00 хв. 30 квітня 2021 року.
29.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив, щодіяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України "Про виконавче провадження". Вказав, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”. У відзиві зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки згідно Списку №866 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 11.02.2021 їй надсилався рекомендований лист з постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2021. З вказаних підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У судовому засіданні 30.04.2021 позивач та її представник позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі. Позивач зазначила, що про винесення оскаржуваної постанови дізналась 19.03.2021, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. З вказаних підстав вважає посилання відповідача на пропущення строку звернення до суду необгрунтованими.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
25.01.2018 головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дахненком Р.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55633673 на підставі виконавчого листа № 712/11257/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) доларів США, виданого 27 грудня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси.
14.12.2020 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від стягувача ОСОБА_3 надійшла заява про повернення без подальшого виконання виконавчого документа №712/11257/17 від 27.12.2017 на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майнових претензій до боржника станом на дату подання указаної заяви.
24.12.2020 головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Глущенко В. М. на підставі заяви стягувача ОСОБА_3 , керуючись п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення стягувачу ОСОБА_3 виконавчого листа № 712/11257/17, виданого 27 грудня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси.
08.02.2021 головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Глущенко В.М. винесено постанову ВП №55633673 про стягнення виконавчого збору у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США.
08.02.2021 головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Глущенко В.М. винесено постанову ВП №64427659 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови №55633673 від 05.02.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США.
Вважаючи постанову головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Київ) Глущенко В. М. про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 25000 долларів США від 08.02.2021 у виконавчому провадженні №55633673, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом ( ст. 10 Закону № 1404-VIII).
Згідно 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно ч. 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ ).
Судом встановлено, що головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Київ) Глущенко В. М. 24.12.2020 винесено постанову про повернення стягувачу ОСОБА_3 виконавчого листа № 712/11257/17, виданого 27 грудня 2017 року Соснівським районним судом м.Черкаси.
Постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США винесено 08.02.2021.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору прийнята з порушенням встановленого Законом №1404-VIII строку.
Згідно з ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Частиною п 5 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII).
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок) фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
З аналізу наведених норм Порядку слідує, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Судом встановлено, що головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Київ) Глущенко В. М. повернуто виконавчий лист № 712/11257/17 виданий 27 грудня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси стягувачу ОСОБА_3 на підставі його заяви відповідно до п. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII.
Станом на 08.02.2021 (дата винесення постанови про стягнення виконавчого збору) державним виконавцем не стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа №712/11257/17, виданого 27 грудня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси.
За вказаних обставин, на момент виникнення спірних правовідносин у відповідача була відсутня обов'язкова умова для стягнення виконавчого збору - наявність стягненої в примусовому порядку суми згідно виконавчого листа.
За таких обставин, суд, за правилами встановленими статтею 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Як вбачається із Списку №866 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 11.02.2021 позивачу надсилався рекомендований лист з постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2021 за штрих кодовим ідентифікатором №1802806833331. Згідно відстеження із сайту “Укрпошта” рекомендоване повідомлення за штрих кодовим ідентифікатором №1802806833331 вручено 16.03.2021.
З позовом до суду позивач звернулась 23.03.2021, тобто без пропуску десятиденного строку звернення до суду.
За вказаних обставин, суд вважає посилання позивача на пропущений строк звернення до суду необгрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що за подання адміністративного позову до суду позивачем сплачено судового збору у сумі 6 967, 50 грн.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 241-245, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Київ) Глущенко В. М. від 08.02.2021 у виконавчому провадженні №55633673 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 25000 долларів США.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувать Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Київ) (просп. Хіміків, 50, м. Черкаси, 18018, код ЄДРПОУ 36157425) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6 967 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят сім) гривень 50 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький