Справа № 953/4066/21 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11сс/818/575/21
№11сс/818/633/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія : тримання під вартою
29 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 17 березня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12020220480002772 від 09.08.2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, -
16.03.2021 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яка підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом обшуку автомобілю «Volkswagen Polo», під час якого вилучено 15 полімерних пакунків з речовиною; протоколом обшуку будівлі, під час якого вилучено 5 полімерних пакунків, у яких знаходиться спресована речовина білого кольору з домішками порошкоподібної речовини коричневого кольору; висновком експерта № СЕ-19/121-21/5685-НЗПРАП від 15.03.2021, відповідно до якого речовина масою 998,4 грам містить у своєму складі психотропну речовину амфітамін. Маса амфетаміну (в перерахунку на масу речовини) склала 547,0234 грам; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Зазначав, що існує наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та наявність ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, саме: ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 17 березня 2021 року задоволено клопотанняслідчого.
Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання до 14.05.2021 року без визначення розміру застави.
В апеляційних скаргах, які є ідентичними за свої змістом захисники підозрюваного ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_9 просять скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.В разі залишення підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до положень ч.3 ст.183 КПК України визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків.
В обґрунтування апеляційних скарг захисники зазначають, що обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_8 не була доведена слідчим органом. Також ні слідчим ні прокурором не було доведено наявність ризиків передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, всі зазначені в ухвалі слідчого судді ризики є надуманим та не знаходять свого підтвердження. Слідчим суддею лише формально перераховано можливі ризики, передбачені ст.177 КПК України, однак будь-яких доказів, які б свідчили про дійсну наявність таких ризиків не наведено.
Посилаються на те, що слідчий суддя приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 зазначив недостовірні відомості в ухвалі, що ОСОБА_8 нібито відмовився від дачі показань на підставі ст.63 Конституції України. Разом з тим, відповідно до протоколу його допиту, ОСОБА_8 відмовився від дачі показань на той момент у зв'язку із поганим самопочуттям (а.с. 67), що взагалі не свідчить про його категоричну відмову давати показання в майбутньому.
Зазначають, що після затримання ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження, про що неодноразово наголошувалось слідчому в усній та письмовій формі, однак жодних заходів щодо істотного порушення прав ОСОБА_8 під час його затримання, слідчим прийнято не було. Даний факт вказує на наявність не лише незаконного затримання, а й на наявність ознак катування та нелюдського поводження із затриманою особою, що виразилось у побоях та мордуванні, відсутності нормальних умов для існування, прийняття їжі, відпочинку, справляння істотних потреб та інших обов'язкових умов, передбачених діючим законодавством України.
Захисник ОСОБА_9 до початку судового розгляду подав заяву про проведення судового засідання без його участі у зв'язку з припиненням дії договору про надання правничої допомоги на час розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності захисника ОСОБА_9 , оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скаргу та просив їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні В провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020220480002772 від 09.08.2020, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289, ч.1 ст.14 ч.3 ст.289, ч.3 ст.307 КК України.
15.03.2021 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в цей же день йому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту психотропних речовин, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 слідчий суддя зазначив, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та зібрані під час досудового розслідування докази, надані до суду та вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Судова колегія погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
КПК України не містить визначення терміну «обгрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відповідно до вимог п.п.4,5 ч.1 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому дій, передбачених ч.3 ст.307 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії - аудіо контролю особи; протоколі обшуку автомобілю «VolkswagenPolo», під час якого вилучено 15 полімерних пакунків з речовиною; протоколі обшуку будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ,під час якого вилучено 5 полімерних пакунків,у яких знаходиться спресована речовина білого кольору з домішками порошкоподібної речовини коричневого кольору; висновку експерта № СЕ-19/121-21/5685-НЗПРАП від 15.03.2021, відповідно до якого речовина масою 998,4 грам містить у своєму складі психотропну речовину амфітамін. Маса амфетаміну (в перерахунку на масу речовини) склала 547,0234 грам; (а.с.1г-58).
Зважуючи на такий обсяг відомостей судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 , до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника про неналежність наданих органом досудового розслідування доказів причетності ОСОБА_8 до інкримінованого правопорушення, оскільки слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.
Згідно наданих стороною обвинувачення даних, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України. Вказане об'єктивно свідчить про наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину згідно підозри, яке інкримінується підозрюваному ОСОБА_8 , а саме того, що він підозрюється у злочині, який відноситься до категорії злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема здоров'я населення, який до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні. Крім того, високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, оскільки злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, це злочини, що посягають на здоров'я населення у зв'язку з поширення наркоманії та зростанням злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Колегією суддів взято до уваги особу підозрюваного, а саме, що підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні малолітню дитину, проте зазначені обставини не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій, згідно підозри, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обранні підозрюваним моделі поведінки, а відтак не здатні перешкодити вчинити йому дії, передбачені ч.1 ст.177 КК України.
Доводи апеляційних скарг захисників підозрюваного щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також дані, які характеризують особу підозрюваного, його вік, сімейний, майновий стан та стан здоров'я. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_8 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченимст.177 КПК України.
Також, не підлягає задоволенню вимога апеляційної скарги про застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки, відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що в даному випадку розмір застави не визначається, оскільки злочин у якому підозрюється ОСОБА_8 є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо того, що слідчим суддею проігноровано посилання сторони захисту про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , оскільки слідчим суддею було зобов'язано слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 невідкладно провести судово-медичне обстеження ОСОБА_8 та провести відповідним органам дослідження фактів щодо обставин отримання підозрюваним тілесних ушкоджень.
Таким чином на підставі викладеного, ухвала судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 17 березня 2021року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: