Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 травня 2021 р. Справа№200/3647/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 сплатив йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року у меншому розмірі, ніж встановлений Законом, а саме у розмірі 1390 грн., що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2019 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
В задоволенні заяви про перерахунок, нарахування та виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік було відмовлено.
Вважаючи свої права порушеними, просив:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради щодо нарахування та виплати йому щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради нарахувати та виплатити йому щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня у 2020 році як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивача не було включено до переліку осіб, які мають право на отримання допомоги у 2020 році, наданих військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями. У зв'язку з наведеним управління не нараховувало на спеціальні рахунку військових частин, установ, організацій за місцем служби щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік позивачу. Вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 25 квітня 2017 року); перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Слов'янської міської ради.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня він має право на одержання разової грошової допомоги.
Вказану допомогу у 2020 році відповідач йому не виплатив.
11 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити йому недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбачену Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Також зазначав, що ним було отримано допомогу, зокрема у 2020 році в розмірі 1390 грн., що не відповідає розміру, який передбачений ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме 5 мінімальним розмірам пенсій за віком. Просив допомоги виплатити на зазначений ним рахунок.
На вказану заяву надано відповідь від 23 березня 2021 року №Г-0424-2.1-6.2, в якій зазначалося, зокрема, що в 2019 році, на підставі переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, наданих на адресу управління Слов'янським об'єднаним міським військовим комісаріатом, позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року №237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги» передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». В 2020 році у зв'язку з відсутністю особистого звернення та ненадходженням на адресу управління переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги до 5 травня, виплата позивачу не проводилась.
Фактично позивачу відмовлено у виплаті разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня 2020 рік.
Судом також встановлено, що на звернення позивача Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації надано відповідь від 30 березня 2021 року № Г-0294-17-1.1-360, в якій повідомлено, що Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради в 2019 році, на підставі переліку осіб, які мають право на одержання грошової допомоги до 05 травня, наданих Слов'янським об'єднаним міським військовим комісаріатом, позивачу було нараховано щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 1295 грн. Кошти для виплати вказаної грошової допомоги до 05 травня перераховано у травні 2019 року на особистий рахунок позивача, відкритий у відділенні АТ КБ «Приватбанк». За інформацією Управлінь соціального захисту населення Донецької області позивач в переліках осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році, наданих військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями до управлінь, не значиться; особисто із заявою про виплату разової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році позивач не звертався.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV статтю 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною п'ятою, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розд. ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» внесені зміни, якими, зокрема вказану норму права викладено в редакції, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.
Отже, з 22 травня 2008 року - дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України підлягали застосуванню положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пп. 5 п. 63 розд. І якого розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з 01 січня 2015 року на законодавчому рівні, а саме шляхом закріплення у Бюджетному кодексі України, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 лютого 2019 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Пунктом 1 вказаної Постанови установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, - визнано неконституційними.
При цьому Конституційний Суд України у п. 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію відповідних положень статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV.
На вказані обставини звернута увага Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні положення містяться у ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Отже, з 27 лютого 2020 року - дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України діють положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас залишилася чинною постанова Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2019 року №112, якою вказаним особам встановлена допомога до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачений цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на наведене до спірних правовідносин в частині розміру допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2019 року №112, які йому не відповідають.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Отже, у 2020 році позивач мав право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що становить 8190 грн. (1638 грн. х 5 = 8190 грн.).
Проте, у виплаті такої допомоги позивачу було відмовлено, чим порушені його права.
Відповідно до ч.ч. 1 й 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Посилання відповідача на те, що позивач не значиться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, є неприйнятними, оскільки відповідно до п. 5 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, для включення до Реєстру інформації про пільговика такий пільговик має подати до відповідного суб'єкта заяву за встановленою формою разом з документами. Без такого звернення пільговик до Реєстру не включається. Проте, факт не перебування особи в Реєстрі не свідчить про наявність чи відсутність у нього певного статусу та прав, пов'язаних з таким статусом.
Посилання відповідача на те, що в поданих до нього переліках осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, позивач не значиться, є неприйнятними, оскільки: статус позивача як учасника бойових дій у відповідності до вимог законодавства підтверджений відповідним посвідченням; у 2019 році Слов'янським об'єднаним міським військовим комісаріатом позивач був внесений до такого переліку, а помилкове не внесення його до переліку у 2020 році не може порушувати право позивача на отримання такої допомоги.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (84116, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 40, код ЄДРПОУ 25954290) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік виходячи з розміру, що встановлений статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (84116, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 40, код ЄДРПОУ 25954290) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, в розмірі 8190 грн.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 06 травня 2021 року.
Суддя Т.В. Логойда