Справа № 184/848/21
Номер провадження 2/184/396/21
07 травня 2021 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
розглянувши в м. Покров клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молчанової Наталії Володимирівни «про забезпечення позову», відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, -
Одночасно із поданням позову, представник позивача звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що 25.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. із грубим порушенням діючого законодавства було вчинено виконавчий напис №12502 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованості у розмірі 17748,00 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. було відкрито виконавче провадження №65121636. Відповідно до вказаної постанови державного виконавця з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 17748,00 грн.. Вказаний виконавчий напис нотаріуса вважає таким, що не підлягає виконанню з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та з підстав неправомірності вимог стягувана. Зокрема, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не дотримався вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат». У квітні 2021 року до ТОВ «МАКСІПРОМ ГРУП» на ім'я позивача надійшла Постанова про звернення стягнення на зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відкритим приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., на підставі виконавчого напису від 25.01.2021р. №12502, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» суми боргу у загальному розмірі 17748,00 грн. На підставі цього виконавчого документа із зарплати позивача почали утримувати кошти. Підстав для стягнення з позивача боргу немає, оскільки позивач не отримував кредит. З 13.06.2020 року та наданий час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймає участь у операції об'єднаних сил. Отже, на час звернення до суду йому відомо, що за незаконно вчиненим виконавчим написом приватним виконавцем відкрито виконавче провадження і незаконний виконавчий документ виконується шляхом звернення стягнення на його доходи у вигляді зарплати.
На підставі викладеного та враховуючи те, що невжиття передбачених законом заходів забезпечення позову може привести до порушення його майнових прав, тому представник позивача адвокат Молчанова Н.В. просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №12502, вчиненого 25.01.2021р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованості у розмірі 17748,00 грн.
В судове засідання сторони не з'явились.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
За таких обставин суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення та заборони здійснення будь-яких дій відносно виконання виконавчого напису може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.
Зазначені заходи забезпечення позову є спів мірними з позовними вимогами, які заявлені представником позивача, адже їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушує будь-яких прав третьої особи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №12502, вчиненого 25.01.2021р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. є достатніми та необхідними забезпечення реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, оскільки може призвести до порушення майнових прав позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, суд -
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молчанової Наталії Володимирівни «про забезпечення позову», відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна - задовольнити.
Зупинити стягнення по виконавчому провадженню №65121636, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича №12502 від 25.01.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованості на загальну суму 17748,00 грн.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш