Справа № 5010/1025/2012-Б-24/39
19.04.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 16.12.2020 (вх.№19643/20 від 17.12.2020) про визнання грошових вимог у справі
за заявою: Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, правонаступником якого є Головне управління Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області
76000, вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ
про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс"
вул.Заводська 4, смт.Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область
за участю представників сторін:
від кредитора - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області: Воришко М.В.
ВСТАНОВИВ: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство ТОВ "Живиця плюс".
Згідно з постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2020, суд визнав боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" банкрутом; відкрив ліквідаційну процедуру щодо нього строком на 12 місяців, ліквідатором товариства призначив арбітражного керуючого Хлібейчука Ігоря Михайловича; з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства ухвалив здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
02.03.2020 оприлюднене повідомлення (№64611) про визнання боржника - ТОВ "Живиця плюс" банкрутом.
17.12.2020 до відділу документального забезпечення, канцелярії Господарського суду Івано-Франківської області від ГУ ДПС в Івано-Франківській області надійшла заява від 16.12.2020 (вх.№19643/20) про визнання грошових вимог Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" в розмірі 5 873 грн 73 коп. та 4 204 грн судового збору та зобов"язання ліквідатора включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020, суд призначив заяву ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 16.12.2020 (вх.№19643/20 від 17.12.2020) до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2021; зобов"язав ліквідатора ТОВ "Живиця плюс" надати суду документально підтверджені та нормативно обґрунтовані письмові пояснення щодо визнання або відхилення кредиторських вимог заявника.
28.01.2021 від арбітражного керуючого Хлібейчука І.М. ліквідатора ТОВ "Живиця Плюс" надійшло клопотання №03/21 від 28.01.2021 (вх.№1409/21) про приєднання до матеріалів справи повідомлення про розгляд заяви Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з поточними грошовими вимогами в сумі 5 873 грн 28 коп та судового збору в сумі 4 204 грн 29 коп. з доказами направлення ГУ ДПС та копій платіжних доручень про сплату ЄСВ.
В судовому засіданні 01.02.2021 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 03.03.2021.
02.03.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії Господарського суду Івано-Франківської області від ГУ ДПС в Івано-Франківській області надійшло заперечення на повідомлення ліквідатора про розгляд заяви з поточними грошовими вимогами ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 02.03.2021 (вх.№3171/21), до якого приєднано інтегровані картки платника та витяги з історії недоїмки за період з 2013 по 2020 роки.
Судові засідання, призначені на 03.03.2021 та 24.03.2021, враховуючи рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 23.02.2021 про запровадження з 26 лютого 2021 року в Івано-Франківській області червоного рівня епідемічної небезпеки та розпорядження голови Господарського суду Івано-Франківської області розпорядження № 5/г від 02.03.2021, відкладалися судом на 24.03.2021 та 19.04.2021 відповідно.
В судовому засіданні 19.04.2021 представник ГУ ДПС в Івано-Франківській області заяву з грошовими вимогами до боржника підтримала. Просила суд визнати грошові вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" в розмірі 5 873 грн 73 коп. та 4 204 грн судового збору.
В обґрунтування заяви посилається на те, що згідно довідки про борг за платежами Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс", від 20.10.2020 становить 5 873 грн 73 коп. З метою аналізу та підтвердження сум заборгованості по ЄСВ ТОВ "Живиця Плюс" проведено аналіз нарахувань та сплат з моменту передачі адміністрування ЄСВ з Пенсійного фонду України. Станом на 01.01.2013 заборгованість зі сплати ЄСВ становила 476686 грн 29 коп. Протягом періоду з 2013-2020 роки платником проводилися декларування та сплата сум ЄСВ. Оскільки, зарахування платежів проводиться в порядку черговості, то сплачені суми погашали попередню заборгованість. Враховуючи ряд недоплат цього періоду, станом на 01.10.2020 обліковується заборгованість в сумі 23 364 грн 37 коп., в тому числі, що підлягає заявленою до суду - 5 873 грн 73 коп.
Ліквідатор ТОВ "Живиця плюс" в судове засідання не з"явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Позиція ліквідатора ТОВ "Живиця плюс" щодо заяви Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з грошовими вимогам викладена у повідомленні про розгляд заяви Головного управління ДПС, згідно якого ліквідатор не визнає поточні грошові вимоги в сумі 4 846 грн 28 коп. у зв"язку зі сплатою зобов"язань по єдиному соціальному внеску за серпень-грудень 2019 та січень-квітень 2020 року та визнає заборгованість по ЄСВ в сумі 1027 грн 45 коп. та судовий збір в сумі 4 204 грн.
Інші учасники у справі про банкрутство не з"явилися, причини свого неприбуття не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно з ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Поточними кредиторами, в силу приписів ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання грошових вимог, заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
В підтвердження заявлених вимог ГУ ДПС в Івано-Франківській області надало суду копії поданих боржником до ДПС звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування:
- за серпень 2019 року, згідно якого ЄСВ становить 546 грн 58 коп.;
- за вересень 2019 року, згідно якого ЄСВ становить 546 грн 58 коп.;
- за жовтень 2019 року, згідно якого ЄСВ становить 991 грн 26 коп.;
- за листопад 2019 року, згідно якого ЄСВ становить 546 грн 58 коп.;
- за грудень 2019 року, згідно якого ЄСВ становить 546 грн 58 коп.;
- за січень 2020 року, згідно якого ЄСВ становить 546 грн 58 коп.;
- за лютий 2020 року, згідно якого ЄСВ становить 546 грн 58 коп.;
- за березень 2020 року, згідно якого ЄСВ становить 546 грн 58 коп.;
- за квітень 2020 року, згідно якого ЄСВ становить 1394 грн 08 коп.
Всього ЄСВ на суму 6211 грн 40 коп.
Також заявником приєднано до матеріалів справи довідку про борг за платежами, розрахунок податкового боргу, витяги з ІКП по єдиному внеску, зворотній бік облікової картки, інтегровані картки платника та витяги з історії недоїмки за період з 2013 по 2020 роки.
Відповідно до платіжних доручень:
- №11 від 08.10.2019 на суму 991 грн 26 коп. з призначення платежу - оплата ЄСВ із заробітної плати за 09.219 та відпускних за 10.2019;
- № 15 від 04.11.2019 на суму 1 093 грн 17 коп. з призначення платежу - оплата ЄСВ із заробітної плати за 10.2019;
- № 20 від 04.12.2020 на суму 546 грн 58 коп. з призначення платежу - оплата ЄСВ із заробітної плати за 11.2019;
- № 27 від 10.01.2020 на суму 564 грн 58 коп. з призначення платежу - оплата ЄСВ із заробітної плати за 12.2019;
- № 33 від 26.02.2020 на суму 546 грн 58 коп. з призначення платежу - оплата ЄСВ із заробітної плати за 01.2020;
- № 41 від 13.03.2020 на суму 546 грн 58 коп. з призначення платежу - оплата ЄСВ із заробітної плати за 02.2020;
- № 44 від 19.05.2020 на суму 575 грн 53 коп. з призначення платежу - оплата ЄСВ із заробітної плати за 04.2020
ТОВ "Живиця плюс" сплатило ЄСВ на загальну суму 4846 грн 28 коп.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Живиця плюс" порушене ухвалою від 31.10.2012 відповідно до Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2011) та здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 02.03.2020.
Згідно з приписами частини третьої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно з пунктами 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно зі статтею 1 якого єдиним внеском є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (статті 3, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Водночас відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.
Тобто з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальних характер щодо інших законодавчих актів України.
Відповідна правова позиція щодо застосування норм Закону про банкрутство є усталеною та послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі № 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі № 918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17.
Також у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № Б13/115-12 наведено висновок, згідно з яким КУзПБ слід застосовувати як спеціальний законодавчий акт, приписи якого мають пріоритет перед загальними нормами щодо регламентування порядку відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що: кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно із частиною 14 статті 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.
У статті 59 КУзПБ наведено наслідки визнання боржника банкрутом, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Зазначеними нормами кодексу законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
Вирішуючи вимоги щодо визнання кредиторської заборгованості та внесення вимог до реєстру вимог кредиторів, господарський суд перевіряє обґрунтованість та законність дій розпорядника майна боржника і боржника, щодо розгляду грошових вимог, про що за результатами розгляду виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна або ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, та розмір грошових вимог кредиторів, які підлягають відхиленню.
При цьому боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень ст.59 КУзПБ має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
02.03.2020 Господарським судом Івано-Франківської області ухвалено постанову, якою ТОВ "Живиця Плюс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Спірні вимоги у розмірі 5873 грн 73 коп. обґрунтовано ГУДПС в Івано-Франківській області наявністю зобов'язань банкрута зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня 2019 року по квітень 2020 року, які визначені на підставі поданих ТОВ "Живиця Плюс" звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованим особам, складених за період з 20.09.2019 по 19.05.2020.
Судом встановлено, що ТОВ "Живиця Плюс", подаючи до податкового органу згадані звіти самостійно обчислив та задекларував до сплати зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей період на загальну суму 6211 грн 40 коп.
Також на підставі наявних в матеріалах справи платіжних доручень судом встановлено, що ТОВ "Живиця плюс" сплатило ЄСВ на загальну суму 4846 грн 28 коп.
Несплаченими залишилося ЄСВ за квітень 2020 року у розмірі 1365 грн 12 коп.
Посилання представника ГУ ДПС на те, що зарахування платежів, згідно з ч.6 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" які сплачувалися боржником, проводилося у порядку черговості за попередню заборгованість не береться судом до уваги, оскільки жодних первинних документів, які б свідчили про наявність у боржника боргу по ЄСВ за попередні періоди, заявник суду не надав. Довідка ГУ ДПС в Івано-Франківській області про борг за платежами боржника у розмірі 5873 грн 73 коп. є внутрішнім документом ДПС та не містить інформації щодо підстав для нарахування ЄСВ, не містить розрахунків, проведених належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, а тому не може бути єдиною підставою для визнання вимог на спірну суму ЄСВ. Відомості, зазначені в інтегрованих картках платника податку без подання суду доказів (звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та платіжних доручень про сплату ЄСВ за попередні періоди), на підставі яких внесені такі дані, не можуть бути перевірені судом, а відповідно бути доказом в підтвердження наявної заборгованості.
За змістом частини 3 статті 45 КУзПБ заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.
Суд звертається до правової позиції, викладеної постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази оплати боржником ЄСВ за період з серпня 2019 року по березень 2020 року у загальному розмірі 4846 грн 28 коп., ненадання ДПС належних доказів на підтвердження заборгованості боржника за попередні періоди, зарахування за які проводилися сплати боржника, відповідно не доведення належними та достатніми доказами у справі заборгованості за період з серпня 2019 по березень 2020 років в розмірі 4846 грн 28 коп., а відтак в цій частині кредиторських вимог належить відмовити у зв"язку з їх сплатою.
Як зазначено вище, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 59 КУзПБ передбачено підставу для припинення обов'язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила.
Відповідної правової позиції дотримується ВС у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14 та постанові ВС від 02.02.2021 у справі №910/12640/14.
Судом враховано, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Роботодавець як платник єдиного внеску є особою, на яку покладено обов'язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати за найманих працівників (застрахованих осіб) єдиний внесок, а також подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, які визначені законодавством.
Водночас, згідно зі статтею 61 КУзПБ з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.
Тож з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури у ліквідатора виникає обов'язок припинити трудові відносини між найманими працівниками та підприємством-банкрутом, що унеможливлює виникнення у роботодавця бази для нарахування єдиного внеску.
Ураховуючи ту обставину, що ТОВ "Живиця плюс" 02.03.2020 визнано банкрутом, а також встановлення судом, що період нарахування зобов'язань боржника у звіті від 19.05.2020 - квітень 2020 року, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо наявності підстав для стягнення суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні заяви ГУ ДПУ в Івано-Франківській області належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні заяви Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 16.12.2020 (вх.№19643/20) відмовити.
Відхилити грошові вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 5873 грн 73 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255 - 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 06.05.2021
Суддя О.В. Рочняк