Справа № 195/206/21
2/195/133/21
30.04.2021 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Омеко М.В., при секретарі - Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 06.11.2008 року загальною сумою 49969.04 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит сумою 250.00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", викладених на сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором внаслідок чого станом на 13.01.2021 року має заборгованість в сумі 49969.04 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 43739.23 гривня; заборгованість за поточним тілом кредита 0.00 грн; заборгованість за простроченим тілом кредита 43739.23 грн.; 0.00грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 6229.81 грн- заборгованість за простроченими відсотками;0.00 грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; нарахована пеня - 0.00 грн.; 0.00 грн.- нараховано комісії
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2021 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача, що діє на підставі довіреності №3013 К-Н-О від 10.08.2012 року, у своєму клопотанні просив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, не заперечує проти ухвалення у разі необхідності заочного рішення по справі.
Відповідач проти позову заперечує та 22.032021 року представник відповідача надіслала до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого посилається на недоведеність обґрунтованості кредитної заборгованості в заявленому розмірі та відповідності здійснених позивачем нарахувань за кожний період за усіма видами платежів: тілом кредиту, процентами та неустойкою, враховуючи те, що всі ці нарахування обчислювалися кредитором з наростаючої суми заборгованості за кредитом за умовами з яким він не був ознайомлений під час укладання договору б/н від 06.11.2008 року та просить застосувати строк позовної давності, оскільки з моменту підписання сторонами заяви б/н від 06.11.2008 року до звернення позивачем до суду минуло більше ніж 13 років .
21.04.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 49969.04 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 43739.23 гривня; заборгованість за поточним тілом кредита 0.00 грн; заборгованість за простроченим тілом кредита 43739.23 грн.; 0.00грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 6229.81 грн- заборгованість за простроченими відсотками;0.00 грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; нарахована пеня - 0.00 грн.; 0.00 грн.- нараховано комісії
На підтвердження позовних вимог, позивач надав розрахунок заборгованості за договором б/н від 06.11.2008 року, копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг подану від імені ОСОБА_1 , Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", викладених на сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Однак, суд вважає недостатніми докази, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості кредитної заборгованості в заявленому ним розмірі.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).
О скільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, під час укладання договору від 06.11.2008 року ОСОБА_1 ,поставив свій підпис в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та визначених відсотків як плати за отримані кошти.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і правила банківських послуг, які діяли для всіх, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови і правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вказані Умови і правила надання банківських послуг не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит,пені, комісії, штрафів, суд не може розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Немає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Отже, ці Умови і правила надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна застосовувати щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Проаналізувавши вищевикладене суд,приходить до висновку що Умови та правила надання банківських послуг не враховуються при визначенні прав та обов'язків сторін кредитного договору, оскільки не підписані позичальником та матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Таким чином, позивачем не доведено обґрунтованості кредитної заборгованості в заявленому розмірі та відповідності здійснених ним нарахувань за кожний період за усіма видами платежів (процентами, комісією та неустойкою), враховуючи те, що всі ці нарахування обчислювалися кредитором з наростаючої суми заборгованості за кредитом.
Щодо вимоги представника відповідача про застосування строку давності, суд зауважує наступне.
Відповідно д ост. 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 5 Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Верховний Суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов'язань про кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа № 6-61цс 14 "Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, карткадіє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається лише після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії кртки, а не закінченням строку дії договору". Картка діє до останнього календарного для вказаного місяця. Строк перевипущеної картки відповідача до останнього дня 10.2021 року , що підтверджується довідкою про видачу кредитних карт. Та те, що відповідач постійно користувався кредитною карткою, не перериваючи строк давності. А позивач в свою чергу звернувся до суду з позовом 30.01.2021 року - до спливу строку позовної давності.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Судові витрати розподілити згідно п. 2) ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 19, 81, 263, 264 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 526, 530 ЦК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" (адреса місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рахунок № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.11.2008 року заборгованість за поточним тілом кредиту в сумі 43739 (сорок три тисячі сімсот тридцять дев'ять ) гривень 23 (двадцять три ) копійки.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" (адреса місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рахунок № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299) суму, понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1986 ( одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 99 (дев'яносто дев'ять) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо або через Томаківський районний суд Дніпропетровської області
Суддя: М. В. Омеко