Справа №: 343/152/21
Провадження №: 2-а/0343/10/21
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2021 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого суддi - Керніцького І. І.,
секретаря - Оленюк Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постановим про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив скасувати постанову
поліцейського капрала поліції Пастухової Т.С., 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області, серія ЕАМ № 3005338 від 20 серпня 2020 року, про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень за ч.3 ст.121 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1 300,00 гривень та зі сплати судового збору у розмірі 908,00 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що 20 серпня 2020 року поліцейським УПП в Рівненській області відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 3005338.
Відповідно до винесеної постанови його визнали винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП України. Як зазначено в постанові, водій керував транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3.б ПДР
Він повинен сплатити штраф у розмірі 340,00 гривень.
Постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного:
Він протягом 2020 року жодного разу не перебував у м.Рівне, зокрема і 20 серпня 2020 року о 03:35 год.
У постанові вказано номер водійського посвідчення НОМЕР_1 , проте 01 грудня 2012 року дане водійське посвідчення йому було замінено на водійське посвідчення НОМЕР_2 , про що зроблена відмітка у водійському посвідченні НОМЕР_2 .
Також, зазначений у постанові автомобіль Citroen Berlingo НОМЕР_3 у його власності чи у його користуванні ніколи не перебував та як видно із самої постанови зареєстрований на іншу особу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підписи поставлені на постанові у пунктах 7,8,9 відрізняються від його підпису, який зображено на першій сторінці його паспорта серія та номер НОМЕР_6.
Таким чином, було складено незаконну постанову, факти, викладені в ній, не відповідають дійсності.
Про дану постанову він дізнався отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження № 63505150 від 05 листопада 2020 року
Оскільки він даного адміністративного правопорушення не вчиняв, то відповідно до ст.247 КУпАП провадження в даній справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правовопорушення, а постанова скасуванню.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки позивач 20.08.2020 року о 03.31 хв., рухаючись в м.Рівне по вул.Млинівська, 58, керував транспортним засобом Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_4 , який підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.31.3 б Правил дорожнього руху України, чим скоїв адмінстартивне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскаржувана постанова складена повноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, є законною, обґрунтованою та винесена у повній відповідності нормам чинного законодавства в межах компетенції патрульної поліції.
Позивач в судове засідання не прибув, від нього поступила заява про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує, просить задоволити.
Відповідач участі представника у судовому засіданні не забезпечив. Про час, день та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив, заяви про відкладення справи з поважних причин не подано.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи
Згідно з ч.4 ст.299 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Так, стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст.280 вищевказаного кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з вимогами ст.252 цього кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.245 зазначеного кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні
правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 вищевказаного кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.
Положенням ч.3 ст.121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3005338 від 20.08.2020 року, винесеної поліцейським капралом поліції Пастуховою Т.С., 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області (а.с. 12-13), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.08.2020 року о 03.31 хв., в м.Рівне по вул.Млинівська, 58, керував транспортним засобом Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_4 , який підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.31.3 б Правил дорожнього руху України, чим скоїв адмінстартивне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Представник відповідача згідно довіреності № 1601/41/3/01-2021 від 25.01.2021 року ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що винесена поліцейським капралом поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Пастуховою Т.С., постанова серія ЕАМ № 3005338 від 20 серпня 2020 року відповідає нормам чинного законодавства, однак не надала суду жодного доказу на підтвердження виявленого відповідачем факту правопорушення.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що складена поліцейським капралом поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Пастуховою Т.С. постанова ерія ЕАМ № 3005338 від 20 серпня 2020 року відповідає нормам чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено незаконно, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами не
підтверджено факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 3005338 від 20 серпня 2020 року, складену поліцейським капралом поліції Пастуховою Т.С., 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області, слід скасувати.
Згідно з п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, тому суд вважає за необхідне провадження в справі закрити, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Окрім цього, позивачем понесено витрати на правничу допомогу та зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, які він просить стягнути з відповідача на його користь.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2-7 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Отже, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018, у справі № 61-3416св18.
На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до
суду надано ордер на надання правової допомоги, зі змісту якого слідує, що адвокатом позивача, який надає послуги, є ОСОБА_4 , попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, договір про надання правничої допомоги від 10.12.2020, квитанція у якій зазначено, що позивач оплатив на підставі вказаного договору витрати на правничу допомогу в сумі 1 300,00 гривень.
Згідно з п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Враховуючи, що витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені, пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також те, що сторона відповідача не надала будь-яких заперечень та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу.
Також, при зверненні до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 908,00 гривень (квитанція № 0.0.1995639295.1 від 2020.01.28 року а.с.9) з огляду на те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, відповідно до ст.139 КАС України, сума судового збору в розмірі 908,00 гривень підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 121, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 9, 77, 211, 242-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постановим про накладення адміністративного стягнення - задоволити.
Скасувати постанову поліцейського капрала поліції Пастухової Т.С., 1 батальйону, 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області, серія ЕАМ № 3005338 від 20 серпня 2020 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень за ч.3 ст.121 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок та на професійну правничу допомогу в розмірі 1 300 (одна тисяча триста) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної
скарги, відмови у відкритті чи закриття провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що були відсутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в той же строк з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 29.06.1999 року.
Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, адреса: 33028, м.Рівне вул.Ст. Бандери, 14-А, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Долинського районного суду І.І. Керніцький