Справа № 344/95/21
Провадження № 33/4808/232/21
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В.
Суддя-доповідач Шкрібляк
07 травня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., з участю особи, яка притягується до адмініст-ративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Недоходюка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою (далі АС) захисника Недоходюка І.В. , на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2021 року, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України,
визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 454 грн. судового збору.
З постанови судді вбачається, що 28 грудня 2020 року в 00 год. 02 хв. в місті Івано-Франківськ по вулиці Коновальця, 136, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил Дорожнього Руху України (далі ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У своїй АС захисник Недоходюк І.В. покликається на те, що постанова судді щодо його підзахисного є незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Суддя не дослідив доказів, не надав вірної правової оцінки відповідним обставинам справи.
Просить постанову судді Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2021 року скасувати та закрити провадження у справі.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституцією України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право на захист.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та пояснив, що його зупинили працівники поліції за порушенння ПДР, з чим він погоджується, однак в той день, і в той час він не перебував в стані алкогольного сп'янінння.
Крім того, ствердив, що в суді першої інстанції не був, оскільки хворів.
Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, просить провадження в справі закрити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які просять скасувати постанову, а провадження закрити; перевіривши матеріали справи та долучені до справи документи, вважаю, що АС слід її залишити без задоволення, виходячи із наступного.
В своїй АС апелянт посилається на те, що суддя першої інстанції безпідставно розглянув справу без участі його підзахисного, чим порушив його право на захист.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 .
Як вбачається з постанови Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2021 року: «На розгляд справи ОСОБА_1 та його захисник Недоходюк І.В. не з'явилися, хоча неодноразово належним чином повідомлялись про час та місце її розгляду, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
16 лютого 2021 року суддею Івано-Франківського міського суду винесено постанову, в у якій роз'яснено про можливість участі ОСОБА_1 та його захисника у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Однак клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції до суду не надходило.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
ОСОБА_1 було відомо про те, що на розгляді в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області перебуває справа про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис у графі про ознайомлення з місцем розгляду справи в протоколі серії ДПР18 № 049844 від 28.12.2020 року. ОСОБА_1 та його захисника телефонограмою повідомлялось про проведення розгляду даної справи, а також вручено безпосередньо його захиснику адвокату Недоходюку І.В. повідомлення про розгляд справи, та передано для передання ОСОБА_1 повідомлення про час дату та місце розгляду справи. Отже, судом буливжиті всі необхідні та достатні заходи задля повідомлення останнього про розгляд даної справи та забезпечення його участі у судовому засіданні з метою дачі пояснень, однак ОСОБА_1 своїм правом не скористався".
Як вбачається з матеріалів справи захисником Недоходюком І.В. подавалосся клопотання про направлення справи за підсудністю за місцем проживання та реєстрації автомобіля ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, можуть також розглядатися за місцем проживання порушників. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, тобто суд має дискреційні повноваження.
Апеляційний суд бере до увагу те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Суд апеляційної інстанції визнає, що суддя місцевого суду, враховував вищевказані обставини, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість завершення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності із неявки в судове засідання без поважних причин.
Разом з тим, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний суд вважає за необхідне перевірити доводи АС щодо відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог п.2.9 а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за дії, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При складенні протоколу, водію ОСОБА_1 роз'яснювалися його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що зафіксовано на бодікамеру працівників поліції.
Оцінюючи доводи, викладені в АС, апеляційний суд бере до уваги обставини справи та наявні докази, із урахуванням їх дослідження, вважає, що твердження ОСОБА_1 про його невинуватість, є неспроможними, позаяк вони не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені суддею місцевого суду та наведені в судовому рішені.
В результаті перевірки вищевказаних доводів не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП, а саме порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 049844 від 28.12.2020 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; висновком щодо результату медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.12.2020 року, де вказано що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; даними акту огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінння, відповідно до якого виявлено в ОСОБА_1 - 4,28 % етинолу в сечі, відеозаписами, які містяться в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.
Згідно статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
З переглянутого відеозапису видно, що працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, тоді запропонували йому пройти тест на місці зупинки, на що водій погодився, однак водій не правильно продув у трубку алкотестеру «Драгер», тоді працівники поліції запропонували проїхати в медзаклад, на що ОСОБА_1 погодився.
Крім того, ОСОБА_1 щиро признався, що вживав алкогольні напої, а саме «вчора горілку, сьогодні пиво- пив».
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. З зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, копію його отримав, як зазначено вище, йому роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що він засвідчив особистим підписом.
Крім того, зауважень до протоколу від ОСОБА_1 не надійшло, він власноруч розписався в протоколі. Також не надходило від останнього будь-яких зауважень під час його огляду у закладі охорони здоров'я, з результатом огляду останній був згідний, що засвідчив своїм підписом у висновку.
Таким чином, зібрані у справі докази, в їх сукупності, відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції прийшов до правильного висновку, про те що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а його вина доводиться поза всяким розумним сумнівом.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 рокуЄвропейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07 липня 2016 року № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З урахуванням вищенаведеного, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника.
Накладене суддею стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Недоходюка І.В. залишити без задоволення, а постанову суду Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2021 року року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк