Справа № 359/808/19
Провадження № 2/359/125/2021
10 березня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.
при секретарі - Шляхетко Ю.В., Степаненко А.О.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми інфляції за час прострочення та 3% річних від простроченої суми -
29.01.2019 ОСОБА_3 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми інфляції за час прострочення та 3% річних від простроченої суми, з проханням : стягнути з ОСОБА_4 борг по сплаті суми інфляції за час прострочення виконання зобов'язань з 14.04.2016 по 25.01.2019 в розмірі 201671 гривня 59 копійок, 3% річних від простроченої суми боргу за користування коштами в розмірі 44163 гривні 43 копійки (а.с. 2-3).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.08.2010 між нею та ОСОБА_4 було укладено договір позики на суму 40 000 доларів США, що на момент укладення договору становило 325600 гривень. В зв'язку з невиконання умов договору в 2014 році вона звернулась до суду з позовом про стягнення 40000 доларів США, що станом на 14.04.2014 становило 528860 гривень та судовий збір в розмірі 3654 гривень. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2014 позовні вимоги було задоволено повністю, яке набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Крім того позивач зазначає, що рішення суду відповідачем не виконувалось, в зв'язку з чим вона звернулась до суду в січні 2016 року з позовом про стягнення суми інфляції в розмірі 351367,56 гривень за весь час прострочення та 3% річних в розмірі 30695,56 гривень. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 04.04.2016 позовні вимоги було задоволено частково на суму 340225,93 гривень та 30 545,07 гривень. Дане рішення набрало законної сили.
Позивач стверджує, що відповідачем вказані рішення не виконуються, в зв'язку з чим вона відповідно до ст.625 ЦК України вимушена звернутись до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою від 14.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження ( а.с. 20).
05.04.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду (а.с. 27).
05.07.2019 позивачем була подана до суду заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.33-34).
Ухвалою від 23.07.2019 у прийнятті заяви про зменшення розміру позовних вимог на підставі ч.3 ст.49 ЦПК України було відмовлено (а.с.43).
Ухвалою від 07.11.2019 витребувано з Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області належним чином завірену копію виконавчого провадження № 44886179 (а.с. 71, 74-75).
10.02.2020 витребувано з архіву Бориспільського міськрайонного суду Київської області матеріали цивільних справ № 359/2794/14-ц та 359/387/16-ц ( а.с. 214, 216-217).
У судовому засіданні представник позивача частково підтримала позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням боргу в сумі 4000 доларів США, згідно з проведеним позивачем розрахунком, відповідно до якого борг по сплаті суми інфляції за час прострочення виконання зобов'язань з 14.04.2016 по 25.01.2019 складає 188065 гривень 78 копійок, а 3% річних від простроченої суми боргу за користування коштами за той самий період складає 39716 гривень 25 копійок. Також вказала, що на даний час в процесі виконання рішення суду про стягнення суми боргу за договором позики в рахунок часткового погашення боргу позивач отримала у власність належне відповідачу нерухоме майно.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначив, що позовні вимоги не доведені, а докази, на які позивач посилається є неналежними і недопустимими доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи та № 359/2794/14-ц, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, 31.05.2014 Бориспільським міськрайонним судом ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 40 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 14.04.2014 складало 528860 гривень та судові витрати в розмірі 3654 гривень (а.с. 35-36, матеріалів цивільної справи № 359/2794/14-ц провадження № 2/359/1194/2014).
Ухвалою від 26.02.2015 заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 64, матеріалів цивільної справи № 359/2794/14-ц, провадження №2/359/1194/2014).
Згідно матеріалів вказаної справи, заочне рішення суду не переглядалось та в апеляційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили - 27 серпня 2014 року (а.с.82).
За змістом заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду від 31.05.2014 у вищевказаній цивільній справі, судом встановлено, 27.08.2013 між позивачем та відповідачем був укладений Договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі №3083.
Відповідно до п.1 Договору позики від 28.08.2010 ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 прийняв грошові кошти в сумі 315600 гривень, що на день підписання договору еквівалентно 40000 доларів США (а.с.9).
Та за змістом п.2 Договору позики ОСОБА_4 зобов'язався повернути ОСОБА_3 таку ж суму грошових коштів , тобто суму еквівалентну 40000 доларам США за курсом НБУ, який буде існувати на момент повернення позики, в строк до 27 серпня 2013 року включно.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ Потерайло К.Р. від 30.09.2014 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/359/1194 виданого 31.07.2014 Бориспільським міськрайонний судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 532 514,66 гривень (а.с. 12).
Крім того встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 04.04.2016 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу по сплаті інфляції за весь час прострочення в розмірі 340225,93 гривень та борг по сплаті трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 30 545,07 гривень та судові витрати в розмірі 3706,02 гривень (а.с. 235-237).
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ Кальонкіним О.С. від 20.05.2016 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/359/751 виданого 29.04.2016 Бориспільським міськрайонний судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 370771 гривень ( а.с. 11).
Постановою старшого державного виконавця Бориспільського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Тридід К.О. від 16.08.2018 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №2/359/1194 від 31.07.2014 стягувачу було передано належне боржнику наступне майно : житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_4 ( а.с. 151).
Відповідно до акту передачі від 16.08.2018 вказане нерухоме майно передано стягувачу, в рахунок погашення суми боргу в розмірі 434518 гривень (а.с. 152).
Крім того, постановою старшого державного виконавця Бориспільського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Тридід К.О. від 18.03.2019 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2/359/1194 від 31.07.2014 передано стягувачу майно: земельну ділянку з кадастровим номером: 3220881301:01:013:0081 площею 0,2515 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_4 ( а.с. 187).
Відповідно до акту передачі від 18.03.2019 вказане нерухоме майно передано стягувачу в рахунок погашення суми боргу в розмірі 377 020 гривень ( а.с. 188).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості втрат від інфляційних процесів та трьох процентів річних (а.с. 35-37) вбачається, що три відсотка річних за час прострочення зобов'язання у період з 14.04.2016 по 25.01.2019 становить 39716 грн. 25 коп., а інфляційні втрати за час прострочення виконання грошових зобов'язань становлять 188065 грн. 78 коп.
При цьому, розрахунок позивачем проведений з суми боргу в розмірі 528860 гривень, що є еквівалентом суми боргу за договором позики- 40000 доларів США за курсом Національного банку України станом на 14.04.2014 року.
Проте, таке нарахування суперечить умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства.
Встановлено, що згідно з укладеним договором позики від 27 серпня 2010 року сума позики склала 315600 гривень, що на день підписання договору було еквівалентно 40000 доларам США.
Як визнано сторонами 4000 доларів США були сплачені відповідачем на користь позивача до 14.04.2016, що також вбачається зі змісту поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог (а.с.33-34).
Таким чином, сума боргу за договором позики, з урахуванням офіційного курсу гривні щодо іноземних валют НБУ на дату укладення договору позики на 27.08.2010 (789 гривень - 100 доларів США) становить 36000 доларів США, або 284040 гривень (36000х7,89).
В цьому зв'язку слід зазначити наступне.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Відповідна правова позиція Верховного суду України, викладена в постанові №6-284цс17 від 01 березня 2017 року.
Таким чином, проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат без урахуванням часткового погашення суми позики ( в сумі, еквівалентній 4000 доларів США) та не з суми позики, що не була повернута позивачу, а фактично з еквіваленту суми позики в іноземній валюті (40000 доларів США) на обрану позивачем дату 14.04.2016 (528860 гривень), яка майже в 1,7 разів перевищує суму коштів, що була фактично передана в позику відповідачу (528860/315600=1,68) слід визнати таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності. А розрахунок інфляційних втрат слід проводити з вищевказаної суми боргу - 284040 гривень.
Крім того, суд не погоджується з періодом нарахування інфляційних втрат, оскільки позивачем не враховано той факт, що 16.08.2018 на її користь було передано в рахунок суми заборгованості належне відповідачу нерухоме майно у виді житлового будинку та земельної ділянки вартістю, що перевищує визначену в договорі позики суму, а отже період нарахування має бути врахований:
з 14.04.2016 (цей період не охоплювався у рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 квітня 2016 року справа №359/387/16-ц, яким бу стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 сума інфляції та трьох відсотків річних за час прострочення зобов'язання з повернення позики- а.с.235-237) по яку було нараховано інфляційні втрати за рішенням суду ) по 16.08.2018 (дату передачі нерухомого майна позивачу ОСОБА_3 - стягувачу у виконавчому провадженні ВП №44886179- а.с.152).
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу 284040 грн. за період з 14.04.2016 по 16.08.2018 з урахуванням встановлених індексів інфляції (відповідно до наведених в розрахунку позивачем, які визначені в установленому порядку, що було перевірено судом- а.с.5), а саме їх сукупного показнику, визначеного їх множенням - 1,304081259, становлять 86 371,24 гривень (284020х 1,304081259 -284040).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 16.08.2018 по 25.01.2019 є необґрунтованими, а в частині стягнення інфляційних втрат за період з 14.04.2016 по 16.08.2018 підлягають частковому задоволенню в розрахованому судом розмірі - 86371,24 гривень.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних за період з 14.04.2016 по 24.01.2019, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вимог ст.13 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а саме на суму 44 163,43 гривень, оскільки при розрахунку 3% від суми боргу за договором позики, яка мала бути згідно з умовами договору повернута в сумі, еквівалентній 40000 доларам США за курсом НБУ , який буде існувати на момент повернення позики, така сума перевищує суму, визначену позивачем (36000дол.СШАх3%/365х854 дні прострочення=2526,9 дол.США; 2526,9дол.США х 27,44986 грн. (курс гривні щодо долара США на 16.08.2018)=69363,05грн.).
Таким чином, суд дійшов висновку, що за період з 14.04.2016 по 16.08.2018 внаслідок невиконання відповідачем боргового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 130 534 гривень 67 копійок, яка складається з: 3% річних - 44 163 гривні 43 копійок та інфляційні втрати - 86 371 гривень 24 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача з відповідача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог (1% від суми, що підлягає стягненню), що становить 1305 грн. 35 коп. (а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273, 280 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) інфляційні втрати в сумі 86371 гривня 24 копійки та 3% річних в сумі 44163 гривні 43 копійки за період з 14.04.2016 по 16.08.2018 року включно на загальну суму 130 534 гривні 67 копійки (сто тридцять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні шістдесят сім копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1305 гривень 35 копійок (одна тисяча триста п'ять гривень тридцять п'ять копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26.04.2021.
Суддя: І. В. Муранова-Лесів