справа №619/791/19
провадження №2/619/26/21
23 квітня 2021 року Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді- Остропілець Є.Р.,
при секретарі - Суржкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Товаристова з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» «Про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів»,-
ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» було укладено Угоду № 301574, предметом якої є надання Учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему АвтоТак. Угода укладається шляхом підписання сторонами Угоди та 4 Додатків, які є невід'ємною частиною Угоди. Терміни, що використовуються в Угоді та системі АвтоТак, визначаються в Угоді.
Таким чином, предметом оскаржуваної Угоди є надання особі послуг з адміністрування системи, що умовно називається «АвтоТак» та базується на створенні груп покупців (Учасників), метою яких є придбання автомобілів.
Відповідно до Додатку № 1 до Угоди метою її укладення було отримання автомобіля Chevrolet вартістю 97 000 грн. 00 коп.
Перед укладенням оскаржуваної Угоди позивач ознайомлювався із її змістом, проте мало що зрозумів з неї.
Позивач вказує, що відповідач повинен був надати послуги позивачу, предметом яких є придбання автомобіля Chevrolet вартістю 97 000 грн. 00 коп., через систему придбання у групах АвтоТак.
Проте, ані в самій Угоді, ані в додатках до неї не вказані підприємство, з яким відповідач уклав договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер, та/або дистриб'ютор, а також інші основні характеристики автомобіля та кінцевий термін дії самої Угоди.
Позивач вважає, що вказана Угода була укладена під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваної Угоди, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача. Він зазначає, що при умові належного роз'яснення йому усіх умов та наслідків даної Угоди, позивач не погодився б на її укладення.
Умови Угоди № 301574 від 14.08.2009 є несправедливими по відношенню до позивача, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача.
Позивач вважає укладену Угоду такою, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує права позивача як споживача послуг та як громадянина України, Угода не відповідає внутрішній волі позивача на момент укладення та на даний час, а тому підлягає визнанню судом недійсною.
Згідно змісту Угоди № 301574 від 14.08.2009 року Угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами й діє до моменту виконання обома Сторонами всіх зобов'язань, передбачених Угодою.
З Угоди вбачається, що в ній не встановлено строк, після якого Угода припиняє свою дію, а умова Угоди про її дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань не є встановленим сторонами строком припинення дії Угоди, оскільки суперечить частині першій ст. 251 та частині першій ст. 252 ЦК України.
Отже, спірна Угода не містить: строків та (або) термінів отримання Учасником автомобіля; строку, після якого Угода припиняє свою дію.
По-друге, умовами спірної Угоди № 301574 від 14.08.2009 року встановлюється обов'язок Позивача (споживача) виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх. При цьому, порушується п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону про захист прав споживачів, відповідно до якого несправедливими є, зокрема, умови Угоди про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконаєш.
У випадку розірвання Угоди за ініціативою Учасника йому повертаються лише періодичні платежі, сплачені за Угодою, за вирахуванням Відступного за відмову від Угоди у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на дату повернення. Тобто не підлягають поверненню вступний внесок, внески в оплату послуг й страхові внески.
Отже, умовами спірної Угоди для Позивача встановлені жорсткі обов'язки.
Крім того, у спірній Угоді взагалі не зазначена відповідальність Відповідача у випадку порушення або не виконання умов Угоди, що є порушенням ч.ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, спірна Угода містить ознаку, зазначену в п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону про захист прав споживачів, а тому такі умови Угоди слід визнати як несправедливі.
По-третє, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону про захист прав споживачів несправедливими є, зокрема, умови договору про визначення піни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору, що полягає в наступному..
По спірній Угоді, було сплачено періодичних платежів із щомісячною винагородою в сумі 98 541,54 грн., що підтверджується квитанціями.
Отже, загальна сума сплачених Позивачем коштів становить 98 541,54 грн.
Таким чином, умовами Угоди передбачено надання Відповідачу можливості збільшувати ціну без надання Позивачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення Угоди.
Відповідно до положень ст.1 Закону про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Отже, у спірній Угоді відсутнє визначення - «Ціна автомобіля», яке застосовується у Додатку № 1 до спірної Угоди, при цьому міститься визначення поняття - «поточна ціна автомобіля», яка є критерієм для розрахунку розміру складових поточних внесків, а саме чистих внесків та має тенденцію до збільшення.
Позивач вважає, що Відповідач використав підміну поняття, сутність якого полягає в тому, що замість одного поняття і під виглядом даного поняття вживають інше поняття.
Підміна поняття означає підміну предмета міркування.
Вказане дає підстави стверджувати, що Відповідач, застосовуючи підміну понять («Ціна автомобіля» та «Поточна ціна автомобіля»), використовує нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману тим самим порушуючи норми ст. 19 Закону про захист прав споживачів.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 19 Закону про захист прав споживачів встановлено, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону про захист прав споживачів, правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, умовами спірної Угоди встановлено обов'язок Позивача сплачувати періодичні платежі разом із щомісячною винагородою, розмір яких постійно змінюється залежно від поточної ціни на автомобіль, навіть після отримання автомобіля.
При цьому, спірною Угодою встановлено, що Учасник, який вже отримав автомобіль, може достроково розірвати Угоду лише за умови повного виконання всіх платіжних зобов'язань за Угодою, тобто поки не буде повністю виплачена вся вартість автомобіля і щомісячні винагороди, згідно з графіком.
Вищевикладене дає підстави стверджувати, що умови спірної Угоди надали можливість Відповідачу збільшувати ціну без надання Позивачу права розірвати Угоду у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення Угоди.
Отже, спірна Угода містить ознаку, зазначену в п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону про захист прав споживачів, а тому такі умови Угоди слід визнати як несправедливі.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону про захист прав споживачів нечіткі або двозначні положення угод із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Вказані порушення призводять до значного та постійного збільшення витрат Позивача при виконанні ним умов спірної Угоди, що завдає останньому майнової шкоди та не узгоджується з тими витратами, які були визначені сторонами Угоди в момент її вчинення у графі «Ціна автомобіля у грн.» Додатку № 1 до спірної Угоди.
Отже, з Угоди вбачаються явно невигідні одній стороні (Позивачеві) договірні умови, які протилежна сторона правочину (Відповідач) сформулювала в односторонньому порядку, тим самим створила істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін за Угодою на свою користь і не врахувала при цьому інтересів Позивача.
При цьому, ч. 6 ст. 19 Закону про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
З зазначеного встановлено, що умови Угоди № 301574 є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що TOB «АВТО ПРОСТО» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки діяльність TOB «АВТО ПРОСТО» вводить споживача в оману, фонди групи з придбання автомобіля формуються виключно за рахунок внесків інших учасників системи, без залучення коштів TOB «АВТО ПРОСТО», а оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками АВТО ПРОСТО, в подальшому Учасник АВТО ПРОСТО, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам АВТО ПРОСТО, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми.
При цьому, Позивач сплачував Відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок Відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками АВТО ПРОСТО.
На момент укладання Угоди № 301574 від 14.08.2009 року TOB «Авто Просто» надавало відповідні фінансові послуги не будучі фінансовою установою і не маючи на це відповідної ліцензії.
16.04.2019 від представника ТОВ «АВТО ПРОСТО» Сметанюка І.М. до суду надійшов відзив, відповідно до якого не погоджується із твердженнями позивача зазначив, що укладена між TOB "АВТО ПРОСТО" та позивачем Угода складається з основного тексту Угоди та, зокрема, Додатку №1 (анкети учасника), Додатку №2 (правила функціонування системи АВТОТАК), які є невід'ємними частинами Угоди. Предметом Угоди є надання позивачу послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля Chevrolet Lacetti. Угода та Додатки до неї підписані сторонами і є невід'ємною частиною Угоди. Статтею 10 Угоди передбачено: «Підписання цієї Угоди та Додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди та Додатками до неї». Після підписання Угоди позивача було включено до групи №1002 у зв'язку з чим, позивачем було сплачено Вступний внесок в розмірі 3% + ПДВ від Поточної ціни автомобіля вказаної в Додатку №1. Тобто, Угода містить опис послуг, що надаються TOB "АВТО ПРОСТО". Опис послуг приведено детально, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов Угоди. Підпис Учасника в Угоді стоїть поряд із текстом наступного змісту: "Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника АВТО ПРОСТО, уважно прочитав та зрозумів Угоду та всі Додатку до неї, що засвідчує своїм підписом". Даний факт є свідченням обізнаності позивача як відносно предмету Угоди, так і щодо його прав та обов'язків за Угодою. Додатковою гарантією повного усвідомлення кожним учасником своїх прав та обов'язків за Угодою виступає п. 13.8. Додатку №2 до Угоди (Правил функціонування Авто Так), відповідно до якого: "Якщо Учасник виявить бажання розірвати Угоду та відмовитись подальшої участі в системі АвтоТак протягом 7 календарних днів від дати підписання Угоди, такому Учаснику повертаються вся сума коштів, внесена ним на рахунок АВТО ПРОСТО". Тобто, підписавши Угоду Учасник має 7 днів на додаткове детальне ознайомлення з її умовами, а також прийняття остаточного рішення про участь чи відмову від участі в системі АвтоТак, причому у разі відмови йому були б повернуті всі сплачені ним кошти. Про своє рішення Учасник має повідомити АВТО ПРОСТО шляхом подання заяви до центрального офісу. Неподання своєї заяви про розірвання Угоди за п.13.8. Додатку №2 до Угоди та підпис позивача на Угоді та Додатках до неї є доказом того, що позивачу були повністю зрозумілі усі визначення, умови та зміст Угоди і Додатків до неї, і що сторони досягли домовленості з усіх істотних для них умов. Таким чином, умови надання позивачеві послуг на підставі Угоди та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в Угоді та Додатках до неї. Тому, відповідач вважає, що позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання. А отже і спростовуються посилання позивача на те, що при укладенні в Угоді його було введено в оману, а також спростовуються посилання позивача на положення ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
07.11.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про визнання даної Угоди недійсною у лютому 2019 року, тобто більш ніж 9,5 років після її підписання.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, в заяві підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити в повному обсязі, просить розглядати справу у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вислухавши сторони,дослідивши матеріали справи, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що 14 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» було укладено Угоду № 301574, предметом якої є надання Учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему АвтоТак. Угода укладається шляхом підписання сторонами Угоди та 4 Додатків, які є невід'ємною частиною Угоди. Терміни, що використовуються в Угоді та системі АвтоТак, визначаються в Угоді.
Предметом Угоди є надання позивачу послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля Chevrolet Lacetti.
Відповідач повинен був надати послуги позивачу, предметом яких є придбання автомобіля Chevrolet вартістю 97 000 грн. 00 коп., через систему придбання у групах АвтоТак.
Частинами першою та другою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг), є фінансовою послугою.
Предметом договору від 14 серпня 2009 року є надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так», а отже, правовідносини, які виникають на підставі цього правочину, регулюються вищевказаним законом та іншими актами цивільного законодавства.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
За змістом статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).
За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Пунктом 7 частини третьої 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, зокрема надавши належну оцінку умовам оспорюваного договору, урахувавши наведені норми права, суд при ходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» під час укладення договору погодили всі істотні його умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, процедури отримання автомобіля учасником, такі умови викладені чітко і ясно, тоді як позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що під час укладення договору товариство ввело його в оману, не надавши інформації про умови договору у повному обсязі.
Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» в розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
Відсутність хоча б однієї із вказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.
Зазначений правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» викладений у постановах від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 та від 25 червня 2014 року у справі № 6-74цс14 і підстав для відступлення від нього немає.
Ураховуючи зазначене, укладений між сторонами договір у межах системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем в розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ТОВ «Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі договору з учасниками групи є отримання автомобілів усіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається у процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 380/63/16-ц (провадження № 14-230цс18).
Доводи позивача про несправедливі щодо нього умов договору від 14 серпня 2009 року у зв'язку з тим, що розмір кожного платежу визначається на час проведення оплати і залежить від поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати є неспроможними, оскільки саме такі умови були погоджені сторонами при укладенні договору, і вони є зрозумілими. За змістом цих умов поточна ціна автомобіля - це ціна транспортного засобу, яка встановлена постачальником в останній робочий день кожного місяця, є змінною величиною, яка може змінюватися як у бік збільшення, так і у бік зменшення.
Визначення розміру щомісячних платежів у прив'язці до поточної ціни автомобіля, а не у прив'язці до інших чинників, наприклад зміни курсу валют, підвищення облікової ставки Національного банку України, рівня інфляції, які також можуть впливати на вартість товарів та послуг на ринку, не можна вважати несправедливими умовами договору.
За системою «Авто Так» транспортний засіб можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого учаснику раніше. Визначення щомісячних внесків та інших платежів відповідно до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 357/13841/16-ц (провадження № 61-30638св18), від 22 травня 2019 року у справі № 285/1777/17 (провадження № 61-39721св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 141/480/17 (провадження № 61-31528св18), від 21 січня 2020 року у справі № 590/1087/17 (провадження № 61-37322св18).
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем несправедливості умов спірного договору, введення ТОВ «Авто Просто» його в оману та здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики.
Щодо застосування строків позовної давності, то суд вважає, що позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом в межах строку з вимогою про захист свої прав та інтересів.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність тривалістю у три роки встановлена ст. 257 ЦК України.
Оспорювану Угоду №301574 було укладено між позивачем та відповідачем 14.08.2009 року.
Позивач звернулася до суду із позовом про визнання даної Угоди недійсною 22.02.2019 року.
Позивач 14.08.2009 року з відповідачем уклав Угоду №301574. Відповідно додатку №3 від 27.06.2013, до зазначеної вище угоди, укладеного між позивачем та відповідачем, угода діє до 31.08.2019.
Таким чином позивач звернувся до суду в межах строку з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Керуючись ст.ст. 202-204, 215, 230, 256, 257, 626, 628 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було поставлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 30 квітня 2021 року.
Суддя Є. Р. Остропілець