06 травня 2021 року № 320/6580/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області, винесені 09.08.2019 відносно ФОП ОСОБА_1 у формі: "ПС" № 0010651303, яким визначене зобов'язання із штрафних санкцій за неведення Книги обліку доходів і витрат в сумі 510,00 грн.; форми "Р" № 0010621303, яким визначене зобов'язання із ПДФО в сумі 2256563,52 грн., в т.ч. за основним платежем -1504375,68 гри., за штрафними (фінансовими) санкціями - 752187,84 грн.; форми "Р" № 0010631303, яким визначене зобов'язання із військового збору в сумі 188046,96 грн., в т.ч. за основним платежем - 125364,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62682,32 грн.; форми "В4" № 0010641303, яким зменшено задекларований розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 4188,00 грн.; форми "ПС" № 0010661303, яким визначене зобов'язання із штрафних санкцій за неподання звітів за формою 1-ДФ в сумі 510,00 грн.; визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату бору (недоїмки) № Ф-0010611303, якою визначене зобов'язання із ЄСВ в сумі 229373,76 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0010601303, яким застосовані штрафні санкції з ЄСВ на суму 32912,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що проведена Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області планова документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки, висновки якого про порушення вимог Податкового кодексу України, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені податковим органом у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим, прийняті контролюючим органом за наслідком перевірки рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Також, позивач звертає увагу на те, що надані до перевірки первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
28.12.2019 до суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити з урахуванням того, що за наслідками проведення планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, було виявлено низку порушень у цій сфері, про що зазначено у акті 10.07.2019. Так, зокрема, позивачем віднесено до складу витрат за 2014 рік суму попередньої оплати за товари ТОВ «ОКВ груп», однак, такі товари не отримано, не реалізовано, що, на переконання відповідача, свідчить про те, що дані витрати не пов'язані з отриманим у 2014 році доходом. Також, у порушення норм податкового законодавства, ФОП ОСОБА_1 було завищено документально підтверджені та пов'язані витрати, адже неможливо підтвердити фактичної передачі товару до покупця, фактичного переміщення товару (піддони дерев'яні тощо). Крім того, оскільки реальність вчинення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , на переконання контролюючого органу, відсутня, а наслідком є лише рух активів задекларований лише на папері, з огляду на що, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, а саме, для формування складу документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з доходом. (а.с. 27-35 т. 2)
18 січня 2021 року позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились. Через канцелярію суду від представника позивача було подано клопотання про здійснення подальшого розгляду справи за їх відсутності (в порядку письмового провадження), представник відповідача жодних клопотань щодо розгляду даної справи суду не надав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
17.02.2020 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення. (а.с. 45-51 т. 2)
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, п.2 ч. 1 ст. 13 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відповідності до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 31.05.2019 № 1164, направлень на перевірку від 11.06.2019 № № 1584, 1585 та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2019 рік, співробітниками ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
Так, за результатами проведення перевірки, податковим органом складено акт від 10.07.2019 № 625/10-36-13-03/ НОМЕР_1 в якому було зафіксовані наступні порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства України:
1) п. п. 8-9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 в частині неведення платником Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, за період 01.01.2017-31.12.2018;
2) п. 177.1 - 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2017- 31.12.2018 в розмірі 8357642,68 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 1504375,68 грн.;
3) п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч.2 ст. 9 Закону № 2464, в частині заниження доходу, з якого відраховуються єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 8357642,68 грн., що призвело до заниження ЄСВ, який підлягає сплаті до відповідного цільового фонду в розмірі 229,373,76 грн.;
4) п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в частині заниження суми чистого доходу за 2017-2018 роки в розмірі 8357642,68 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 125364,64 грн.;
5) п. 198.3, абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (ряд. 19 декларації) за березень 2017 року в сумі 4188,00 грн.;
6) розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковим агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України № 1020 від 24.12.2010 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784), п. 119.2 ст. 119 ПК України, в частині неподання звітів за формою № 1-ДФ за період 01.01.2017-31.12.2018 р.р. з відомостями про виплачені доходи фізичним особам - СГД (ознака доходу - 157).
На підставі матеріалів та висновків зазначеної перевірки, контролюючим органом були прийняті наступні рішення від 09.08.2019:
1) податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 0010651303, яким позивачу визначене зобов'язання із штрафних санкцій за неведення Книги обліку доходів і витрат в сумі 510,00 грн.;
2) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010621303, яким платнику визначене зобов'язання із ПДФО в сумі 2256563, 52 грн., в т.ч. за основним платежем - 1504375,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 752187,84 грн.;
3) вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0010611303, якою платнику визначене зобов'язання із ЄСВ в сумі 229373,76 грн.;
4) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0010601303, яким до підприємця застосовані штрафні санкції з ЄСВ на суму 32912,02 грн.;
5) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010631303, яким платнику визначене зобов'язання із військового збору в сумі 188046, 96 грн., в т.ч. за основним платежем - 125364,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62682,32 грн.;
6) податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0010641303, яким ФОП ОСОБА_1 зменшено задекларований розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 4188,00 грн.;
7) податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 0010661303, яким підприємцю визначене зобов'язання із штрафних санкцій за неподання звітів за формою 1-ДФ в сумі 510,00 грн.;
Позивач оскаржувала вказані рішення податкового органу в адміністративному порядку до ДПС України, однак, рішеннями ДПС України скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.
ФОП ОСОБА_1 не погоджується із прийнятими та перерахованими рішеннями, вважає їх необґрунтованими та протиправними, такими, що не базуються на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи, складеними відповідачем з перевищенням повноважень, наданих йому ст. ст. 19, 20 ПК України та Законами № 2464 і № 265, а висновки перевірки - суб'єктивними та заснованими на довільному трактуванні ГУ ДФС у Київській області положень податкового та іншого законодавства України, у зв'язку з чим вернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України).
За нормами п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).
Щодо порушення податкового законодавства, вчиненого ФОП ОСОБА_1 при нарахуванні та сплаті ПДФО у 2017-2018 р.р., слід звернути увагу на те, що позивач є зареєстрованим суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність за своєю податковою адресою, а також, за адресою тимчасового проживання. Позивач у період, охоплений перевіркою, мала статус платника ПДФО на загальній системі оподаткування за КВЕД - 46.13. Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами» (основний); 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля.
Позивач вказує на те, що займається посередницькою діяльністю у сфері торгівлі деревиною та виробами із деревини (піддони).
ФОП ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу декларації про майновий стан і доходи: за 2017 рік № 9298351152 від 08.02.2018, в якій визначено валові доходи за звітний період в розмірі 4505681,60 грн., валові витрати - 4460324,60 грн. (різниця + 45357,00 грн.); за 2018 рік № 930825507 від 21.01.2019, в якій визначено валові доходи за звітний період в розмірі 8064425,00 грн., валові витрати - 7983500,00 грн. (різниця + 80925,00 грн.).
Згідно з п.п.2.1.2.1 п.п.2.1.2 п. 2.1 розділу II акта перевірки, контролюючий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_1 вірно визначила валові доходи за 2017-2018 р.р. і розбіжності між даними перевірки та даними платника відсутні.
Згідно з нормами ст. 177 ПК України, валовим доходом фізичних осіб-підприємців є отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності дохід (виручка у грошовій формі та не грошовій формі).
Так, позивач вказує на те, що показники валового доходу сформувала саме на підставі даних бухгалтерського обліку і ці доходи отримані виключно і безпосередньо від зайняття основним видом господарської діяльності - реалізацією деревини та виробів із неї (піддонів). Оскільки ФОП ОСОБА_1 не має власних виробничих приміщень і основних засобів для виготовлення продукції, що нею реалізовувалась кінцевим споживачам у 2017-2018 роках, таку продукцію, вона протягом 2017-2018 років попередньо закуповувала у безпосередніх виробників або оптових реалізаторів, детальний перелік яких наведено контролюючим органом в п. п. 1.17.5 п. 1.17 акта перевірки (сторінки 12-20).
Суд звертає увагу на те, що дохід від реалізації такої продукції ГУ ДФС у Київській області визнає за ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.
В той же час ГУ ДФС у Київській області в акті відобразило, що ФОП ОСОБА_1 декларує їх на рівні валового доходу (відсоткова частка валових витрат відносно валового доходу становить у 2017 році - 98,99%, а у 2018 році - 99%), що, на думку контролюючого органу, не відповідає фактичному виду діяльності позивача.
Контролюючий орган стверджує, що позивач не придбавала протягом 2017-2018 р.р. у ряду контрагентів-постачальників деревини та дерев'яних піддонів на загальну суму 8214729,65 грн. оскільки не надала щодо цього підтверджуючих документів.
На противагу зазначеному, позивач вказує на те, що відповідач у акті перевірки жодним чином не відобразив та не навів пояснень щодо того, деревну і піддони якого походження позивач фактично реалізувала покупцям за цей же період на суму отриманого нею валового доходу, з урахуванням того, що контролюючий орган не ставить під сумнів факт подальшої реалізації позивачем придбаної у контрагентів продукції.
Суд вважає, що наведені контролюючим органом в цій частині висновки доказово не підтверджені та базуються передусім на власних припущеннях щодо порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 177 ПК України, незважаючи на те, що будь-які твердження повинні бути підтверджені достатніми, достовірними, допустимими і належними доказами.
У п.п. 2.1.2.2 п.п.2.1.2 п.2.1 розділу ІІ акта перевірки вказано епізоди завищення позивачем показників валових витрат у 2017-2018 р.р.
Щодо включення позивачем до складу валових витрат суми 87000,00 грн., як передоплати за товари, які за доводами сторони відповідача, не були отримані ФОП ОСОБА_1 у 2017-2018 р.р., слід врахувати, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2017-2018 р.р. було віднесено до складу валових витрат деревину і піддони в сумі 87000,00 грн., перераховану на користь контрагентів-постачальників ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Сівер Ліс Експорт», на підставі первинних документів, наданих до перевірки та досліджених в ході її проведення.
Відповідно до положень п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця.
Згідно норм п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я; 177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Водночас, за п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас, сумніви податкового органу щодо правильності ведення/відображення податкової звітності має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, з урахуванням змісту положень ст. 177 ПК України, основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаних з придбанням товарів, до валових є те, що отриманий товар буде використовуватись у власній господарській діяльності. При цьому, часовий період, у який такий товар має бути використаний платником податку у власній господарській діяльності, не встановлений.
Водночас контролюючим органом в акті перевірки не спростовано і не відображено належним чином те, що позивачем були придбані у ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Сівер Ліс Експорт» товари, які, у подальшому були реалізовані кінцевим споживачам, з урахуванням того, що сам факт здійснення цих господарських операцій ГУ ДФС у Київській області не ставило під сумнів.
Отже, наведене свідчить, що у ФОП ОСОБА_1 були всі підстави та умови для віднесення суми передоплати у розмірі 87000,00 грн. до складу валових витрат.
Щодо віднесення до складу валових витрат суми коштів 8214729,65 грн., як вартості придбаних позивачем товарів, придбання яких, за твердженням податкового органу, не підтверджується первинними документами, суд бере до уваги те, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2017-2018 р.р. були проведені численні закупівлі деревини та дерев'яних виробів (піддонів) у безпосередніх виробників та/або оптових постачальників, а саме, ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , які в подальшому, були реалізовані кінцевим споживачам і дохід від реалізації яких, контролюючим органом визнано в повному обсязі.
Позивач стверджує, що до укладання правочинів із зазначеними контрагентами, вона пересвідчилась щодо їхньої державної реєстрації та добропорядного статусу шляхом звернення із інформаційними запитами до відкритих джерел інформації. На момент укладення та виконання цих правочинів, у вказаних реєстрах була відсутня жодна інформація стосовно фіктивності або незаконного характеру діяльності перерахованих контрагентів. Крім того, позивач наголошує на тому, що правочини із цими контрагентами містять всі необхідні реквізити та істотні умови, передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства, а також, втілюють в собі спільну мету сторін - досягнення економічної вигоди (підприємницького доходу) через взаємне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Так, на виконання правочинів сторонами були вчинені конкретні дії, що складають їх зміст, а саме, ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 протягом 2017-2018 р.р. в повному обсязі були поставлені ТМЦ, визначені специфікаціями та товаросупровідними документами, копії яких надано на вимогу, а ФОП ОСОБА_1 було здійснено оплату на повну суму поставки.
З метою належного оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій між сторонами були складені первинні документи (податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі тощо). Про належну оплату позивачем отриманих від вказаних контрагентів ТМЦ свідчать відповідні банківські виписки по рахунку та які досліджувались під час проведення перевірки.
Суд зазначає, що в цій частині в акті перевірки не вказано достатніх та документально підтверджених даних про недоліки чи не справжність вказаних первинних документів, що могло б поставити під сумнів можливість здійснення поставки вказаних ТМЦ контрагентами позивача. Також у акті перевірки відповідачем не вказано про наявність факту невідображення господарських операцій із контрагентами постачальниками у своїй податковій звітності. ГУ ДФС у Київській області лише вказало на безтоварність цих господарських операцій, та, як наслідок, дійшло висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_1 права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат, понесених у зв'язку із придбанням ТМЦ у даних постачальників у 2017-2018 р.р., та, відповідно, відображення цього у податковій звітності.
Наведене дає підстави для висновку, що правочини між ФОП ОСОБА_1 та контрагентами-постачальниками продукції згідно з переліком, наведеним у таблиці на сторінках 12-20 акта перевірки, у 2017-2018 р.р. є реальними, товарними, оплатними та такими, що потягнули за собою зміни в майновому стані всіх учасників. Крім того, правочини між сторонами були відображені в податковій звітності ФОП ОСОБА_1 . Протилежного, під час розгляду спору в суді стороною відповідача не було доведено, як і не було вказано на здійснення заходів щодо проведення зустрічних звірок із перерахованими контрагентами-постачальниками.
Як в акті перевірки так і під час розгляду спору в суді, сторона відповідача вказувала на відсутність у контрагентів позивача первинних фінансово-бухгалтерських документів та невстановлення (неможливість встановлення) ним економічно необхідних умов для заняття підприємницькою діяльністю (трудові ресурси, основні фонди та транспортні засоби, виробничі, складські та офісні приміщення тощо), на підставі інформації з бази даних ІС «Податковий блок» (сторінки 23-25 акта перевірки).
Однак, суд з даного приводу бере до уваги те, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Так, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, а сам по собі факт недекларування контрагентами позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на платника податків.
Наявність певної інформації в інформаційних ресурсах податкового органу є внутрішньою/службовою інформацією цього органу, яка може бути використана не шляхом надання витягів з неї, а як можливість на її основі зібрати достовірну та повну інформацію та дійти певних офіційних висновків, однак, лише на підставі наявності документального підтвердження такої інформації.
Отже, висновки ГУ ДФС у Київській області, стосовно порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 177 ПК України, в цій частині базуються на припущеннях стосовно ймовірних (офіційно не встановлених) обставин діяльності контрагентів-постачальників платника, а не на первинних документах, наданих до перевірки, та положеннях законодавства України, з огляду на що, такі не можуть бути прийняті та поставлені в провину платнику податків, шляхом донарахування грошового зобов'язання.
Стосовно включення позивачем до складу інших витрат у 2018 році суми 20941,67 гри, як витрат, за висновками відповідача, не пов'язаних з одержанням доходу, суд зважає на те, що ФОП ОСОБА_1 у березні 2018 році у ТОВ «Компанія Літіон» було придбано спеціалізований верстат та ножі для розпилу і обробітку деревини на суму 13759,17 грн., а у ТОВ «Компанія Файно» - промисловий пилосос зі шлангом для збирання відходів лісопильної діяльності на суму 7182,50 грн.
Копії первинних документів щодо вказаних операцій досліджувались в ході проведення перевірки.
Оскільки основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є посередництво у торгівлі деревиною та дерев'яними виробами (піддонами), позивач під час судового розгляду вказувала на те, що в процесі поточної господарської діяльності виникають випадки щодо необхідності первинного обробітку та/або підготовки товару до подальшої реалізації шляхом застосування певних маніпуляцій із спеціалізованим деревообробним обладнанням, з огляду на що, маючи на меті поліпшення сервісу через задоволення потреб клієнтів у супутніх послугах по первинній обробці товару та збільшення обсягів реалізації, позивачем, як суб'єктом господарювання, який спеціалізується на операціях з реалізації деревини і виробів із неї і було придбано спеціалізоване деревообробне обладнання та обладнання для прибирання промислового сміття, що утворюється в результаті такого обробітку.
Суд враховуючи наведені доводи сторони позивача зі співставленням відповідних висновків податкового органу в цій частині та беручи до уваги надані підтверджуючі документи, вважає, що виходячи з спеціалізації господарської діяльності позивача та видів діяльності з посередництва торгівлі дерев'яними виробами, придбання допоміжних засобів для доведення якості товару на продаж до певного рівня очікувань клієнтів, як то, використання верстату, ножиць, промислового пилососу, є цілком логічним та взаємоузгоджується між собою, а тому, придбання такої номенклатури товарів, у відповідності до п. 177.4 ст. 177 ПК України, безпосередньо пов'язана з підприємницькою діяльністю позивача та з отриманням нею доходу від реалізації деревини та виробів із неї. Тож, ФОП ОСОБА_1 цілком обґрунтовано і правомірно було включено суми витрат 20941,67 грн. на придбання обладнання, як невід'ємно пов'язаного з процесом її господарювання, до складу інших витрат звітного періоду 2018 року.
Також ФОП ОСОБА_1 у 2018 році були понесені витрати в сумі 34971,36 грн., які як і попередні, невід'ємно пов'язані із основною господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , є супутніми та слугують для забезпечення нормального режиму функціонування її підприємництва та інтенсифікації отримання нею підприємницького доходу. Доказів зворотного, як і доказів на підтвердження віднесення витрат на придбання цих товарів до переліку п.п.177.4.5 п.177.4 ст. 177 ПК України, акт перевірки не містить, а відповідач не навів такого під час судового розгляду.
Отже, з урахуванням наведених висновків, податкове повідомлення-рішення, винесене 09.08.2018 № 0010621303 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем законодавства про збір та облік ЄСВ у 2017-2018 р.р. що стало підставою для донарахування відповідного грошового зобов'язання, суд звертає увагу, що згідно акта перевірки, жодних інших порушень правильності формування загального річного оподатковуваного доходу, витрат, безпосередньо пов'язаних із підприємницькою діяльністю, порушень при проведенні остаточного розрахунку ПДФО за результатами підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, окрім тих, що наведені вище (пов'язані з попередніми порушеннями), контролюючим органом у діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено не було.
Так, у п.п. 2.5.1 п. 2.5 акта перевірки (абз.4 стор. 39), ГУ ДФС у Київській області вказало на заниження ФОП ОСОБА_1 розміру чистого оподатковуваного доходу, на який нараховувався ЄСВ, в сумі 8357 642,68 грн., в т.ч. за 2017 рік - 3199729,65 грн. без ПДВ, за 2018 рік - 5157913,03 грн. без ПДВ.
На сторінці 39 акта перевірки наведена таблиця щодо доходу, на який нараховується ЄСВ за даними звітів ФОП ОСОБА_1 та за даними перевірки із розбіжностями, що виникли внаслідок збільшення контролюючим органом суми доходу платника на суму 8357642,68 грн. При цьому, контролюючим органом було розділено суми отриманого позивачем у 2017-2018 р.р. чистого доходу на кількість календарних місяців, однак, без врахування того, що в квітні-травні, липні, листопаді і грудні 2017 року, позивач за даними податкової і бухгалтерської звітності взагалі не отримувала доходу.
Крім того, на стор. 38 Акта перевірки ГУ ДФС у Київській області з посиланням на вимоги Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (із змінами та доповненнями, далі - Інструкція № 449) вказує, що базою для нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід, зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.
ФОП ОСОБА_1 були складені та подані до контролюючого органу декларації про майновий стан і доходи: за 2017 рік № 9298351152 від 08.02.2018, в якій визначено валові доходи за звітний період в розмірі 4505681,60 грн., валові витрати - 4460324,60 грн. (різниця + 45357,00 грн.); за 2018 рік № 930825507 від 21.01.2019, в якій визначено валові доходи за звітний період в розмірі 8064425,00 грн., валові витрати - 7983500,00 грн. (різниця + 80925,00 грн.), різниця між валовими доходами та валовими витратами, у відповідності до норм ст. 7 Закону № 2464, і є базою для нарахування платником податків ЄСВ.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
З наведеного слідує, що обчислення ЄСВ позивачем за перевіряємий період проводилось на підставі бухгалтерських документів, а також, звітів щодо сум нарахованого ЄСВ та декларації про майновий стан і доходи, проте, доказів неналежного обчислення, несвоєчасної або неповної сплати ФОП ОСОБА_1 сум ЄСВ відповідач не надав та не довів, відтак судом не встановлено порушень позивачем вимог Закону №2464 при нарахуванні та сплаті ЄСВ за перевіряємий період. Крім того, ФОП ОСОБА_1 протягом 2017-2018 р.р. не було допущено нарахування і сплати ЄСВ нижче мінімального рівня. Мінімальні розміри ЄСВ, визначені платником в квітні-травні, липні, листопаді і грудні 2017 року є наслідком відсутності бази оподаткування у цих місяцях.
Відтак, суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки про заниження ФОП ОСОБА_1 сум ЄСВ, що підлягають перерахуванню у 2017-2018 р.р., в розмірі 229373,76 грн. є необґрунтованими, не ґрунтуються на вимогах законодавства, а винесені на їх підставі вимога від 09.08.2018 № Ф-0010611303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 09.08.2018 № 0010601303 є протиправними і підлягають скасуванню.
Щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства при нарахуванні і сплаті військового збору у 2017-2018 р.р., та, як наслідок, здійсненого оскаржуваним рішенням донарахування відповідного грошового зобов'язання, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 є платником військового збору, з урахуванням чого, у п. 2.7.5 акта перевірки (сторінка 49), ГУ ДФС у Київській області було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, з огляду на заниження нею суми оподатковуваного доходу у 2017-2018 р.р. на 8357642,68 грн.
Оскільки судом було встановлено неправомірність висновків щодо встановлення заниження оподатковуваного доходу, сума військового збору 125364,64 грн., донарахована ГУ ДФС у Київській області, є необґрунтованою та похідною від інших донарахувань грошових зобов'язань, по яким висновки суду наведені вище.
Відтак, податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 № 0010631303 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно висновків акта перевірки про порушення податкового законодавства, вчиненого ФОП ОСОБА_1 при нарахуванні і сплаті ПДВ у 2017-2018 р.р. суд враховує, що позивач у періоді, охопленому перевіркою, мала статус платника ПДВ (з 01.06.2014 року, номер запису в реєстрі платників ПДВ - 200174416).
Згідно з п.п. 2.6.1 п. 2.6 розділу II акта перевірки (сторінка 42), контролюючий орган пов'язує порушення ФОП ОСОБА_1 п. 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України із придбанням спеціалізованого обладнання (верстат деревообробний і ножі до нього, пилосос промисловий зі шлангом), із вартості якого ПДВ в сумі 4188, 00 грн. у березні 2018 року були включені до складу податкового кредиту, проте не відображені у податкових зобов'язаннях скаржниці.
Однак, згідно з приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За нормами п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Проте, відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
На виконання положення ПК України щодо реєстрації податкових накладних, продавцями обладнання (ТОВ «Компанія Літіон» та ТОВ «Компанія Файно») були виписані відповідні податкові накладні, надані ГУ ДФС у Київській області до перевірки. На підставі накладних та у відповідності до ст. 198 ПК України, сума ПДВ по цих операціях була віднесена ФОП ОСОБА_1 до складу власного податкового кредиту з ПДВ за березень 2018 року.
Тож, з наведеного слідує, що в розумінні ст. 185 ПК України, операції із придбання ФОП ОСОБА_1 спеціалізованого промислового обладнання відносяться до об'єкта оподаткування ПДВ, а тому, підприємець, як платник ПДВ, має право на включення сум ПДВ, сплачених на користь цих контрагентів у складі вартості придбаних товарів, до складу свого податкового кредиту за березень 2018 року. Також, вказані показники, підтверджені первинними документами та даними з ЄРПН, і знайшли своє відображення у поданій ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу декларації з ПДВ за березень 2018 року, а тому, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 № 0010641303 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо висновків відповідача про неподання ФОП ОСОБА_1 податкових розрахунків за формою № 1-ДФ у 2017-2018 р.р., суд зважає на те, що в п.п. 2.3.2 п.2.3 розділу II акта перевірки (стор.36-37), ГУ ДФС у Київській області вважає, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п. 119.2 ст. 119 ПК України та розділу III Порядку № 1020, в частині неподання звітів за формою № 1-ДФ за період 01.01.2017-31.12.2018 р.р. з відомостями про виплачені доходи фізичним особам - СГД (ознака доходу - 157).
Однак, в акті перевірки відповідач в цій частині посилається на нормативно-правовий акт, який станом на 01.01.2017, втратив чинність. Так, Порядок № 1020 був скасований наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, який, в свою чергу, був скасований наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556).
Останнім, в свою чергу, запроваджені чинні на даний час (і станом на 01.01.2017-31.12.2018 р.р.) форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.
Крім того, посилання контролюючого органу на порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.119.2 ст. 119 ПК України є безпідставним, оскільки вказана норма не передбачає обов'язку платників податків подавати розрахунки за формою № 1-ДФ, а встановлює міру юридичної відповідальності (санкцію) за неподання таких розрахунків.
Щодо суті зазначеного порушення, то згідно із формулюванням контролюючого органу (таблиця на стор. 37 акта перевірки), ФОП ОСОБА_1 протягом 2017-2018 р.р. мала би подавати податкові розрахунки № 1-ДФ у зв'язку з виплатою нею доходу на користь ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 з ознакою доходу « 157».
Відповідно до п. 3.6 розділу ІІІ Порядку № 4, у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Якщо доходи виплачуються у звітному кварталі не в повному обсязі остаточна виплата буде здійснюватись у наступних кварталах, ознака доходу в разі виплати повинна вказуватися відповідно до нарахованого в попередньому кварталі доходу.
Згідно із даними таблиці-додатку до Порядку № 4 «Довідник ознак доходів», дохід з ознакою 157 - це дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, ст. ст. 177, 178 ПК України).
Виходячи з того, що акт перевірки не містить жодних доказів, що ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 є самозайнятими особами в розумінні ст. 14 ПК України, є безпідставною вимога ГУ ДФС у Київській області в частині зобов'язання позивача подавати до контролюючого органу відповідні податкові розрахунки за формою № 1-ДФ із ознакою виплаченого доходу « 157». Оскільки контролюючим органом не доведено статусу і перебування перелічених осіб на податковому обліку (ст. 65 ПК України) саме в якості самозайнятих, а з їхнього найменування вбачається, що вони є суб'єктами господарювання - фізичними особами-підприємцями, на переконання суду, ФОП ОСОБА_1 не допущено порушення в цій частині.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 № 0010661303 є протиправним та підлягає скасуванню.
У частині визначеного в акті порушення податкового законодавства, вчиненого ФОП ОСОБА_1 щодо не ведення Книги обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування та ненадання її до перевірки, слід врахувати, що згідно з вимогами п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
З наведеного слідує, що Книга обліку доходів і витрат є своєрідною формою ведення бухгалтерського обліку для фізичних осіб-підприємців та забезпечує формування показників бухгалтерської та податкової звітності у згаданих вище платників.
Як слідує із тексту акта перевірки, контролюючим органом не було здійснено в описовій частині фіксації факту відсутності ведення ФОП ОСОБА_1 . Книги обліку доходів і витрат, до того ж, згідно п. 1.13 акта перевірки (стор. 5) контролюючим органом в ході перевірки було суцільним порядком досліджено всі первинні та фінансово-бухгалтерські документи платника та не висловлено жодних зауважень до порядку їх складення та ведення. Відтак, зазначене контролюючим органом порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат спростовується фактичними обставинами справи, а тому, винесене у зв'язку із цим повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 0010651303 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно змісту відзиву на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на фактичну неможливість отримання товару позивачем від контрагентів- ФОП, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 тощо, з огляду на недекларування ними та неподання повідомлень про об'єкти оподаткування, що слідує з ІС «Податковий блок». Суд вважає, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Так, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, а сам по собі факт недекларування контрагентами позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій, не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Дана податкова інформація з бази «АІС Податковий Блок» вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами позивача.
До того ж, до матеріалів справи надано міжнародні товарно-транспортні накладні на товари, які позивач продавала (вироби з дерева, піддони) за кордон. (а.с. 59-122 т. 2)
Крім того, стороною позивача на запит суду були надані пояснення щодо місця відвантаження товарів, придбаних протягом 2017-2018 років у контрагентів, у яких серед іншого наведено дані по вантажовідправниках, інвойс, дату навантаження, кінцевого отримувача, місце завантаження. (а.с. 130-133 т. 2) У даних поясненнях також міститься інформація про покупки позивачем допоміжних товарів про які йде мова в акті перевірки з приводу неможливості їх використання у власній господарській діяльності.
08.12.2020 до суду стороною позивача також було надано договір оренди від 01.03.2018, укладені між позивачем та ТОВ «Алекс тара Плюс» предметом якого є частина комплексу нерухомого майна складського приміщення.
У судовому засіданні 09.09.2020 судом було допитано у якості свідка ОСОБА_14 , яка надала пояснення щодо обставин проведення та фіксування результатів перевірки. (а.с. 182-187 т. 2)
Слід врахувати, у цілому, акт перевірки містить відображення вчинених позивачем порушень податкового законодавства, однак, по кожному з них висновки податкового органу є поверхневими та непідкріпленими достатнім нормативним та документальним підтвердженням, а також, висновки податкового органу в різних частинах акта перевірки по спорідненим епізодам-порушенням, подекуди не взаємоузгоджуються між собою, про що, судом зазначалось вище.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваних рішень, з урахуванням змісту первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, що у сукупності, не дають підстав для прийняття рішень про донарахування позивачу податкових зобов'язань, чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.
Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені законодавчі норми, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення.
Також, відповідно до норм ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9605,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 43 від 22.11.2019, з огляду на що, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90,139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.08.2019 форми "ПС" № 0010651303, форми "Р" № 0010621303, форми "Р" № 0010631303, форми "В4" № 0010641303, форми "ПС" № 0010661303.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0010601303, яким застосовані штрафні санкції з ЄСВ на суму 32912,02 грн.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату бору (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-0010611303.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 9605,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 06.05.2021
Суддя Панченко Н.Д.