Єдиний унікальний номер: 375/928/20
Провадження № 2/379/403/21
(ЗАОЧНЕ)
06 травня 2021 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Музиченко О. О.,
з участю секретаря судового засідання Бакал О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позов обґрунтовує тим, що 17 травня 2013 року між ним та відповідачкою було укладено договір позики серії ВТЕ № 647394, згідно якого відповідачка позичила у позивача гроші в сумі 35 000,00 грн строком на 10 років - до 29.03.2022 включно або на його першу письмову вимогу. Відповідно до вимог про повернення позики від 21.10.2019 та 23.01.2020, адресованим відповідачці, позивач вимагав повернути позику в сумі 35 000,00 грн протягом 30 днів від дня пред'явлення вимоги, шляхом вручення грошей особисто йому, готівкою, у межах селища Рокитне Київської області за місцем розташування нотаріальної контори, як передбачено п. 2 Договору. Оскільки відповідачка борг не повернула, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому просить стягнути з відповідачки суму боргу за договором позики від 17.05.2013, яка станом на 25.06.2020 становить 94 113,37, з яких: 35 000,00 - сума заборгованості по договору позики, 58 492,00 грн - інфляційні збитки, 621,37 - 3% річних; також просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 941,13 грн (а.с.2-6).
Розпорядженням в.о.голови Рокитнянського районного суду Київської області Чорненької О.І. від 01.04.2021 на підставі п.2 ч.1, ч.4 ст.31, ч.3 ст.41 ЦПК України справу передано до Таращанського районного суду Київської області як найбільш територіально наближеного до Рокитнянського районного суду Київської області (а.с.38).
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 09.04.2021 прийнято дану справу до розгляду, відкрито провадження та постановлено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.48-49).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належно (а.с. 52). 06.05.2021 до суду від позивача надійшла заява з проханням провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні (а.с. 54).
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась; про день, час та місце судового розгляду повідомлена належно та завчасно відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.50,51). Згідно зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 отримала відповідне поштове відправлення суду особисто 20.04.2021 (а.с. 53). До суду не надходило від відповідачки відзиву, заяв чи клопотань у даній справі.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки належним чином повідомлена відповідачка ОСОБА_2 не з'явилась в судове засідання, будучи належним чином згідно вимог закону повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, не повідомила суд про поважність причини своєї неявки та не надала відзив, а позивач не висловлював заперечень проти заочного вирішення справи, - суд вважав за необхідне провести заочний розгляд даної справи.
Ухвалою суду від 06 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.
Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та визначено зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 17 травня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір позики серії ВТЕ № 647394, посвідчений державним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Рокитнянського району Київської області Калітенко Л.Б., зареєстрований в реєстрі за № 1518 (а.с.9).
Відповідно до даного договору відповідачка позичила у позивача гроші в сумі 35 000,00 гривень строком на 10 (десять) років до 29.03.2022 включно або на його (позивача) першу письмову вимогу, що передбачено п. 1 Договору.
Пунктом 2 Договору передбачено, що повернення позиченої суми грошей повинно бути здійснено в смт. Рокитне Київської області з урахуванням індексу інфляції.
Так, згідно п. 1 Договору, 21.10.2019 позивачем було направлено відповідачці вимогу про повернення позики, в якій ОСОБА_1 вимагав з ОСОБА_2 повернути позику в сумі 35 000,00 грн, що була нею отримана, протягом 30 (тридцяти) днів від дня пред'явлення даної вимоги, шляхом вручення грошей особисто позикодавцеві готівкою у межах селища Рокитне Київської області за місцем розташування нотаріальної контори, що підтверджується копією вимоги про повернення позики та фіскального чека від 21.10.2019 (а.с.10).
23.01.2020 позивачем було повторно направлено відповідачці аналогічну вимогу про повернення коштів, що підтверджується копією накладної № 0960101087674 з описом вкладення до цінного листа (а.с.11, 12).
Доказів на підтвердження факту повернення відповідачкою ОСОБА_2 коштів за договором позики суду не надано.
Поняття та регулювання позикових відносин і договору позики визначаються положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт утримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
У договорі позики, укладеному між сторонами, вказано: «Я, ОСОБА_2 , позичила у гр-на ОСОБА_1 гроші в сумі 35000,00 (тридцять п'ять тисяч 00 копійок) гривень…» (а.с.9).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки позивач пред'явив вимогу про повернення позики, що передбачено п. 1 Договору, а відповідачка ОСОБА_2 свого зобов'язання за договором позики не виконала і не повернула позивачу борг, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідачки суми боргу за договором позики від 17.05.2013 у розмірі 35000,00 грн.
Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За положенням частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 (справа №340/385/17) та від 16.01.2019 (справа № 464/3790/16-ц).
Відтак, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідачки суми 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦПК України у розмірі 621,37 грн.
Пунктом 2 Договору позики сторони обумовили повернення позиченої суми грошей з урахуванням індексу інфляції. Отже, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення на його користь з відповідачки суми інфляційних витрат за користування чужими грошовими коштами згідно ч.2 ст. 625 ЦПК України та відповідно до п.2 Договору позики у розмірі 58 492,00 грн згідно проведеного позивачем і перевіреного судом обрахунку.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
З пункту 3.1. Договору № 42/2020 про надання правової допомоги від 23.04.2020 вбачається, що сторони погодили, що оплата послуг здійснюється замовником у грошовій одиниці гривні, вартість послуг за даним договором визначається розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу (а.с.16).
З акту виконаних робіт від 25.06.2020 вбачається, що вартість наданих послуг становить 2500,00 грн . Ціна роботи обчислюється без ПДВ (а.с.20).
Вказана сума була сплачена позивачем на користь представника ОСОБА_3 25.06.2020, що вбачається з копії квитанції (а.с.22).
Отже, суд вважає доведеною, обґрунтованою, реальною, розумною і співмірною, враховуючи складність справи, суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн, заявлену позивачем до стягнення з відповідачки.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За положенням ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
За положеннями ч.ч. 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Отже, з урахуванням вимог ст.ст. 137, 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати у справі, що підтверджені документально (а.с. 1, 20-22), а саме судовий збір у розмірі 941,13 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 202, 207, 509, 525, 526, 545, 610, 625-629, 638, 640, 1046-1050 ЦК України, статтями 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 17 травня 2013 року станом на 25.06.2020 у розмірі 94 113 (дев'яносто чотири тисячі сто тринадцять) гривень 37 копійок, що складається із:
35 000,00 грн - сума заборгованості за договором позики;
621,37 грн - 3% річних від простроченої суми;
58 492,00 грн - інфляційні збитки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 941 (дев'ятсот сорок одна) грн 13 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп., всього - 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню 13 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області 22.02.1997, місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспортні дані - у матеріалах відсутні, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне заочне судове рішення складено 07.05.2021.
Головуючий суддя Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко