28 лютого 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої ПнівчукО.В.
суддів Горблянського Я.Д., Матківського Р.И.
секретаря Білик Л.З.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2006 року,-
встановила:
22 серпня 2006 року управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому звернулася з позовом до ОСОБА_2-ОСОБА_3 про виселення їх та їхніх малолітніх дітей із приміщення кімнати НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 посилаючись на те, що вони зайняли його самовільно.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися із зустрічним позовом до УЖКГ виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету від 20.07.2005 року про надання кімнати НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та просили визнати за ними право на житло в зазначеній кімнаті. Свої вимоги мотивували тим, що на час прийняття рішення спірне житлове приміщення було зайняте, а рішення про надання житла прийняте всупереч вимог ст. 58 ЖК України.
ОСОБА_4 в свою чергу звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення їх із самовільно зайнятої ними кімнати НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та вселення його в дану кімнату, яка надана йому рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2006 року в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Позовні вимоги управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому та ОСОБА_4 задоволено. Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом із неповнолітніми дітьми із приміщення кімн. НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та вселено ОСОБА_4 на житлову площу гуртожитку в кімнату НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
На дане рішення ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу в якій посилаються на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апелянти зазначають зокрема, про те, що спірне житло було зайняте і
Справа №22-ц-219/2007 р. Головуючий у І інстанції Попович С.С.
Категорія ЗО Доповідач Пнівчук О.В.
міськвиконкомом не міг видавати ордер на вказану кімнату. Крім того, сім"я ОСОБА_4 отримала дві кімнати НОМЕР_2, НОМЕР_3 в гуртожитку, а тому наданням третьої кімнати НОМЕР_1 порушені їхні права на дане приміщення.
Судом не перевірено також правильність видачі ордера ОСОБА_4, а також не взято до уваги те, що їхня сім"я перебуває на обліку для поліпшення житлових умов, син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом дитинства.
Посилаючись на викладені обставини, апелянти просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі сім"я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживають в будинку по АДРЕСА_1, між якими виник спір щодо права на проживання в кімнаті НОМЕР_1 даного будинку.
Із матеріалів справи вбачається, що будинок по АДРЕСА_1-гуртожиток який належав ВАТ "Родон". Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 29.05.2005 року прийнятий у комунальну власність територіальної громади міста та переданий на баланс ЖЕО-1 (а.с. 3).
Згідно ордера на житлову площу в гуртожтку НОМЕР_4 (а.с. 112) ОСОБА_4 надано право на заняття з сім"єю в складі 4-осіб житлової площі в кімнатах №НОМЕР_3 та НОМЕР_2 гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с. 112).
Сім"я ОСОБА_2 в складі сім"ї із 4 осіб проживає в тому ж гуртожитку в кімнаті НОМЕР_5.
Сім"я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають на обліку, як такі, що потребують поліпшення житлових умов.
Згідно довідки ЖЕО №1 від 17.06.2005 року наданої в квартирний відділ виконавчого комітету Івано-Франківської міської раджи кімната НОМЕР_1 в будинку по АДРЕСА_1 з 03.09.2004 року являється вільною (а.с. 7).
Як ОСОБА_2 так і ОСОБА_4 зверталися до Івано-Франківської міської ради про надання їм кімнати НОМЕР_1 в гуртожитку, що по АДРЕСА_1 (а.с. 41).
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20.07.2005 року НОМЕР_6 кімнату НОМЕР_1, житловою площею 17,14 кв.м. на АДРЕСА_1 надано ОСОБА_4, склад сім"ї-1 особа (а.с. 27).
Постановляючи рішення по суті позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що спірне житлове приміщення не є суміжним із житлом, наданим сім"ї ОСОБА_2 згідно ордера, а також на час прийняття рішення про надання цього житла являлось вільним, а тому ОСОБА_2 не мають права на дане житло.
Однак такий висновок суду є передчасним. Судом не з"ясовано питання дотримання порядку надання звільненого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 55 ЖК України, жилі приміщення, що звільняються в житлових будинках, переданих державними підприємствами, установами організаціями виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів заселяються в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками цих підприємств, установ, організацій. Зазначений порядок заселення застосовується незалежно від часу передачі жилого будинку.
Оскільки спірне жиле приміщення знаходиться в будинку, який переданий ВАТ "Родон" в комунальну власність територіальної громади міста то звільнене жиле приміщення повинно бути заселено в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками ВАТ "Родон".
Однак, зазначена обставина залишалась поза увагою суду. Судом не залучено до участі в справі ВАТ "Родон", який має право на повторне заселення спірного житла.
Таким чином суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі в розгляді справи, що відповідно до ст. 311 ч.І п.4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 307, 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2006 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.