06 травня 2021 року справа №320/3752/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) в частині невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії відповідно до п.п.4 п.11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у розмірі 50 відсотків пенсії до інвалідності померлого годувальника) з моменту її переведення на пенсію по втраті годувальника - 19.05.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області проводити виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначеному розмірі відповідно до п.п.4 п.11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у розмірі 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника - ОСОБА_2 ) та виплатити недоотриману пенсію по втраті годувальника за попередній період з моменту її переведення на пенсію по втраті годувальника - 19.05.2020.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 19 травня 2020 року ОСОБА_1 переведена на пенсію по втраті годувальника у відповідності до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перебуває на обліку у відповідача. Зазначає, що при переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідач проігнорував положення п.11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України своєю №1210 від 23.11.2011, яким визначається мінімальний розмір пенсії, в тому числі і для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які були на його утриманні, а саме, мінімальний розмір пенсії по втраті годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї повинен складати 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника. Позивач вважає, що розмір її основної пенсії повинен бути вищим від призначеного їй, а відповідно остання щомісячно не доотримує грошові кошти, чим порушується її право на гідне соціальне забезпечення, за захистом якого вона вимушена звертатись до суду.
Ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким зазначає, що пенсія позивачу призначена і виплачується відповідно до діючого законодавства, підстави для проведення інших перерахунків відсутні, у зв"язку з цим у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В силу положень пункту 3 частини 6 статті 12 та пункту 3 частини 1 статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, є справами незначної складності, які суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 06.05.2021 поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 02.06.1974 року, актовий запис №43.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 виданого 12.05.2020 він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №117.
26.05.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії із сум встановлених судовими рішеннями її чоловіку ОСОБА_2 .
З листа відповідача від 17.11.2020, наданого на адвокатський запит представника позивача, вбачається, що ОСОБА_1 з 19.05.2020 переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 37 вказаного Закону - пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 19.05.2020 її переведено на пенсію по втраті годувальника з 19.05.2020.
Розрахунок пенсії по втраті годувальника проведено відповідно до чинного законодавства згідно з документами пенсійної справи померлого годувальника.
В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 міститься рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі № 320/6234/18 та ухвала цього ж суду у вказаній справі, що набрали законної сили.
Вказаними судовими рішеннями зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 .
Зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 воно не містить.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
В силу абз. 1 ч. 2 ст. 36 вказаного Закону, непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до ч.ч.1,3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що призначена внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011.
Абзац 2 підпункту 4 пункту 11 вказаного Порядку визначає, що мінімальний розмір пенсії становить для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Отже, з аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника може визначатися із заробітку, одержаного померлим годувальником в зоні відчуження або за її межами, а порядок її обчислення - встановлюється Кабінетом Міністрів України
Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок обчислення пенсії у зв'язку із втратою годувальника забороняє її призначення нижче 50 відсотків пенсії, що виплачувалося за життя годувальнику.
Таким чином, виходячи з приписів ч.3 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п.п.4 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, пенсія позивача має становити 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, яку він одержував на день смерті.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2018 ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови Позивачу у перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оформленої листом від 03.09.2018 за № 694/Г-01; - зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити з 22.08.2017 перерахунок та виплату Позивачеві пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за виключними обставинами, - задоволено частково. Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі № 320/6234/18 та зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити з 25.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 заяву ОСОБА_2 про роз'яснення рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 в адміністративній справі № 320/6234/18 - задоволено. Роз'яснено, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року у справі № 320/6234/18 Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зобов'язане здійснити з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (5х4173, 00 = 20865, 00 грн.) Також, роз'яснено, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року без застосування формули, зазначеної в Постанові Кабінету Міністрів України.
Листом Броварського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області від 01.04.2020 № 1626-3386/Г-02/8-1000/20 повідомлено ОСОБА_2 про здійснення перерахунку розміру належної йому пенсії, відповідно до судових рішень у справі № 320/6234/18 .
Згідно вказаного листа розмір пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення суду становить з 01.12.2019 року - 16 380,00 грн. Пенсію у новому розмірі та доплату до перерахунку пенсії з 27.07.2019 по 31.03.2020 в сумі 45056, 93 грн. Ви отримаєте у квітні 2020. За період з 25.04.19 по 26.07.2019 сформовано суму 21 855, 79 грн., яка обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку (постанова КМУ 649).
Як зазначалося, чоловік позивачки, відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 виданого 12.05.2020 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з цим, зі змісту листа відповідача від 17.11.2020 № 1000-0202-8/9-2247 вбачається, що вищевказаним рішеннями та ухвалою суду зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 воно не містить.
Суд зауважує, що вищевказані судові рішення є чинними та не скасованими. А тому, нарахування позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника повинно здійснюватися пенсійним органом з урахуванням розміру пенсії чоловіка позивачки визначеного вказаними судовими рішеннями та має становити 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, яку він одержував на день смерті.
У той же час, відповідачем не надано суду жодного доказу щодо призначення позивачу пенсії у разі втрати годувальника в розмірі, не меншому ніж 50% від розміру пенсії померлого годувальника.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У даній справі, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено правомірності своєї бездіяльності щодо перерахунку пенсії позивачу у зв'язку із втратою годувальника, з розрахунку 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо підстав для отримання 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника відповідно до п.п.4 п.11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.ст.1 та 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява №63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, п.43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У п.26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п.48 та 40 цих рішень відповідно).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, якщо не передбачено право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Приймаючи до уваги, що повноваження відповідача з призначенням та виплати пенсії у даному випадку не передбачають дискреційних повноважень відповідача як суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача проводити виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 у призначеному розмірі відповідно до п.п.4 п.11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у розмірі 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника - ОСОБА_2 ) та виплатити недоотриману пенсію по втраті годувальника за попередній період з моменту її переведення на пенсію по втраті годувальника - 19.05.2020.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1816, 00 грн. Враховуючи задоволення позову та немайновий характер заявлених позовних вимог, підлягає присудженню позивачу з бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1816,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 12, 73, 77-78, 143, 243-246, 250, 263 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до п.п.4 п.11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у розмірі 50 відсотків пенсії до інвалідності померлого годувальника) з моменту її переведення на пенсію по втраті годувальника - 19.05.2020 - протиправною.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) здійснити виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п.п.4 п.11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у розмірі 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника - ОСОБА_2 ) та виплатити недоотриману пенсію по втраті годувальника за попередній період з моменту її переведення на пенсію по втраті годувальника - 19.05.2020.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1816,00 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Файчак В.О.