Справа № 645/4192/20
Провадження № 2/645/278/21
22 квітня 2021 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ульяніч І.В.
за участю секретаря судового засідання - Савченко В.Ю.,
представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку прийняття спадщини,-
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку прийняття спадщини та просила визнати за нею право власності на 45/432 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 .
В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що мала дівоче прізвище « ОСОБА_7 », яке було змінено при реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 .. ОСОБА_9 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Позивач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_7 . ОСОБА_7 , мала дівоче прізвище «ОСОБА_7 », яке було змінено при реєстрації шлюбу з ОСОБА_11 .. Також, в провадженні Народного суду Московського району м. Харкова перебувала справа з позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визнання факту прийняття позивачками спадщини, що відкрилась після смерті їх матері ОСОБА_12 . У вказаному рішенні, судом встановлено, що « ОСОБА_7 и ОСОБА_6 «являются дочерями умершей» (мовою оригіналу). Відповідно до викладеного, ОСОБА_3 є племінницею ОСОБА_6 . Вищенаведеним судовим рішенням було ухвалено визнання права спадкоємиць ОСОБА_12 , доньок - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , на спадкове майно - 45/216 часток від домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 , в рівних долях обом дочкам.
Відповідно до викладеного, кожній особі, матері позивача за теперішнім позовом та її тітці, належало по 45/432 частин вказаного домоволодіння. Вказане підтверджується реєстрацією права власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за рішенням Народного суду Московського району м. Харкова від 03.10.1969 року на 45/216 частини домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 , яка проведена Харківським міським бюро технічної інвентаризації, в реєстраційній книзі за № 3510 від 14.11.1961 року. Також, відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та посвідченого Третьою Харківською державною нотаріальною конторою 09.03.1973 року за № 1-1710. Відповідно до викладеного, на час відкриття спадщини ОСОБА_6 належало 45/432 частини домоволодіння. Єдиною сестрою спадкодавиці була мати позивача - ОСОБА_7 , спорідненість яких як сестер підтверджено Рішенням Народного суду Московського району м. Харкова від 03.10.1969 року. Натомість на час смерті спадкодавиці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 померла. Згідно з викладеним, позивач є спадкоємицею другої черги спадкування за правом представлення - племінницею спадкодавиці, яка не момент смерті не мала чоловіка, батьків, дітей, а її сестра, мати позивача, була також померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем цієї ж черги спадкування є брат позивача - відповідач ОСОБА_2 .. Вказане підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , де матір'ю відповідача зазначено ОСОБА_15 . Мати позивача ОСОБА_7 , змінила прізвище на ОСОБА_7 , у зв'язку із шлюбом з батьком ОСОБА_2 . Позивач та відповідач є рідними сестрою та братом по матері від різних батьків, та спадкоємцями ОСОБА_7 , яка є єдиною спадкоємицею ОСОБА_6 , своєї сестри. Відповідач із заявою про прийняття спадщини не звертався, натомість позивач прийняла спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавицею.
Право власності спадкодавиці та осіб-співвласників не може бути підтвердженим за наявними документами, оскільки на даний час в Реєстрі речових прав на нерухоме майно дані щодо права власності на домоволодіння - відсутні. ОСОБА_6 , не була громадянкою України, але постійно проживала разом із своєю єдиною родичкою - племінницею, якою є позивач. Позивач доглядала за ОСОБА_6 та надавала відповідну допомогу. ОСОБА_6 була громадянкою Російської Федерації, але не проживала в країні громадянства, оскільки проживала в м. Харків зі своєю родиною - племінницею, позивачем. В м. Корольов Російської Федерації ОСОБА_6 мала на праві власності квартиру, за оренду якої отримувала грошові кошти. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я наприкінці 2009 року, на початку січня 2010 року ОСОБА_6 тимчасово виїхала до м. Москва для оформлення документів для зміни громадянства та оформлення офіційного проживання в Україні у вказаному домоволодінні, оскільки потребувала постійного нагляду. Але, ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Москва ОСОБА_6 раптово померла. Прах ОСОБА_6 було передано позивачу, яка здійснила поховання в Україні. Позивач вважала себе такою, що прийняла спадщину, а саме 45/432 частин домоволодіння, в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України в силу спільного проживання із ОСОБА_6 , тому не зверталась із заявою про прийняття спадщини. В березні 2017 року звернулась до Дванадцятої Харківської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. За заявою позивача 13.03.2017 року було відкрито спадкову справу № 206/2017 на спадщину, що відкрилась після смерті її тітки ОСОБА_6 . Але постановою державного нотаріуса Дванадцятої Харківської нотаріальної контори від 23.03.2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність підтвердження факту спільного проживання позивача зі спадкодавицею. Факт спільного проживання позивача та спадкодавиці однією сім'єю було встановлено рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.12.2019 року по справі № 645/1367/17, до кінця грудня 2009 року. В 2020 році позивач знов звернулась до Дванадцятої Харківської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Харківської нотаріальної контори від 19.05.2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в силу того, що нотаріусом позивач не може вважатися такою, що прийняла спадщину, оскільки судом було встановлено факт спільного проживання до кінця грудня 2009 року, а спадкодавиця померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до викладеного, позивач звертається до суду за визнанням права власності ОСОБА_3 , на 45/432 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020 року визначено головуючого суддю Ульяніч І.В.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.07.2020 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.01.2021 року закрито підготовче провадження по даній справі, та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити, надавши пояснення аналогічні викладеним в позові. Також зазначив, що позивач із ОСОБА_6 , яка померла в Російській Федерації ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкали з 2008 по грудень 2009 року. Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину позивач до нотаріуса звернулась вперше в 2017 році, потім в 2020 році, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено. Інших спадкоємців, крім відповідача, не має.
В судовому засіданні відповідач позов визнав, просив його задовольнити, зазначив, що вони із позивачем є братом та сестрою по матері. ОСОБА_6 була рідною сестрою їх матері, яка померла в 2000 році, позивач доглядала ОСОБА_6 .. Він спадщину після смерті ОСОБА_6 не прийняв та не претендує на неї. Також подав заяву про визнання позову.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України - позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Так як визнання відповідачем позову суперечить закону, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В судове засідання третя особа ОСОБА_4 не з'явилась, надала письмові пояснення, де зазначила, що вона є співвласницею спірного будинку. По суті вказаного спору повідомила наступне, що спадкодавиця ОСОБА_6 , за життя була співвласницею їхнього спільного будинку. Своє право вона отримала разом із своєю сестрою ОСОБА_7 , за рішенням суду в порядку спадкування за їх матір'ю - ОСОБА_12 . Після смерті ОСОБА_6 спадщину мають прийняти її племінниця та племінник (Позивач та Відповідач). Позивач проживала з ОСОБА_6 до смерті останньої і прийняла спадщину фактично. Відповідач за прийняттям спадщини не звертався, як їй відомо. Відповідно до викладеного, підтримала позов ОСОБА_3 , вважала, що позивач має правові підстави для визнання спадщини за нею, не заперечує проти визнання її права на частку в будинку. Їй також відомо, що відповідач також погоджується із сестрою.
В судове засідання третя особа ОСОБА_5 не з'явився, надав письмові пояснення, згідно яких зазначає, що ОСОБА_18 був його батьком. ОСОБА_19 - його бабуся. І батько і бабуся вже померлі. Він прийняв спадщину без подання заяви, так як проживав і зареєстрований з ними. Але не оформлював спадщину в БТІ. Тому частки, що належали їм - спадкове майно ОСОБА_5 . Проти позову не заперечує.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача по справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя (ч. 1ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, передбачено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб вбачається, що 04.11.1959 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , після одруження дружина почала носити прізвище - ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_21 , її батьками зазначено ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб вбачається, що 19.04.1980 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_21 , після одруження дружина почала носити прізвище - ОСОБА_8 .
Згідно копії рішення народного суду Московського району м. Харкова від 03.10.1969 року за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в рівних частках за кожною було визнано право власності в порядку спадкування за законом на 45/216 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ).
Як вбачається з копії свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_23 та ОСОБА_15 .
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб вбачається, що 28.10.1978 року було зареєстровано шлюб, відомості про одного із подружжя ОСОБА_7 , після одруження дружина почала носити прізвище - ОСОБА_7 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 у період з кінця грудня 2008 року до кінця грудня 2009 р. однією сім'єю з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У визнанні права власності в порядку спадкування було відмовлено
Згідно наданої позивачем копії Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Корольов Московської області Росії померла (російською мовою) ОСОБА_6 , громадянка Росії, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Копії свідоцтва про смерть матері позивача, яка як зазначає позивач була сестрою ОСОБА_6 та відповідно спадкоємицею другої черги, надано не було.
На підставі інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР від 18.09.2020 року встановлено, що за наявними архівними матеріалами реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року проведено наступним чином:
-48/216 частин за ОСОБА_19 (російською мовою), на підставі рішення народного суду 2-ї дільниці Сталінського району м. Харкова від 15-16.11.1950 року; рішення народного суду Сталінського району м. Харкова від 06.06.1961 року;
-9/216 частин за ОСОБА_24 (російською мовою), на підставі рішення народного суду Сталінського району м. Харкова від 06.06.1961 року;
-12/216 частин за ОСОБА_7 (російською мовою), на підставі рішення народного суду Сталінського району м. Харкова від 06.06.1961 року;
-45/432 частин за ОСОБА_6 (російською мовою), на підставі рішення народного суду Московського району м. Харкова від 03.10.1969 року;
-21/144 частин за ОСОБА_14 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09.03.1973 року Третьою Харківською державною нотаріальною конторою, р-р № 1-1710;
-93/216 частин за ОСОБА_4 , на підставі договору дарування, посвідченого 02.02.1993 року Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою, р-р № 4-713.
З отриманої на ухвалу суду копії спадкової справи судом встановлено, що спадкова справа № 206/2017 після смерті ОСОБА_6 була зареєстрована 13.03.2017 року.
Позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , проте постановою державного нотаріуса ХДНК №12 від 23.03.2017 р. ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутністю документів про належність померлій спірного будинку (а.с.35).
Свідоцтво про право власності на спадкове майно не видавалося.
Нотаріусом було зроблено запит до нотаріуса м. Корольов Московської області Російської Федерації, з метою з'ясування наявності звернень спадкоємців із заявами про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи, але відповідь на запит в матеріалах спадкової справи відсутня.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ст. 1220 ЦК України).
Згідно ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258, 1262, 1266 ЦК України - спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ст.1269 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Таким чином, суд дослідивши надані сторонами докази, давши їм належну правову оцінку, приходить до висновку, що в процесі розгляду справи не було надано переконливих доказів прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_6 , так як судом встановлено, що позивач мешкала із спадкодавцем до грудня 2009 року, спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час відкриття спадщини позивач не мешкала із спадкодавцем фактично, місце реєстрації спадкодавця на час відкриття спадщини було в АДРЕСА_3 , заяву про прийняття спадщини позивач нотаріусу, в установлений законом строк, не подавала, звернулась до нотаріуса в березні 2017 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Крім того, в підтвердження родинних відносин, а саме, що мати позивача ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 , ОСОБА_7 ) та ОСОБА_6 були рідними сестрами позивачем не було надано належних документів - копій свідоцтва про народження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 або рішення суду про встановлення родинних відносин, з яких би вбачалось, що зазначені особи мають спільних батьків. Крім того, позивачем зазначено, що вона є спадкоємцем за правом представлення, так як її померла мати, могла бути спадкоємець 2 черги, проте не надала свідоцтва про смерть матері.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2,4, 5, 13, 19, 76-83,141,263-265,273,354, 355 ЦПК України,суд -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку прийняття спадщини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Третя особа: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 30 квітня 2021 року.
Суддя - І. В. Ульяніч