Справа № 544/404/21
2-з/544/8/2021
06 травня 2021 року м.Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі судді Нагорної Н.В.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плакущого Сергія Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», про захист прав споживача, визнання недійсним договору кредиту та страхування, застосування наслідків недійсності,
24.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про захист прав споживача, визнання недійсним договору кредиту та страхування, застосування наслідків недійсності. Ухвалою суду від 26.03.2021 відкрито провадження по вказаній справі та призначено підготовче судове засідання на 07.05.2021.
21.04.2021 на адресу суду від представника позивача - адвоката Плакущого С.В. надійшла заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказано наступне. Відносини, з яких виник спір, ґрунтуються на договорі кредиту та страхування №Z62.21783.006336140 від 10.02.2020 року (далі - Договір). За Договором відповідач надав позивачу кредит у розмірі 37660грн строком на 30 місяців. При цьому відповідач надав цей кредит шляхом переказу коштів у розмірі 32747,83 на рахунок НОМЕР_1 позивача та за умовами договору добровільного страхування життя (ДСЖ) позивач доручив відповідачу оплатити страховий внесок за рахунок цього ж кредиту в розмірі 4912,17грн. Згідно з п.1.2., 1.3., 1.4. Договору банк надав позичальнику (позивачу) кредит зі змінюваною процентною ставкою - 15% річних. По методиці розрахунку загальної вартості кредиту для споживача ( позивача ) банк розрахував загальну вартість кредиту у грошовому виразі за формулою ( зазначена в позовній заяві):
ЗВК =ЗРК+ЗВСК,
де ЗВК - загальна вартість кредиту;
ЗРК - загальний розмір кредиту ;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом. Аналіз розрахунку наведений у позовній заяві.
Банк, укладаючи оспорюваний договір, приховав реальну (фактичну) процентну ставку за ним, а саме: якщо взяти за основу методику розрахунку банку по формулі у грошовому, але у фактичному виразі, то:
ЗВСК=38855,63грн : 30 місяців =1295,19грн за один місяць.
1295,19грн х 12 місяців = 15542,25грн, це фактична сума витрат за рік (ФСВР - фактична сума витрат за рік). Для визначення фактичного (реального) розміру процентної ставки за оспорюваним договором необхідно задіяти формулу ФСВР : ЗРК х 100 % = фактична (реальна) річна процентна ставка. Тому, 15542,25грн : 37660грн = 0,41269920 х 100 % = 41,27%.
Відповідач, укладаючи договір кредиту, зазначив у ньому змінювану проценту ставку у розмірі 15%, а фактично, ввівши в оману позивача, приховав реальну проценту ставку за договором про споживчий кредит, яка складає 41,27 % річних. Своїми діями банк порушив Постанову Національного банку України від 16 січня 2020 року № 8 “Про затвердження змін до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит” та вимоги ст.55 Закону України “Про банки та банківську діяльність“, якою регламентовано, що банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Згідно Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України “Про споживче кредитування“ та існуючою судовою практикою в Україні визначено, що споживач є вразливою стороною договірних відносин. Кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Тому, умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2017 року №168 банкам заборонено встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди, тощо). Позивач на дату подання позову заборгованості перед банком не має, отриману від банку суму сплатив повністю, добросовісно виконує свої зобов'язання по кредиту, але умови договору є несправедливими, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків позивача та істотно погіршує його становище як споживача. Позивач уважає, що оскаржуваний договір перешкоджає його нормальному життю, створює економічні проблеми для існування. Якщо не вжити заходів забезпечення позову, то навіть при вирішенні спору на користь позивача, це не призведе до ефективного захисту порушених прав позивача і у нього може виникнути необхідність у додатковому судовому захисті своїх прав для повернення безпідставно нарахованих та стягнутих коштів банком. Вжиття заходів забезпечення позову не призведе до порушення прав відповідача. Вжиття заходів забезпечення позову не спрямоване на звільнення позивача від його обов'язків за договором кредиту та страхування. З огляду на викладене пропонує не здійснювати зустрічного забезпечення. На підставі викладеного представник позивача просить суд застосувати захід забезпечення позову у виді заборони акціонерному товариству “Ідея Банк” здійснювати нарахування відсотків та неустойки за користування кредитними коштами по договору кредиту та страхування №Z62.21783.006336140 від 10.02.2020 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України не пізніше двох днів з дня її надходження (з урахуванням того, що суддя з 19.04.2021 по 04.05.2021 перебувала у відпустці) без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову встановлено, що предметом спору у даній справі є договір кредиту та страхування №Z62.21783.006336140 від 10.02.2020, укладений між сторонами по справі. Підставою позову позивач зазначає те, що кредитодавець не виконав свого обов'язку та не надав грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором; банк двічі врахував вартість послуг страховика в сумі 4912,17грн до загального розміру кредиту та до загальних витрат по кредиту; включив вартість послуг страховика до загального розміру кредиту та нараховував на них відсотки та комісії, що призвело до значного збільшення вартості кредиту; оспорюваним пунктом 1.5 спірного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», тому просить визнати п.1.5 договору кредиту на страхування недійсним та визнати вказаний договір недійсним у цілому.
При цьому як убачається із заяви про забезпечення позову підставою для забезпечення позову представник позивача зазначає те, що відповідач, ввівши в оману позивача, приховав реальну процентну ставку за договором кредиту, яка фактично складає 41,27%, хоча в договорі вказана процентна ставка 15% річних. Однак в позовній заяві позивач не оспорює договір кредиту з підстав, зазначених у заяві про забезпечення позову.
Отже, з наведеного убачається, що такі вимоги представника позивача про забезпечення позову не є співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Крім іншого слід зазначити, що у разі задоволення позову щодо визнання оспорюваного договору недійсним застосовуються правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст.216 ЦК України, які також просить застосувати позивач у своїх позовних вимогах, де в частині першій ст.216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про безпідставність вимог заяви представника позивача про забезпечення позову, тому в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.149-153, 352-353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плакущого Сергія Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», про захист прав споживача, визнання недійсним договору кредиту та страхування, застосування наслідків недійсності - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Н.В.Нагорна