Справа № 628/278/21
Провадження № 2/610/368/21
07 травня 2021 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Гетьман Л.В.,
при секретарі - Разєнковій Т.О.
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у залі суду в м. Куп'янську Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : служба у справах дітей Куп'янської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Куп'янського міськрайонного суду Харківської області до відповідача ОСОБА_2 , третя особа : служба у справах дітей Куп'янської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав, вказуючи, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який був розірваний 23.11.2004 року. Від шлюбу народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не приділяє уваги дитині, ніколи не виказує бажання зустрітися з дитиною, не знає, що дитині потрібно, чим він цікавиться. Коли дитина хворіє, відповідач ніколи не надає допомогу на ліки, не цікавиться станом здоров'я, дитина його не бачить. Неповнолітній ОСОБА_3 мешкає разом з нею та знаходиться на її повному піклуванні та вихованні. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини і протягом тривалого часу не підтримує зв'язку із своєю дитиною, не спілкується з ним, вона вважає необхідним позбавити його батьківських прав по відношенню їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 09 лютого 2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
27 квітня 2021 року ухвалою суду справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просить задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позбавлення його батьківських прав стосовно неповнолітнього сина, пояснив, що ініціатором розірвання шлюбу між сторонами була позивач, він спілкується з дитиною, цікавиться його життям.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши докази у справі, встановив такі обставини та визначив відповідні до них правовідносини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 23 листопада 2004 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Куп'янського міського управління юстиції Харківської області, актовий запис № 287 (а.с.14).
Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04 червня 2003 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Куп'янського міського управління юстиції Харківської області, актовий запис № 125, відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
Згідно довідки № 25 від 08.10.2020 р., виданої ЖСК-2 м.Куп'янськ Харківської області, неповнолітний ОСОБА_3 проживає з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 18).
Відповідно розрахунків заборгованості по аліментам згідно виконавчого листа № 2-2734 від 16.12.2008 р., виданого Куп'янським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 станом на 25.08.2020 р. заборгованість відповідача по аліментах становить 81153,86 грн. (а.с.6-10, 12-13).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ґрунтуються на ухиленні відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню сина (пункт 2 частини 1 статті 164 СК України) та небажанні позивача, щоб у майбутньому відповідач мав право на утримання від сина.
З огляду на зміст п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли батьки не просто не виконують свої обов'язки по вихованню дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки того з батьків, який свідомо нехтує здійсненням своїх обов'язків, передбачених ст. 150 СК України.
У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За змістом частин 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Службою у справах дітей Куп'янської міської ради Харківської області 23.03.2021 р. надано висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 категорично проти позбавлення його батьківських прав та має наміри захищати свої права як батька, він спілкується з сином, вітає його зі святами, купував йому подарунки, а погіршення між ними відносин розцінює як вплив його колишньої дружини ОСОБА_1 . Згідно письмових пояснень самої дитини ОСОБА_3 , він спілкувався з батьком до травня 2020 року. В період свого дитинства у них були гарні стосунки до 2018 року. Негативного ставлення до батька не має і при його бажанні спілкуватися, проти не буде. (а.с.41)
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріали справи не містять негативних характеристик, доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов'язків по вихованню сина. Сам факт заборгованості по аліментам не є достатньою підставою для позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Даних щодо застосування заходів впливу у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків та їх безрезультатності матеріали справи також не містять.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме: невиконання батьком батьківських обов'язків, не знайшли свого беззаперечного доведення.
Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір'ю (батьком) від виконання батьківських обов'язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею. Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18.
З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки ОСОБА_2 суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав як гострої соціальної необхідності у застосуванні такого втручання у права, захищені статтею 8 Конвенції.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 78, 79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 150, 164 Сімейного кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : служба у справах дітей Куп'янської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України, суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Л.В. Гетьман