ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
06 травня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1078/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1
до Садового товариства «Експрес»
про визнання недійсними рішень зборів та правління, скасування державної реєстрації змін про юридичну особу
за участю:
- третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
- секретаря судового засідання Рури Т.М.,
- представників:
позивача - ОСОБА_1 (особисто), адвокатів Зіновкіної О.П. та Котенко Т.В. ,
відповідача - ОСОБА_15 (голови правління), адвоката Щедрова О.Р.,
третіх осіб - адвоката Яценка М.М.,
Дії та аргументи Позивача
26.10.2020 ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Садового товариства «Експрес» (надалі Товариство) про:
- визнання недійсним рішення Загальних зборів Товариства, що оформлене протоколом від 12.09.2020,
- визнання недійсним рішення правління Товариства, що оформлене протоколом № 1 від 12.09.2020,
- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника Товариства від 15.09.2020.
У якості обґрунтування власної позиції ОСОБА_1 вказала що:
- є членом Товариства, що підтверджується членською книжкою садовода, а також являється головою правління, обраною рішенням Загальних зборів Товариства від 31.01.2020,
- 14.09.2020 дізналася, що у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявна інформація про зміну керівника Товариства на ОСОБА_11 на підставі рішення Загальних зборів Товариства від 12.09.2020,
- вказані Загальні збори не проводились та члени правління, у тому числі і керівник, не переобиралися,
- їй не направлялися повідомлення про проведення Загальних зборів 12.09.2020 та відповідні оголошення не здійснювалися, а також вона не отримувала за 10 днів порядку денного зборів,
- у Товаристві наявний облік його членів і така кількість становить 340 осіб,
- за даними протоколу Загальних зборів від 12.09.2020 на них були присутніми 119 осіб, що є недостатнім для наявності кворуму, який повинен складати не менше 50 % від загальної кількості членів Товариства, а тому вони проведені без відповідного кворуму,
- з відеозапису слідує, що на Загальних зборах не було присутності необхідного кворуму,
- Загальні збори скликані з порушенням статей 8 та 15 Закону України «Про кооперацію», а саме не за рішенням правління та не за ініціативи членів Товариства,
- на підставі рішення Загальних зборів від 12.09.2020 та обрання нового складу правління Товариства на його засіданні в той же день було обрано нового голову правління Товариства, заступника голови правління та бухгалтера-касира,
- проведення Загальних зборів без наявності кворуму, без повідомлення про їх проведення та без належної процедури їх скликання є порушенням діючого законодавства, а тому рішення таких зборів є недійними,
- з урахуванням допущених порушень при проведенні зборів та обранні нових членів правління недійсним є і рішення правління,
- через неправомірну зміну керівника Товариства здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу підлягає скасуванню.
З викладеної позиції слідує, що ОСОБА_1 пов'язує недійсність рішення Загальних зборів з:
- відсутністю самих зборів,
- відсутністю необхідної ініціативи для їх скликання,
- неповідомлення її про скликання зборів та їх порядку денного,
- відсутністю кворуму при проведенні зборів.
Дії та аргументи Відповідача
Відповідач заявлені до нього вимоги не визнав та зазначив, що:
- з моменту призначення ОСОБА_1 головою правління Товариства нею чинився спротив діям Ревізійної комісії по витребуванню документів та інформації про діяльність Товариства, про що неодноразово складалися відповідні акти,
- членами Товариства неодноразово виражалася недовіра ОСОБА_1 у зв'язку із незадовільним станом справ у Товаристві,
- діюче законодавство не встановлює спеціального порядку сповіщення членів кооперативу про проведення загальних зборів, а тому воно може здійснюватися будь-якими доступними способами,
- 09.08.2020 відбулися Загальні збори Товариства (на яких ОСОБА_1 була присутня), які вирішили переобрати склад правління (у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від звітування про діяльність правління) у строк до 15.09.2020,
- на Загальних зборах 09.08.2020 ОСОБА_1 особисто приймала участь, а тому знала про скликання наступних зборів,
- на початку вересня 2020 року 98 членами Товариства була висловлена ініціатива щодо проведення позачергових зборів, підтвердженням чому є відповідні заяви, спрямовані ревізійній комісії,
- ініціативна група по скликанню і проведенню Загальних зборів мала намір повідомити ОСОБА_1 про дату скликання, а саме 12.09.2020, проте вона відмовилася підписати відповідне повідомлення, про що складений акт, а тому цей факт підтверджує належне повідомлення її про скликання зборів,
- 12.09.2020 відбулися Загальні збори Товариства, якими робота ОСОБА_1 на посаді голови правління визнана незадовільною, а тому був обраний новий склад правління,
- у той же день рішенням правління Товариства були обрані інші голова правління та заступник голови,
- на Загальних зборах був наявний кворум, оскільки у їх роботі приймали участь 119 осіб, які у сукупності мали 174 голоси,
- така кількість голосів пов'язана з тим, що деякі присутні члени Товариства мали довіреності на представництво відсутніх членів,
- реєстрація учасників Загальних зборів велася у реєстрі, підтвердженням чому є підписи зареєстрованих осіб,
- участь у Загальних зборах достатньої для кворуму кількості осіб також підтверджується Актами опитування та довіреностями,
- під час вчинення ревізійних заходів по складанню списку членів Товариства встановлено, що деякі з них померли, а тому станом на час проведення спірних Загальних зборів та станом на 30.12.2020 їх кількість складає 345 осіб,
- наданий ОСОБА_1 відеозапис зборів не є належним електронним доказом, оскільки він здійснений упередженою особою, з перервами у записах та з нього неможливо встановити саму процедуру їх проведення.
Дії та аргументи третіх осіб
Третіми особами ОСОБА_11 та ОСОБА_5 надані письмові пояснення, за змістом яких (у контексті предмету спору) повідомлено, що ОСОБА_1 повідомлялася про проведення зборів 12.09.2020, а у застосунку «Вайбер» вказала про небажання приймати участь.
Зокрема, ОСОБА_16 вказала, що:
- ОСОБА_1 повідомлялася про дату проведення оспорюваних Загальних зборів і у застосунку «Вайбер» 11.09.2020 повідомила, що не буде присутньою,
- 11.09.2020 вона спілкувалася зі ОСОБА_1 протягом п'яти годин та під час зустрічі обговорювалися питання Загальних зборів, проведення яких сплановано на 12.09.2020,
- оголошення про проведення зборів були завчасно розміщені на дошках інформації Товариства та в додатку Вайбер для групи учасників Товариства.
ОСОБА_5 підтвердила, що:
- оголошення про проведення зборів були завчасно розміщені на дошках інформації Товариства та у застосунку «Вайбер» для групи учасників Товариства,
- ОСОБА_1 у застосунку «Вайбер» 11.09.2020 повідомила, що не буде присутньою на Загальних зборах 12.09.2020.
ОСОБА_8 також надані письмові пояснення, але їх зміст не стосується спірних Загальних зборів.
Предмет спірних правовідносин
У пункті 4.15. постанови від 06.08.2020 у справі № 918/636/19 Верховний Суд надав правові висновки стосовно застосування правових норм під час розгляду корпоративних спорів, а саме:
- під час розгляду спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень,
- підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) рішенням загальних зборів,
- безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення,
Зі змісту викладених висновків та позицій сторін і третіх осіб слідує, що при вирішенні спору суд повинен відповісти на основні питання:
- чи є спірні правовідносини корпоративними?
- чи дотримана процедура скликання зборів?
- чи дотриманий порядок та спосіб повідомлення про проведення зборів?
- чи проводилися збори 12.09.2020?
- чи забезпечений при проведенні зборів кворум?
- чи наявні підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів та правління?
- чи наявні підстави для скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу?
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 03.11.2020 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження та підготовче провадження проведене у підготовчих засіданнях, які відбулися 01.12.2020. 19.01.2021, 26.01.2021, 23.02.2021, 09.03.2021, 16.03.2021, 30.03.2021 та 06.04.2021.
Тривалість проведення підготовчого провадження пов'язана із заявленими сторонами клопотаннями про надання часу для представлення до суду доказів та підготовки до судового розгляду.
Розгляд справи по суті проведений у судовому засіданні 06.05.2021.
Обставини установлені судом
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.10.2020 Садове товариство «Експерс» зареєстроване у якості юридичної особи 23.09.2003, про що 28.12.2005 внесені відповідні відомості до Реєстру, з організаційно-правовою формою - «садівниче товариство» (т. 1, а.с. 20-23). З Реєстру також вбачається, що членами Товариства є 356 фізичних осіб.
Вказана кількість членів Товариства не відповідає Списку членів Товариства, складеному станом на 07.03.2002 (т. 2, а.с. 141-149), в якому зазначено, що членів Товариства налічувалося 354 , а ділянок - 356.
З іншого Списку членів Товариства станом на 10.09.2020 (т. 2, а.с. 150-158) слідує, що кількість членів Товариства складає 340 осіб, а земельних ділянок - 357. Зокрема, членами Товариства серед інших вказані ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Проте, згідно з довідкою Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області № 2268/08.6-28 від 26.03.2021 (т. 2, а.с. 190) ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_18 - ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_19 - ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_20 - ІНФОРМАЦІЯ_5.
Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 повідомила, що хоча вказані особи, дійсно, померли, але членами Товариства є їх спадкоємці, а тому ця обставина не впливає на загальну кількість членів Товариства.
Відповідно до Списку членів Товариства станом на 30.12.2020 (т. 2, а.с. 159-170), складеного за результатами ревізії членів Товариства, їх кількість складає 349 осіб.
За даними Витягу із журналу обліку членів Товариства (т. 3, а.с.2-14) кількість членів Товариства станом на час проведення спірних Загальних зборів складала 345 осіб.
Як слідує з «Членської книжки садовода» Товариства ОСОБА_1 прийнята у члени Товариства з 1988 року (т. 1, а.с. 11-12), а відповідно до протоколу засідання членів правління Товариства № 1 від 31.01.2020 (т. 1, а.с. 16) була обрана головою Правління.
Станом на час прийняття спірного рішення Товариство діяло на підставі Статуту, затвердженого рішення Загальних зборів № 2 від 09.07.2011 (т. 2, а.с. 38-47).
Положення Статуту, які впливають на вирішення спору, передбачають, що:
- метою, основними засадами створення і діяльності садового товариства є задоволення і захист суспільних, економічних та інших інтересів його учасників для належного утримання земельних ділянок членів товариства та майна (пункт 5),
- правлінням Товариства видається члену Товариства членська книжка (пункт 15),
- член Товариства має право брати участь в обговоренні питань, які розглядаються на загальних зборах членів товариства (пункт 16),
- вищим органом управління Товариства є загальні збори, або збори уповноважених (пункт 26),
- загальні збори обирають терміном на 2 роки правління Товариства у кількості не менше 9 осіб (пункти 26, 30),
- загальні збори правомочні, якщо на них присутні половина усіх членів Товариства плюс один голос (пункт 26),
- загальні збори скликаються правлінням не рідше 2 разів на рік, а позачергові збори - за вимогою не менше 1/4 від загальної кількості членів Товариства, або на вимогу ревізійної комісії (пункт 28),
- рішення на загальних зборах приймаються простою більшістю голосів (пункт 29),
- обраними до правління є кандидати, за яких проголосувало більш ніж половина учасників зборів (пункт 29),
- правління зі свого складу обирає голову правління, заступника та бухгалтера-касира (пункт 30),
- перевибори правління можуть бути проведені достроково загальними зборами, скликаними на вимогу не менше 1/4 членів Товариства (пункт 30),
- протоколи загальних зборів оформлюються у восьмиденний термін, підписуються головою і секретарем зборів, завіряються і зберігаються у справах товариства (пункт 32).
Відповідно до протоколу № 1 Зборів уповноважених членів Товариства від 25.01.2020 (т. 1, а.с. 60-67) Зборами уповноважених прийняте рішення (з другого питання порядку денного), за яким: "для своєчасного оповіщення членів товариства та надання повної інформації про звіти правління використовувати "електронні засоби зв'язку шляхом смс повідомлень, електронних адрес та інші".
Під час судового розгляду справи представники Товариства пояснили, що вказане рішення Зборів уповноважених рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/725/20 від 19.11.2020 визнане недійсним. Це рішення Товариством до матеріалів справи не додане, що унеможливлює його залучення до справи безпосередньо судом. Проте, відповідно до загальнодоступної інформації із Єдиного державного реєстру судових рішень рішення суду у вказаній справі має місце та ним рішення зборів уповноважених визнане недійсним.
Як слідує з пунктів 3.1. та 3.2. протоколу (без номера) Загальних зборів Товариства від 09.08.2020 (т. 1, а.с. 76-82) Зборами прийняте рішення про здійснення виборів членів правління Товариства на звітно-виборних зборах, які повинні бути проведені після перевірки ревізійною комісією у строк до 15.09.2020.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила власну присутність на цих зборах.
З наданих до матеріалів справи 97 звернень членів Товариства, які датовані 25 та 26 серпня 2020, слідує, що у Товаристві виникла ситуація висловлення недовіри голові правління ОСОБА_1 та проявлена ініціатива по скликанню Загальних зборів з метою обрання нового складу правління (т. 1, а.с. 93-190).
За Актом від 05.09.2020 «Про відмову голови правління ОСОБА_1 поставити підпис про ознайомлення з датою проведення та порядком денним Загальних зборів за підсумками перевірки ревізійною комісією фінансово-господарської діяльності правління СТ «Експрес» (т. 1, а.с. 83), який складений членами Товариства ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 та ОСОБА_22 про ознайомлення ОСОБА_1 з текстом запрошення на збори 12.09.2020 о 9 годині 15 хвилин біля вагончику правління та порядком денним цих зборів, слідує, що ОСОБА_1 відмовилася поставити підпис на запрошенні.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що не памёятає наведеного факту.
Під час судового засідання судом переглянуті надані ОСОБА_1 відео-файли, розміщені на опичному диску, стосовно проведених зборів. Відеозаписи складаються із 5 файлів. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 вони здійснювалися двома особами на різних пристроях та у подальшому були надані їй.
Відеозаписи не відображають усієї процедури проведення зборів, реєстрації учасників та голосування. З них також неможливо встановити загальну кількість учасників, які приймали участь у зборах. Відеозаписи не містять реквізитів, тобто дату, час і місце проведення зборів, але із виступів осіб, слідує, що вони стосуються проведення зборів саме 12.09.2020. Поряд з цим, учасниками справи не висловлювалися сумніви та заперечення щодо запису саме зборів, які відбулися 12.09.2020.
З протоколу Загальних зборів членів Товариства (без номеру) від 12.09.2020 (т. 1, а.с. 32-35) слідує, що 12.09.2020 у Товаристві проведені Загальні збори з порядком денним, серед іншого, про заслуховування членів ревізійної комісії щодо результатів проведеної ревізії діяльності правління та голови правління (пункт 2 порядку денного) та обрання нового складу членів правління (4 пункт порядку денного).
За результатами проведених Загальних зборів прийняті, серед інших, рішення про: визнання роботи голови правління ОСОБА_1 та членів правління незадовільною, а також переобрання складу правління (рішення за 2 пунктом порядку денного); обрання на 2 роки правління у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
Відповідно до цього ж протоколу на зборах були присутні 119 осіб. У ньому зазначено, що кількість присутніх достатня для прийняття рішень, а тому вони визнані правомочними. Протокол також містить інформацію про кількість голосів учасників, які голосували за пунктами 2 та 4 порядку денного, а саме за пунктом 2 за пропозицію про переобрання складу правління проголосувало 101 особа та 18 утрималися, за пунктом 4 порядку денного за пропозицію про призначення вказаних осіб членами правління проголосувала 101 особа та 18 утрималися.
Як вбачається з Витягів із журналу обліку членів Товариства та їх представників, що зареєструвалися для участі у Загальних зборах, проведених 12.09.2020 (т. 2, а.с. 85-92, 192-199): загальна кількість членів Товариства складає 357 осіб; на зборах були присутніми 173 особи, з яких 120 осіб були присутніми особисто, а від 53 осіб участь приймали їх представники за довіреностями. Ці Витяги за поясненнями представника Товариства є роздруківкою Журналу обліку, який вівся в електронній формі. Поряд з цим, Витяг, який був наданий до матеріалів справи Товариством 19.02.2021 має підписи голови та секретаря зборів (т. 2, а.с. 85-92), а у Витягу, який наданий представником Товариства 30.03.2021 (т. 2, а.с. 192-199) підписи вказаних осіб відсутні. Проте, у Витягу від 30.03.2021 наявна інформація про кількість присутніх осіб особисто - 120 осіб та за довіреністю - 53.
Згідно з Реєстром членів Товариства, присутніх на зборах 12.09.2020 (т. 2, а.с. 200-212), на Загальних зборах із вчиненням власного підпису зареєструвалися 76 осіб.
Відповідно до Актів опитування членів Товариства (т. 2, а.с. 213-238, т. 3, а.с. 15-19, 22-24, 27-36, 45-47, 49, 52-53, 55, 57, 59, 62-63), в яких наявні підписи осіб, які приймали участь в опитуванні, ними підтверджені факти прийняття участі у Загальних зборах 12.09.2020, а саме таких осіб 53. В Актах також вказані відповіді членів Товариства на питання щодо розміщення на території Товариства оголошення про призначення позачергових зборів на 12.09.2020, а саме підтверджено цей факт.
В Актах, які складені ОСОБА_23 (т. 2, а.с. 215), ОСОБА_24 (т. 2, а.с. 224), ОСОБА_25 (т. 2, а.с. 237), ОСОБА_75 (т. 2, а.с. 236), ОСОБА_27 (т. 3, а.с. 15), ОСОБА_28 (т. 3, а.с. 16), ОСОБА_29 (т. 3, а.с. 18), ОСОБА_30 (т. 3, а.с. 27), ОСОБА_31 (т. 3, а.с. 29), ОСОБА_32 (т. 3, а.с. 33), ОСОБА_33 (т. 3, а.с. 34), ОСОБА_34 (т. 3, а.с. 35), ОСОБА_35 (т. 3, а.с. 47), ОСОБА_36 (т. 3, а.с. 62), ОСОБА_37 (т. 3, а.с. 63) вказано про неголосування з питання переобрання членів правління.
Під час судового розгляду справи представником третіх осіб надані пояснення, що "неголосування за питання переобрання" необхідно сприймати як голосування "проти" переобрання членів правління.
Як слідує з довіреностей, наданих членами Товариства:
- ОСОБА_38 (т. 2, а.с. 239), ОСОБА_39 (т. 2, а.с. 240), ОСОБА_40 (т. 2, а.с. 241), ОСОБА_41 (т. 2, а.с. 242), ОСОБА_42 (т. 2, а.с. 243), ОСОБА_43 (т. 3, а.с. 48), ОСОБА_44 була уповноважена представляти їх інтереси та приймати участі у Загальних зборах 12.09.2020,
- ОСОБА_45 (т. 2, а.с. 244), ОСОБА_46 (т. 2, а.с. 247), ОСОБА_47 (т. 2, а.с. 248), ОСОБА_11 була уповноважена представляти їх інтереси та приймати участь у Загальних зборах 12.09.2020,
- ОСОБА_48 (т. 2, а.с. 245), ОСОБА_49 (т. 2, а.с. 246), ОСОБА_50 (т. 2, а.с. 249), ними уповноважені представляти їх інтереси та приймати участь у Загальних зборах 12.09.2020 відповідно ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 ,
- ОСОБА_54 (т. 3, а.с. 20) та ОСОБА_55 (т. 3, а.с. 21), ОСОБА_56 була уповноважена представляти їх інтереси та приймати участь у Загальних зборах 12.09.2020,
- ОСОБА_57 (т. 3, а.с. 25), ОСОБА_58 (т. 3, а.с. 26), ОСОБА_59 (т. 3, а.с. 50), ними уповноважені представляти їх інтереси та приймати участь у Загальних зборах 12.09.2020 відповідно ОСОБА_2 , ОСОБА_60 , ОСОБА_8 ,
- ОСОБА_61 (т. 3, а.с. 38) та ОСОБА_62 (т. 3, а.с. 39), ОСОБА_7 була уповноважена представляти їх інтереси та приймати участь у Загальних зборах 12.09.2020,
- ОСОБА_63 (т. 3, а.с. 41), ОСОБА_64 (т. 3, а.с. 42), ОСОБА_65 (т. 3, а.с. 43), ОСОБА_66 (т. 3, а.с. 44), слідує, що ОСОБА_2 був уповноважений представляти їх інтереси та приймати участь у Загальних зборах 12.09.2020,
- ОСОБА_67 (т. 3, а.с. 40), ОСОБА_51 була уповноважена представляти його інтереси та приймати участь у Загальних зборах 12.09.2020,
- ОСОБА_68 (т.32, а.с. 54), ОСОБА_69 (т. 3, а.с. 56), ОСОБА_70 (т. 3, а.с. 58), ОСОБА_71 (т. 3, а.с. 51), ОСОБА_72 був уповноважений представляти їх інтереси та приймати участь у Загальних зборах 12.09.2020,
- ОСОБА_73 (т. 3, а.с. 60) та ОСОБА_74 (т. 3, а.с. 61), ОСОБА_7 була уповноважена представляти їх інтереси та приймати участь у Загальних зборах 12.09.2020.
Разом з тим, з наданої Товариством довіреності ОСОБА_76 (т. 3, а.с. 37) не вбачається кому вона видана.
Суд також зазначає, що у всіх довіреностях повноваження передавалися із наданням права голосувати на зборах 12.09.2020 з питань порядку денного.
Під час судового розгляду справи представником третіх осіб надана до суду самостійно здійснена аналітична довідка під назвою "Витяг із журналу обліку членів Товариства та їх представників, що приймали участь у загальних зборах 12.09.2020" (т. 3, а.с. 2-14), яка не має підписів посадових осіб Товариства, але у ній наведені узагальнюючі дані стосовно: чисельності земельних ділянок; чисельності членів Товариства; чисельність осіб, які приймали участь у зборах; кількості осіб, які були зареєстровані у списку; кількості актів, що підтверджують участь у зборах осіб, які не зареєструвалися у списку; кількості осіб, які приймали особисту участь; кількості довіреностей; кількості актів, що підтверджують участь у зборах осіб, які зареєструвалися у списку; кількості осіб, які не голосували.
У наведеному Витягу вказані дані: чисельність земельних ділянок - 357; чисельність членів Товариства - 345; чисельність учасників Зборів - 174; кількість осіб, які були зареєстровані у списку - 86; кількість актів, що підтверджують участь у зборах осіб, які не зареєструвалися у списку - 39; кількість осіб, які приймали особисту участь - 124; кількість довіреностей - 50; кількість актів, що підтверджують участь у зборах осіб, які зареєструвалися у списку 65; кількість осіб, які не голосували - 26.
Як слідує з протоколу № 1 засідання членів правління Товариства від 12.09.2020 (т. 1, а.с. 36-37) у Товаристві відбулося засідання членів правління з порядком денним, серед іншого, про обрання голови правління Товариства та його заступника (пункт 2 порядку денного).
За результатами проведеного засідання членів правління головою правління обрана ОСОБА_16 , заступником голови правління - ОСОБА_5 та бухгалтером-касиром - ОСОБА_12 .
Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства
Стосовно наявності корпоративних правовідносин та юрисдикції суду
Пункт 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Зміст корпоративних відносин та корпоративних прав наведений у статті 167 Господарського кодексу України. Частина 1 цієї статті визначає корпоративні права як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. У свою чергу, згідно з частиною 3 цієї ж статті під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Стаття 55 ГК України надає характеристику господарським організаціям, якими є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, утворені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Частина 1 статті 93 ГК України визначає підприємством колективної власності корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).
Отже, корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
У даному випадку Статут Садового товариства «Експрес» не містить вказівки на організаційно-правову форму Товариства, а наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказівка на його форму як «садівниче товариство» не відповідає положенням діючого законодавства, а тому суд зазначає наступне.
Пунктом 5 Статуту Товариства визначена мета та основні засади створення і діяльності, якими є задоволення економічних та інших інтересів його учасників для належного утримання земельних ділянок членів товариства та майна.
Такі мета та засади характерні для кооперативів.
Так, правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені положеннями Закону України «Про кооперацію» (надалі Закон про кооперацію).
Стаття 1 цього Закону під кооперацією визначає систему кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів, а за статтею 2 кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності, визначається як обслуговуючий кооператив. При цьому обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
У відповідності до статті 6 Закону про кооперацію в залежності від завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки».
Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
У межах своїх повноважень Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва надав роз'яснення від 11.10.2004 № 6978 та від 21.02.2006 № 1339 про порядок реєстрації садівничого (садового) товариства, а також 21.10.2009 року зробив висновок № 12819, у якому вказав, що садівничі товариства можуть також створюватися як об'єднання громадян. У цих роз'ясненнях визнано, що садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства.
Аналогічне визначення організаційного-правової форми садівничих товариств надане у листі Комітету № 1339 від 21.02.2006 «Про визначення організаційно-правової форми садівничого товариства».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 по справі № 695/2665/16-ц надала правові висновки стосовно визначення організаційно-правової форми садівничих товариств та вказала, що вони можуть створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація.
Отже, мета, засади створення і діяльності Товариства вказують на утворення його членами юридичної особи, яка за організаційно-правовою форою є обслуговуючим кооперативом, а тому за організаційно-правою формою Товариство є обслуговуючим кооперативом.
За наслідками такого визначення корпоративні права в обслуговуючому кооперативі характеризуються тим, що особа, яка є його учасником (членом) має право на участь в управлінні кооперативу та інші правомочності передбачені законом і статутними документами, що встановлено статтею 12 Закону про кооперацію, у тому числі має право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.
Частини 1, 5 та 6 статті 16 Закону про кооперацію визначають, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність діяльності кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 по справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19) стосовно вказаних правових положень надала правовий висновок, за яким:
- корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними,
- реалізація учасниками кооперативу корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується наділення або позбавлення їх повноважень на управління кооперативом. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини,
- припинення повноважень члена виконавчого органу обслуговуючого кооперативу відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України, статті 16 Закону про кооперацію є дією уповноваженого органу кооперативу, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу кооперативу право на управління. За природою корпоративних відносин членам обслуговуючого кооперативу має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів кооперативу, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Отже, ОСОБА_1 , як член обслуговуючого кооперативу та як голова Правління, яку спірними рішеннями було усунуто від виконання обов'язків члена Правління та голови, має корпоративні права щодо Товариства, у зв'язку з чим спір має характер корпоративного, а тому підвідомчий господарському суду.
Стосовно процедури скликання зборів
Відповідно до пункту 26 Статуту Товариства вищим органом управління є загальні збори, що відповідає абзацу 1 статті 15 Закону про кооперацію.
Зокрема, стаття 15 встановлює, що:
- чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік,
- про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення,
- позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є,
- позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги,
- у разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.
Положення Статуту Товариства щодо скликання загальних зборів дещо відрізняються від наведеної норми. Пункт 28 Статуту передбачає скликання загальних зборів не рідше 2 разів на рік, а позачергових - за вимогою не менше 1/4 від кількості членів Товариства, або на вимогу ревізійної комісії.
З Протоколу Загальних зборів від 12.09.2020 не вбачається чи були вони черговими, чи позачерговими. Але, з урахуванням фактів попереднього проведення Загальних зборів 31.01.2020 (протокол № від 31.01.2020) та 09.08.2020 (протокол без номеру від 09.08.2020), та положень пункту 30 Статуту про мінімальну кількість членів Товариства, якими можуть бути скликані загальні збори у випадку перевиборів Правління (яка складає 1/4 членів Товариства), Загальні збори 12.09.2020 слід вважати позачерговими.
Такий висновок тісно пов'язаний з аналізом правомірності скликання позачергових зборів, оскільки ОСОБА_1 вказує на недотримання відповідної процедури скликання таких зборів.
Наведеною законодавчою нормою встановлено скликання позачергових зборів за ініціативи 1/3 членів, а за статутними положеннями для скликання достатньо наявності ініціативи 1/4 членів.
Стаття 8 Закону про кооперацію вказує, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність, та може містити інші пов'язані з особливостями його діяльності положення, що не суперечать законодавству.
З наведеного слідує, що для визначення кількості членів Товариства, які можуть ініціювати скликання позачергових зборів достатньо 1/4 від загальної кількості його членів, тобто у даному випадку 86 осіб (кількість обрахована від 345 членів Товариства).
У даному випадку позачергові Загальні збори скликані за ініціативи 97 осіб, що вказано у поданих Товариству заявах, а тому така кількість є достатньою, у зв'язку з чим вони скликані правомірно.
Необхідним для аналізу у межах спору є також юридичний зв'язок між діями ініціаторів скликання Загальних зборів та Товариством по забезпеченню організації проведення зборів.
Наведена норма статті 15 Закону про кооперацію встановлює право осіб, які вимагали скликання зборів, у разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу їх скликання, самостійно скликати збори.
Закон про кооперацію та Статут Товариства не регулюють порядок взаємодії й розподілу обов'язків щодо організації і вчинення дій по скликанню зборів між його ініціаторами та Товариством. У такому разі повинні застосовуватися загальні принципи організації роботи Товариства у випадку необхідності проведення зборів.
Пункт 30 Статуту, положення якого відповідають нормам статті 16 Закону про кооперацію, встановлює, що виконавчим органом Товариства є Правління.
Статут Товариства не встановлює обов'язків Правління по організації проведення та скликання зборів. Проте, за змістом статті 16 Закону про кооперацію виконавчий орган кооперативу зобов'язаний здійснювати управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу. Здійснення управління повинне сприйматися як виконання Правлінням обов'язків, серед інших, по організації і проведенню загальних зборів у випадку проявленої ініціативи по їх скликанню. При цьому виконання відповідних обов'язків не може ігноруватися у випадку ініціативи до проведення зборів членами Товариства.
За підсумками наведеного суд висновує, що на Товариство в особі Правління покладений обов'язок по організації та забезпеченню порядку скликання і проведення позачергових зборів.
Стосовно поряду та способу повідомлення про проведення зборів
Стаття 15 Закону про кооперацію зобов'язує у випадку проведення позачергових зборів повідомити членів кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний зборів не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.
Відтак, своєчасне та належне повідомлення члена кооперативу про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень зборами, аби кожен з його членів міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.
Отже, Товариство повинне було виконати обов'язок з повідомлення ОСОБА_1 про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення, тобто не пізніше 24 годин 00 хвилин 01.09.2020.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 916/1557/18 Верховний Суд вказав, що обраний особою, що скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення, повинен забезпечити реальне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.
Під час судового розгляду справи судом установлено, що при скликанні зборів на 12.09.2020 використовувалися декілька способів повідомлення членів про їх проведення, зокрема, електронними засобами за допомогою застосунку «Вайбер» та розміщення оголошення на дошці інформації на території Товариства. Разом з цим, стосовно повідомлення особисто ОСОБА_1 . Товариством та третіми особами наведені додаткові способи: шляхом вручення запрошення на збори ініціативною групою (про що було складено акт про відмову від підписання) та особистим спілкуванням з нею ОСОБА_11 у переддень зборів.
У спорі ні Статутом Товариства, ані Законом про кооперацію не встановлені порядок та спосіб повідомлення членів Товариства про скликання загальних зборів. Але такий спосіб визначений рішенням Загальних зборів від 25.01.2020, який судом сприймається як оповіщення членів Товариства з використанням електронних засобів зв'язку: «смс» повідомленнями, електронними листами, направленими на електронні адреси та інші.
Хоча рішення Зборів уповноважених і визнане недійсним рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/725/20 від 19.11.2020, але воно існувало у часі, у тому числі на момент скликання і проведення спірних Загальних зборів, а тому сприймається судом як таке, що регулювало порядок оповіщення членів Товариства про скликання зборів до моменту його скасування судом.
Відповідно до Академічного тлумачного словника української мови (том 5, 1974, стор. 719) слово «оповіщення» має декілька значень: «інформувати кого-небудь про щось, повідомляти», «подавати звістку про що-небудь», «публічно заявляти про що-небудь», «доводити до відома всіх або багатьох», «розповісти, усно викласти щось кому-небудь», «письмове повідомлення про що-небудь».
Спосіб оповіщення членів Товариства, який обраний рішенням Зборів уповноважених, а саме шляхом використання електронних засобів зв'язку передбачає письмову, а не усну форму повідомлення. Такий висновок слідує з того, що за загальною інформацією «смс» повідомлення та електронні листи мають текстове вираження та несуть у собі певну інформацію, направлену адресатові. Усне, вербальне повідомлення також може бути надіслане електронними засобами, але учасники справи не вказують на використання ними усних повідомлень, надісланих електронними засобами.
Суд також враховує можливість застосування Товариством інших електронних засобів повідомлення та інших способів повідомлення, оскільки у вказаному рішенні Зборів уповноважених допускається широка форма їх використання, яка виражена у застосуванні словосполучення «та інші».
Академічний тлумачний словник української мови (том 4, 1973, стор. 43) розкриває значення слова «інший» - «як такий, який відрізняється від названого, даного».
Отже, використання Товариством застосунку «Вайбер», як електронного засобу зв'язку для повідомлення про проведення загальних зборів, відповідає належному способу такого повідомлення.
Таким чином, Товариство, з огляду на частину 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язане довести належне письмове повідомлення ОСОБА_1 у визначений спосіб, тобто з використанням електронних засобів, про скликання Загальних зборів (дату, час, місце проведення та їх порядок денний). У контексті статей 76 та 77 ГПК України про належність та допустимість доказів відповідними доказами повинне підтверджуватися як надіслання ОСОБА_1 письмового повідомлення електронними засобами, так і отримання його.
Треті особи ОСОБА_11 та ОСОБА_5 у своїх письмових поясненнях, а також їх представник та представник Товариства у судовому засіданні вказали, що ОСОБА_1 повідомлялася про проведення зборів 12.09.2020 шляхом розміщення оголошення у застосунку «Вайбер». Поряд з цим оголошення про проведення зборів було завчасно розміщене на дошці інформації у Товаристві. У застосунку «Вайбер» ОСОБА_1 відмовилася від участі у зборах та вказала, що не буде присутньою. ОСОБА_16 також вказала, що вона 11.09.2020 спілкувалася зі ОСОБА_1 протягом п'яти годин та під час зустрічі вони обговорювали питання Загальних зборів, проведення яких сплановано на 12.09.2020.
Надаючи оцінку посиланням ОСОБА_1 на неналежне її повідомлення про проведення Загальних зборів, відсутність у неї інформації про їх скликання та порядок денний, з урахуванням вказаних пояснень, суд зазначає наступне.
Обрані Товариством форма та спосіб повідомлення про скликання загальних зборів, у контексті інформації, яка розміщується в електронній (цифровій) формі, вказують на передачу відповідної інформації електронними засобами, а тому вона повинна бути підтверджена електронними доказами.
Стаття 96 ГПК України визначає електронними доказами інформацію в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в рому числі текстові документи, графічні зображення, плати, фотографії та голосові повідомлення тощо). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях (такі докази не є письмовими).
Відтак, належними та допустимими доказами направлення ОСОБА_1 електронного повідомлення про скликання зборів у застосунку «Вайбер» є відповідні електронні докази про фактичне використання такого застосунку з підтвердженням направлення та отримання повідомлення.
Проте, Товариством не надані відповідні докази. Усні та письмові пояснення стосовно використання застосунку «Вайбер» у розумінні статті 77 ГПК України не є допустимими доказами, а тому вони не можуть замінити електронні докази.
Отже, Товариством не доведено, що ОСОБА_1 отримала у застосунку «Вайбер» повідомлення про скликання зборів та вчинила односторонній правочин про відмову від прийняття участі у зборах.
В Актах опитування членами Товариства надані відповіді про джерело інформації про скликання зборів 12.09.2020, а саме вказано про розміщення на території кооперативу оголошення про призначення зборів.
Розміщення оголошення на дошці інформації хоча і є письмовою формою повідомлення про скликання зборів, але такий спосіб не може достеменно забезпечити достовірність тверджень про ознайомлення адресата інформації з відповідним повідомленням.
У даному контексті Товариством не надано доказів обізнаності ОСОБА_1 як із самим фактом розміщення повідомлення на дошці оголошень, так і з текстом оголошення.
Відтак, Товариством не доведено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з повідомленням про скликання зборів та їх порядком денним шляхом його розміщення на дошці оголошень.
Пояснення ОСОБА_16 про наявну у неї 11.09.2020 зустріч зі ОСОБА_1 , на якій обговорювалися питання проведення зборів 12.09.2020, також не є належним доказом повідомлення про скликання зборів. Така неналежність пов'язана з усною формою спілкування, а доказів вручення та отримання ОСОБА_1 повідомлення під час зустрічі ні ОСОБА_16 , ні Товариством не надані.
В Акті про відмову ОСОБА_1 від підпису запрошення на збори, який складений чотирма членами Товариства 05.09.2020, вказано, що вона о 9 годині 15 хвилин 05.09.2020 відмовилася від підпису відповідного запрошення.
Проте, обраний спосіб повідомлення, який вказаний в Акті від 05.09.2020, не відповідає належному способу та у ньому відсутні відповідні посилання на дату, час, місце проведення та порядок денний Загальних зборів.
Суд не ставить під сумнів достовірність інформації наявної в Акті від 05.09.2020 про відмову ОСОБА_1 від підпису запрошення на збори, оскільки безпосередньо нею не надані докази протилежного, але зазначає, що при такому запрошенні не дотримані письмова форма повідомлення та строк, який повинен складати не менше ніж за 10 днів до зборів.
Наведені обставини вказують, що Товариством не надано належних та допустимих доказів надіслання ОСОБА_1 письмового повідомлення та його отримання, оскільки не надані електронні докази про застосування при направленні застосунку "Вайбер", а також вчиненню нею одностороннього правочину стосовно відмови від прийняття участі у Загальних зборах. При цьому наведені Товариством способи повідомлення інших членів про скликання зборів не підтверджують обізнаності ОСОБА_1 з питання як проведення зборів, так і їх порядком денним.
Не є належним повідомленням ОСОБА_1 про проведення зборів 12.09.2020 і саме рішення Загальних зборів від 09.08.2020, оскільки пункт 3.2. його містить вказівку лише на бажаний строк проведення зборів - до 15.09.2020. Таке рішення не вказує на конкретно визначену дату зборів та не містить у собі час і місце їх проведення, а також порядок денний зборів.
Підсумовуючи наведене, Товариством не доведено, що ним вжиті належні заходи, із застосуванням всіх можливих способів, стосовно повідомлення ОСОБА_1 про проведення Загальних зборів із дотриманням вказаного строку.
Стосовно проведення зборів та кворуму
Під час судового розгляду справи за результатами вивчення відеозапису проведених 12.09.2020 у Товаристві зборів, складеного протоколу зборів, наданих Товариством Актів опитування, пояснень учасників справи слідує, що 12.09.2020 у Товаристві проводилися Загальні збори. Такий висновок спростовує твердження ОСОБА_1 про їх відсутність.
За змістом абзацу 9 статті 15 Закону про кооперацію загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів. Разом з тим, відповідно до абзацу 10 цієї ж статті кожний член кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.
Пункт 26 Статуту Товариства встановлює аналогічну правомочність загальних зборів та вказує, що рішення приймаються простою більшістю голосів.
У пункті 29 Статуту також вказується про необхідність дотримання кворуму при прийнятті рішення про обрання членів правління, а саме обраними вважаються кандидати, за яких проголосувало більш половини учасників зборів.
Кворум за своїм значенням є встановленою законом, статутом або постановою певної організації найменша кількість членів, присутність яких є необхідною умовою для відкриття засідання чи зборів і прийняття правосильних рішень відповідно до кожного з питань порядку денного. Кворум повинен бути наявним не тільки в момент відкриття зборів, але й в момент прийняття конкретного рішення, для голосування за яке необхідна певна кількість голосів.
Відтак, для забезпечення кворуму при проведенні загальних зборів у Товаристві та прийнятті рішень на них повинні бути присутніми 174 особи (173 + 1), виходячи із загальної кількості членів кооперативу 345. Ключовим у такій присутності є належність члену кооперативу лише одного голосу та неможливість його передачі іншій особі.
За змістом протоколу Загальних зборів від 12.09.2020 на зборах були присутні 119 осіб.
Проте, у Витягу із журналу обліку членів Товариства, що зареєструвалися для участі у Загальних зборах 12.09.2020 (т. 2, а.с. 85-92), який підписаний головою та секретарем зборів, кількість присутніх осіб склала 173 особи. Водночас, відповідно до пояснень Товариства та наявної у Витягу із журналу обліку членів Товариства, що зареєструвалися на зборах 12.09.2020 (т. 2, а.с. 192-199), кількість осіб, які особисто приймали участь у зборах, склала 120 осіб, а кількість осіб, які були представлені за довіреністю, склала 53 особи. В аналітичній довідці під назвою "Витяг із журналу обліку членів Товариства, що зареєструвалися на зборах 12.09.2020" (т. 3, а.с. 2-14), кількість осіб, які особисто приймали участь у зборах, склала 124 особи, а кількість осіб, які були представлені за довіреністю, склала 50 осіб.
Отже, дані, які наведені у протоколі зборів та журналі реєстрації щодо присутніх членів Товариства на зборах відрізняються, і така різниця складає 55 осіб. За твердженнями Товариства ця різниця склалася через представлення членів Товариства за довіреностями, наданими відсутніми членами присутнім на зборах.
Положеннями пункту 32 Статуту Товариства визначене правило оформлення у восьмиденний термін протоколів загальних зборів, які підписуються головою та секретарем зборів, завіряються печаткою і зберігаються у справах Товариства.
Відтак, за оформлення, зміст та фіксацію проведення Загальних зборів і прийнятих на них рішень відповідають голова та секретар зборів.
Положення Закону про кооперацію та Статуту Товариства не містять регулювання порядку реєстрації членів, які присутні на Загальних зборах. За загальними прийнятими правилами для підтвердження відповідної реєстрації та обліку осіб, які приймають участь у зборах, ведуться журнали, реєстри. Для належного підтвердження присутності до них вносяться прізвища, ініціали присутніх та вони проставляють власні підписи. Наявність підписів присутніх осіб якраз і є належним підтвердженням присутності.
Ведення електронного реєстру (без підписів учасників) шляхом їх реєстрації із застосуванням технічних засобів не виключається та не вказує на неправомірність застосування такого способу. Але відповідне застосування технічних засобів та їх результат повинен достеменно вказувати на певну фіксацію реєстрації та присутності на зборах його учасників.
Відповідно до Реєстру членів Товариства, які були присутні на Загальних зборах 12.09.2020, наявні підписи лише 76 осіб (т. 2, а.с. 200-212).
Таким чином, оскільки Товариство використовувало два одночасних способи реєстрації учасників зборів, а саме ведення письмового та електронного реєстрів, воно повинне довести як результат реєстрації за кожним із способів, так і достовірність даних.
У цьому контексті суд вважає, що дані письмової реєстрації учасників зборів, які проставили власні підписи у журналі, доводить твердження Товариства про безпосередню участь у зборах 76 осіб. Натомість, дані електронної реєстрації викликають сумнів у їх достеменності, оскільки облік учасників не забезпечував їх фактичної присутності при реєстрації та фіксування технічними засобами відповідної присутності на зборах.
Наявність сумніву викликана також розходженням даних реєстрації та кількості осіб, які вказані у протоколі зборів. Так, кількість зареєстрованих за електронним способом реєстрації (173 особи) не відповідає кількості учасників зборів (119), яка вказана у протоколі зборів, та кількості учасників (174), яка стверджується Товариством.
У протоколі зборів не вказано яким чином здійснена реєстрація учасників та визначена саме така кількість (119) учасників. Проте, кількість членів Товариства, які проголосували позитивно («за») за прийняті на зборах рішення (101) з усіх питань порядку денного та які утрималися (18), складають у сумі 119 голосів, а не 174. За такої невідповідності сумнівними виглядають твердження Товариства про наявність кворуму при голосуванні, оскільки відображення у протоколі зборів результатів голосування (119) не співпадає з кількістю голосів, наявність яких вказує Товариство (174). При цьому Товариством не надано пояснень голови зборів ( ОСОБА_9 ) та секретаря ( ОСОБА_5 ) про причини невідповідності кількості осіб, які зареєструвалися та приймали участь у зборах (119), з кількістю голосів таких учасників (174), враховуючи що деякі з них діяли за довіреностями від декількох осіб.
Як зазначено судом вище, відеозаписи не відображають усієї процедури проведення зборів, реєстрації учасників та голосування, з них також неможливо встановити загальну кількість учасників, які приймали участь у зборах. Водночас, відео-файли записів не є належними доказами у розумінні пункті 1 частини 2 статті 73 та частини 1 статті 96 ГПК України.
Стаття 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що електронний примірник документа вважається електронним доказом, якщо він має обов'язкові реквізити, та він повинен давати змогу довести його цілісність та справжність.
Відеозаписи не містять реквізитів, тобто дату, час і місце проведення зборів, а тому не є належними доказами.
Пункт 6 статті 3 ЦК України визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є, серед інших, справедливість, добросовісність та розумність.
Ці принципи втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, вона виражає право, відповідає праву і випливає з духу права.
Добросовісність означає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Розумність являє собою зважене вирішення питання регулювання правових відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу), з урахуванням накопичених у суспільстві уявлень за даних історичних умов інтелектуальних можливостей, знань, досвіду з метою забезпечення справедливості, балансу інтересів у суспільстві.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зробив висновок стосовно визначення та застосування добросовісності. Вказав, що нею є певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «заборони суперечливої поведінки» базується на римській максимі - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі цієї доктрини знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, справедливості та розумності; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею власних обов'язків, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд висновує, що наявність суперечливих даних, які надані Товариством стосовно кількості учасників спірних Загальних зборів, та які не відповідають даним кількості учасників, відображених у Протоколі зборів, вказує на недотримання ним цих принципів.
З позиції застосування процесуального принципу вірогідності доказів недотримання наведених принципів при вчиненні дій на стадії розгляду справи вказує на необхідність врахування достовірними та більш вірогідними тих доказів (документів), які складені в момент та найближчий час після проведення спірних зборів, ніж ті, які надані Товариством під час судового розгляду справи.
Характерним у цьому контексті є дії Товариства після відкриття провадження у справі. Зокрема, при подачі відзиву на позов (23.11.2020) ним взагалі не спростовувалися твердження ОСОБА_1 про відсутність кворуму на зборах, а заперечення стосувалися лише доведення належного повідомлення її про проведення зборів. Наведення мотивів та надання доказів у спростування тверджень про відсутність кворуму здійснені Відповідачем лише після задоволення судом ухвалою від 19.01.2021 клопотання про витребування у нього доказів: реєстрів членів Товариства та поіменного голосування на зборах. Такі дії Товариства, з огляду на представлення його інтересів адвокатом, викликають сумнів у причинах неспростування тверджень ОСОБА_1 про відсутність кворуму на стадії подачі відзиву та доказів наявності кворуму.
Відтак, на переконання суду, з урахуванням вірогідності доказів, фактичну чисельність осіб, які приймали участь у зборах, необхідно вважати доведеною лише у кількості 119, оскільки:
- у протоколі зборів кількість осіб, яка приймала участь при їх проведенні, вказана лише 119 осіб,
- у протоколі відсутнє відображення кількості голосів учасників, що ставить під сумнів твердження Відповідача про те, що деякі із учасників зборів мали довіреності на представлення інтересів від інших одночасно декількох членів Товариства, а також приймали участь без реєстрації,
- у протоколі відображена кількість голосів осіб, які голосували за кожне питання порядку денного, відповідної сумарної кількості, що дорівнює кількості учасників зборів (119),
- відсутність пояснень голови зборів ( ОСОБА_9 ) та секретаря ( ОСОБА_5 ) про причини зазначення у протоколі меншої кількості осіб ніж вказано в електронному журналі обліку ставить під сумнів твердження Товариства про участь у зборах необхідної для кворуму кількості учасників,
- дані про кількість учасників, які відображенні у протоколі, сприймаються більш достовірними через існування правової відповідальності голови зборів та секретаря за достовірність ведення протоколу та даних, які у ньому відображені.
Суд не ставить під сумнів підтвердження членів Товариства (які вказали про це в Актах опитування (54)) про власну участь у зборах, а також факт надання довіреностей на участь іншим особам, оскільки протилежного ОСОБА_1 не довела. Але прийняття участі у зборах без реєстрації та без голосування з питань порядку денного видається сумнівним, оскільки метою зборів було прийняття рішень шляхом голосування.
В Актах, які складені ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_75 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 (всього 15 осіб) вказано, що вони не приймали участь у голосуванні з питання переобрання членів правління. Акти визначають, що ці особи не голосували за переобрання членів правління, що не є тотожним утриманню від голосування при фактичному винесенні питання на обговорення та голосування.
Така неучасть у голосуванні вказує на неприйняття участі у роботі зборів та підтверджує факт незабезпечення кворуму при голосуванні з питань порядку денного, оскільки як зазначено судом раніше кворум повинен забезпечуватися не тільки на стадії реєстрації у зборах, але й на стадії прийняття рішень.
У цьому контексті сумнівними є пояснення представника третіх осіб про необхідність сприйняття відповідей (вказаних в Актах опитування) на питання про "голосування за переобрання членів правління" як таке, що стосувалося фактичного голосування "за" чи "проти" переобрання. Такий висновок слідує з того, що саме питання сформульоване з метою підтвердження або спростування факту голосування з наданням відповідей "так" чи "ні", а не "за" та "проти". У зв'язку з цим, відповіді опитаних (вказаних) осіб сприймаються судом як відповіді на питання про неголосування за питанням порядку денного про переобрання членів правління.
У Витягу із журналу обліку членів Товариства, які зареєструвалися у зборах 12.09.2020 (т. 2, а.с. 192-199), наявна інформація про участь у зборах 54 осіб за довіреностями, але до матеріалів справи Товариством надано лише довіреності від 30 членів Товариства. Таким чином, представлення інтересів 20 членів товариства на зборах не доведено.
Стосовно участі у зборах ОСОБА_44 , ОСОБА_11 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_2 , ОСОБА_60 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_72 (всього 11 осіб), які діяли за довіреностями від 30 членів Товариства суд зазначає наступне.
Абзацом 10 статті 15 Закону про кооперацію встановлена неможливість передачі права голосу іншій особі. Тлумачення цієї норми полягає у тому, що член кооперативу повинен самостійно приймати участь у роботі загальних зборів, а у випадку представлення його інтересів іншою особою, така особа не має права голосу, оскільки передача відповідного права голосу заборонена законом.
На противагу такій неможливості передачі права голосу законодавством в інших сферах регулювання діяльності господарських товариств встановлена можливість передачі.
Стаття 39 Закону України «Про акціонерні товариства» регулює правовідносини представництва акціонерів. За її змістом представником акціонера - фізичної на загальних зборах акціонерного товариства може бути інша фізична особа. Акціонер має право призначити свого представника постійно або на певний строк. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується нотаріусом або іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, а також може посвідчуватися депозитарною установою у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерного товариства може містити завдання щодо голосування, тобто перелік питань порядку денного загальних зборів із зазначенням того, як і за яке (проти якого) рішення потрібно проголосувати. Під час голосування на загальних зборах представник повинен голосувати саме так, як передбачено завданням щодо голосування. Якщо довіреність не містить завдання щодо голосування, представник вирішує всі питання щодо голосування на загальних зборах акціонерів на свій розсуд. Акціонер має право видати довіреність на право участі та голосування на загальних зборах декільком своїм представникам.
Частина 2 статті 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначає, що учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників.
Відтак, положення Закону про кооперацію в частині неможливості передачі права голосу іншій особі є характерними для регулювання діяльності кооперативів, а тому до таких правовідносин не може застосовуватися законодавство за аналогією регулювання участі у зборах господарських товариств.
Отже, представлення вказаними особами 30 членів Товариства за довіреністю є неправомірним, а тому голоси таких осіб не можуть бути враховані при визначенні кворуму та прийнятті рішень з порядку денного.
З викладеного суд висновує про доведеність присутності на зборах лише 119 осіб, що становить менше необхідних 174 для наявності кворуму, а тому при їх проведенні не було забезпечено відповідного кворуму.
Таким чином, Загальні збори Товариства 12.09.2020 проведені з порушенням пункту 26 Статуту Товариства та статті 15 Закону України «Про кооперацію», тобто без належного кворуму для їх проведення, та такі порушення вплинули на легітимність результатів їх проведення, а саме рішення зборів, оформленого протоколом від 12.09.2020.
Стосовно підстав недійсності спірних рішень
Як зазначено судом вище Верховний Суд у постанові від 06.08.2020 у справі № 918/636/19 надав правові висновки стосовно правильності визначення підстав недійсності рішень органів управління юридичних господарських товариств. Зокрема, серед інших, такими підставами він окреслив:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів,
- позбавлення учасника можливості взяти участь у загальних зборах,
- порушення прав чи законних інтересів учасника рішенням загальних зборів.
Верховний Суд також вказав, що прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону.
За наслідками розгляду справи доведено, що ОСОБА_1 не була ознайомлена зі скликанням Загальних зборів 12.09.2020 належним способом, який би забезпечував достовірність такого ознайомлення, та у встановлений законом строк, а проведення зборів відбулося без необхідної кількості учасників та їх голосів (кворуму), що є наслідком недійсності рішень, які на них прийняті.
Рішенням Загальних зборів вирішені питання переобрання складу правління Товариства, тобто воно стосується зміни попереднього складу Правління новим та фактичним усуненням ОСОБА_1 від виконання обов'язків голови Правління. За наслідками такого рішення новим складом Правління спірним рішенням від 12.09.2020 головою Правління Товариства обрана ОСОБА_11 . Отже, рішення Правління є наслідком прийняття Загальними зборами рішення від 12.09.2020 та фактично є його процедурним продовженням у частині зміни голови Правління.
Відтак, недійсність рішення Загальних зборів впливає на рішення Правління та характеризує його таким, що не відповідає закону, оскільки ОСОБА_1 , як попередній голова Правління, у незаконний спосіб була усунута від виконання повноважень голови.
Пункт 30 Статуту Товариства встановлює правило про обрання Правління із числа його членів, яке забезпечується за пунктом 26 Статуту прийняттям відповідного рішення Загальними зборами.
Відтак, у випадку недійсності рішення Загальних зборів про обрання складу Правління, відповідно його рішення про визначення нового керівного складу Правління не відповідає пунктам 26 та 30 Статуту Товариства.
За таких обставин і висновків, рішення Правління від 12.09.2020 є також недійсним.
Статті 15 та 16 ЦК України встановлюють право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Положення статті 5 ГПК України визначають способи судового захисту, а саме здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У постанові від 24.04.2019 по справі № 914/921/18 Верховний Суд надав висновки застосуванню наведених правових норм та зазначив, що:
- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення,
- такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам,
- ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання недійсними спірних рішень, які за способом захисту відповідають наведеним правовим положенням. Такий висновок слідує з того, що спірними актами органів управління Товариства порушені її права як на участь в управлінні, так і виконання повноважень члена виконавчого органу, а тому визнанням недійсності цих актів забезпечується відновлення її порушених прав.
Стосовно державної реєстрації змін
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Зокрема, положеннями цього Закону встановлено, що:
- засвідчення державою факту зміни відомостей, що містяться в Реєстрі про юридичну особу, є частиною державної реєстрації юридичних осіб (пункт 4 частини 1 статті 1),
- відомості про керівника юридичної особи та відомості про членів керівних органів юридичної особи є складовою частиною відомостей, які вносяться до Реєстру (пункти 13 та 14 частини 2 статті 9),
- судові рішення, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Реєстрі, щодо визнання недійсними рішень учасників юридичної особи або уповноваженого ними органу та скасування реєстраційної дії/запису в Реєстрі, являються підставою для державної реєстрації таких змін (частина 1 статті 25).
Наведені правові норми вказують на певний спосіб захисту порушених прав у випадку неправомірної реєстраційної дії по внесенню відомостей про юридичну особу, а саме шляхом «скасування реєстраційної дії», якою у даному випадку є «державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу».
У спорі ОСОБА_1 похідну позовну вимогу визначила, як «скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника», яка відповідає вказаному належному способу захисту.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить інформацію про вчинення державним реєстратором Херсонської міської ради Морозовою О.В. 15.09.2020 державної реєстрації змін до відомостей про керівника Садового Товариства «Експрес» під номером 1004971070015000342, за наслідком яких керівником вказана ОСОБА_11 (т. 1, а.с. 20-23).
З викладеного суд висновує, що за наслідками недійсності спірних рішень, якими ОСОБА_1 необґрунтовано була виключена зі складу Правління та усунута від виконання повноважень голови Правління, здійснена державна реєстрація змін до відомостей про керівника Товариства під номером 1004971070015000342 від 15.09.2020 підлягає скасуванню.
Загальні висновки за результатами розгляду справи
Спір, який виник між сторонами, їх твердження, пояснення представників учасників справи, докази, які надані ними для підтвердження власних позицій, вказують на необхідність доведення до сторін певних принципів, за якими суд приходить до загальних висновків за результатами розгляду справи.
Частини 1 та 3 статті 74 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, шляхом подачі відповідних доказів.
У постанові по справі № 923/875/19 від 31.03.2021 Верховний Суд вказав, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Пунктами 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У свою чергу, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у названій постанові по справі № 923/875/19 від 31.03.2021 зробив висновок щодо застосування вказаної статті, а саме вказав, що:
- стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, а тому необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу,
- тлумачення змісту статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Поряд з цим, у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 Верховний Суд зробив висновки що:
- принцип стандарту доказування передбачає покладання тягаря доказування на сторони,
- одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує,
- така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський Суд з прав людини наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України встановлені основні принципи оцінки доказів, застосування яких надає можливість суду прийти до певних висновків за результатами розгляду спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінка доказів - це розумова діяльність з визначення належності, допустимості доказів, їх достовірності, достатності і взаємного зв'язку, яка здійснюється на підставі законів логіки в умовах, установлених правовими нормами.
Метою оцінки доказів є достовірне пізнання фактичної сторони справи та встановлення відносної істини.
Під істиною в судовому процесі слід розуміти відповідність висновків суду фактам об'єктивної дійсності в їх правовому значенні.
Суть категорії «досягнення істини у судочинстві» полягає в об'єднанні таких складових, як:
- з'ясування обставин справи, суб'єктивних прав і обов'язків (пізнавальна діяльність суду і координація ним дій інших суб'єктів доказової діяльності);
- доказування (доказова діяльність осіб, зацікавлених у переконанні суду, сторін, третіх осіб, їх судових представників),
- інформування (доказова діяльність осіб, які сприяють досягненню істини).
Частина 5 статті 236 ГПК України зобов'язує суд при прийнятті рішення повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відтак, надання оцінки всім аргументам сторін є обов'язком суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шевельов проти України» (заява № 10336/02) від 29.10.2005 Суд вказав, що лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу.
Проте, суд вважає, що можливість ненадання відповіді на кожний аргумент сторони повинне сприйматися лише як можливість ненадання відповіді на ті аргументи, які не стосуються предмета доказування, та наявність яких не впливає на законність і обґрунтованість самого рішення. В іншому випадку кожний аргумент повинен бути досліджений та проаналізований.
Отже, виконання вказаних правових норм досягається застосуванням при розгляді справи і прийнятті рішення принципу об'єктивної (судової) істини. Він полягає в обов'язку суду, який не є очевидцем подій та не може претендувати на встановлення об'єктивної істини, з'ясувати усі дійсні обставини, пов'язані із спірними правовідносинами, доведеність яких покладається на сторони, і на їх основі вирішити питання про права і обов'язки сторін спору.
Однак того, що є можливим теоретично, не зажди можна досягти у правозастосовній діяльності. Суд стикається з об'єктивною неможливістю достовірного установлення тих чи інших фактів і змушений вирішувати цивільні справи на підставі їх ймовірного встановлення. Це пов'язано саме із доведеністю сторонами вимог та заперечень.
Встановлення істини нерозривне з правовою оцінкою фактів, оскільки суд повинен встановлювати лише такі події і дії, яким законом надається значення юридичних фактів, а їх наявність повинна бути підтвердженою сторонами.
У справі суд проаналізував усі наявні у сторін доводи і заперечення, докази, якими вони обґрунтовувались, та висловив деякі сумніви у достовірності доказів.
У своїй сукупності обставини справи, надані сторонами докази, поведінка сторін, у тому числі учасників справи, сумніви щодо доказів надало можливість встановити відносну істину у справі. Проте, її відносність не вказує, що суд не вжив усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 вказала на більш переконливі аргументи неповідомлення її про проведення зборів та надала більш переконливі докази, які підтверджують відсутність кворуму при проведенні Загальних зборів, ніж ті, що надані Товариством.
За наведених обставин, аналізу законодавчих та статутних положень суд висновує, що:
- ОСОБА_1 не була ознайомлена зі скликанням Загальних зборів 12.09.2020 належним способом, який би забезпечував достовірність такого ознайомлення, та у встановлений законом строк, а їх проведення відбулося без необхідної кількості учасників та їх голосів (кворуму), що є наслідком недійсності рішень, які на них прийняті,
- недійсність рішення Загальних зборів впливає на рішення Правління та характеризує його таким, що не відповідає закону, оскільки ОСОБА_1 , як попередній голова Правління, у незаконний спосіб була усунута від виконання повноважень голови,
- за наслідками недійсності спірних рішень, якими ОСОБА_1 необґрунтовано була виключена зі складу Правління та усунута від виконання повноважень голови Правління, здійснена державна реєстрація змін до відомостей про керівника Товариства під номером 1004971070015000342 від 15.09.2020 підлягає скасуванню.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати ОСОБА_1 на сплату судового збору у сумі 6 306 грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Товариства.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Загальних зборів Садового товариства «Експрес», що оформлене протоколом від 12.09.2020.
3. Визнати недійним рішення правління Садового товариства «Експрес», що оформлене протоколом № 1 від 12.09.2020.
4. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Садове товариство «Експрес» щодо зміни керівника від 15.09.2020 № 1004971070015000342.
5. Стягнути із Садового товариства «Експрес» (75113, Херсонська область, Олешківський район, с. Раденськ, Перегон; ідентифікаційний код 26518237) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області 24.04.1998) - 6 306 грн компенсації по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене - 07.05.2021
Суддя М.К. Закурін