Справа № 357/11966/20
2/357/824/21
Категорія 67
05 травня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізова А. Р.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,-
Позивачка ОСОБА_3 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 16.09.2016 року. Від щлюбу сторони мають двох малолітніх синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2016 року стягнуто з відповідача на корить позивачки аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 вересня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Вказувала, що відповідач ухиляється від виконання обов'язку утримувати дітей, грошові кошти перераховує мінливо та не в повному обсязі, діти проживають з позивачкою, а розмір витрат на утримання дітей збільшився. Крім того, у відповідача, у зв'язку з нерегулярною сплатою аліментів, утворилась заборгованість. У зв'язку із чим, просила суд змінити розмір аліментів, який стягується за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4 000,00 грн, до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 20 січня 2021 року вказану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала в повному обсязі, просила відмовити в його задоволенні, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про зміну її матеріального та сімейного стану, стану здоров'я її чи дітей, які б дозволяли суду вирішувати питання про збільшення розміру аліментів. Не надано доказів на підтвердження зміни матеріального, сімейного стану відповідача. Також вказує на те, що доводи позивачки не містять підстав для зміни розміру аліментів, які визначені ст. 192 СК України.
Суд, вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2016 року було розірвано, що підтверджується відповідним рішенням /а.с. 7/.
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с. 8-9/.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ромірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 28.09.2016 року до повноліття дітей /а.с. 10/.
На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №113551 від 08.09.2020 року, виданої Білоцерківським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 станом на 01.09.2020 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 36 760,26 грн. /а.с. 11/.
Посилаючись на мінливий характер доходів відповідача, позивач просила визначити аліменти у твердій грошовій сумі та збільшити їх розмір, посилаючись на те, що її матеріальний стан не дозволяє їй утримувати синів, коштів, яких надає відповідач також не вистачає, оскільки змінилися ціни на навчання, продукти харчування, одяг та інші витрати.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1,3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 2 ст.182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх стану здоров'я.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач пред'явила позов про збільшення розміру аліментів та одночасно про зміну способу стягнення аліментів із частки від доходу платника аліментів у розмірі 1/3 частини всіх доходів на тверду грошову суму у розмірі 4000 грн. посилаючись на те, що її матеріальний стан не дозволяє їй утримувати дітей, коштів, яких надає відповідач також не вистачає, оскільки змінилися ціни на навчання, продукти харчування, одяг та інші витрати.
Однак, посилання позивачки на те, що у зв'язку зі звільненням її з роботи у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Маловільшанської сільської ради» 29.01.2021 року суттєво погіршився її матеріальний стан не є тією підставою, передбаченою ст. 192 СК України для збільшення розміру аліментів з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту копії наказу директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Маловільшанської сільської ради» Ровенко І.І. №16-к від 29.01.2021 року та копії трудової книжки ОСОБА_3 , 29.01.2021 року її звільнено з посади економіста за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 62-64).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка, якій достовірно відомо про свій обов'язок утримувати малолітніх дітей добровільно прийняла рішення про своє звільнення з роботи, свідомо нехтуючи своїм обов'язком щодо забезпечення матеріального добробуту своїх дітей.
Крім того, відомостей щодо взяття її на облік органом, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції як особи, яка шукає роботу, справа не містить. Сам лише факт відсутності у ОСОБА_3 роботи, постійного та стабільного заробітку, без підтвердження погіршення у зв'язку з цим її матеріального становища не може бути підставою для збільшення розміру аліментів на утримання дітей.
Крім того, законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Таким чином, законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, аліменти нараховуються в сумі, яка відповідає 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, розмір стягнутих за судовим рішенням судом аліментів відповідає чинному закону.
Разом з цим, позивачем не надано доказів зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, що могло бути підставою для зміни судом визначеного розміру аліментів.
Таким чином, позивачка не довела обставин, передбачених ст. 192 СК України, і судом не встанолено зміни її майнового чи сімейного стану, погіршення стану здоров'я дітей або поліпшення майнового стану відповідача після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів. Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення.
На підставі вищенаведеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати віднести нарахунок держави, оскільки позивачка звільнена від їх сплати.
На підставі ст.ст. 180-183, 192 СК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141-142, 258-259, 265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 07 травня 2021 року
СуддяБ. І. Кошель