07 травня 2021 року Справа № 160/2614/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.02.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18 грудня 2020 року №0400-010303-8/122095 в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пільгових умовах за списком №2, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнати загальний страховий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 20 років 11 місяців 4 дні таким, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 відповідну пенсію, починаючи з моменту звернення, а саме з 08.12.2020 року.
В обґрунтування позову вказано, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, при цьому відповідачем було відмовлено в призначенні такої пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу - 23 роки. Позивач не погоджується з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вважає її такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки на думку позивача наявний загальний страховий стаж 20 років 11 місяців 4 дні є таким, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
02.03.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
07.04.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відмова у призначенні пенсії позивача є правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач звернулась до пенсійного органу у віці 52 роки 11 місяців, необхідний стаж для визначення права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах складає 23 років, при цьому у позивача загальний страховий стаж - 20 років 11 місяців 4 дні, тобто менший ніж встановлено законом, у зв'язку з чим відсутні підстави для призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2020 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
18.12.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням оформленим листом №0400-010303-8/122095 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного стажу роботи, оскільки необхідний стаж повинен складати 23 роки, при цьому загальний страховий стаж позивача, на дату звернення із заявою про призначення пенсії, складає 20 років 11 місяців 4 дні.
Позивач не погоджується із вказаною відмовою відповідача у призначенні пенсії та вважає її такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, на думку позивача наявний загальний страховий стаж 20 років 11 місяців 4 дні є таким, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.
Аналогічні положення містить і пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, на дату розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, чинним законодавством України встановлена обов'язкова вимога для призначення такої пенсії, а саме наявність не менше 23 років загального страхового стажу.
Як встановлено з матеріалів адміністративної справи та не спростовано позивачем, що ОСОБА_1 не мала на дату звернення до Пенсійного фонду страхового стажу у 23 роки, оскільки навіть в позовних вимогах позивач просить визнати наявний в неї страховий стаж, а саме 20 років 11 місяці 4 дні таким, що є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.
Тобто, позивач не заперечує відсутність у неї загального страхового стажу не менше 23 років, що свідчить про те, що позивач не набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, позивач в позовній заяві акцентує увагу на наявність у неї пільгового стажу за Списком №2, проте, як встановлено під час розгляду справи позивачу було відмовлено у призначенні пенсії саме через недостатність загального страхового стажу, а не пільгового.
При цьому, суд звертає увагу на те, що ані стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ані статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не передбачає випадків за яких пенсія за віком на пільгових умовах призначається без наявності необхідної кількості загального страхового стажу.
Зазначеними нормами права лише визначено, що наявність пільгового стажу може бути підставою для зменшення пенсійного віку з якого призначається пенсія (жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи), проте не підставою для зменшення загального страхового стажу необхідного для призначення пенсії, в даному випадку 23 роки.
Щодо доводів позивача про наявність у неї пільгового стажу необхідного для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з посиланням на ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28 лютого 1991 року (далі - Закон № 796) особам, що працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зниженням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Для осіб, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 01.01.1993 вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсійний вік зменшується на 2 роки та на 1 рік - за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до примітки частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що для призначення пенсії за віком відповідно до вищевказаного закону є дві підстави, а саме - досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що оскільки позивач має статус особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи то при умові, що позивач відпрацювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, право виходу на пенсію за віком повинно наступити для позивача у 55 років.
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що для застосування до позивача вищевказаних положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є досягнення позивачем 55-річного віку та наявності не менше 15 років стажу, при цьому позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до відповідача - 08.12.2020 року, таким чином позивач звернулась до відповідача у віці 52 роки, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування у даному випадку положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 114 Закону № 1058 (зі змінами) жінкам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, і за результатами атестації робочих місць, які народились у період з 01 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року, і за наявності страхового стажу не менше 23 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах наступає у віці 53 роки.
Таким чином, при досягненні віку 53 роки позивач має право звернутися за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки з матеріалів пенсійної справи вбачається та не заперечується відповідачем наявність у позивача пільгового стажу, який складає 10 років 1 місяць 19 днів.
При цьому, судом встановлено, що як на момент звернення позивача до пенсійного органу (08.12.2020 року) так і на момент відповіді відповідача (18.12.2020 року) позивач не досягла 53-річного віку передбаченого вимогами ст. 114 Закону № 1058.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оскільки позивачем до матеріалів не надано доказів на підтвердження того, що станом на дату звернення до відповідача вона мала необхідний загальний страховий стаж у 23 роки, то суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв