номер провадження справи 33/12/21
27.04.2021 Справа № 908/71/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/71/21
за позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47-а)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача: Роєнко Є.В. - довіреність № 1-2513 від 09.12.2020
від відповідача: не з'явився
11.01.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1001вих-20-8216 від 30.12.2020) Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” про стягнення 331690,22 грн. заборгованості щодо оплати наданих у період: вересень 2018 - квітень 2019 послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011144/П16 від 28.09.2011, 41599,27 грн. пені, 18540,99 грн. 3% річних, 18050,63 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/71/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2021 у справі № 908/71/21 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До суду 03.02.2021 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2021 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/71/21. Присвоєно справі номер провадження 33/12/21. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2021 заяву за вих. б/н від 17.02.2021 Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (представник Роєнко Є.В.) про проведення судового засідання 02.03.2021 об 11 год. 00 хв. у справі № 908/71/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача в системі відеоконференцзв'язку Easycon задоволено.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2021 відкладено підготовче засідання на 30.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.03.2021 підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 27.04.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.03.2021 заяву за вих. б/н від 30.03.2021 Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (представник ОСОБА_1 ) про проведення судового засідання 27.04.2021 о/об 12 год. 30 хв. у справі № 908/71/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача в системі відеоконференцзв'язку Easycon задоволено.
У судове засідання 27.04.2021 з'явився представник позивача, який приймав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв'язку Easycon.
Представник відповідача не з'явився.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 27.04.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконував вчасно зобов'язань щодо оплати за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011144/П16 від 28.09.2011 за надані послуги у період із січня по вересень 2018 та не виконав своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за період із жовтня 2018 по квітень 2019, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 331690,22 грн. Внаслідок вказаного було нараховано 41599,27 грн. пені, 18540,99 грн. 3% річних, 18050,63 грн. інфляційних втрат. Позов обгрунтований умовами договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011144/П16 від 28.09.2011, ст.ст. 526, 530, 536, 612, 625, 953 ЦК України, абз. 1 ч. 1 ст. 193, ч. 3 ст. 198 ГК України.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві, що надійшов до суду 24.02.2021, зазначив, що відповідач був позбавлений можливості здійснювати оплати у встановлені строки, оскільки з 02.02.2018 всі банківські рахунки та майно перебували під арештом у зв'язку з примусовим виконанням рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/4325/15. У червні 2018 до органів ДВС були направлені податкові вимоги щодо заборгованості перед бюджетом, яка становила біля 9 млн.грн. Відтак, через відсутність умисних порушень відповідачем договірних зобов'язань, останній не повинен сплачувати нараховані позивачем господарські санкції. У задоволенні позову просив відмовити.
У відповіді на відзив, що надійшла 09.03.2021, позивач вважає заперечення відповідача безпідставними.
У судове засідання 27.04.2021 з розгляду справи по суті представник відповідача не з'явився. 27.04.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання вих. № 714 від 26.04.2021 про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивоване запровадженням карантину.
Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача, виходячи з такого.
За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що відповідач звертався до суду з клопотанням від 02.03.2021 про перенесення судового засідання. Ухвалою суду від 02.03.2021 підготовче засідання було відкладено на 30.03.2021. Однак у підготовче засідання 30.03.2021 представник відповідача не з'явився.
Господарським процесуальним законодавством України встановлений строк розгляду справи по суті, який є пресічним. Наразі встановлений законодавством строк розгляду дійсної справи по суті спливає. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідача в системі відеоконференцзв'язку Easycon.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд
28.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (найменування змінено згідно з додатковою угодою № 4 від 17.01.2013) (газотранспортне підприємство за договором, позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Мелітопольгаз”, новим найменуванням якого є Приватне акціонерне товариство “Мелітопольгаз” (замовник, відповідач) укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011144/П16.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 17.01.2013) газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.
Пунктами 3.1, 3.4 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 17.01.2013) закріплено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Вартість фактично наданих послуг газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 у редакції додаткової угоди № 4 від 17.01.2013).
Згідно з п. 5.5 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 17.01.2013) оплата вартості послуг з транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п. 11.1 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 17.01.2013) він набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Відповідач у письмовому відзиві визнав обставину укладення з позивачем договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011144/П16 від 28.09.2011 та необхідність здійснювати за ним платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як вказує позивач, оплату за надані у період із січня по вересень 2018 послуги відповідач здійснив несвоєчасно та не виконав зобов'язання щодо наданих послуг за період із жовтня 2018 по квітень 2019, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 331690,22 грн. Також позивачем окремо по кожному акту нарахована пеня у загальному розмірі 41599,27 грн., 18540,99 грн. 3% річних та 18050,63 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як встановлено судом, у період дії договору № 1109011144/П16 на виконання його умов позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 516216,42 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами:
- акт № 01-18-1109011144/П16 від 31.01.2018 на суму 76921,69 грн. (за січень 2018), оплачено 12.02.2018 у сумі 76921,69 грн.;
- акт № 02-18-1109011144/П16 від 28.02.2018 на суму 69624,55 грн. (за лютий 2018), оплачено 25.04.2018 у сумі 69624,55 грн.;
- акт № 03-18-1109011144/П16 від 31.03.2018 на суму 8664,85 грн. (за березень 2018), оплачено 25.04.2018 у сумі 8664,85 грн. ;
- акт № 04-18-1109011144/П16 від 30.04.2018 на суму 10413,72 грн. (за квітень 2018), оплачено 29.05.2018 у сумі 10413,72 грн.;
- акт № 05-18-1109011144/П16 від 31.05.2018 на суму 10525,66 грн. (за травень 2018), оплачено 26.06.2018 у сумі 10525,66 грн.;
- акт № 06-18-1109011144/П16 від 30.06.2018 на суму 1755,49 грн. (за червень 2018), оплачено 05.11.2018 у сумі 1755,49 грн.;
- акт № 07-18-1109011144/П16 від 31.07.2018 на суму 919,50 грн. (за липень 2018), оплачено 05.11.2018 у сумі 919,50 грн.;
- акт № 08-18-1109011144/П16 від 31.08.2018 на суму 1797,32 грн. (за серпень 2018), оплачено 05.11.2018 у сумі 1797,32 грн.;
- акт № 09-18-1109011144/П16 від 30.09.2018 на суму 3903,42 грн. (за вересень 2018), оплачено у сумі 3903,42 грн.;
- акт № 10-18-1109011144/П16 від 31.10.2018 на суму 9924,74 грн. (за жовтень 2018);
- акт № 11-18-1109011144/П16 від 30.11.2018 на суму 52290,49 грн. (за листопад 2018);
- акт № 12-18-1109011144/П16 від 31.12.2018 на суму 88445,34 грн. (за грудень 2018);
- акт № 01-19-1109011144/П16 від 31.01.2019 на суму 68562,10 грн. (за січень 2019);
- акт № 02-19-1109011144/П16 від 28.02.2019 на суму 56423,44 грн. (за лютий 2019);
- акт № 03-19-1109011144/П16 від 31.03.2019 на суму 40202,59 грн. (за березень 2019);
- акт № 04-19-1109011144/П16 від 30.04.2019 на суму 15841,52 грн. (за квітень 2019).
Вказані акти підписані представниками сторін й скріплені круглими печатками юридичних осіб (копії актів містяться в матеріалах справи).
За умовами пп. 6.3.2 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 17.01.2013) замовник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, всупереч умовам пункту 5.5 договору, оплата за надані послуги здійснювалась несвоєчасно, послуги, надані у період із жовтня 2018 по квітень 2019 взагалі не оплачені.
Відповідно до змісту пункту 5.7 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 17.01.2013) сторони погодили, що у разі надходження коштів від замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується газотранспортним підприємством у разі наявності заборгованості за надані послуги - як погашення заборгованості в попередніх місяцях.
Заборгованість за надані за договором № 1109011144/П16 послуги у сумі 331690,22 грн., яка виникла за період із жовтня 2018 по квітень 2019 включно, підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована.
Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять, та відповідачем не подані.
Таким чином, позовна вимога про стягнення 331690,22 грн. основного боргу є обґрунтованою та доведеною, судом задовольняється.
Стосовно заперечень відповідача щодо неможливості своєчасного розрахунку у зв'язку з арештом коштів та майна відповідача суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, в силу ч.1 ст. 42 ГК України та ст. 96 ЦК України, відповідач як юридична особа здійснює свою підприємницьку діяльність на власний ризик та самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Сторони у договорі не встановили іншого (більшого) періоду часу, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, за який може нараховуватися пеня.
Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати отриманих послуг з транспортування природного газу, позивачем на підставі п. 7.3 договору нараховано пеню за загальний період з 03.04.2019 по 20.11.2019 у розмірі 41599,27 грн.
Відповідно до п. 7.3 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним.
Відповідач, у порядку ст. 617 ЦК України, не навів обставин, які б могли свідчити про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Періоди та розмір заявленої до стягнення пені визначені позивачем правильно, розмір пені склав 41599,27 грн. Відтак, вимога про стягнення з відповідача суми 41599,27 грн. пені підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 18540,99 грн. за загальний період із 20.03.2018 по 17.12.2020 та інфляційні втрати у сумі 18050,63 грн., нараховані за квітень 2018 - жовтень 2020.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірені розрахунки 3% річних і інфляційних втрат та встановлено, що вони є правильними, і тому 3% річних у сумі 18540,99 грн. та інфляційні втрати у сумі 18050,63 грн. підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.
За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов'язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач контррозрахунку сум, заявлених до стягнення, не подав, позовні вимоги не спростував.
На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 6148,22 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47-а, код ЄДРПОУ 05535349) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 331690 (триста тридцять одна тисяча шістсот дев'яносто) грн. 22 коп. заборгованості, 41599 (сорок одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп. пені, 18540 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 99 коп. 3% річних, 18050 (вісімнадцять тисяч п'ятдесят) грн. 63 коп. інфляційних втрат та 6148 (шість тисяч сто сорок вісім) грн. 22 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 07 травня 2021.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко