29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"27" квітня 2021 р. Справа № 924/1418/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Фрей В.В., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгагро Сольюшн" м. Дніпро Дніпропетровської області
до Приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" м. Шепетівка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" м. Дніпро
про стягнення 2400059грн. 52коп., з яких 1888677грн. 00коп. основного боргу, 168587грн. 64коп. відсотків за користування грошовими коштами, 342794грн. 88коп. інфляційних втрат
За участю представників учасників справи:
від позивача: Бойко Р.В. згідно Ордера серія ВХ№1009345 від 23.02.52021р.
від відповідача: Оніщук Є.О. згідно Ордера серія ВХ№1008721 від 05.02.2021р.
від третьої особи: не з'явився
Рішення ухвалюється 27.04.2021р., оскільки в судовому засіданні 14.04.2021р. оголошувалась перерва.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
27.04.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
29.12.2020р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгагро Сольюшнш" м. Дніпро Дніпропетровської області до Приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий завод" м. Шепетівка про стягнення 2400059грн. 52коп., з яких 1888677грн. 00коп. основного боргу, 168587грн. 64коп. відсотків за користування грошовими коштами, 342794грн. 88коп. інфляційних втрат.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у відповідача як поручителя за Договором поставки Договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р., внаслідок неналежного виконання Боржником умов Договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р. існує заборгованість по оплаті за отриманий товар у сумі 1888677грн. 00коп. Крім цього, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 168587грн. 64коп. відсотків за користування грошовими коштами та 342794грн. 88коп. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020р., позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.
Ухвалою суду від 04.01.2021р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали.
12.01.2021р., в межах встановленого судом строку, через загальний відділ канцелярії господарського суду Хмельницької області від позивача надійшла заява (вх.№05-22/249/21) про усунення недоліків, відповідно до якої, усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 04.01.2021р.
Ухвалою суду від 16.01.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1418/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11год. 00хв. 08.02.2021р.
08.02.2021р. на адресу суду від представника відповідача надійшла заява (вх.№05-08/247/21), в якій просить суд встановити додатковий строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 08.02.2021р. відкладено підготовче засідання у даній справі на 10:30год. 23.02.2021р. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву.
22.02.2021р. відповідачем подано відзив на позов (вх.№05-22/1689/21) із запереченнями проти позовних вимог. Відповідач наголошує, що позивач зобов'язаний надати суду докази на підтвердження того, що господарські операції, а саме поставка товару спричинили реальні зміни майнового стану учасників цих операцій, а саме, первинні документи перелік яких визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про укладення Договору поруки з позивачем та передання від попереднього керівника Водзінського О.В. новому керівнику Смілянцю В.П. Договору і документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують наявність зобов'язань у відповідача та/або у ТзОВ "ТД "Шепетівський цукор" перед позивачем. У відзиві вказує на те, що позивачем не подано підписані ТзОВ "ТД "Шепетівський цукор" замовлення, якими погоджено кількість та ціну товару; акти прийому-передачі, видаткову та акцизну накладні. До відзиву додано документи в підтвердження викладених обставин та заперечень, а також докази надсилання відзиву на адресу позивача.
22.02.2021р. відповідачем подано заяву (вх.№05-08/401/21) про залучення до участі у розгляді даної справи третьої особи.
Також, 22.02.2021р. відповідачем подано клопотання (вх.№05-22/1618/21) про витребування у позивача оригіналів доданих до позову документів.
23.02.2021р. в підготовчому засіданні постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви на 14:30год. 01.03.2021р. для надання можливості позивачу подати витребувані відповідачем оригінали доказів.
01.03.2021р. позивачем подано клопотання (вх.№05-22/1920/21) про долучення до матеріалів справи оригіналу Договору поруки від 27.02.2017р. та оригіналу прибуткової накладної №149 від 27.02.2017р.
У клопотанні представник позивача також вказує на те, що оригінал Договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р. позивач не в змозі надати, оскільки за інформацією ТзОВ "Торгагро Сольюшн", сторони правочину обмінювались Договором засобами електронного зв'язку, тому актуальною є копія Договору долучена до позовної заяви.
Подані оригінали документів судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.
01.03.2021р. позивачем подано відповідь на відзив (вх.№05-22/1903/21), в якій спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов. У відповіді зокрема зазначає про те, що доводи відповідача про необлікованість такої операції як порука, не можуть братися до уваги в межах даної справи, адже порука є позабалансовим зобов'язанням та до погашення поручителем зобов'язання (у разі виникнення такої необхідності) не відображається на балансових рахунках товариства. У відповіді вказує, що прибуткова накладна №149 від 27.02.2017р. складена уповноваженими особами учасників господарської операції містить усі реквізити первинного бухгалтерського документу та засвідчує факт вчинення господарської операції.
Також позивачем заявлено клопотання про витребування у Шепетівської ДПІ Шепетівського управління ГУ ДФС у Хмельницькій області інформацію та її документальне підтвердження стосовно відображення ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" код ЄДРПОУ 36681090 у податкових деклараціях з податку на додану вартість у складі податкового кредиту суми, що зареєстровані ТОВ "Торгагро Сольюшн" в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до податкової накладної №50 від 27.02.2017р.
Ухвалою суду від 01.03.2021р. продовжено за ініціативою суду строк підготовчого провадження на 30 днів; задоволено клопотання позивача про витребування доказів;. зобов'язано ГУ ДФС у Хмельницькій області надати суду необхідну письмову інформацію та її документальне підтвердження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" м. Дніпро та відкладено підготовче засідання у даній справі на 14:30год. 15.03.2021р.
04.03.2021р. представником позивача надіслано на адресу суду докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.
11.03.2021р. представником відповідача надіслано на адресу суду докази надсилання копії відзиву на позов на адресу третьої особи.
11.03.2021р. відповідачем подано письмові заперечення (вх.№05-08/559/21) на відповідь позивача, в яких водночас просить суд поновити строк на подання доказів та долучити їх до матеріалів справи, а саме копію нотаріально-посвідченої заяви свідка гр. ОСОБА_1
11.03.2021р. відповідачем подано клопотання (вх.№05-08/560/21) про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі із переліком питань, які необхідно поставити на вирішення експерту.
15.03.2021р. в підготовчому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 15:30год. 22.03.2021р. із занесенням до протоколу судового засідання. Представники від позивача та відповідача повідомлені під розписку, третя особа повідомлена ухвалою суду від 16.03.2021р.
17.03.2021р. на адресу суду від Головного управління ДПС у Хмельницькій області (правонаступника ГУ ДФС у Хмельницькій області) надійшла витребувана судом письмова інформація (вх.№05-2/2458/21) із доданими документами.
18.03.2021р. представником відповідача подано до суду клопотання про витребування доказів (вх.№05-22/2496/21), в якому просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" м. Дніпро оригінал Договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р., укладений ТзОВ "Торгагро Сольюшн" з ТзОВ "ТД "Шепетівський цукор".
22.03.2021р. представником позивача подано до суду заперечення (вх.№05-22/2585/21) на клопотання представника відповідача про проведення експертизи у даній справі.
Ухвалою суду від 22.03.2021р. зобов'язано ТзОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" м. Дніпро до 31.03.2021р. надіслати на адресу суду або подати безпосередньо в судове засідання 02.04.2021р. для огляду оригінал Договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р., укладений ТзОВ "Торгагро Сольюшн" з ТзОВ "ТД "Шепетівський цукор", а також відкладено підготовче засідання у даній справі на 11:30год. 02.04.2021р.
Представник позивача в підготовчому засіданні 02.04.2021р. подав письмове пояснення (вх.№05-22/2983/21), в якому зазначив про те, що оригінал Договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р. підписаний та скріплений відтиском печаток сторін, у позивача відсутній.
02.04.2021р. в підготовчому засіданні постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх.№05-08/560/21 від 11.03.2021р.) про призначення почеркознавчої та технічної експертизи з огляду на наявну в матеріалах справи доказову базу, предмет та підстави заявленого позову.
Ухвалою суду від 02.04.2021р. закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 09:30год. 14.04.2021р.
13.04.2021р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/3279/21) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
14.04.2021р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 12:00год. 27.04.2021р. із занесенням до протоколу судового засідання. Присутній представник позивача повідомлений під розписку, відповідач та третя особа повідомлені ухвалою суду від 14.04.2021р.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні в жодне судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, письмової позиції з приводу поданого позову не подала.
Станом на 27.04.2021р. від третьої особи витребуваного судом оригіналу договору поставки не надходило.
Ухвали суду направлялись на адресу третьої особи, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр.Гагаріна, 43, однак згідно Трекінгу Укрпошти ухвали суду не вручені під час доставки та повернуті до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з частинами 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (яка повідомлена суду стороною) і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2021р. позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.04.2021р. проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, висловлені в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.
Позивачем до матеріалів справи подано копію договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р., укладеного між ТОВ "Торгагро Сольюшн" (Постачальник) та ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" (Покупець).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені цим Договором строки паливо-мастильні матеріали (Товар), а Покупець прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах вказаних в цьому Договорі.
Постачальник за цим Договором забезпечує оптове постачання пального протягом дії цього Договору із оформленням Акту прийому-передачі, видаткової накладної та акцизної накладної не пізніше останнього дня звітного місяця, на загальний обсяг поставленого пального протягом такого місяця.
Згідно з п.п. 2.1 Договору, сторони домовилися, що Постачальник зобов'язується поставити паливо-мастильні матеріали в об'ємі, згідно із замовлень Покупця.
Якість товару повинна відповідати ГОСТу (п.2.2 договору).
Разом з товаром Постачальник надає Покупцеві прибуткову накладну на товар (п.2.3).
Умовами п.2.4 договору встановлено, що Постачальник зобов'язується оформити Покупцю податкову накладну згідно правил і в строки, передбачені Податковим Кодексом України.
Відповідно до п.3.1Договору, передача Товару здійснюється Постачальником на умовах EXW (склад-Постачальника). Умови поставки розуміються згідно "ІНКОТЕРМС 2010". Пункт передачі товару вказаного в п. 1.1 цього Договору: Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці.
Постачальник зобов'язується передати товар, зазначений в п. 1.1 даного Договору в строки погоджені з Покупцем (п.3.2 договору).
Згідно п.3.3 договору моментом передачі товару вважається дата підписання уповноваженими особами усіх документів, передбачених п. 2.3 цього Договору. З моменту оформлення документів, передбачених п. 2.3 цього Договору і відсутності заперечень Покупця, зобов'язання Постачальника щодо поставки товару вважаються належним чином виконані.
За змістом п.3.5 договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Покупцю документів визначених п. 2.3 цього Договору.
Постачальник постачає товар Покупцю за цим Договором: з моменту підписання цього Договору та до 30.04.2017р. (п.3.6 договору).
Відповідно до п.4.2 Договору, остаточна ціна вказується у видаткових накладних та рахунку-фактурі.
Загальна вартість товару встановлюється сторонами, шляхом сумування вартості кожної окремої партії товару, поставленої в межах цього Договору на підставі накладних на товар (п.4.3 договору).
Згідно з п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Сторони домовились, що Покупець проводить оплату товару на протязі даного Договору, остаточний розрахунок за товар повинен бути здійснений Покупцем не пізніше 30.12.2017р. Сторони погодили, що оплата товару (партії товару) за цим Договором також може здійснюватись Покупцем у вигляді повної чи часткової передоплати.
Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 6.1Договору, приймання товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими Покупцем та Постачальником особами за місцем знаходження Постачальника визначеного п. 3.1 цього Договору.
Приймання товару по кількості здійснюється згідно видаткової накладної на товар, виданих Постачальником (п.6.2 договору).
Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності змоменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2017р., а в частині взаєморозрахунків-до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Долучена до матеріалів справи копія договору поставки засвідчена директором В.О. Золотарьовим 11.01.2021р.
В матеріалах справи наявні копія та оригінал договору поруки від 27.02.2017р., укладений між АТ "Шепетівський цукровий комбінат" (Поручитель) та ТОВ "Торгагро Сольюшн" (Кредитор) було укладено Договір поруки.
Відповідно до п.п. 1.1 Договору, Поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання обов'язків ТОВ "ТД Шепетівський цукор" (Боржник) згідно Договору постачання №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р., укладеного між кредитором та боржником.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору, підставою для зобов'язання, забезпеченого порукою згідно цього Договору, є основний Договір (Договір постачання №27/02/2017 від 27.02.2017р.).
Предметом зазначеного вище основного Договору є купівля боржником у кредитора дизпалива (товар) на суму 1888677грн. 00коп.
Кредитор згідно основного Договору поставив боржнику товар у кількості 69951кг.
Строк виконання зобов'язання, забезпеченого цим Договором до 30.12.2017р.
Відповідно до п. 3.1 Договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання згідно Основного договору з оплати Товару, на суму 1888677грн. 00 коп., а також за відшкодування кредитору збитків та сплату відповідних штрафних санкцій, відсотків, інфляційних нарахувань згідно Основного договору.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Договору встановлено, що Поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання останнього перед Кредитором згідно умов, в порядку та в строки, обумовлені в Основному договорі.
У випадку отримання вимоги від Кредитора Поручитель зобов'язаний протягом 3-х днів з моменту отримання вимоги сповістити про це Боржника, а у випадку, пред'явлення позову - подати клопотання про залучення Боржника до участі в справі.
Поручитель має право висунути проти вимоги Кредитора заперечення, які міг би висунути сам Боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані із особою Боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення, також, за умови, якщо Боржник відмовився від них або визнав свій борг.
До Поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять всі права Кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Поручитель, який, виконав зобов'язання, забезпечене, порукою, у зв'язку із ненаданням йому Боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з Кредитора необгрунтовано отримане або подати зворотну вимогу Боржнику.
Відповідно до п. 6.1 Договору, Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність за виконання зобов'язань згідно Основного договору.
Згідно з п.п. 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука діє протягом трьох років з моменту настання строку виконання Основного зобов'язання.
Цей Договір припиняє свою дію у випадку виконання Основного зобов'язання, переведення боргу на іншу особу, якщо Поручитель не уклав Договір поруки з новим Боржником.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України цей Договір припиняє свою дію, якщо кредитор протягом трьох років з моменту настання строку виконання Основного зобов'язання не пред'явить вимоги Поручителю. Якщо строк виконання Основного зобов'язання не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги, то порука припиняється, якщо Кредитор не пред'явить позов проти Поручителя трьох років з дня укладення цього Договору.
Договір підписано представниками сторін та скріплено відтиском печаток.
У матеріалах справи наявна копія та оригінал видаткової накладної №149 від 27.02.2017р., згідно якої ТОВ "Торгагро Сольюшн" відвантажено ТОВ «ТД «Шепетіський цукор» 69951кг дизпалива на загальну суму 1888677грн. 00коп. (з ПДВ).
Накладна від імені ТОВ "ТД "Шепетіський цукор" підписана ОСОБА_2 та скріплена відтиском печатки ТОВ "ТД "Шепетіський цукор".
Матеріали справи містять належним чином завірену копію нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) м. Шепетівка. У заяві гр. ОСОБА_1 зазначає про те, що станом на 27.02.2017р. вона перебувала на посаді бухгалтера матеріального відділу ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" та повідомляє суд, що не підписувала прибуткову накладну №149 від 27.02.2017р., проставлений підпис суттєво відрізняється від її підпису. Також зазначає, що вона не була присутня під час отримання та не отримувала дизпалива, у її володінні не перебувала печатка підприємства, довіреностей на отримання ТМЦ не отримувала. Згідно Посадової інструкції до її обов'язків не входило отримання та прийняття товару, вона не мала обсягу повноважень на отримання товару.
Заява свідка містить відомості про те, що ОСОБА_1 обізнана зі змістом ст.384 КК України та підтвердження про те, що ОСОБА_1 готова з'явитись до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Також у справі наявна надіслана позивачем на адресу відповідача претензія (б/н) 11.12.2020р. про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 1888677грн. 00коп. Надсилання претензії підтверджується доданим позивачем описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною №2901901251775 від 14.12.2020р. Претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
У справі наявні належним чином завірена копія податкової накладної №50 від 27.02.2017р. з відображенням в податковому обліку господарської операції на суму 1888677грн. 00коп. (з ПДВ) та надана на виконання ухвали суду від 16.03.2021р. ГУ Державної податкової служби у Хмельницькій області розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту по ТзОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" з відображенням господарської операції на суму 1573897,5 (без ПДВ) та формуванням податкового кредиту з ПДВ по контрагенту ТОВ "Торгагро Сольюшн" на суму 314779,5грн.
Позивач, вважаючи, що його права порушені просить суд стягнути з відповідача, як поручителя в примусовому порядку 1888677грн. 00коп. основного боргу, 168587грн. 64коп. відсотків за користування грошовими коштами та 342794грн. 88коп. інфляційних втрат.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
Частиною 1 ст.13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За положеннями до ч. ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини
Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві закріплено у ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).
Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).
Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.
Згідно із ч.ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями.
Частинами 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до частин 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною 5 ст. 91 ГПК України визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до абз.2 ч.6 ст. 91 ГПК України, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, судом встановлено, що директор позивача підтвердив відповідність поданої ним копії письмового доказу - Договору поставки 27/02-2017/ТД від 27.02.2017р. оригіналу, засвідчивши своїм підписом копію документу.
Представник відповідача заперечує проти дійсності копії зазначеного договору з посиланням на те, що у договорі поруки в різних пунктах міститься посилання на різні назви договору, а саме у п.1.1 - договору постачання №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р., у п.2.1 - договір постачання №27/02/2017 від 27.02.2017р. Наголошує, що на першій та наступних сторінках копії договору різний шрифт, а відтиск печатки не відповідає відтискам печатки, які містяться на інших документах.
З урахуванням зазначених сумнівів щодо справжності копії договору поставки представником відповідача було заявлено клопотання про витребування у позивача та третьої особи, як сторін зазначеного договору, оригіналу договору поставки №27/02-2017/ТД.
Подане клопотання судом було задоволено, витребувано у позивача та третьої особи оригінал договору поставки №27/02-2017/ТД для огляду в судовому засіданні.
Позивачем та третьою особою вимоги суду щодо подання оригіналу договору не виконано. Позивач повідомив суд про неможливість подання вказаного доказу по причині його відсутності. Додатково представник позивача у поясненнях (вх.№05-22/2983/21 від 02.04.2021р.) зазначив, що сторони правочину обмінялись ним засобами електронної пошти, договір поставки з мокрими відтисками печаток та підписів у позивача відсутній.
Враховуючи відсутність оригіналу договору, заперечення відповідача щодо дійсності копії долученої до матеріалів справи, інформацію позивача, що сторони правочину обмінялись ним засобами електронної пошти та те, що договір поставки з мокрими відтисками печаток та підписів у позивача відсутній, відтак, в розумінні норм ч.6 ст. 91 ГПК Українитакий доказ не може бути взятий судом до уваги.
Щодо доводів позивача, що договір укладено в електронній формі, судом враховується, що в укладеному між сторонами договорі сторонами не визначено можливість використання електронного листування нарівні з паперовими носіями.
За змістом статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження накладання електронного підпису на договір поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про недоведеність факту існування між ТзОВ "Торгагро Сольюшн" (Постачальник) та ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" (Покупець) договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р.
За відсутності встановленого судом факту існування договору поставки, який є предметом забезпечення по договору поруки від 27.02.2017р. відсутні і правові підстави для стягнення з поручителя боргу по договору поставки.
Щодо тверджень позивача, що факт поставки товару підтверджується також наявними податковими накладними, суд зазначає, що податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов'язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов'язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.
Відповідно до пункту 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому податкова накладна може відображати проведену господарську операцію по поставці товару згідно накладної в позадоговірному порядку. Натомість предметом забезпечення за договором поруки є саме договір поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р..
Окремо суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна встановити наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого саме за договором поставки, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару на підставі договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р. та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій по вказаному договору поставки.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Додатково суд звертає увагу, що ухвалою суду від 22.03.2021р. суд витребовував оригінал договору поставки №27/02-2017/ТД від 27.02.2017р. у покупця - ТзОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор", однак вимоги суду не були виконані.
При цьому згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач та третя особа, знаходяться за однією і тією ж адресою, керівник одна й та сама особа - Золотарьов В.О., який подає пояснення та заяви по справі від позивача, тото обізнаний про розгляд та хід справи у суді. Викладені обставини можуть свідчити про недобросовісність дій третьої особи, як учасника судового процесу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominenv. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає позовні вимоги не підтвердженими, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.
У зв'язку із відмовою у позові, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 123, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 07.05.2021р.
Суддя В.О. Кочергіна
Віддруковано 4 примірники:
1-до справи,
2-позивачу ТзОВ "Торгагро Сольюшнш" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 43),
3-відповідачу ПрАТ "Шепетівський цукровий комбінат" (30403, м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, 31),
4-третій особі ТзОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 43),
Адресатам рекомендованим з повіомленням про вручення.