Справа № 755/416/21
"06" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
06.02.2021 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про зміну способу стягнення аліментів, у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів встановивши їх у частці від доходу відповідача, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі Ѕ частини від всіх доходів відповідача, щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття; покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 31.10.2017 року Солом'янським районним судом м. Києва у справі №760/18792/17 був винесений судовий наказ про стягнення з відповідача на корись позивача аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1426,00 грн., щомісячно, починаючи з 19.09.2017 року і до досягнення найстаршої дитиною повноліття. Однак з часу визначення аліментів у вказаному розмірі змінилися, як загальні для всіх громадян України прожиткові мінімуми так і істоті обставини пов'язані із здоров'ям позивача та дітей, так і обставини матеріального стану сторін. Розмір аліментів у розмірі 1426 гривень на двох дітей є на даний момент майже у два рази меншим ніж мінімальний розмір аліментів визначений ст. 182 СК України, а істотні зміни у житті сторін роблять його вочевидь недостатнім для гармонійного розвитку дітей та невідповідним ні принципам розумності та справедливості, ні принципам добросовісності у виконанні батьківських обов'язків та забезпечення захисту найкращих інтересів дітей. Погіршення здоров'я одержувача аліментів статтею 192 СК визначено підставою для їх збільшення. За результатами гінекологічного огляду та цитологічного висновку від 10.03.2020р. позивачу була діагностовано дисплазія матки 3-го ступеню та направлено до онколога в Київський обласний онкологічний диспансер. За результатами досліджень у позивача виявлено два високоонкогенних типи вірусу папіломи людини. На даний момент здійснюється амбулаторне лікування та повторні обстеження з метою виявлення динаміки захворювання. Але у будь-якому разі позивач вимушена констатувати необхідність у вартісному лікуванні та знижену можливість отримувати достатній заробіток для утримання трьох дітей. СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків, в тому числі і щодо утримання дітей. Однак на даний момент мати з об'єктивних причин обмежена у належному виконанні такого обов'язку зі своєї сторони, що позивач просить врахувати в якості істотних умов, які впливають на розмір аліментів в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України та змінивши спосіб стягнення про що просить позивач, відійти, враховуючи вказане та норму ст. 192 СК України, при визначенні розміру частки доходу від узвичаєних 1/3 частини доходу на двох дітей, встановивши їх у розмірі Ѕ частини доходу платника на двох дітей. За час що пройшов з дати попереднього визначення розміру аліментів судовим наказом, значно погіршилося здоров'я дітей. Статтею 179 СК України в редакції закону від 17.05.2017 р., проголошено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. А відтак, обставини погіршення або поліпшення здоров'я, як підстави для зміни розміру аліментів, в тій частині в якій це стосується «отримувача» аліментів відповідно до ст. 192 СК України, об'єктивно стосуються як номінального їх отримувача, так і реального - самих дітей. Тим більше, що однією з перших обставин, що обов'язкові для врахування при визначенні розміру аліментів статтею 182 СК України встановлено обставину стану здоров'я дитини. Позивач просить суд врахувати зміни, що сталися у стані здоров'я дітей. Внаслідок перенесеної у лютому 2019 року корі молодший син - ОСОБА_3 , страждає на психоемоційні розлади, порушення мови, енурез. Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №426 ДЗ ДСКС «Хаджибей» від 24.04.2019, виписки Дитячого спеціалізованого санаторію «Салют» від 05.03.2019 р. ОСОБА_3 діагностовано порушення мови, на фоні супутніх захворювань - рецидивуючого бронхіту у стадії ремісії, рецидивуючого синусіту у стадії ремісії, рецидивуючого дерматиту у стадії ремісії. Бронхіт став причиною госпіталізації у лютому 2020 р., на фоні чого мовні порушення прогресували. Так, згідно логопедичного висновку та довідки Київської міської психоневрологічної лікарні від 06.05.2019 р. ОСОБА_3 діагностовано загальний недорозвиток мовлення 2-го рівня, та схильність до протестних реакцій, інші розлади психологічного розвитку. Відповідно до висновку Інклюзивно-ресурсного центру №9 Солом'янського району м. Києва про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 29.05.2019 року, ОСОБА_3 має легкі мовленнєві порушення, емоційно-вольові порушення, відповідно до консультативних висновків від 21.02.2020 та 25.02.2020 року Спеціалізованого медичного центру Невромед, ОСОБА_3 діагностовано розлади психологічного розвитку, синдром гіперактивності з дефіцитом уваги, що передбачає необхідність обстежень, інклюзивного навчання, придбання ліків. Продовжуються проблеми із здоров'ям і у іншої дитини - ОСОБА_4 , що відповідно до консультативного висновку консультативної поліклініки кафедри дермовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика від 01.02.2019 року має діагноз вітіліго та вторинна мікодерма, а також відповідно до виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №267 від 05.02.2019 р. має функціональні зміни та дисфункцію (дискінезію) жовчного міхура по гіпотонічному гіпокінетичному типу. Як засвідчує відривний талон санаторно-курортної карти Дитячого спеціалізованого санаторію «Орлятко» дитині було проведено санаторно-курортне лікування, однак враховуючи хронічність захворювань залишається в подальшому і дієтотерапія, і споживання мінеральних вод, і подальше (не рідше одного разу на рік) санаторно-курортне та протирецидивне, профілактичне (не рідше двох разів на рік) лікування. Дані обставини позивач просить суд врахувати в якості обставин, що обов'язково враховуються судом при визначенні розміру аліментів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 182 СК України та змінивши спосіб стягнення, про що просить позивач, відійти враховуючи вказане та норму ст. 192 СК України при визначенні розміру частки доходу від узвичаєних 1/3 частини доходу на двох дітей, встановивши їх у розмірі Ѕ частини доходу платника на двох дітей. Крім того, об'єктивно змінилися ціни на продукти харчування, одяг і т.ін., а доходи матері, з якою проживають діти об'єктивно зменшилися, на фоні значного матеріального стану відповідача. Ще однією обставиною, з якою законодавець в ст. 192 СК України пов'язує можливість зміни розміру аліментів є зміна матеріального становища їх платника або одержувача. Такі характеристики мають як номінальний вияв - доходи сторін можуть змінюватися лише номінально залишаючись стабільними до абстрактного «продуктового кошика», так і реальний вияв, коли навіть один і той же дохід дозволяє придбавати менше або більше. Позивач стверджує, що його матеріальний стан погіршився, як номінально, так і реально, а матеріальний стан відповідача, номінальні показники якого не завжди доступні аналізу, покращився реально, з огляду на здійснення ним придбання дороговартісних речей, продовження роботи у складі екіпажів торговельних суден іноземних та міжнародних компаній. Прожитковий мінімум дитини старшої від 6-ти років на час отримання судового наказу складав 1777,00 грн., на даний момент такий показник складає 2395,00 грн., тобто збільшившись на 35%. Якщо виходити з індексу споживчих цін на продукти споживання, то інфляційна різниця за вказаний період є більше 20%. З огляду на це аліменти, розмір яких в розрахунку на кожну дитину складає 713 грн., вже давно є меншими ніж їх допустимий мінімальний гарантований розмір, а з огляду на подорожчання товарів народного споживання та підвищення соціальних показників - цей розмір є таким, що невиправдано та очевидно не відповідає меті аліментів визначеній ст. 182 СК України - забезпечення гармонійного розвитку дитини. Така кричуща невідповідність відбувається на фоні втрати в останній рік матір'ю дітей значної частини доходу, за рахунок якої вона компенсувала таку несправедливість та на фоні стабільного, а можливо й такого, що покращився матеріального стану відповідача. Як підтверджується відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків на запити у електронному вигляді від 03.11.2020 року дохід позивача за перші 10 місяців 2020 року склав 26589,98 грн. (2659,00 грн. на місяць), що демонструє значну зміну у гірший бік матеріального стану позивача у порівнянні з аналогічною інформацією за 2019 рік, дохід за 12 місяців якого склав 81375,24 грн. (6781,27 грн. на місяць). Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач не є власницею нерухомого майна, в той час як відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . А відповідно до даних наданих у відповідь на адвокатський запит даних Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС України в м. Києві, відповідачем протягом 2020 року було придбано два автотранспортних засоби: 13.05.2020 року - мотоцикл КАWASAКI ZG 1400 1352 (2009 р.) (орієнтовна ціна аналогічного ТЗ - 5813,00 дол. США) та МERSEDES-BENZ ML 350 2987 (2011 р.) (ціни такого ТЗ-від 16800,00 до 29000,00 дол. США). Орієнтовні ціни вказуються позивачем за результатами пошуку аналогічних пропозицій до продажу в мережі інтернет, та не є експертним твердженням про вартість саме цих автотранспортних засобів, що реєструвались відповідачем, але однозначно вказують на рівень доходів та витрат особи, що дозволяє собі здійснювати під час економічної рецесії, викликаної в тому числі карантинними заходами придбавати дорого вартісні об'єкти майна. Попри об'єктивні складності із встановленням рівня реального доходу відповідача, його трати прямо вказують на ту обставину, що розмір аліментів 713 грн. на дитину в усіх означених обставинах є явно несправедливим розміром, очевидно не відповідаючим реальним доходам відповідача.
Ухвалою суду від 13.01.2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Ухвалою суду від 10.03.2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Повідомлення відповідача про судовий розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також на останню відому зареєстровану у встановленому законом порядку адресу відповідача направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, однак судова кореспонденція повернулась до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2021 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, однак сторона відповідача станом на час ухвалення рішення не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних заперечень з приводу розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення не викладав.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого є: мати ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: мати ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 15).
У зв'язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_5 третьої дитини, позивачка набула статусу багатодітної матері, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного посвідчення виданого 16.05.2018 року (а.с. 13-14).
Як вбачається з матеріалів справи, судовим наказом Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року у справі №760/18792/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти в розмірі 1426 гривень (тисяча чотириста двадцять шість гривень), щомісяця до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повноліття, починаючи з 19 вересня 2017 року (а.с. 12).
Згідно наявної копії медичної документації щодо стану здоров'я позивачки, у 2020 році їй було діагностовано дисплазію матки 3 ступеня та направлено до онколога, а результати досліджень виявили високі онкогени (а.с. 17-22).
За змістом консультативного висновку Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Л. Пушика №72 від 01.02.2019 року, ОСОБА_4 встановлено діагноз - вітіліго та вторинна мікодерма (а.с. 23).
Відповідно до виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №267 від 05.02.2019 року ОСОБА_4 встановлено діагноз - функціональні зміни та дисфункцію (дискінезію) жовчного міхура по гіпотонічному гіпокінетичному типу (а.с. 24-25).
Згідно копії відривного талону санаторно-курортної карти (форми 076/0) ДСМ «Орлятко» від 26.03.2019 року, ОСОБА_4 встановлено діагноз - дискінезія жовчного міхура (а.с. 26).
За змістом виписки ДСС «Салют» від 28.03.2019 року ОСОБА_3 встановлений діагноз - порушення мови (а.с. 27).
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №426 від 24.04.2019 року ОСОБА_3 встановлений діагноз - ММД, порушення мови, енурез (а.с. 28).
За даними висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_3 від 29.05.2019 року №46/3, дитина з легкими мовленнєвими порушеннями та емоційно-вольовими порушеннями. Рекомендована освітня програма - корекційно-розвиткова робота за програмою для дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (а.с. 29-33).
Згідно даних медичної картки стаціонарного хворого №86 від 03.02.2020 року ОСОБА_3 діагностовано бронхопневмонію (а.с. 34).
За змістом консультаційних висновків СМЦ «НевроМед» від 21.02.2020 року та 25.02.2020 року ОСОБА_3 має розлади психологічного розвитку, синдром гіперактивності з дефіцитом уваги, розлади мови (а.с. 35-36).
За даними РСЦ ГСЦ МВС від 01.12.2020 року, 25.01.2020 року за відповідачем був зареєстрований транспортний засіб МERSEDES-BENZ ML 350 2987 (2011 р.), а 23.05.2020 року транспортний засіб КАWASAКI ZG 1400 1352 (2009 р.) (а.с. 37-38).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.11.2019 року, позивачка не має у власності об'єктів нерухомого майна (а.с. 39).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.02.2017 року за відповідачем 25.11.2011 року зареєстровано право приватної власності на кв. АДРЕСА_1 (а.с. 40-41).
За відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 07.11.2020 року, за 2019 рік позивачці нарахований дохід у загальній сумі 89055,24 грн., а у першому та другому кварталах 2020 року нарахований дохід склав 26589,98 грн. (а.с. 42).
Відповідно до повідомлених Головним центром обробки спеціальної інформації даних від 10.03.2021 року, відповідач перетинав державний кордон України у 2016 році чотири рази, у 2017 році два рази, у 2018 році сім разів, у 2019 році десять разів та у 2020 році три рази (а.с. 76).
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За змістом ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України (висновок Верховного Суду у справі №466/4009/18 від 13.02.2020 року).
Згідно статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема згаданою вище статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Ураховуючи вище викладене обґрунтування та з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки).
Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та за наявності правових підстав. При цьому право застосування норми закону належить суду.
У даному випадку суд оцінивши наявні у справі докази дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, оскільки належними доказами доведено погіршення стану здоров'я отримувача аліментів, що відбулось після винесення Солом'янським районним судом м. Києва відповідного судового наказу.
Також суд враховує дані про виявлені захворювання дітей, що в сукупності із даними про розмір доходів позивача вказує на погіршення матеріального стану стягувача аліментів, адже наявність необхідності здійснення витрат на підтримку власного здоров'я та здоров'я дітей має безпосередній вплив на матеріальний стан позивача.
Крім того, приймаючи рішення у справі суд ураховує придбання відповідачем у 2020 році двох транспортних засобів та вважає, що такий факт вказує на зміну матеріального стану відповідача у бік його покращення.
Поряд із цим, визначаючи частку від доходу відповідача, яка має стягуватись з нього на утримання неповнолітніх дітей, суд вважає безпідставними посилання позивача на наявність у відповідача нерухомого майна, оскільки таке нерухоме майно було набуте відповідачем до винесення судового наказу про стягнення аліментів, а норма ст. 192 СК України вказує, що підставою для зміни розміру аліментів може бути покращення матеріального стану платника аліментів після ухвалення рішення про стягнення аліментів.
Крім того, при вирішення спору суд частково враховує дані про перетинання відповідачем кордону України, оскільки відповідні поїздки відбувались і до винесення наказу про стягнення з відповідача аліментів, при цьому у 2018-2019 роках такі поїздки почастішали, але у 2020 році значно зменшились.
Ураховуючи все вище викладене та з огляду на положення ст.ст. 12, 81 ЦПК України суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зміни способу стягнення аліментів визначених наказом Солом'янського районного суду м. Києва з 1426,00 грн. щомісячно на 1/3 частину від доходів відповідача, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 75-81, 89, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 15 ЦК України, ст.ст. 8, 141, 180, 181, 182, 183, 192 СК України, Законами України «Про виконавче провадження», «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів встановлений судовим наказом Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року у справі №760/18792/17, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 1426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 00 коп. на 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В іншій частині позову - відмовити.
Після набрання даним рішенням законної сили, припинити виконання судового наказу Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/18792/17 від 31.10.2017 року виданого Солом'янським районним судом м. Києва 01.11.2017 року про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліментів в розмірі 1426 гривень (тисяча чотириста двадцять шість гривень), щомісяця до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повноліття, та відкликати такий судовий наказ.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.05.2021 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя -