Справа № 560/1518/21
іменем України
07 травня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.
Позивач покликається на те, що під час проходження служби йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення протягом вказаного періоду. На звернення позивача про виплату індексації він отримав відповідь, мотивовану відсутністю кошторисних призначень та механізму виплати коштів особам, звільненим з військової служби.
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на адміністративний позов відповідач посилається на те, що у 2016-2018 роках бюджетних призначень на виплату індексації грошового забезпечення не було, також відсутній порядок виплати індексації за минулі періоди. Зазначає, що з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям було збільшене, а тому у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям з 2016 року не було. Просить у позові відмовити.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини (по стройовій частині) №273 від 27.11.2020 року позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення, проведений розрахунок.
Позивач звернувся до військової частини з заявою про виплату йому індексації грошового забезпечення, на що відповідач листом від 02.02.2021 року №350/485/60/310 повідомив, що бюджетних призначень на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено, а Порядком № 1078 механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки не передбачений, відтак підстав для виплатити індексації за вказаний період немає.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII) Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення) (ч.ч.1,5 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З огляду на це, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що:
- у розпорядженні відповідача не було вільних коштів для виплати позивачу індексації грошового забезпечення;
- у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина, кошти на індексацію грошового забезпечення позивача були відсутні;
- відповідачем вчинялись дії з метою вирішення питання про отримання додаткового фінансування для виплати індексації.
Також відповідач не надав доказів виплати позивачу індексації за спірний період.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17)
Відповідачем не надані докази того, що у цей період військовослужбовцям, і зокрема позивачу, збільшувався розмір основних складових грошового забезпечення, що впливало на питання нарахування індексації або спростовувало право позивача на її отримання.
Суд звертає увагу на те, що позивач мав законні очікування щодо виплати йому цих коштів відповідачем у добровільному порядку аж до моменту проведення остаточного розрахунку, чого зроблено не було. Однак, навіть після розрахунку позивач своє право на виплату індексації не втратив, оскільки роботодавець свій обов'язок перед ним не виконав.
Виплата індексації охоплюється поняттям грошового забезпечення військовослужбовців, безпосередньо стосується оплати їх праці, для захисту якої державою забезпечуються посилені гарантії. Зважаючи на це, на дані вимоги не розповсюджуються обмеження щодо тривалості строків звернення до суду.
Отже, оскільки виплата індексації пов'язана з виплатою грошового забезпечення військовослужбовця, і повинна була здійснюватись у відповідних розмірах постійно разом з основною виплатою, ця гарантія оплати праці державою дотримана не була.
Відповідач не довів правомірності невиплати позивачеві встановленої державою гарантії, відтак позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07 травня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя І.С. Козачок