Справа № 761/9833/21
Провадження № 1-кс/761/6364/2021
30 березня 2021 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.10.2019, у кримінальному провадженні №12019100100004573, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
15 березня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.10.2019, у кримінальному провадженні №12019100100004573, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що Шевченківським управлінням поліції ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 761/40437/19 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського управлінням поліції ГУНП в м. Києві про арешт майна у кримінальному провадженні №12019100100004573, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та накладено арешт на майно, а саме: нежитлові приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000, із забороною розпорядження та користування вказаним майном.
Однак, на думку заявника, арешт накладений необґрунтовано, оскільки в порушення вимог ст. 22 КПК України органом досудового розслідування не доведено, що існують-будь які ризики щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження арештованого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Крім того зазначив, що необхідність звернення до суду з клопотанням про скасування арешту вказаного майна обумовлена тривалістю досудового розслідування, протягом якого обмежуються права власника майна, незаконність набуття яким права власності на арештоване майно не встановлена особами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які не є учасниками кримінального провадження.
У судове засідання заявник не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином. Направив до суду клопотання, у якому просив здійснювати розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі, клопотання підтримує у повному обсязі.
У призначені судові засідання 22.03.2021 та 30.03.2021 слідчий Шевченківського управлінням поліції ГУНП в м. Києві не з'являвся та на запит слідчого судді не надав матеріали досудового розслідування кримінального провадження №12019100100004573, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів клопотання, Шевченківським управлінням поліції ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100100004573, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.10.2019 клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського управлінням поліції ГУНП в м. Києві про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100100004573 від 17.05.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, задоволено. Накладено арешт на нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000, із забороною розпорядження та користування вказаним майном.
При цьому, як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді, підставою для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказані нежилі приміщення, послугував той факт, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки є об'єктом кримінально протиправних дій.
Із матеріалів клопотання вбачається, що власниками приміщення №1 та №6 (групи приміщень 65), площа 98,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000 на праві приватної власності є ОСОБА_6 1/2 частки та ОСОБА_4 1/2 частки, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.05.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за №636.
Відомостей про те, що вказаний договір визнано нечинним або недійсним матеріали клопотання не містять, а слідчим не спростовано відсутність права власності у вказаних осіб.
Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому, підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
У відповідності зі ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
На неодноразові запити суду, слідчим не надано матеріалів кримінального провадження №12019100100004573, для огляду, наведені вище обставини не спростовано, необхідність подальшої дії такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, не доведено.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 17.05.2019, питання про арешт майна вирішено ухвалою слідчого судді від 16.10.2019, у той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, власники арештованого майна не набули жодного процесуального статусу, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на таке майно.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.10.2019, у кримінальному провадженні №12019100100004573, на нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись частиною другою статті 376, статтями 2, 7, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.10.2019, у кримінальному провадженні №12019100100004573, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - задовольнити.
Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні №12019100100004573, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2019, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.10.2019 по справі №761/40437/19, а саме на: нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1