печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7526/21-к
18 лютого 2021 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала клопотання, адвоката: не з'явився,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року у кримінальному провадженні № 12015000000000405 від 09.07.2015 року, -
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року № 757/67238/17-к у кримінальному провадженні № 12015000000000405 від 09.07.2015 року, на майно ОСОБА_4 , а саме: ноутбук «Acer», серійний номер: 21303620616; мобільний телефон «BlackBerry», imei: НОМЕР_1 з карткою мобільного оператора «ВФ Україна» № НОМЕР_2 .
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає, що арештоване майно є особистою власністю ОСОБА_4 та жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, не має. Крім того, з моменту вилучення майна пройшло більше двох років, арештоване майно речовим доказом у кримінальному провадженні визнано не було. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є неспівмірним з завданням кримінального провадження, порушує права власників майна, що свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
В судове засідання особа, яка подала клопотання, адвокат ОСОБА_3 не з'явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог клопотання за відсутності в судовому засіданні учасників кримінального провадження, на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015000000000405 від 09.07.2015 року за фактами фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а також учинення невстановленими особами ряду фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великих розмірах, з використанням ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності за ч. 2 ст. 205, ч.ч. 1,3 ст. 209, ч.ч 1, 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року у справі № 757/67238/17-к задоволено клопотання Прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та накладено арешт на речові докази носії інформації (комп'ютерну техніку), вилучені в ході проведення обшуків 22.08.2017 року в кримінальному провадженні № 1015000000000405, в тому числі, вилучені в квартирі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук «Acer», серійний номер: 21303620616; мобільний телефон «BlackBerry», imei: НОМЕР_1 з карткою мобільного оператора «ВФ Україна» № НОМЕР_2 .
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року вбачається, що при накладенні арешту на майно, вилучене, в тому числі, під час обшуку в квартирі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя виходив з того, що воно є предметом кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та може бути використане як речовий доказ у кримінальному провадженні № 12015000000000405 від 09.07.2015 року.
Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Так, кримінальне провадження № 12015000000000405 зареєстроване 09.07.2015 року, повідомлення про підозру ОСОБА_4 не вручалося; ОСОБА_4 також не є будь-яким іншим учасником кримінального провадження № 12015000000000405 від 09.07.2015 року; даних, які б свідчили про те, що арештоване майно набуто протиправним шляхом слідчому судді не надано.
Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При цьому, прокурор в судове засідання не з'явився та не надав жодного доказу, що подальший арешт цього майна має значення та сприяє виконанню завдань кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року у кримінальному провадженні № № 12015000000000405 від 09.07.2015 року - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року № 757/67238/27-к, на вилучене під час обшуку в квартирі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: ноутбук «Acer», серійний номер: 21303620616; мобільний телефон «BlackBerry», imei: НОМЕР_1 з карткою мобільного оператора «ВФ Україна» № НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1