Справа №: 400/1549/18
провадження №: 1-кп/398/73/21
Іменем України
"06" травня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_3 на 60 днів. Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 22 травня 2021 року . Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчиняти нові кримінальні правопорушення., які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу не зменшилися і не зникли. Розглянути справу до закінчення строку дії запобіжного заходу не можливо. Крім того відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала думку прокурора, вважає, що відносно обвинуваченого необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу тримання під вартою.
Представник потерпілого вважає, що відносно обвинуваченого необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу тримання під вартою, в даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, обвинувачений не працює, не має міцних соціальних зв'язків, може впливати на свідків.Стороною захисту не надано належних доказів про захворювання обвинуваченого і що продовження його тримання під вартою може загрожувати його життю.
Обвинувачений заперечує проти задоволення даного клопотання.Просить змінити запобіжний захід на домашній арешт, так як у нього відкрита форма туберкульоза, в умовах СІЗо йому не надається належне лікування, а він бажає вилікуватися.
Захисник ОСОБА_5 заперечує проти задоволення клопотання прокурора і просить змінити запобіжний захід на домашній арешт. Вважає, що ризики, на які посилається прокурор , відсутні. Обвинувачений позитивно характеризується , має постійне місце проживання, проживає з батьками, має стійкі соціальні зв'язки, є учасником бойових дій. В СІЗО, захворів на відкриту форму туберкульозу та ВІЛ і там йому не може бути надана кваліфікована медична допомога.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, встановив наступне.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В справі «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
В рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 було обрано та продовжено запобіжний захід - тримання під вартою до 22 травня 2021 року .
ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, вважається таким, що не має судимості, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, зареєстрований та фактично проживав разом із батьками, за місцем проживання та проходження військової служби характеризується з позитивної сторони, є учасником бойових дій, не працює.
До закінчення строку тримання під вартою судове провадження не може бути завершене.
По даній справі не допитано всіх свідків, не досліджено матеріали кримінального провадження , не допитано обвинуваченого.
На даний час існують ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків.
Враховуючи обставини кримінального провадження, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Крім того, запобіжний захід у виді домашнього арешту не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Стороною захисту не надані докази неможливості тримання обвинуваченого під вартою.
Щодо доводів захисника про наявність у обвинуваченого захворювання на відкриту форму туберкульозу та ВІЛ, то суд зазначає, що відсутні докази того, що в умовах СІЗО неможливе надання обвинуваченому необхідної медичної допомоги. Також суд роз'яснює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою сам по собі не обмежує обвинуваченого у праві на отримання медичної допомоги у лікаря, якому він довіряє. Надання такої медичної допомоги може були забезпечено у порядку, передбаченому законодавством, зокрема відповідно до спільного наказу Міністерство юстиції та Міністерство охорони здоров'я від 10.02.2012 № 239/5/104 “Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту”.
Порядок надання медичної допомоги особам, узятим під варту, регламентований спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту».
Відповідно до п. 2.3. Медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
2.6. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
2.7. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
2.8. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
За таких обставин, суд вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 днів.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд,-
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, тобто з 06 травня 2021 року до 04 липня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Строк подачі апеляційної скарги обвинуваченою обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Головуючий - суддя ОСОБА_1