04 лютого 2019 року Справа № 160/8163/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування:
- постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач) №ДН1352/268/АВ/ТД-ФС/600 від 04.10.2018р.;
- припис ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН-1352/268/АВ/П від 13.09.2018р.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , результати якого оформлено актом №ДН1352/268/АВ від 13.09.2018 року, на підставі якого прийнято припис №ДН-1352/268/АВ/П від 13.09.2018р. та постанову №ДН1352/268/АВ/ТД-ФС/600 від 04.10.2018 року про накладання штрафу у розмірі 223' 380грн. 00коп. Позивач не погоджується з вказаним приписом та постановою, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем порушено процедуру проведення інспекційного відвідування. Також вказує, що відповідач необґрунтовано дійшов до висновку про факт допуску осіб до роботи без оформлення трудового договору саме позивачем, оскільки в приміщенні магазину та кафе, в якому проводився захід інспекційного відвідування, господарська діяльність здійснювалась трьома суб'єктами господарської діяльності. При цьому, працівник ОСОБА_2 є працевлаштованою у іншої фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3 .
06.11.2018 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України. На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.12.2018р. справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 11.01.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін - відмовлено.
17.01.2019 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, за змістом якого просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, фактично допустила до роботи двох осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядження про прийняття працівника на роботу, а тому, на позивача накладено штраф у розмірі 223' 380грн. 00коп. спірною постановою від 04.10.2018 року №ДН1352/268/АВ/ТД-ФС/600. На думку відповідача, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, яка складена на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, тому відсутні підстави для її скасування.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ Держпраці у Дніпропетровській області відповідно до наказу від 12.09.2018 року №733-І та за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, на підставі інформації, наданої листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.07.2018 року №42159/10/04-36-13-20-07 прийнято Направлення на проведення інспекційного відвідування від 12.09.2018 року.
З 12.09.2018 року по 13.09.2018 року інспектором праці Іващенко Ігорем Івановичем та начальником відділу Коробкою Анатолієм Івановичем проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 .
За наслідками інспекційного відвідування складено Акт №ДН1352/268/АВ від 13.09.2018 року, яким встановлено порушення ч.1 ст.21, ч.1 ст.24, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
13.09.2018 року на підставі Акту №ДН1352/268/АВ винесено припис №ДН1352/268/АВ/П від 13.09.2018 року про усунення виявлених порушень.
Не погодившись з винесеним приписом про усунення виявлених недоліків позивачем подано до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області скаргу про скасування припису про усунення порушень виявлених в Акті №ДН1352/268/АВ від 13.09.2018 року.
04.10.2018 року на підставі Акта інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято Постанову №ДН1352/268/АВ/ТД-ФС/600 про накладення штрафу у розмірі 223' 380грн. 00коп.
Правомірність підстав, законність і обґрунтованість винесення оскаржуваної Постанови №ДН1352/268/АВ/ТД-ФС/600 від 04.10.2018 року є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п.6 п. 6 Положення №96).
Пунктом 7 Положення №96 закрпілено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
У відповідності до зазначених норм ГУ Держпраці у Дніпропетровській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295).
Відповідно до ст.1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з ч.4 ст.2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються, в т.ч. органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у ч.4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).
Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.
Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).
Частиною 1 ст.3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст.265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 2 ч.2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом ч.3 та 4 ст.265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у ч.2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з акту №ДН1352/268/АВ від 13.09.2018 року та постанови №ДН1352/268/АВ/ТД-ФС/600 від 04.10.2018 року, відповідачем в ході інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 фактично допущені ФОП ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги ч.1 ст.21, частин 1 та 3 ст.24 КЗпП України, вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Водночас, відповідач, володіючи інформацією про здійснення господарської діяльності за адресою проведення інспекційного відвідування трьома суб'єктами господарювання, необґрунтовано дійшов до висновку про факт допуску вказаних осіб до роботи саме позивачем.
Так, судом встановлено, що магазин №1 площею 40 кв.м. та кафе «Корчма» площею 30 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у користуванні позивача на підставі договору №4 здачі в операційну оренду основних засобів від 02.01.2018 року.
Разом з тим, приміщення магазину № 1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 .
Таким чином, за місцем проведення інспекційного відвідування господарська діяльність здійснювалась трьома суб'єктами господарської діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 оформлені відповідно до законодавства. ОСОБА_7 прийнята на роботу з 05.09.2018 року на підставі особистої заяви, розпорядження про прийом на роботу, повідомленя до ДФС від 04.09.2018 року.
З висновками інспекційного відвідування щодо трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без укладання трудового договору, суд не може погодитись, оскільки остання перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 , яка здійснює підприємницьку діяльність у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та в своїх письмових поясненнях зазначила про стажування у ФОП ОСОБА_1 з 09.09.2018 року. За приписами Кодексу законів про працю України, одночасне проходження стажування та оформлення трудових відносин з іншим роботодавцем не заборонено та не є виконанням роботи за сумісництвом. Також зазначене не спростоване відповідачем.
Стосовно трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , суд не залишає поза увагою посилання відповідача на пояснення останньої щодо роботи з 04.09.2018 року у ФОП ОСОБА_1 та неотримання заробітної плати за короткий проміжок часу у зв'язку зі стажуванням. При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ст.ст.73-76 КАС України докази повинні бути належні, допустимі, достовірні та достатніми, а всупереч ст.72 КАС України відповідач не надав до матеріалів справи доказів щодо умов працювання ОСОБА_5 у ФОП ОСОБА_1 , а саме: умов оплати праці (погодинно, щоденно, щотижнево, щомісячно, тощо) умов робочого часу та часу відпочинку (чередування кількості робочих та вихідних днів) та обов'язків що виконуються, а відтак відповідачем не доведено роботу ОСОБА_5 у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин.
Якщо навіть припустити стажування ОСОБА_5 з 04.09.2018 року (згідно пояснень останньої) по 13.09.2018 року (день проведення інспекційного відвідування), то слід прийняти до уваги, що розрахунок за місяць на час проведення інспекційного відвідування не завершений, а докази тривалості стажування в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.
Крім того, на підтвердження факту роботи двох працівників у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідач послався на відеофайли, які записано на електронний носій інформації та долучено до відзиву на позовну заяву.
Судом досліджено вказані відеофайли.
Так зі змісту першого відеофайлу вбачається, ідентифікація приміщення, та особа, яка назвалась ОСОБА_7 , що не спростовується ані позивачем, ані відповідачем. Інших даних щодо предмету спору відеофайл не містить. Згідно другого та третього відеофайлу, суд звертає увагу, що жодної інформації не містять щодо предмету спору, а також не ідентифіковані дата, час проведення запису, а вбачається лише фрагменти запису події, з яких неможливо встановити її початку та закінчення, зафіксовано лише частина приміщення, яке не ідентифіковане та особи, які знаходились у приміщені не ідентифіковані.
Віддтак, суд не приймає вищезазначені посилання відповідача як на належний та допустимий доказ.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятої ним постанови №ДН51/275/АВ/ТД-ФС/97 від 07.02.2019р., згідно якої на позивача накладено штраф за порушення вимог трудового законодавства.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем квитанціями №I10293ISXK від 29.10.2018р. та №КП-220/1 від 07.12.2018р. судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3995грн. 60коп. підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 2, 9,12, 47, 72-77, 90, 94, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Аміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1352/268/АВ/ТД-ФС/600 від 04.10.2018р. про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН-1352/268/АВ/П від 13.09.2018р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Деджпраці у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766) на користь фізичної особи-підпиємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 3995грн. 60коп. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 60коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова