Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 травня 2021 р. Справа№200/1829/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області (місцезнаходження юридичної особи: 85050, Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. М.Ф. Чернявського, буд. 14, код ЄДРПОУ 04343197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
18 лютого 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, адвоката Сологуба Сергія Анатолійовича, діючого на підставі ордеру серії АН № 1027849 від 17 лютого 2021 року, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області від 29 січня 2021 року № VIII-5/62 про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; та зобов'язання Шахівську сільську раду Добропільського району Донецької області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га зі складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2827, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільського району для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів згідно клопотання від 16 січня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 січня 2012 року він звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га зі складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2827, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільського району, для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів. Зазначене клопотання було розглянуто на сесії Шахівської сільської ради Добропільського району. Рішенням сесії міської ради від 29 січня 2021 року № VIII-5/62 йому біло відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту, без зазначення підстав. Вважає, що зазначене рішення є протиправним, оскільки суперечить вимогам Земельного кодексу України. У зв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 1-5).
Ухвалою суду від 19 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі повернуто без розгляду (а. с. 23).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 25-26).
Ухвалою суду від 03 березня 2021 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі відмовлено (а. с. 35-36).
З 04 березня 2021 року по 26 березня 2021 року включно суддя ОСОБА_2 знаходилась на лікарняному.
З 10 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року включно суддя ОСОБА_2 перебувала у відпустці.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
22 березня 2021 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. У відзиві вказав, що за результатом розгляду клопотання позивача, депутатами Шахівської міської ради фактично було прийнято рішення про відкладення розгляду клопотання позивача.
Зазначає, що 29 січня 2021 року на засіданні сесії розглядалась велика кількість питань, де значний обсяг яких складали питання в сфері земельних відносин, по яким приймались рішення, як про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, про відмови у наданні зазначених дозволів так і відкладались питання на доопрацювання. З зазначених причин, при виготовленні рішень, позивачу помилково було видано рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. В подальшому, з метою перевірки правильності підготовки рішень сесії п'ятої чергової сесії VIII скликання Шахівської сільської ради, було переглянуто відеозапис відповідного засідання, в результаті якого було встановлено та фактично прийнято рішення про відкладення розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Окрім того, відповідач зазначає, що 10 лютого 2021 року на шостій позачерговій сесії VIII-6/9 «Про переважне право на передачу у власність та надання у користування земельних ділянок», у пункті 1 зазначено, що переважне право на передачу у власність та надання у користування земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Шахівської сільської ради визнавати за місцевими жителями Шахівської ОТГ. Позивач зареєстрований та мешкає за межами Шахівської ради, і не є місцевим жителем. На підставі чого, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 40-43).
30 березня 2021 року представником позивача Сологубом С.А. подана відповідь на відзив. У відповіді зазначив, щодо посилання відповідача на те, що на засіданні п'ятої сесії VIII скликання Шахівської міської ради відкладений розгляд клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення землеустрою, не впливає на факт незаконності рішення сільради від 29 січня 2021 року. Також вважає, що Рішення від 29 січня 2021 року № VIII-5/62 про відкладення розгляду клопотання не відповідає Регламенту, оскільки не встановлює до настання яких саме обставин чи здійснення яки дій воно відкладається. У зв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а. с.68-72).
19 квітня 2021 року відповідачем до суду подані заперечення, в якому відповідач зазначив, що по суті клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для відведення особистого селянського господарства було розглянуто та прийнято остаточне рішення на сьомій позачерговій сесії Шахівської сільської ради 04 березня 2021 року за № VIII-7/47, де позивачу було відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2 га зі складу земельної ділянки з кадастровим номером 142286600:01:000:2827, площею 4,4742 га. Підставою, для відмови зазначено рішення сесії Шахівської сільської ради № VIII-6/9 «Про переважне право на передачу у власність та надання у користування земельних ділянок». На підставі рішення Шахівської сільської ради № VIII-6/9 від 10 лютого 2021 року було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою місцевому жителю ОСОБА_3 на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га шляхом поділу із складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2827, площею 4,4742 га.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданий органом № 1432 від 22 лютого 2019 року та довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, РНОКПП НОМЕР_1 (а. с. 7-8).
16 січня 2021 року позивач звернувся із клопотанням до голови Шахівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2 га, із складу земельної ділянки кадастровий номер 1422086600:01:000:2827 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільського району для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів (а. с. 10).
За результатом розгляду клопотання, позивач отримав рішення від 29 січня 2021 року №VІІІ-5/62, яким йому в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивачу відмовлено (а. с. 9).
Згідно протоколу п'ятої чергової сесії Шахівської сільської ради VІІІ скликання вбачається, що за результатом розгляду клопотання позивача прийнято рішення від 29 січня 2021 року №VІІІ-5/61 про відкладення розгляду клопотання ОСОБА_1 (а. с. 56-66).
Згідно рішення сесії Шахівської сільської ради № VІІІ-6/9 від 10 лютого 2021 року, переважне право на передачу у власність та надання у користування земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Шахівської сільської ради визначено за місцевими жителями Шахівської ОТГ (а. с 44).
Спірним питанням у даній справі є правомірність рішення № VІІІ-5/62 від 29 січня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частини 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України).
Згідно зі статтею 121 ЗК України, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
У ч. 1 ст. 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. ч. 6-9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, ЗК України, а саме ч. 7 ст. 118, регламентовано виключний перелік правових підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, який не підлягає розширеному тлумаченню, а тому відмова особі в наданні вказаного дозволу за будь-якою іншою підставою є неправомірною.
Аналізуючи зазначені норми ЗК України, суд дійшов висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі № 806/5106/15, від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.
Так, матеріалами справи встановлено, що на день розгляду справи, спірне рішення, яке винесене, як зазначає відповідач, помилково, ним самостійно не скасовано.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частиною дев'ятою статті 59 цього Закону, рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Частиною десятою статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Тобто, за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні №7-рп/2009, закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону №280/97-ВР норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Шахівська сільська рада яка створена для здійснення виконавчих функцій, у разі невідповідності їх Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, мала можливість скасувати своє рішення.
Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону №280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Окрім цього, в Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.
При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Отже, з урахуванням того, що відповідачем в спірному рішенні не зазначені підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до ст. 118 ЗК України, а також приймаючи до уваги факт визнання відповідачем помилкової видачі позивачу спірного рішення, яке на день розгляду відповідачем не скасовано, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області від 29 січня 2021 року № VIII-5/62 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га зі складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2827, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільського району для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів згідно клопотання від 16 січня 2021 року, суд зазначає наступне.
04 березня 2021 року відповідачем прийнято рішення №VIII-7/47, яким позивачу відмовлено у задоволення клопотання від 16 січня 2021 року у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га шляхом поділу із складу земельної ділянки комунальної власності у зв'язку з тим, що на сесії від 10 лютого 2021 року за № VIII-5/50 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_3 на земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га, шляхом поділу із складу земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1422086600:01:000:2827 площею 4,4732 (а. с. 98).
Отже, розгляд клопотання позивача про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглянуто по суті - 04 березня 2021 року.
Разом з цим, суд зазначає, що не наділений повноваженнями перевіряти правомірність іншого рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом позову у справі, оскільки згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, беручи до уваги те, що позивачем не заявлялись клопотання про зміну предмету чи підстав позову, суд не надає оцінки наведеного вище рішення відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га зі складу земельної ділянки з кадастровим номером 1422086600:01:000:2827, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Шахівської сільської ради Добропільського району для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, наданих сторонами документів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно положень статті 139 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 454,00 грн.
Керуючись статті 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області (місцезнаходження юридичної особи: 85050, Донецька область, Добропільський район, с. Шаховне, вул. М.Ф. Чернявського, буд. 14, код ЄДРПОУ 04343197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області від 29 січня 2021 року № VIII-5/62 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений та підписаний 06 травня 2021 року.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова