ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8391/21
провадження № 2-з/753/128/21
"07" травня 2021 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про визначення місця проживання дітей, встановлення місця проживання дітей та порядку участі у вихованні,
26 квітня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про визначення місця проживання дітей, встановлення місця проживання дітей та порядку участі у вихованні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2021 року заяву передано судді Шаповаловій К.В., фактично заяву передано судді 5 травня 2021 року.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся із позовом до суду про розірвання договору про визначення місця проживання дітей, встановлення місця проживання дітей та порядку участі у вихованні, а тому просить суд забезпечити цей позов шляхом зупинення дії договору про визначення місця проживання дітей, укладений 15 липня 2019 року
Вивчивши матеріали цивільної справи, суддя вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що 15 липня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір, відповідно до якого місце проживання дітей було визначено місце проживання матері (відповідачки у справі), крім того, умовами цього договору сторони визначили порядок спілкування батька з дітьми, обов'язки кожного з батьків по відношенню до дітей та спільні зобов'язання батьків.
Звертаючись із позовом про розірвання договору про визначення місця проживання дітей, позивач вказує, що відповідачка не виконує умови договору, чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, а тому просить суд також встановити місце проживання дітей та порядок участі батьків у вихованні.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову про розірвання договору про визначення місця проживання дітей від 15 липня 2019 року шляхом зупинення дії такого договору фактично є вирішення спору по суті, а саме однієї із вимог позовної заяви.
Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Крім того, позивач всупереч вимогам статті 151 ЦПК України не обґрунтував необхідність забезпечення позову, а саме не надав та не зазначив доказів, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів забезпечення позову можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду, що існує імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі задоволення позову. Позивачем не обґрунтовано, яким чином зупинення дії договору про визначення місця проживання дітей гарантує виконання рішення суду про визначення місця проживання дітей та встановлення порядку участі батьків у вихованні.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150
ЦПК України.
Вказаною нормою не передбачено такого виду забезпечення позову як зупинення дії договору, що оскаржується у судовому порядку.
Отже враховуючи викладене вище, зважаючи на доводи заяви про забезпечення позову, враховуючи необґрунтованість поданої заяви, суд дійшов висновку, що вимоги заявника про забезпечення позову не відповідають засадам цивільного судочинства, є очевидно необґрунтованими, а відтак правові підстави для задоволення заяви відсутні.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про визначення місця проживання дітей, встановлення місця проживання дітей та порядку участі у вихованні - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: Шаповалова К.В.