ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2136/21
провадження № 2/753/4498/21
(заочне)
"20" квітня 2021 р.Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Москаленко А.П.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
29 січня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання матері.
В обґрунтування позовної заяви позивач ОСОБА_1 вказала, що від шлюбу з відповідачем вони мають спільну дитину. На даний час дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання та забезпечення потреб дитини та матері, тому позивач вирішила звернутися до суду з заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини та на утримання матері.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2021 року цивільну справу № 753/2136/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично передана судді справа - 02 лютого 2021 року.
1 березня 2021 року до суду надійшла інформація стосовно місця реєстрації та проживання відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 4 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 24 березня 2021 року.
24 березня 2021 року розгляд справи було відкладено на 20 квітня 2021 року, у зв'язку з неявкою відповідача у справі.
20 квітня 2021 року у судове засідання з'явилась позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
У судові засідання 24 березня та 20 квітня 2021 року відповідач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується, зокрема, зворотними повідомленнями наявними в матеріалах справи. Ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками та судові повістки надсилались відповідача за зареєстрованим місцем проживання. Причини неявки суду відповідач не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність суду не подавав, відзив на позовну заяву суду не надіслав.
Відповідно до частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Оскільки суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному ЦПК України, від нього не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, судом ухвалено провести заочний розгляд справи, проти чого й не заперечував позивач.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи таке.
Судом встановлено, 11 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що Дарницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві здійснено актовий запис № 33 (а.с. 16).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).
На цей час шлюб між подружжям не розірвано.
Спільна дитина проживає разом із позивачкою, відповідач проживає окремо, точне місце проживання позивачці невідомо.
Позивачка вказала, що відповідач у добровільному порядку не надає достатньо коштів на утримання їх спільного сина, крім того на разі вона перебуває у декретній відпустці, що підтверджується довідкою з місця роботи, а тому не має достатньо коштів для утримання себе та спільного сина, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Відповідно із статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із частинами другою, третьою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18).
Відповідно до частин першої, другої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-80 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
При цьому, згідно зі статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Щодо розміру аліментів слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи.
Приймаючи до уваги викладене, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи вік дитини, працездатний вік відповідача, відсутність у відповідача аліментних зобов'язань стосовно інших осіб, зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем у позасудовому порядку не досягнуто домовленостей щодо утримання дитини, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивачки та необхідність визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частина від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягненню дитиною повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів - їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (частина перша стаття 192 Сімейного кодексу України).
Стосовно вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на її утримання до досягнення дитиною 3-річного віку, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Статтею 84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Диспозиція статті 84 СК України визначає, що право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч. 4 ст. 84 СК України).
Відповідно до довідки від 27 січня 2021 року № 03-01/21 ОСОБА_1 працює у школі І-ІІІ ступенів № 309 Дарницького району міста Києва вихователем групи подовженого дня. На цей час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років до 29 липня 2022 року (наказ від 30 вересня 2019 року № 02-01/176). Вказана довідка підписана директором учбового закладу.
Згідно з статтею 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При визначенні розміру аліментів, судом враховано вимоги статті 182 СК України, а також приписи статті 180 СК України. Крім цього, судом не встановлено обставин, що відповідач, будучи працездатною особою, не може надавати допомогу по утриманню дружини.
Згідно зі статтею 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід призначити з 29 січня 2021 року, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи приписи статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1816 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 180, 181, 182, 183, 185, 191, 192 СК України, статтями 76 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України суд,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 аліменти у розмірі ј від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 29 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання матері дитини у розмірі ј від усіх видів доходів -щомісячно, починаючи з 29 січня 2021 року і до досягнення дитиною 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1816 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 28 квітня 2021 року.
Суддя К.В. Шаповалова