Справа № 638/6481/21
Провадження № 2-з/638/255/21
Іменем України
07 травня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом витребування у Першої Харківської міської державної нотаріальної контори інформації про осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та осіб, які отримали свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначив, що 30 січня 2015 року КС «Східноєвропейська кредитна спілка» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № КСНП-130, за умовами якого відкрив позичальникові кредитну лінію у сумі 25000 грн.
15 серпня 2019 року між КС «Східноєвропейська кредитна спілка» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики (цесія) від 30 січня 2015 року, за яким ОСОБА_1 набув право вимоги за кредитним договором № КСНП-130 від 30 січня 2015 року.
Як стало відомо заявнику 16 лютого 2020 року боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер.
Станом на день смерті свої зобов'язання за кредитним договором № КСНП-130 від 30 січня 2015 року з боку ОСОБА_2 не виконані, з боку боржника не надходило жодного платежу зі сплати суми боргу, а також процентів за користування грошовими коштами за період з 30 січня 2015 року по 16 лютого 2020 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед кредитором, яка складається з суми боргу у розмірі 25000 грн, 60000 грн - 48 % річних за користування кредитом та 58128 грн - 96% річних до всієї неповернутої суми.
Заявник зазначає, що у першої Харківської міської державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 106/2020, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час заявнику невідомо, хто подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , та від його спадкоємців не надходило пропозиції про сплату боргу.
ОСОБА_1 та представник Першої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилися.
Згідно ч. 3 ст. 118 ЦПК України заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Тому, розгляд заяви про забезпечення доказів проводиться без участі заявника та представника Першої Харківської міської державної нотаріальної контори.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість заяви ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що заява про забезпечення доказів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Положеннями частин 1, 2 ст. 118 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями частин 1, 2 ст. 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Згідно 3 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
В п. 5 ч. 1 ст.117 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення доказів зазначається обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 ЦПК України.
Положенням ч. 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що процесуальний механізм забезпечення доказів у порядку, визначеному ст.116-118 ЦПК України, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Таким чином, необхідно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст.116-119 ЦПК України), та витребування доказів у разі неможливості учасниками справи самостійно їх надати (ст. 84 ЦПК України).
Зі змісту заяви про забезпечення доказів вбачається, що заявник просить витребувати докази: інформації про осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та осіб, які отримали свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявником не наведено підстав для забезпечення цих доказів саме відповідно до положень ст. 116-118 ЦПК України.
У поданій заяві не зазначено належного обґрунтування необхідності забезпечення доказів у запропонований заявником спосіб. Зокрема, заявником не наведено доводів наявності підстав припускати, що засіб доказування, який просить витребувати заявник, може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 116, 117, 118, 353, 354ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позову відмовити.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 07 травня 2021 року.
Суддя І.П. Латка