07 травня 2021 року м. Чернівці
справа № 725/1222/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
секретар Скрипка С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Венерська Ганна Іванівна, про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Венерська Ганна Іванівна, на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 березня 2021 року (головуючий у 1-ій інстанції Федіна А.В.),-
У березні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Венерська Ганна Іванівна, звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей. В даній заяві також просила стягнути з боржника судові витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень.
23 березня 2021 року Першотравневим районним судом м. Чернівці видано судовий наказ яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23.03.2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу за вимогами про стягнення витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Венерська Ганна Іванівна, подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Доводи скарги обґрунтовує тим, що одним із видів цивільного судочинства являється наказне провадження. Вимоги, за якими може бут видано судовий наказ, встановлені у ст. 161 ЦПК України, і у розділі «Наказне провадження» в ЦПК
Провадження 22ц/822/528/21
України, нічого не вказано про те, чи стягуються витрати на правову допомогу на користь заявника, якщо про таку було вказано в поданій заяві, тому слід керуватися загальними правилами цивільного судочинства, серед яких діє принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене рішення.
Зазначає, витрати на правову допомогу у справах наказного провадження повинні стягуватись з боржника, у випадку їх включення в заяву про видачу судового наказу. На підтвердження понесених заявницею витрат на правову допомогу до матеріалі справи додано звіт (акт) про надання послуги у зв'язку із розглядом справи, витяг з договору про надання юридичної (правничої) допомоги та відповідну квитанцію.
Вказує, що витрати на правову допомогу є складовою частиною судових витрат, які у разі документального підтвердження підлягають стягненню на користь заявника при задоволенні заяви про видачу судового наказу, який по суті є особливою формою судового рішення.
Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23.03.2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до частини 12 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що за цією вимогою не може бути виданий судовий наказ, оскільки вона не входить до переліку, який визначений ч.1 ст.161 ЦПК України, такі витрати не вважаються безспірними, а тому вони не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
З матеріалів справи вбачається, що до заяви про видачу судового наказу додано докази надання адвокатом Венерським О.С. послуг ОСОБА_2 з підготовки заяви про видачу судового наказу на суму 3000,00 грн., а саме: копія витягу з договору про надання правничої допомоги від 02 березня 2021 року № 24/21 (а.с.14), оригінал квитанції про отримання коштів (гонорару) (а.с.13), звіт (акт) наданих послуг згідно договору №24/21 від 02 березня 2021 року (а.с.12).
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частини третя статті 19 ЦПК України).
Отже з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, видається судовий наказ без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що у наказному провадженні стягненню з боржника підлягають лише безспірні суми, до яких витрати заявника на правничу допомогу не відносяться, зважаючи на положення статті 137 ЦПК України, якою для розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами витрат на правову допомогу, передбачено як подання доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, так і доведення співмірності їх розміру із умовами, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а саме: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд може за клопотанням іншої сторони, при доведенні нею неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, зменшити їх розмір.
Отже, вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких статтею 42 ЦПК України визначений лише у справах позовного провадження, в той час, як за приписами частини другої наведеної норми процесуального права при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями частини 2 статті 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.
Таким чином, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
Більш того, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі, та за правилами наказного провадження стягувач по справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати ОСОБА_2 на правничу допомогу не підлягають стягненню у наказному провадженні, оскільки не є визначеною пунктом 6 частини першої статті 168 ЦПК України сумою судових витрат, що сплачена заявником та підлягає стягненню на його користь із боржника.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Зокрема, посилання скаржника на те, що витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат і тому безумовно підлягають стягненню із боржника на підставі пункту 6 частини першої статті 168 ЦПК України, колегія суддів вважає юридично неспроможними, оскільки, як зазначалося вище, у наказному порядку підлягають стягненню безспірні грошові суми, до яких цивільним процесуальним законодавством із судових витрат віднесено лише судовий збір.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, оскільки постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 367,374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Венерська Ганна Іванівна, залишити без задовольнити.
Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 07 травня 2021 року.
Головуючий А.І. Владичан
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк