Іменем України
27 квітня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/68/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.
За позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури
вул.1-го Травня, 50а, м. Прилуки, 17500, в інтересах держави в особі
Позивача: Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 04412372, вул. Пилипенка, 3, смт. Варва, Чернігівська область, 17600
до відповідача: Приватного підприємства "Сєвєр",
код ЄДРПОУ 32535929, вул. Зарічна, 80 А, смт. Варва, Чернігівська область, 17600
Предмет спору: про стягнення 227 201,33 грн,
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
за участю прокурора: Лепська Н. П.,
Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Сєвєр" про стягнення з відповідача 227 201,33 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, площею 1,4573 га, за адресою: вул. Зарічна, 80-А, смт. Варва, Чернігівська область.
Дії суду, пов'язані з розглядом справи.
У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 20.01.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк прокурор подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.
Також від прокурора надійшло клопотання в порядку ст. 81 ГПК України, у якому він просив витребувати у приватного нотаріуса Варвинського районного нотаріального округу Пушкарьової-Гезердави Н. О. копію договору дарування комплексу від 20.06.2013 належної якості з повним текстом.
Ухвалою суду від 01.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про витребування доказів, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02.03.2021 на 10:00 та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, 12.04.2021 копія ухвали від 08.04.2021 була направлена Прилуцькій місцевій прокуратурі та позивачу на їх електронні адреси priluki.prok@gmail.com, varva@vsrada.gov.ua, varva_otg_post@cg.gov.ua, від яких на електронну адресу суду надійшли повідомлення про отримання цієї ухвали суду.
Від представника третьої особи на електронну адресу суду надійшло повідомлення про отримання цієї ухвали суду.
У зв'язку з відсутністю відомостей про електронну адресу відповідача, секретарем судового засідання Дубиною О.М. було вжито заходів для повідомлення телефонограмою відповідача про постановлення Господарським судом Чернігівської області вищезазначеної ухвали суду та про призначення підготовчого засідання у справі № 927/68/21 на 02.03.2021 о 10:00, а саме 05.02.2021 о 14:19 було здійснено дзвінок на номер телефону вказаний в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . На дзвінок відповів ОСОБА_1 , якого було повідомлено про те, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2021 у справі № 927/68/21 у задоволенні клопотання прокурора про витребування доказів відмовлено, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.03.2021 о 10:00, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами. Докази направлення відзиву позивачу надати суду у встановлений п'ятнадцятиденний строк. Повідомлено прокурора, позивача - Варвинську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області та відповідача - Приватне підприємство "Сєвєр" про те, що підготовче засідання відбудеться 02.03.2021 о 10:00 у приміщенні Господарського суду Чернігівської області у м. Чернігові, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 306.
Також ОСОБА_1 було повідомлено про тимчасове припинення відправки Господарським судом Чернігівської області поштової кореспонденції у зв'язку з відсутністю знаків поштового відправлення, запропоновано отримати ухвалу суду від 01.02.2021 по справі № 927/68/21 безпосередньо у приміщенні Господарського суду Чернігівської області (проспект Миру, 20, м. Чернігів) та повідомлено про наявність вказаної ухвали на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Станом на 26.02.2021 ані особисто Рижуком О. В., ані іншим представником ПП «Сєвєр» ухвалу суду від 01.02.2021 отримано не було, а тому ухвала суду 26.02.2021 о 12:48 була направлена на номер НОМЕР_1 за допомогою додатку Viber. В додатку Viber відмітка про отримання зазначеного відправлення на номер НОМЕР_1 з'явилась 02.03.2021.
Про вжиті заходи секретарем складено довідку від 02.03.2021.
Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.
Позивач та відповідач у підготовче засідання 02.03.2021 не з'явились.
До початку підготовчого засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Щодо неявки відповідача у підготовче засідання 02.03.2021 суд встановив наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Враховуючи те, що секретарем судового засідання було здійснено дзвінок на номер телефону керівника відповідача та направлено на цей номер ухвалу суду від 01.02.2021 за допомогою додатку Viber про, що складено довідку від 02.03.2021, суд дійшов висновку, що належним початком відліку строку для подання відзиву, встановленого ухвалою суду від 01.02.2021, слід вважати з наступного дня після отримання ухвали, тобто з 03.03.2021. Проте безпосередньо про дату, час та місце цього судового засідання відповідач був повідомлений телефонограмою 05.02.2021, а тому суд вважав, що відповідач не з'явився у це судове засідання без поважних причин, будь-яких клопотань, пояснень з цього приводу не направив.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, підготовче засідання 02.03.2021 проводилось за відсутності позивача та відповідача (їх представників).
У підготовчому засіданні 02.03.2021 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.03.2021 на 10:00.
Ухвалою суду від 02.03.2021 повідомлено учасників справи про час та місце провадження підготовчого засідання 23.03.2021.
Копію ухвали суду від 02.03.2021 була отримана прокурором особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, а позивачу була направлена на його електронну адресу. Від позивача на електронну адресу суду надійшло підтвердження про отримання цієї ухвали суду.
12.03.2021 суд за допомогою засобів поштового зв'язку направив на адресу відповідача, вказану в ЄДР та у позовній заяві, ухвали суду від 01.02.2021 та від 02.03.2021, які повернулись неврученими на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Проте 18.03.2021 представник відповідача - в.о. директора Храпач О. С. особисто отримав копії ухвал суду від 01.02.2021 та від 02.03.2021 у приміщенні Господарського суду Чернігівської області та ознайомився з матеріалами справи.
Ухвалою суду від 22.03.2021 задоволено клопотання відповідача про проведення підготовчого засідання, відкладеного до 23.03.2021 до 10:00, в режимі відеоконференції; забезпечення проведення відеоконференції доручено Зіньківському районному суду Полтавської області.
У підготовче засідання 23.03.2021 з'явився представник відповідача (у режимі відеоконференції).
Позивач у підготовче засідання 23.03.2021 не з'явився, але до початку підготовчого засідання від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, яке було задоволено судом.
До початку підготовчого засідання від прокуратури електронною поштою надійшло клопотання про зміну найменування органу прокуратури з Прилуцької місцевої прокуратури на Прилуцьку окружну прокуратуру з доданими до нього документами, а від відповідача - відзив на позовну заяву та клопотання про продовження строку на подання відзиву.
У підготовчому засіданні 23.03.2021 судом встановлено, що надіслані прокуратурою та відповідачем електронною поштою документи не підписані електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП), про що відділом документального забезпечення (канцелярією) суду на роздрукованих примірникам клопотань (заяв) проставлені відповідні штампи.
Частиною 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Отже, створення електронного документа завершується накладенням електронного цифрового підпису його автора та надає електронному документу статусу оригіналу.
Оскільки клопотання прокурора, відзив відповідача та клопотання про продовження строку на подання відзиву надіслані електронною поштою та не скріплені ЕЦП, то вказані клопотання та відзив не вважаються такими, що підписані прокурором та відповідачем (його представником), відповідно.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд у підготовчому засіданні 23.03.2021 дійшов висновку, що клопотання прокурора та відзив і клопотання відповідача підлягають поверненню заявникам без розгляду, але оскільки вони надійшло електронною поштою, то їх роздруківки долучені судом до матеріалів справи.
До початку підготовчого засідання від Прилуцької місцевої прокуратури надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи листа Варвинської селищної ради №02-25/799 від 12.03.2021, копії рішення 31 сесії 6 скликання Варвинської селищної ради «Про розірвання договору оренди земельної ділянки» №15-31/13 від 27.06.2013.
До клопотання додані вказані документи, а також докази їх направлення іншим учасникам справи.
У підготовчому засіданні 23.03.2021 суд відклав вирішення вказаного клопотання Прилуцької місцевої прокуратури до наступного судового засідання.
Враховуючи ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву та клопотання про продовження строку на подання відзиву, направлених на адресу суду поштою, неотримання відповідачем клопотання та доказів, направлених прокуратурою, з метою надання учасникам можливості реалізувати свої процесуальні права та обов'язки, суд вважав за необхідне відкласти підготовче засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Згідно з ч. 1 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Строк проведення підготовчого провадження спливає 02.04.2021, а тому за наведених вище обставин, суд у підготовчому засіданні 23.03.2021 постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та зобов'язав відповідача вчинити дії щодо належного отримання поштової кореспонденції.
У підготовчому засіданні 23.03.2021 представник відповідача заявив клопотання про направлення всіх процесуальних документів на особисту електронну адресу, зазначену у клопотанні на ознайомлення з матеріалами справи та у клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також просить не направляти документи на адресу реєстрації місцезнаходження підприємства.
У підготовчому засіданні 23.03.2021 суд задовольнив клопотання представника відповідача про направлення процесуальних документів на електронну адресу, вказану у його клопотаннях.
У підготовчому засіданні 23.03.2021 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.04.2021 на 10:00.
Ухвалою суду від 23.03.2021 повідомлено прокурора, позивача та відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії ухвали суду від 23.03.2021 учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв'язку не направлялись. Копії вищезазначеної ухвали були направлені на електронні адреси учасників справи. Відповідачу ухвала суду від 23.03.2021 була направлена на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що ним було заявлено відповідне клопотання.
Позивач та відповідач у підготовче засідання 01.04.2021 не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Від позивача 10.02.2021 та 12.03.2021 надходили клопотання про розгляд справи без участі представника, які були задоволені судом у минулих судових засіданнях.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 01.04.2021 проводилось за відсутності позивача та відповідача (його представників).
До початку підготовчого засідання 01.04.2021 від Прилуцької окружної прокуратури надійшов оригінал клопотання про зміну найменування органу прокуратури з "Прилуцької місцевої прокуратури" на "Прилуцьку окружну прокуратуру" у зв'язку з проведенням реорганізації. Подане клопотання задоволено судом та долучено до матеріалів справи.
До початку підготовчого засідання 01.04.2021 від відповідача надійшов оригінал клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов, а також відзив на позов.
Подане клопотання про продовження строку для подання відзиву обґрунтовано тим, що представник відповідача лише 18.03.2021 отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі та ознайомився з матеріалами справи, а тому мав недостатньо часу для підготовки відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У підготовчому засіданні 01.04.2021 суд визнав поважними причини пропуску відповідачем строку, встановленого для подання відзиву, задовольнив клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву, прийняв до розгляду наданий відповідачем відзив на позов з доданими до нього документами та долучив їх до матеріалів справи, а тому спір вирішується з його урахуванням.
До початку підготовчого засідання 01.04.2021 від Прилуцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив з додатками та доказами направлення її іншим учасникам справи.
В поданій відповіді на відзив прокурор заперечує проти твердження відповідача про те, що договір оренди землі від 06.02.2006 є діючим договором оренди, посилаючись на рішення тридцять першої сесії шостого скликання Варвинської селищної ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки" № 15-31/13 від 27.06.2013, відповідно до якого договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 7421155100:01:001:0431) під цегельним заводом за адресою: смт. Варва, вул. Зарічна, 80 А, укладений 06.02.2006 між ОСОБА_2 та Варвинською селищною радою, було розірвано.
Як зазначає прокурор, зазначені обставини були встановлені також господарським судом у справах № 927/28/17 та №927/296/18.
Крім того, прокурор зазначає, що Варвинська селищна рада листом №02-25/914 від 25.03.2021 повідомила, що спірний договір оренди розірвано вищезазначеним рішенням Варвинської селищної ради та орендна плата ПП "Сєвер" за спірним договором не сплачувалася.
У підготовчому засіданні 01.04.2021 суд долучив до матеріалів справи подану прокурором відповідь на відзив з доданими до неї документами, а тому спір вирішується з їх урахуванням.
У підготовчому засіданні 01.04.2021 суд розглянув клопотання Прилуцької місцевої прокуратури, вирішення якого було відкладено у попередньому підготовчому засіданні.
У поданому клопотанні прокурор просить поновити процесуальний строк для подання доказів, оскільки він був пропущений з поважних причин, проте не надав належних доказів неможливості подання документів раніше.
Разом з тим, аналогічна інформація та відповідні докази містяться у відповіді на відзив, яка надійшла від прокурора на спростування обставин, викладених відповідачем у відзиві на позов, що підпадає під розуміння ст. 165, 166 ГПК України, а тому у сукупності цих обставин суд вважав за необхідне прийняти відповідні доводи та докази прокурора до уваги та долучив відповідні документи до матеріалів справи, спір вирішується з їх урахуванням.
Ухвалою суду від 01.04.2021:
- встановлено позивачу п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- встановлено відповідачу п'ятиденний строк для подання до суду та іншим учасникам справи, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, заперечень з доданими до них документами, а саме:
- щодо відповіді на відзив прокурора - п'ять днів з дня отримання цієї ухвали;
- щодо відповіді на відзив позивача - п'ять днів з дня отримання такої відповіді.
- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2021 об 11:00.
- повідомлено учасників справи про час та місце розгляду справи по суті 27.04.2021.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії ухвали суду від 01.04.2021 були направлені учасникам справи на їх електронні адреси.
Позивач та відповідач у судове засідання 27.04.2021 не з'явились.
До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке суд задовольнив.
До початку судового засідання від відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 27.04.2021.
У судовому засіданні 27.04.2021 суд встановив, що надіслане відповідачем електронною поштою клопотання не підписане ЕЦП, про що відділом документального забезпечення (канцелярією) суду на роздрукованому примірнику клопотання проставлений відповідний штамп.
Оскільки клопотання відповідача надіслане електронною поштою та не скріплене ЕЦП, то вказане клопотання не вважається таким, що підписане відповідачем (його представником).
Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд у підготовчому засіданні 23.03.2021 дійшов висновку, що клопотання прокурора та відзив і клопотання відповідача підлягають поверненню заявникам без розгляду, але оскільки вони надійшло електронною поштою, то їх роздруківки долучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.03.2021, у якому був присутній представник відповідача, суд вже розглядав клопотання відповідача і відзив на позов, які надійшли до суду електронною поштою та не були підписані ЕЦП, та постановив ухвалу про повернення вказаних документів без розгляду.
Отже, направляючи електронною поштою не підписане ЕЦП клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач міг і мав усвідомлювати негативні наслідки, пов'язані з недодержанням вимог Господарського процесуального кодексу та Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" щодо необхідності скріплення документів, які подаються в електронній формі, електронним цифровим підписом.
Враховуючи вищевикладене, суд у судовому засіданні 27.04.2021 дійшов висновку, що клопотання відповідача відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України підлягає поверненню заявнику без розгляду, але оскільки воно надійшло електронною поштою, то його роздруківка долучена судом до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 27.04.2021 проводилось за відсутності позивача та відповідача (його представників).
Крім того, 05.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 01.04.2021 о 10:00, у режимі відеоконференції.
Оскільки клопотання відповідача надійшло вже після проведення судового засідання 01.04.2021 та вже не є актуальним, суд у судовому засіданні 27.04.2021 залишив подане відповідачем клопотання без розгляду.
У судовому засіданні 27.04.2021 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі договору дарування комплексу від 20.06.2013 є власником об'єктів нерухомості - нежитлових будівель, які розташовані по вул. Зарічна, 80 А у смт Варва Чернігівської області на земельній ділянці комунальної власності площею 2,9031 га. У зв'язку з набуттям права власності на об'єкти нерухомості, до відповідача від попереднього власника перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Рішенням Варвинської селищної ради від 14.06.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки на дві земельні ділянки, одну з яких - площею 1,4573 га передано в оренду відповідачу. Прокурор зазначає, що з 14.06.2018 право оренди земельною ділянкою площею 2,9031 га у відповідача припинилось, проте після цієї дати він договору оренди земельною ділянкою площею 1,4573 га з позивачем не уклав, а відтак користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави та за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які повинен сплатити за користування нею. Зважаючи на наведене, прокурор на підставі ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача 227 201,33 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, площею 1,4573 га, за адресою: вул. Зарічна, 80-А, смт. Варва, Чернігівська область, за період 14.06.2018 по 23.06.2020.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що в день укладення договору дарування від 20.06.2013 у колишнього власника об'єктів нерухомого майна, який був орендарем земельної ділянки площею 2,9064 га на підставі договору оренди від 06.02.2006, укладеного з Варвинською селищною радою, право оренди цією земельною ділянкою автоматично припинилось, а у відповідача автоматично виникло таке право. Отже, договір оренди землі від 06.02.2006 не припинив свою дію 20.06.2013 в цілому, а в цей же день відбулась заміна сторони у зобов'язанні. На даний час договір оренди землі від 06.02.2006 є діючим договором, не розірваним і не припиненим у інший спосіб. Відповідач вважає, що поділ цієї земельної ділянки на дві земельні ділянки жодним чином не впливає на чинність договору оренди землі від 06.02.2006, оскільки рішення Варвинської селищної ради від 14.06.2018 не припиняє дії договору та не вилучає земельну ділянку або її частину із користування. Також відповідач зазначає, що ПП «Сєвєр» добросовісно виконувало умови Договору від 06.02.2006 та сплачувало Варвинській селищній раді орендну плату за земельну ділянку площею 2,9064 га по вул. Зарічна, 80 а в смт Варва, жодних претензій щодо виконання умов цього договору до відповідача не надходило.
Прокурор у поданій відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача про те, що договір оренди землі від 06.02.2006 є діючим договором оренди, посилаючись на рішення тридцять першої сесії шостого скликання Варвинської селищної ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки" № 15-31/13 від 27.06.2013, відповідно до якого договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 7421155100:01:001:0431) під цегельним заводом за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 06.02.2006 між ОСОБА_2 та Варвинською селищною радою, було розірвано. Прокурор зазначає, що ці обставини були встановлені також господарським судом у справах № 927/28/17 та №927/296/18.
Крім того, прокурор зазначає, що Варвинська селищна рада листом №02-25/914 від 25.03.2021 повідомила, що спірний договір оренди розірвано вищезазначеним рішенням Варвинської селищної ради та орендна плата ПП "Сєвер" за спірним договором не сплачувалася.
Інших заяв по суті від учасників справи у встановлений строк до суду не надходило.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
14.06.2004 на підставі договору купівлі-продажу №970 від 02.04.2004 здійснено державну реєстрацію права власності за гр. ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - комплекс, площею 7737,11 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 95-97).
06.02.2006 між Варвинською селищною радою (далі - Орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (далі - Орендар) укладено договір оренди землі №32 (далі - Договір від 06.02.2006) (а. с. 90-91).
Відповідно до п. 1.1 Договору від 06.02.2006 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під цегельним заводом в АДРЕСА_1 .
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,9064 га, у тому числі землі промисловості - 2,9064 га (п. 2.1 Договору від 06.02.2006).
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - сушильні сараї, шатер кільцевої печі із дерева, будова під склад із цегли, побутові приміщення, будова із цегли, естакада (п. 2.2. Договору від 06.02.2006).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 286 571,90 грн (п. 2.3 Договору від 06.02.2006).
Згідно з п. 3.1 Договору від 06.02.2006 договір укладено на 25 років.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору від 06.02.2006 орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі і складає 2 980,56 грн до введення вищезгаданих об'єктів у дію, після чого орендна плата буде переглянута. Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно в рівних частинах у розмірі 248,38 грн на рахунок Варвинської селищної ради.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 4.3 Договору).
Пунктом 4.4 Договору від 06.02.2006 передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у випадках, визначених у цьому пункті.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку (п. 11.1 Договору від 06.02.2006).
У п. 11.2 Договору від 06.02.2006 сторони дійшли згоди, що дія договору припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання орендарем земельних ділянок у власність;
- викупу земельних ділянок для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом;
- ліквідації юридичної особи - орендаря.
Дія договору припиняється також інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 11.3 Договору від 06.02.2006 дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 11.4 Договору від 06.02.2006).
Згідно з п. 14.2 Договору від 06.02.2006 всі зміни і доповнення до даного договору повинні бути розроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.
Договір від 06.02.2006 підписаний сторонами та зареєстрований у Варвинському районному відділ Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.02.2006 за №040684900003.
Відповідно до плану (схеми) земельних ділянок, що надаються в оренду гр. ОСОБА_2 на 25 років в межах АДРЕСА_1 , земельна ділянка загальною площею 2,9064 га складається з двох земельних ділянок: №1 - площею 2,9031 га та № 2 - площею 0,0033 га (а.с. 92).
Згідно з кадастровим планом земельна ділянка загальною площею 2,9064 га, яка надається в оренду гр. ОСОБА_2 , має кадастровий номер 7421155100:01:001:0431 (а.с. 92 зворотна сторона).
19.01.2011 на третій сесії шостого скликання Варвинської селищної ради прийнято рішення (а. с. 36), у якому селищна рада вирішила затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт Варва та с. Воскресенське Варвинської селищної ради та ввести її в дію з 01.01.2011.
Рішенням Виконавчого комітету Варвинської селищної ради від 21.07.2011 цілісному майновому комплексу, який належить гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2004, присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 (а.с. 89).
26.06.2013 між гр. ОСОБА_2 (далі - Дарувальник) та ПП «Сєвєр» (далі - Обдаровуваний) укладено договір дарування комплексу (далі - Договір від 26.06.2013), відповідно до умов якого Дарувальник подарував, а Обдаровуваний прийняв у дар нерухоме майно - комплекс під номером АДРЕСА_1 загальною площею 7737,11 кв. м. Відчужуваний комплекс належить Дарувальнику на праві власності та розташований на земельній ділянці площею 2,9031 га з кадастровим номером 7421155100:01:001:0431 (а.с. 87-88).
20.06.2013 на підставі договору дарування №935 від 20.06.2013 здійснено державну реєстрацію права власності за ПП «Сєвєр» на об'єкт нерухомого майна - комплекс, площею 7737,11 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 2,9031 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:0431, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 98-100).
27.06.2013 на тридцять першій сесії шостого скликання Варвинської селищної ради прийнято рішення №15-31/13 (а. с. 224), у якому селищна рада вирішила:
1. Розірвати договір оренди земельної ділянки з гр. ОСОБА_2 , площею 2,9064 га, під цегельним заводом в АДРЕСА_1 , зареєстрований у Відділу Держкомзему у Варвинському районі від 06.02.2006 за №040684900003;
2. Зарахувати дану земельну ділянку до земель запасу Варвинської селищної ради.
У 2018 році інженером-землевпорядником - ФОП Бойком Д. О. на замовлення ПП «Сєвєр» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ПП «Сєвєр» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 1,4573 га за адресою: АДРЕСА_1 та площею 1,4459 га за адресою: АДРЕСА_2 ).
14.06.2018 на десятій сесії сьомого скликання Варвинської селищної ради прийнято рішення №1-10/18отг (а. с. 23), у якому селищна рада вирішила:
1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 2,9064 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:0431, яка розташована в АДРЕСА_1 , на території Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області на:
- земельну ділянку № 1 площею 1,4459 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:1381, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку № 2 площею 1,4573 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:1380, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. Передати ПП «Сєвєр» в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,4573 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:1380, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , встановивши річну орендну плату за користування даною земельною ділянкою на рівні 12% від нормативної грошової оцінки.
12.07.2018 на одинадцятій сесії сьомого скликання Варвинської селищної ради прийнято рішення №20-11/18отг (а. с. 35), у якому селищна рада вирішила:
- затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт Варва та с. Воскресенське Варвинської селищної ради та ввести її в дію з 01.01.2019;
- Варвинському селищному голові у зв'язку з оновленням нормативної грошової оцінки смт Варва та с. Воскресенське з 01.01.2019 внести зміни до існуючих договорів оренди землі шляхом укладення додаткових угод.
Рішенням Виконавчого комітету Варвинської селищної ради від 15.08.2019 №113 створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і затверджено її склад (а.с. 40).
Прокурор та позивач вважають, що Договір від 06.02.2006, відповідно до якого у відповідача в оренді була земельна ділянка площею 2,9064 га, був розірваний з 27.06.2013, а з 14.08.2018 відповідач використовує земельну ділянку площею 1,4573 га, яка утворилась внаслідок поділу первісної земельної ділянки та передана рішенням позивача йому в оренду, без достатніх на те правових підстав.
14.08.2020 комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено акт, у якому визначено розмір збитків, завданих ПП «Сєвєр» у зв'язку з використанням земельної ділянки, площею 1,4573 га, по АДРЕСА_1 , за період з 14.06.2018 по 23.06.2020 на загальну суму 227 201,33 грн (а.с. 24). Вказаний акт затверджений рішенням Виконавчого комітету Варвинської селищної ради від 22.10.2020 №95 (а.с. 27).
Прокурором надано розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати від використання земельної ділянки, площею 1,4573 га, по вул. Зарічній, 80а, ПП «Сєвєр» з порушенням законодавства за період з 14.06.2018 по 23.06.2020, підписаний начальником відділу земельних відносин Варвинської селищної ради, з якого вбачається, що при здійсненні такого розрахунку використані дані щодо площі земельної ділянки - 14573 кв. м, нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2018 (391 755,89 грн), на 01.01.2019 (1 134 945,24 грн), на 01.01.2020 (1 134 945,24 грн), розмір орендної плати на 2018-2020 року у відсотковому значенні від нормативної грошової оцінки (12%).
На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,4573 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:1380, надано лист Міжрайонного управління у Варвинському та Срібнянському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.09.2019 №18-25-0.191-489/116-19, згідно з яким її розмір на 2017 рік та на 2018 рік становить 391 755,89 грн, на 2019 рік - 1 134 945,24 грн, та витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2020 та від 16.12.2020, відповідно до яких її розмір становить 1 134 945,24 грн (а.с. 37-39).
Відповідно до порядку встановлення розмірів орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності територіальної громади смт Варва, затвердженого рішенням Варвинської селищної ради від 27.10.2016, розмір річної орендної плати для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено на рівні 12% від нормативної грошової оцінки (а.с. 48-53).
Позивач направив відповідачу претензії від 23.06.2020, у яких запропонував добровільно сплатити кошти у розмірі 227 201,33 грн (а.с. 28-31).
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
За приписами ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі 917/1739/17.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 1,4573 га, на якій ці об'єкти розміщені.
Як встановив суд, відповідач на підставі договору дарування від 20.06.2013, укладеного з ОСОБА_2 , набув у власність комплекс нежитлових будівель загальною площею 7737,11 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 2,9031 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:0431.
Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі №32 від 06.02.2006, укладеного з Варвинською селищною радою строком на 25 років.
Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Водночас згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19.
У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні.
Ураховуючи викладене, після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №920/675/17.
Таким чином, з моменту набуття відповідачем права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тобто з 20.06.2013, до нього перейшло право оренди земельною ділянкою площею 2,9064 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:0431, на якій розташовані ці об'єкти.
Відповідно до п. 3.1 Договору від 06.02.2006, який зареєстрований у день його укладення 06.02.2006, цей договір укладено на 25 років.
За змістом ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення Договору від 06.02.2006 та на час його державної реєстрації) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Таким чином, строк дії Договору від 06.02.2006 закінчується 06.02.2031.
Прокурор вважає, що договір оренди землі від 06.02.2006 був розірваний 27.06.2013 у зв'язку з прийняттям Варвинською селищною радою відповідного рішення від 27.06.2013.
Статтею 651 Цивільного кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 188 Господарського кодексу України, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Згідно з ч. 1-3 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.
У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.
Договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об'єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (ч. 1 ст. 32-1 Закону України «Про оренду землі»).
Враховуючи положення статті 651 Цивільного кодексу України, а також положення статей 188 Господарського кодексу України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" суд доходить висновку, що наведені норми законодавства забороняють сторонам договору оренди земельної ділянки розривати його в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, якщо інше не обумовлено сторонами у договорі.
Проте, як вбачається з Договору від 06.02.2006, сторони не передбачили таку підставу для розірвання цього договору як прийняття селищною радою рішення про його розірвання у зв'язку зі зміною власника нерухомості.
Натомість п. 11.3, 11.4 Договору від 06.02.2006 передбачено, що договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прийняття Варвинською селищною радою в односторонньому порядку рішення про розірвання Договору від 06.02.2006 не є підставою для його розірвання, а відтак доводи прокурора в цій частині відхиляються судом.
Відповідно до ч. 1 статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Доказів укладення сторонами договору (додаткової угоди) у письмовій формі про розірвання Договору від 06.02.2006 або відповідного рішення суду прокурором та позивачем суду не надано, а відповідач, у свою чергу, заперечує проти факту розірвання або припинення дії цього договору.
Щодо доводів прокурора про припинення дії Договору від 06.02.2006 у зв'язку з поділом земельної ділянки.
Відповідно до частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України.
Як встановив суд, земельна ділянка з кадастровим номером 7421155100:01:001:0431, яка була предметом Договору від 06.02.2006, у 2018 році була поділена на дві земельні ділянки - площею 1,4459 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:1381, та площею 1,4573 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:1380.
Рішенням Варвинської селищної ради від 14.06.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 2,9064 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:0431 та вирішено передати ПП «Сєвєр» в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,4573 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:1380.
Проте доказів укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки площею 1,4573 га, кадастровий номер 7421155100:01:001:1380, суду не надано.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент прийняття Варвинською селищною радою рішення від 14.06.2018) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
У пункті 11.2 Договору від 06.02.2006 сторони дійшли згоди, що дія договору припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання орендарем земельних ділянок у власність;
- викупу земельних ділянок для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом;
- ліквідації юридичної особи - орендаря.
Дія договору припиняється також інших випадках, передбачених законом.
Отже, ані чинним законодавством, ані умовами Договору від 06.02.2006 не передбачено припинення дії договору оренди земельної ділянки у разі її поділу на декілька земельних ділянок.
У зв'язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом Договору від 06.02.2006, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, припинилось існування цієї земельної ділянки як об'єкту цивільних прав, що є підставою для внесення змін до договору оренди землі, а не для його припинення в цілому.
Крім того, суд відхиляє доводи прокурора про припинення дії Договору від 06.02.2006 на підставі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» у зв'язку з набуттям ПП «Сєвєр» права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці, оскільки такі наслідки настають лише, якщо ця земельна ділянка перебувала у користуванні (оренді) іншої особи, а не власника нерухомості.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що прокурор та позивач не обґрунтували та не надали належних доказів розірвання або припинення Договору від 06.02.2016, а відтак цей договір є чинним на теперішній час і породжує для сторін певні права та обов'язки, зокрема для відповідача - обов'язок щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,9064 га.
Таким чином, прокурор не довів факту використання відповідачем земельної ділянки площею 1,4573 га без правовстановлюючих документів, а тому підстави для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України у суду відсутні.
Отже, прокурор помилково кваліфікував спірні правовідносини як такі, що виникли внаслідок збереження відповідачем коштів у вигляді несплаченої орендної плати у зв'язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов'язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).
При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку,
Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). (частини 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", у редакції, чинній на момент укладення Договору від 06.02.2006).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору від 06.02.2006 орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі і складає 2 980,56 грн до введення вищезгаданих об'єктів у дію, після чого орендна плата буде переглянута. Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно в рівних частинах у розмірі 248,38 грн на рахунок Варвинської селищної ради.
Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України (чинній на час тривання спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Пунктом 4.4 Договору від 06.02.2006 визначені випадки для перегляду розміру орендної плати, при цьому п. 14.2 цього договору встановлює, що усі зміни і доповнення до договору повинні бути розроблені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.
Рішеннями Варвинської селищної ради від 19.01.2011 та від 12.07.2018 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт Варва та введено її в дію з 01.01.2011 та з 01.01.2019, відповідно.
Тобто після укладення Договору від 06.02.2006 відбулась зміна розміру нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 08.08.2018 у справі 916/2956/17 нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
У рішенні Варвинської селищної ради від 12.07.2018 зазначено - Варвинському селищному голові у зв'язку з оновленням нормативної грошової оцінки смт Варва та с. Воскресенське з 01.01.2019 внести зміни до існуючих договорів оренди землі шляхом укладення додаткових угод.
Доказів внесення змін до Договору від 06.02.2006 в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати як шляхом укладення додаткової угоди, так і судовим рішенням, суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату за земельну ділянку площею 2,9064 га у розмірі 2980,56 грн на рік з урахуванням її індексації.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що ПП «Сєвєр» добросовісно виконувало умови Договору від 06.02.2006 та сплачувало Варвинській селищній раді орендну плату за земельну ділянку площею 2,9064 га по вул. Зарічна, 80 а в смт Варва, жодних претензій щодо виконання умов цього договору до відповідача не надходило.
Однак жодних доказів сплати позивачу орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, зокрема у спірний період з 14.06.2018 по 23.06.2020, відповідач суду не надав, натомість позивач заперечує проти такої сплати, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, стягненню з відповідача підлягає орендна плата за користування земельною ділянкою площею 1,4573 га за період з 14.06.2018 по 23.06.2020.
За перерахунком суду з урахуванням розміру орендної плати пропорційно до загальної площі земельної ділянки, що є предметом Договору від 06.02.2006, та із застосуванням індексації її розміру, розмір орендної плати за земельну ділянку площею 1,4573 га за період з 14.06.2018 по 23.06.2020 становить 7 214,27 грн.
При цьому суд не бере до уваги розрахунок безпідставно збережених коштів, наданий позивачем, який фактично є розрахунком розміру орендної плати, оскільки він не відповідає встановленим судом обставинам щодо розміру нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань за Договором від 06.02.2006 не виконав та не сплатив позивачу орендну плату, суд доходить висновку, що орендна плата за користування земельною ділянкою площею 1,4573 за період з 14.06.2018 по 23.06.2020 у розмірі 7 214,27 грн підлягає стягненню з відповідача, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, з огляду на підтвердження матеріалами справи протиправної поведінки відповідача, яка полягає у несплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.
Враховуючи вказані обставини та принцип розумності і справедливості, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покласти на відповідача, визначивши розмір таких витрат у сумі 2 270,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - п.п.1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), оскільки прокурором під час розгляду справи не було доведено розмір заборгованості відповідача з орендної плати у заявленому в позові розмірі.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Сєвєр" (код ЄДРПОУ 32535929, вул. Зарічна, 80 А, смт. Варва, Чернігівська область, 17600) на користь Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372, вул. Пилипенка, 3, смт. Варва, Чернігівська область, 17600) кошти у розмірі 7 214,27 грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Сєвєр" (код ЄДРПОУ 32535929, вул. Зарічна, 80 А, смт. Варва, Чернігівська область, 17600) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
4. У решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 07.05.2021.
Суддя В. В. Шморгун