Постанова
Іменем України
05 травня 2021 року
м. Харків
справа № 639/1305/20
провадження № 22-ц/818/2769/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Кругової С.С.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1 ;
відповідач : ОСОБА_2 ;
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року, ухвалене суддею Рубіжним С.О., в залі суду в м. Харків,
27 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. 00 коп. до досягнення дитиною трьох років.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що у позашлюбних відносинах між сторонами позивачем народжено дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одразу після народження дитини у сторін погіршилися стосунки і з цього періоду сторони проживають окремо, не ведуть спільне господарство. Рішенням Жовтневого районного суду м Харкова від 16.01.2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини. Позивач зазначає, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач офіційно ніде не працює. У зв'язку з вищевикладеним позивач і була змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання як дружини до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 27 лютого 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи і порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилалася на те, що суд не надав належної уваги тій обставині, що за місцем проживання позивача проживають непрацездатна особа - мати позивача, малолітня дитина, яка не має свого джерела доходу, а також особа, яка не є членом сім'ї позивача та не має обов'язку її утримувати. Отже, за таких умов позивач має дохід у розмірі суми аліментів на дитину, які, як вбачається з довідки ВДВС, відповідач не сплачує. За таких умов позивач з дитиною мають існувати на 500 гривень аліментів на утримання матері малолітньої дитини, розмір яких значно менший прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та працездатну особу. Зазначає, що сума аліментів, встановлена судовим рішенням жодним чином не може забезпечити ні достатнє харчування, ні придбання одягу, ні сплату комунальних послуг, яким користується апелянт разом з дитиною. Вказує, що суд дослідив довідку Державної фіскальної служби Східного управління ГУ ДФС у Харківській області про відсутність доходів у відповідача, але не надав належної оцінки тій обставині, що фізична особа має на певні кошти фізично існувати та задовольняти свої життєві потреби. Суд зазначив, що відповідач є працездатною особою, достатньо молодою, здоровою, працездатною особою, яка може працювати та надавати дружині кошти на утримання; у відповідача відсутні на утриманні інші діти або непрацездатні особи. Оскільки судом не встановлена можливість або неможливість сплати відповідачем аліментів у сумі, що забезпечує достатній життєвий рівень позивача в період з народження дитини до досягнення нею трирічного віку, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року не відповідає умовам законності та справедливості. Наголошує, що суд не встановив дійсний розмір доходів відповідача, а також причин, чому у Державної фіскальної служби відсутні дані про доходи відповідача та їх розмір і періодичність отримання. Тобто, з суті судового рішення можна зробити висновок, що суд погодився з існуванням певних доходів у відповідача.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що хоча відповідач є безробітним, він є достатньо молодою, здоровою, працездатною людиною, може працювати та надавати дружині кошти на утримання позивача в розмірі 500 грн. щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у відносинах та мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.09.2017 року. (а.с.6)
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.01.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень) на місяць, починаючи з 08 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
З довідки наданої Комітетом району в місті жителів приватного сектору Новобаварського району м. Харкова №47 від 26.02.2020 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають 4 особи, а саме: ОСОБА_4 , 1987 р.н., ОСОБА_5 , 1949 р.н. (мати), ОСОБА_6 , 1987 р.н. (сестра), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (донька). (а.с.4)
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 26.10.2020 року інформація про доходи ОСОБА_2 відсутні.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
У частинах другій та четвертій статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).
Апелянт посилається на те, що суд не встановив дійсний розмір доходів відповідача, а також причин, чому у Державної фіскальної служби відсутні дані про доходи відповідача та їх розмір і періодичність отримання.
Між тим, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Зазначаючи в позовній заяві розмір аліментів, позивач посилалась на те, що відповідач офіційно ніде не працює, але має стабільний дохід від замовлень по ремонту автівок, приховує свої доходи від позивача. Однак позивачем не надано будь-яких відомостей стосовно місця працевлаштування та розміру заробітної плати позивача на час звернення до суду, яка б була достатньою для її щомісячного утримання в сумі 2000 грн.
Вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши наведені вище норми матеріального права, суд дійшов правильного висновку про те, що хоча відповідач є безробітним, він є достатньо молодою, здоровою, працездатною людиною, може працювати та надавати дружині кошти на утримання, а також відсутність на його утриманні інших дітей або непрацездатних осіб, в той час як позивач на даний час не працює, здійснює догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку, знаходиться у скрутному матеріальному становищі.
Розмір аліментів визначено судом з урахуванням матеріального становища відповідача та обставин справи.
Оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 висновків суду не спростовують і не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду, апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - С.С. Кругова
О.Ю. Тичкова