07 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3123/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та відмову; зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною відмову у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки №09.40/21/2020, виданої Волинським апеляційним судом 25.02.2020; визнання протиправним нарахування довічного грошового утримання судді у відставці в січні-березні 2021 року в розмірі 55380,12 грн.; зобов'язання здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розрахунку 90% від розміру суддівської винагороди, зазначеної в довідці Волинського апеляційного суду №09.40/26/2020 від 25.02.2020, з доплатою за почесне звання «Заслужений юрист України» з врахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1976 року працювала суддею, спочатку місцевого суду, a потім апеляційного суду Волинської області. Позивач з 03.08.2015 року була звільнена з посади в зв'язку з поданням заяви про відставку та з 04.08.2015 ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ у Волинської області, як одержувач довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Зазначає, що оскільки її стаж на посаді судді складає 39 років, довічне грошове утримання складалося з 90 процентів посадового окладу і доплати за вислугу років судді апеляційного суду та доплати за почесне звання «Заслужений юрист України». У зв'язку із зміною складових заробітку працюючих суддів: збільшення посадового окладу і доплати за вислугу років з 2016 року по січень 2020 року декілька разів проводився перерахунок розміру її довічного грошового утримання.
Позивач вказує, що у період з березня 2020 року по січень 2021 тричі звернулась в ГУ ПФУ у Волинській області з проханням перерахувати розмір її довічного грошового утримання відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, однак в прийому даної заяви їй усно було відмовлено, внаслідок чого вона звернулась до суду. Проте, в задоволенні її позову було відмовлено, у зв'язку з відсутністю доказів звернення до відповідача з вищевказаним проханням. Тому 23.09.2020 ОСОБА_1 рекомендованим листом направила на адресу ГУ ПФУ у Волинській області заяву з відповідними документами, проте а місячний строк вона вирішена не була, а без будь якої супровідної чи пояснення повернена назад. Лише після повторного оскарження таких дій відповідача в адміністративному суді позивач отримала відповідь про неможливість задоволення заяви через непредставлення особисто в ГУ ПФУ документів, які і так знаходяться у пенсійній справі. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2021, яке набрало законної сили, було визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області та зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2020 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Волинського апеляційного суду №09.40/21/2020 від 23 лютого 2020 року, з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні.
05.01.2021 ОСОБА_1 втретє звернулась із вищевказаною завою до відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак рішенням від 12.01.2021 відповідач в черговий раз відмовив в її задоволенні з підстав відсутності правового механізму для цього
Позивач, стверджує, що згідно довідки від 25.02.2020 суддівська винагорода судді апеляційного суду складається з посадового окладу в сумі 115610 грн. та доплати за вислугу років в сумі 92488 грн., всього 208098 грн. При наявності 38 років суддівського стажу ОСОБА_1 вказує, що має право на грошове утримання в розмірі 90 процентів даної суми, плюс надбавка за почесне звання «Заслужений юрист України». Такий розмір довічного грошового утримання відповідач повинен був автоматично нараховувати і виплачувати з 19.02.2020 - наступного дня після винесення Конституційним Судом України рішення.
У зв'язку із вищевикладеним просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.
У відзиві на позовну заяву від 16.04.2021 № 0300-0802-8/17947 (а.с.28-33) представник відповідача заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що при здійсненні такого перерахунку відсотковий показник довічного грошового утримання позивача був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та у відповідності до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Також, зазначив, що згідно рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 по справі №1-15/2018(4086/16) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, у зв'язку із чим, вважає, що Управління при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача діяло правомірно.
З наведених підстав відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.
26.04.2021 на адресу суду за вх. №19012/21 від позивача надійшли заперечення на відзив (а.с.50), у яких ОСОБА_1 з доводами представника відповідача категорично не погоджується, вважає їх надуманими та підтримала свою позицію викладену у позовній заяві.
Суд звертає увагу на те, що у відповідності до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно з наказу Апеляційного суду Волинської області від 03.08.2015 №9.7/21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області та відраховано зі штату працівників апеляційного суду 03.08.2015 (а.с.4).
Також, судом встановлено, що Указом Президента України від 12.12.2007 №1212 ОСОБА_1 присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України», що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.6).
25.02.2020 Волинський апеляційний суд, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, видав ОСОБА_1 довідку про те, що її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 208098,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 115610,00 грн.; доплата за вислугу років 92488,00 грн. (а.с.7).
Як слідує з матеріалів справи 05.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою №83, у якій просила у відповідності з рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 провести перерахунок її довічного утримання судді у відставці згідно довідки №09.40/21/2020 про суддівську винагороду, видану Волинським апеляційним судом 23.02.2020 (а.с.40).
ГУ ПФУ у Волинській області рішенням від 12.01.2021 №1 відмовлено позивачу у проведенні перерахунків щомісячного довічного грошового отримання у зв'язку з відсутністю на даний час змін до Закону та відповідно механізму щодо порядку проведення перерахунків щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці на виконання рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів» (чинного на момент виходу позивача на пенсію) з урахуванням змін, внесених Законом від 24.02.1994 № 4015-ХІІ, судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок-50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), статтею 142 якого урегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Частиною четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIІ було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII та у редакції Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII) було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим Законом України від 16.10.2019 №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Мотивуючи дане рішення суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Запровадження Законом №1402-VIII правил, згідно з якими зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, покликане забезпечити єдність статусу судді у відставці зі статусом судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя.
З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Отже зазначені вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020.
Як встановлено судом, позивач є суддею у відставці та до 19.02.2020 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі 90% сум грошового забезпечення, розмір якого станом на грудень 2020 року, як вбачається з дослідженого судом протоколу з пенсійної справи ОСОБА_1 становив 56 628,71 грн.
Однак при здійсненні відповідного перерахунку 18.02.2021 відповідач зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, до 88%, однак розмір грошового утримання не зменшився.
Як вставлено з матеріалів справи, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на встановлення щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, становить - 39 років.
Надаючи оцінку діям відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 88%, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
За правилами частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Конституційний Суд України в рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Як наслідок, з 19.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення частини третьої та четвертої статті 142 Закону №1402-VIII.
Враховуючи, що позивач має стаж роботи на посаді судді 39 років, що підтверджується матеріалами справи, відтак суд погоджується з доводами відповідача, що правової підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII немає.
Суд вважає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.
Частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною.
Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону №1402-VIII, а не вибірково з різних законів.
Відтак, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 88%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 19*2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 24.03.2020 у справі № 227/766/17.
Крім того, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, адже умовою такого перерахунку є визначені Законом №1402-VIII підстави, а саме збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надала позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон №1402-VIII не передбачає. Відтак, рішення відповідача від 12.01.2021 №1 щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці слід визнати протиправним та скасувати.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ Волинської області від 12.01.2021 №1 щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 , з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Волинського апеляційного суду від 25.02.2020 № 09.40/26/2020, з доплатою за почесне звання «Заслужений юрист України» та з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2065592813.1 від 24.03.2021 (а.с.3).
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12 січня 2021 року № 1 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вул. Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), починаючи з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Волинського апеляційного суду від 25.02.2020 № 09.40/26/2020, з доплатою за почесне звання «Заслужений юрист України» та з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський