06 травня 2021 року м. Ужгород№ 260/994/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський Агропромтранс" до Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Відкрите акціонерне товариство "Мукачівський Агропромтранс" (далі - позивач, ВАТ «Мукачівський Агропромтранс») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач, Мукачівський РВ ДВС), яким просить: визнати протиправною та скасувати постанову Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 04.07.2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51808028; стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2011 року у справі № 5008/171/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський Агропромтранс» про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 72908 від 29.08.2007 року було вирішено стягнути з ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» заборгованість у загальній сумі 896 704,46 грн. На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Закарпатської області видано наказ про примусове виконання рішення № 5008/171/2011 від 02.09.2011 року. Вищевказаний виконавчий документ було надіслано для виконання до Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, правонаступником якого є Мукачівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в результаті чого було відкрите виконавче провадження № 51808028. У межах вказаного виконавчого провадження відповідачем (в особі заступника начальника відділу Хрипти О.О.) було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 04.07.2018 року з ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» в розмірі 78415,70 грн. Згідно відомостей відображених в Автоматизованій системи виконавчого провадження із офіційного сайту Міністерства юстиції України, на даний момент вищезгадане виконавче провадження № 51808028 є завершеним. Разом з тим, у описовій частині постанови від 04.07.2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51808028 зазначається, що «рішення суду боржником не виконано». Позивач вважає, що постанова від 04.07.2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51808028 є такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.04.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву.
Одночасно, повідомлено відповідача що у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ухвалою суду від 20.04.2021 року продовжено Мукачівському РВ ДВС процесуальний строк для подання відзив на позовну заяву до 23.04.2021 року та призначено судове засідання з розгляду даної адміністративної справи 27.04.2021 року.
Ухвалою суду від 27.04.2021 року, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів вручення відповідачеві ухвали суду від 20.04.2021 року, продовжено Мукачівському РВ ДВС процесуальний строк для подання відзив на позовну заяву до 06 травня 2021 року.
05.05.2021 року на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого ухвала суду від 20.04.2021 року вручена відповідачу 27.04.2021 року, однак, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, позовна заява з додатками ним отримана 19.04.2021 року. При цьому ухвалу суду від 27.04.2021 року про продовження відповідачу процесуального строку для подання відзиву надіслано на офіційну електронну адресу відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про доставку.
Частиною 4 ст. 159 КАС України визначено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2011 року по справі № 5008/171/2011 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 року) за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 72908 від 29.08.2007 року було вирішено стягнути з ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» заборгованість у загальній сумі 896 704,46 грн.
На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Закарпатської області видано наказ про примусове виконання рішення № 5008/171/2011 від 02.09.2011 року.
Вказаний виконавчий документ було надіслано для виконання до Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, правонаступником якого є Мукачівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 870 від 09.10.2019 року), в результаті чого було відкрите виконавче провадження № 51808028.
У межах виконавчого провадження відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 04.07.2018 року (ВП № 51808028) з ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» в розмірі 78415,70 грн.
Згідно відомостей відображених в Автоматизованій системи виконавчого провадження із офіційного сайту Міністерства юстиції України, вищезазначене виконавче провадження № 51808028 є завершеним. Разом з тим, у описовій частині постанови від 04.07.2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51808028 зазначається, що «рішення суду боржником не виконано».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лите на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктами 1, 3 ч. 1, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це звір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно ч. 2 цієї ж статті, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Тобто, відповідно до наведених вище положень Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачеві є підставою для закінчення виконавчого провадження № 51808028 за наказом Господарського суду Закарпатської області про примусове виконання рішення від 02.09.2011 року № 5008/171/2011, та для стягнення державним виконавцем виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що була фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника присуджених сум, розмір яких є базою для визначення розміру виконавчого збору, та їх повернення державним виконавцем стягувачу.
Однак, в даному випадку, з моменту відкриття виконавчого провадження та до його закінчення будь-які грошові кошти в примусовому порядку державним виконавцем не стягувались (тобто відсутнє фактичне стягнення за виконавчим документом). Відтак, за відсутності фактичного стягнення з позивача будь-яких сум за виконавчим документом - у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору від 04.07.2018 року (ВП № 51808028), а тому така постанова не відповідає вимогам ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року по справі № 804/8289/16, в якій зазначено, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми. Для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року по справі № 2540/3203/18 дійшла висновку, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив. що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. На момент виникнення спірних правовідносин обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Окрім того, відповідно до пункту 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Мінюсту України від 02.04.2012 року за № 512/5) у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені ч. 1 ст.40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Верховний Суд у постановах від 18.04.2018 року (справа № 761/11524/15-ц) та від 15.02.2018 року (справа № 910/1587/13) зазначив, що відповідно до вказаного пункту Інструкції у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача. При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 вищезазначеного Закону, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Таким чином, як вже було зазначено вище, в даному випадку відсутнє фактичне стягнення за виконавчим документом, а тому суд дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 04.07.2018 року (ВП № 51808028) є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності спірної постанови, вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправною та скасувавши постанову Мукачівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 04.07.2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51808028.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Відтак, у відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати у вказаному розмірі підлягають стягненню з відповідача (як правонаступника Мукачівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області) на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський Агропромтранс" (Закарпатська область, Мукачівський район, с. Коноплівці, 2 код ЄДРПОУ 20430108) до Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Штефана Августина, 25/2 код ЄДРПОУ 34850750) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 04.07.2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51808028.
3. Стягнути з Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський Агропромтранс" судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
СуддяС.І. Рейті