ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 травня 2021 року Справа № 918/1221/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021р.
(постановлену о 13:52год. у м. Рівному, повний текст складено 23.02.2021р.)
у справі №918/1221/20 (суддя Пашкевич І.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"
про стягнення 82 877 349, 09 грн.
Відповідно до ч.13 ст.8, п. 12 ч.1 ст. 255, ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
В провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/1221/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про стягнення 82 877 349 грн 09 коп.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 у справі №918/1221/20 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" від 09.02.2021 №337007.2-Ск-657-0221 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №918/1221/20 до набрання судовим рішенням законної сили у справі №918/1223/20.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що:
- позовні вимоги в справі № 918/1221/20 ґрунтуються на тому, що відповідач не розрахувався у повному обсязі за переданий йому у квітні - липні 2020 року та отриманий по договору купівлі-продажу № 18-542-11 від 05.11.2018 природній газ у сумі 82 877 349 грн 09 коп.;
- відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається, серед іншого на те, що внаслідок дій Оператора ГРМ щодо коригування обсягів спожитого газу по ряду особових рахунків, було безпідставно збільшено грошові зобов'язання відповідача перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Тому, ТОВ "Рівнегаз збут" звернулося до суду з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про визнання неправомірними дії щодо надання недостовірних об'ємів природного газу, спожитих побутовими споживачами, у період з 01.08.2018 по 31.10.2020 та зобов'язання надати достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами, у період з 01.08.2018 по 31.10.2020. Також, відповідачем надано копію ухвали суду від 04.01.2021 по справі №918/1223/20, якою прийнята до розгляду вищевказана позовна заява ТОВ "Рівнегаз збут" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз".
За наведеного, суд дійшов до висновку, що існує об'єктивна неможливість розгляду справи №918/1221/20 до набрання рішенням законної сили у справі №918/1223/20, у якій інший суд може встановити обставини, зокрема щодо обсягу спожитого газу, що може привести до зміни заборгованості, яка є предметом позову у справі №918/1221/20.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у якій просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року у справі №918/1221/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, справу направити до Господарського суду Рівненської області для продовження її розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає таке.
Питання зупинення провадження регулюється ч. 1 ст.227 ГПК України, якою визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначає, що ні у поданому відповідачем клопотанні про зупинення, ні в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, не вказано посилань, які саме розбіжності у відомостях відповідача та АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", а також на підставі чого зроблено такі висновки.
Вказує, що судом не досліджувався текст позовної заяви у справі №918/1223/20, а тому неможливо встановити об'єктивні підстави для звернення відповідача з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз".
Продовжує, що суд не обґрунтував висновки про те, що в підписаних актах між позивачем та відповідачем включені обсяги, які не відповідають фактичним обсягам газу, які отримані споживачами від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" та відповідно які були поставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
При цьому, суд зазначив, що коригування таких обсягів призведе до істотної зміни правових підстав заявлених позовних вимог у справі. Однак, скаржник звертає увагу на те, що предметом спору у справі №918/1223/20 не є коригування об'ємів та вартості, що визначені в актах приймання-передачі природного газу за спірним договором.
На думку позивача, матеріали справи №918/1221/20 містять усі необхідні докази як поставки природного газу, так і неповної оплати з боку відповідача.
З посиланням на ч. 2 ст. 51 ГПК України вказує, що результат розгляду справи №918/1223/20 жодним чином не може вплинути на справу №918/1221/20.
Також, скаржник посилається на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі №918/1221/20 призводить до затягування строків розгляду справи і перебування учасників справи в стані невизначеності, що свідчить про порушення положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведеного, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 у справі №918/1221/20 постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх обставин справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.
Відповідно до п.4.1 укладеного між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу природного газу № 18-542-Н від 05.11.2018 кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.
На підставі наданої Оператором ГРМ у Рівненській області (АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз") інформації щодо обсягу спожитого побутовими споживачами природного газу у звітному місяці, ТОВ "Рівнегаз збут" визначає обсяг природного газу, придбання якого здійснюється у НАК "Нафтогаз України" на підставі укладеного Договору.
Відповідач, підписуючи Акти приймання - передачі природного газу у звітному місяці з оптовим постачальником, фактично не мав можливості контролювати якість і достовірність інформації про обсяги використаного населенням Рівненської області природного газу у звітних періодах, яка й стала підставою для визначення фінансових зобов'язань перед НАК "Нафтогаз України", і повністю залежало від забезпечення даними іншими юридичними особами (АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз")
Відповідач не погоджується із обсягами поставленого газу побутовим споживачам, у зв'язку із чим звернувся з позовною заявою до Оператора ГРМ (АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"), оскільки в силу абз. 5 п. 5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, іншого способу захисту порушених прав у відповідача немає.
Зазначає, що невідповідність визначених обсягів обумовлена, серед іншим застосуванням АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" до побутових споживачів, об'єкти яких підключені до газорозподільної системи АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" та у яких відсутні лічильники газу норм споживання, визначених Постановою КМУ №619 за період з 01.08.2018 по 31.10.2020 та застосування планових величин середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний період.
Посилається на те, що постановами Кабінету Міністрів України неодноразово вносились зміни до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, в результаті чого виникла різниця, між нарахованим Оператором ГРМ об'ємів природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників (без газових лічильників) об'ємам природного газу згідно норм споживання, які були встановленими КМУ у відповідні періоди для населенням у разі відсутності газових лічильників (без газових лічильників), а як наслідок і на відносини відповідача з постачальниками (продавцями) природного газу в частині величини придбання та реалізації (поставки) обсягів природного газу населенню, що в свою чергу призводить до негативних наслідків для відповідача, оскільки населення сплачує вартість за нижчий об'єм природного газу, ніж спожитий населенням та закуплений відповідачем у НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" для потреб населення на підставі договорів купівлі-продажу природного газу.
Тому, відповідач звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовними вимогами до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про визнання неправомірними дій Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" щодо надання ТОВ "Рівнегаз збут" недостовірних об'ємів природного газу, спожитого побутовими споживачами та зобов'язання надати достовірну інформацію щодо обсягів природного газу фактично спожитого побутовими споживачами з 01.08.2018. по 31.10.2020.
Вказує, що під час розгляду справи №918/1223/20 господарським судом будуть встановлені істотні для розгляду даної справи обставини, які не можуть бути встановлені у цій справі, оскільки питання достовірності обліку природного газу, фактично спожитого побутовими споживачами розглядається судом в іншій справі та не входить до предмету позову у даній справі, проте має вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи.
За наведеного вище, відповідач вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки є безпідставною та необґрунтованою, а ухвала суду першої інстанції ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства.
В письмових поясненнях, позивач посилається на судову практику судів апеляційної інстанції у справах № 922/3220/20, № 908/2422/20, № 920/216/18. Просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14, від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18, від 02.06.2020 у справі №910/6674/19.
Також, позивач подав до суду апеляційної інстанції клопотання, відповідно до якого просить здійснити розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Розглянувши подане клопотання суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволені з огляду на таке.
Обґрунтовуючи таке клопотання, представник позивача зазначає, що на думку позивача, значний розмір позовних вимог у справі (82 877 349 грн 09 коп.) має виняткове значення для учасників справи та становить значний суспільний інтерес, а регулювання правовідносин сторін спеціальними нормами права свідчать про не типовість справи та є тими об'єктивними обставинами, які потребують призначення судового засідання у справі з повідомленням учасників справи.
В той же час, забезпечення явки представника АТ "НАК "Нафтогаз України" в судове засідання значно ускладнено у зв'язку із запровадженням в Україні карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", метою якої є збереження здоров'я працівників та мінімізація негативного впливу на здійснення трудових обов'язків.
Тому, з метою дотримання принципу гласності та відкритості судового процесу, принципу змагальності сторін, а також з метою забезпечення участі представника АТ "НАК "Нафтогаз України" при розгляді справи №918/1221/20 вважає за необхідне та можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а також надати можливість участі представнику позивача у судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі №918/1221/20, серед іншого було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021р. у справі №918/1221/20 та роз'яснено сторонам, що розгляд апеляційної скарги буде здійснено без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Однак, таких обставин для розгляду апеляційної скарги скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи клопотання позивача не містить та судом не встановлено.
Також, судом апеляційної інстанції береться до уваги, що предметом апеляційного оскарження є не остаточне рішення суду у справі, а судове рішення про зупинення провадження у справі.
Враховуючи викладене, а також з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про призначення розгляду апеляційної скарги НАК "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 у справі №918/1221/20 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про стягнення заборгованості в сумі 82 877 349 грн 09 коп.
В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" подало до суду першої інстанції клопотання №337007.2-Ск-657-0221 від 09.02.2021 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №918/1223/20 (т. 7, а. с. 78-83).
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 924/645/18.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначає, що згідно із нормами Кодексу ГРС та за умовами укладеного між ТОВ "Рівнегаз збут" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" Договору на розподіл природного газу № 09/15508/Д.270-Н від 25.06.2015, АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", як оператор ГРМ здійснює облік спожитого природного газу на території Рівненської області, а ТОВ "Рівнегаз збут", як постачальник здійснює нарахування оплати за спожитий природний газ згідно наданих оператором ГРМ даних та збір коштів за використаний природний газ з побутових споживачів.
Відповідач має змогу визначити фактичний обсяг природного газу, який був спожитий побутовими споживачами у звітному місяці, виключно з використанням даних, отриманих від АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" та даних, розміщеній на інформаційній платформі Оператора ГТС.
За результатами вибіркового аналізу відповідності обсягів спожитого газу окремими побутовими споживачами Рівненської області, визначених відповідно до фактичних показників встановлених у їх домоволодіннях приладів обліку газу, були виявлені суттєві розбіжності з інформацією, отриманою від АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", а також виявлено масові факти коригування Оператором ГРМ обсягів спожитого природного газу в закритих періодах.
Тому, у ТОВ "Рівнегаз збут" є обґрунтовані сумніви в достовірності інформації отриманої від АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", на підставі якої були визначені фінансові зобов'язання відповідача за отриманий від позивача природній газ, що на думку відповідача вказує на недостовірність здійснених АТ "НАК "Нафтогаз України" нарахувань, які є предметом позову у справі № 918/1221/20.
Вказує, що у провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/1223/20 за позовом ТОВ "Рівнегаз збут" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про визнання неправомірними дій щодо надання недостовірних об'ємів природного газу, спожитих побутовими споживачами, у період з 01.08.2018 по 31.10.2020 та зобов'язання надати достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами, у період з 01.08.2018 по 31.10.2020, результат розгляду якої, на думку відповідача, може вплинути на результат розгляду справи №918/1221/20, оскільки у разі задоволення позову у справі № 918/1223/20, будуть скореговані акти приймання-передачі природного газу, зокрема на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у цій справі.
За наведених підстав, відповідач вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у справі № 918/1221/20.
Суд звертає увагу, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення у іншій справі, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6636/17 від 27.02.2018.
Предметом позову у цій справі є вимога АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Рівнегаз збут" заборгованості в сумі 82 877 349 грн 09 коп. за поставлений природний газ за Договором купівлі-продажу №18-542-Н від 05.11.2018.
На підтвердження факту поставки природного газу у цей період позивач подав акти приймання-передачі за період листопад 2018-липень 2020, в яких, зокрема, відображені обсяги поставленого природного газу (т. 1, а. с. 54-74).
Заперечуючи проти позовних вимог в цій справі, відповідач у поданому відзиві (т. 6, а. с. 216-238) вказує на те, що в актах приймання-передачі природного газу відображено некоректні дані про обсяги поставленого природного газу, що пов'язано з тим, що оператор ГРМ AT "Рівнегаз", який формує та надає дані про обсяг спожитого природного газу, передав неправильну інформацію, яка й була покладена в основу відповідних актів приймання-передачі. Вказує, що ТОВ "Рівнегаз збут" було змушене звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Судом апеляційної інстанції із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/1223/20 за позовом ТОВ "Рівнегаз збут" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про визнання неправомірними дій щодо надання недостовірних об'ємів природного газу, спожитих побутовими споживачами, у період з 01.08.2018 по 31.10.2020 та зобов'язання надати достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами, у період з 01.08.2018 по 31.10.2020.
Позовні вимоги в справі № 918/1223/20 ґрунтуються наявністю розбіжностей в частині визначення обсягу спожитого природного газу.
Відповідно до п. 3.2. Договору купівлі-продажу №18-542-Н від 05.11.2018, укладеного між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Рівнегаз збут" (т. 1, а. с. 8-12) приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.
За умовами п. 4.1. вказаного Договору, кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015.
Правові засади функціонування ринку природного газу України врегульовані Законом України "Про ринок природного газу", який обумовлює особливості правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 цього Закону, діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) - оператор газорозподільної системи (надалі - ГРС).
Оператором ГРС станом на час існування спірних правовідносин було АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз".
Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовані в розділі ІХ Кодексу газорозподільних систем, в главі 4 якого передбачено порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів (населення).
Відповідно до частин 3-5 пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС, оператор ГРС відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРС.
Викладене підтверджує доводи відповідача про те, що дані про обсяг спожитого природного газу формуються та надаються оператором ГРС, більше того, в ч. 5 п. 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу прямо передбачена можливість вирішення в судовому порядку розбіжностей щодо визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу.
Враховуючи викладене, оскільки предметом позову у справі № 918/1221/20 є вимоги про визнання неправомірними дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" недостовірних об'ємів газу, спожитих побутовими споживачами, у період з 1 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року та зобов'язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами, у період з 1 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року, розмір якого не визнається ТОВ "Рівнегаз збут", і АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" не є учасником у цій справі, а встановлення обставин щодо дійсного обсягу спожитого газу може привести до зміни як суми заборгованості так і періоду її нарахування, а такі дані є необхідними для розрахунку штрафних та фінансових санкції, які заявлені до стягнення по справі № 918/1221/20, то дійсний обсяг поставленого відповідачу газу, вартість якого підлягає стягненню з останнього, не можна самостійно встановити в цій справі до винесення рішення у справі №918/1223/20.
Положення п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
За таких обставин, судом першої інстанції було правомірно, з дотриманням норм процесуального права зупинено провадження у справі № 918/1221/20 до вирішення та набрання законної сили рішенням у справі № 918/1223/20.
Щодо твердження відповідача про те, що в силу ч. 2 ст. 51 ГПК України, рішення в справі №918/1223/20 не буде мати юридичних наслідків у цій справі, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 51 ГПК України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Судом апеляційної інстанції із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що позивач у справі № 918/1221/20 - АТ "НАК "Нафтогаз" не є учасником справи № 918/1223/20.
В той же час, за приписами ч. ч. 1-2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Апеляційний господарський суд з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановив, що справа № 918/1223/20 перебуває на стадії підготовчого провадження і кінцевий термін для залучення чи вступу АТ "НАК "Нафтогаз", не минув.
За наведеного, відповідні твердження скаржника є передчасними, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване зупинення судом першої інстанції провадження у даній справі, що є порушенням положень п.1. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає таке.
В силу норм ч.1 cт.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пунктом 1 cтатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. п. 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п. 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Поруч з вказаним, Конвенція в першу чергу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження скаржника про те, що внаслідок зупинення провадження у цій справі є порушенням ст.6 Конвенції.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 у справі №918/1221/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 у справі № 918/1221/20 - без змін.
2. Справу 918/1221/20 надіслати Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Маціщук А.В.