Справа № 210/1137/19
Провадження № 2/210/70/21
іменем України
"29" квітня 2021 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді Сільченко В. Є.
секретаря судового засідання Семко Н. А., Доценко В. В., Настич А. О.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Янчук І.С.
представника відповідача Калітвєнцева Г.А ,
представника третьої особи Новікова С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, треті особи Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування,
В провадження судді надійшла вищевказана позовна заява, в обґрунтування якої вказано:
13 жовтня 2011 рокузаступником начальника слідчого відділу Довгинцівського районного відділу Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області Єфремовим Д.С. було порушено кримінальну справу за фактом таємного викрадення чужого майна (крадіжки) за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.
Постановою слідчого СВ Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Прокопенко Л.С. від 30.12.2011 року позивачці, як підозрюваній у вчиненні злочину, було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Постановою слідчого СВ Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Джафарова М.М. від 17.02.2012 року позивачку було притягнуто по вказаній кримінальній справі в якості обвинуваченого і було висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 КК України.
03 лютого 2014 року вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу позивачку було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, з призначенням покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Відповідно до статті 75 КК України позивачку було звільнено від призначеного покарання з випробувальним терміном на три роки, якщо протягом цього строку нею не буде вчинено нового злочину та за умови виконання покладених на неї судом обов'язків.
21 жовтня 2014 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2014 року був скасований, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 квітня 2017 року кримінальну справу по обвинуваченню позивачки у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 КК України було повернуто Криворізькій місцевій прокуратурі № 1 Дніпропетровської області для організації проведення додаткового розслідування.
29 грудня 2018 року прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Загороднім А.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12017040720000780, внесеного 24.04.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 185 УКК України у зв'язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 185 КК України (п.2 ч.1 ст.284 КПК України).
Отже протягом 86 місяців (з 13.10.2011 року по 29.12.2018 року) позивач незаконно перебувала під слідством та судом, що завдало їй значної моральної шкоди, яка полягає у наступному:
Протягом більше ніж 7 років вона була суттєво обмежена у реалізації своїх цивільних прав та законних інтересів, у тому числі права на вільне пересування як по території України так й за межі держави, оскільки стосовно неї було обрано запобіжний захід у вигляд підписки про невиїзд. Необхідність постійно отримувати згоду слідчого на виїзд за межі міста з тих чи інших потреб, а також невідкладно з'являтися до органу досудового слідства для участі у необхідних слідчих діях, а також до суду призвело до тривалого порушення її звичайного укладу життя.
Також протягом перебування під слідством та судом вона була обмежена у реалізації своїх законних прав на працю, а саме у можливості працевлаштуватися на роботу за своєю спеціальністю продавця, оскільки під час працевлаштування була змушена повідомляти потенційного роботодавця про наявність кримінальної справи, наслідком чого завжди була відмова у працевлаштуванні. Відсутність постійної роботи та відповідно стабільного заробітку призвело до суттєвого погіршення матеріального стану. Неспроможність задовольнити свої нагальні життєві потреби завдали їй додаткових глибоких моральних страждань.
Протягом більше ніж 7 років вона перебувала під незаконним кримінальним переслідуванням. Поширення інформації про притягнення її до кримінальної відповідальності серед знайомих, сусідів тощо, завдало додаткових моральних страждань, оскільки у їх уявленні вона є злочинцем і змушена доводити свою невинуватість задля нормалізації стосунків з вказаними особами, отже вона мусить докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя, відновлення честі та гідності.
У зв'язку з викладеним, позивачка просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на мою користь в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди в сумі 2030890 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав возовні вимоги, просив їх задовольнити.
Від представника відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач клопотав, в тому числі в судовому засіданні, відмовити у задоволенні у позовних вимогах, оскільки відповідач не несе відповідальність за дії державних органів, позовні вимоги вважав необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.
Представник прокуратури Дніпропетровської області надав пояснення, згідно яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки позивачка під час ведення досудового розслідування визнавала свою вину, а тому позовні вимоги є недоведеними.
Від представника третьої особи Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області надійшли пояснення на позовну заяву, згідного яких сторона заперечує проти позовних вимог, оскільки факт спричинення моральної шкоди не підтверджений, розмір позовних вимог - не обґрунтований.
Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення та заперечення сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Так, з письмових матеріалів справи та в судовому засіданні встановлено, що 13 жовтня 2011 рокузаступником начальника слідчого відділу Довгинцівського районного відділу Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області Єфремовим Д.С. було порушено кримінальну справу за фактом таємного викрадення чужого майна (крадіжки) за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України. (а.с. 4)
Постановою слідчого СВ Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Прокопенко Л.С. від 30.12.2011 року позивачці, як підозрюваній у вчиненні злочину, було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. (а.с. 5, 6)
Постановою слідчого СВ Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Джафарова М.М. від 17.02.2012 року позивачці було висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 КК України. (а.с. 7)
03 лютого 2014 року вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу позивачку було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, з призначенням покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Відповідно до статті 75 КК України позивачку було звільнено від призначеного покарання з випробувальним терміном на три роки, якщо протягом цього строку нею не буде вчинено нового злочину та за умови виконання покладених на неї судом обов'язків. (а.с. 9-12)
21 жовтня 2014 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2014 року був скасований, а справу направлено на новий судовий розгляд. (а.с. 13-15)
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 квітня 2017 року кримінальну справу по обвинуваченню позивачки у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 КК України було повернуто Криворізькій місцевій прокуратурі № 1 Дніпропетровської області для організації проведення додаткового розслідування. (16-19)
29 грудня 2018 року прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Загороднім А.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12017040720000780, внесеного 24.04.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 185 УКК України у зв'язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 185 КК України (п.2 ч.1 ст.284 КПК України). (а.с. 20-23)
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4 протягом 86 місяців (з 13.10.2011 року по 29.12.2018 року) перебувала під слідством та судом, однак в подальшому було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Чинним законодавством України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади). Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засуджені незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосувань запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративно; стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідувань, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставі: справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральна шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розмір). менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування пі. слідством чи судом.
Тобто вказаним Законом передбачено, що розрахунковою величиною для визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом є мінімальний розмір заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку про те, що у випадках, коли меж відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантовано державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо не самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкістю вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престиж; ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вказані правові висновки наведені у Постанові Великої Палати Верховного Суду в 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № І4-342цс18).
Щодо списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є; 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 Бюджетного Кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 25 Бюджетного Кодексу України установлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органи (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 ( у редакції від 30 січня 2013 року) (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті зазначену мету.
За приписами статті 176 ЦК України, юридичні особи, створені державою, відповідають за зобов'язання держави.
Державна казначейська служба України не є відповідальною у справі, а представляє інтереси держави і шкода, завдана органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовується державою стягненням коштів з Державно бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України.
Покладаючи відшкодування завданої позивачці моральної шкоди на державу зобов'язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.
Отже, в судовому засіданні та письмовими матеріалами справи було встановлено, що позивач відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відносно нього закрито кримінальне провадження.
У даному випадку, позивач ОСОБА_4 була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності, вирок суду був скасований, а в подальшому повернутий на дооформлення до прокуратури, після чого, винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діяннях особи складу кримінального правопорушення. Окрім того, до позивача було застосовано запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд, що ускладнювало її вільне пересування за межі міста, тощо.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Вирішуючи питання про можливість відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд враховує, що вона дійсно довгий час перебував під слідством та судом, могла мати душевні переживання у зв'язку з цим, могла втратити нормальні життєві зв'язки у суспільстві, а отже їй слід присудити відповідне відшкодування.
Визначаючи конкретний розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом суд виходить з того, що позивач підозрювалася у вчиненні особливо тяжкого злочину і позивач ОСОБА_4 перебувала під слідством та судом з моменту пред'явлення обвинувачення 86 місяців, та в результаті чого було винесено постанову про закриття кримінального провадження.
Протягом тривалого періоду позивач була вимушений регулярно приймати участі у слідчих діях та судових засіданнях, тривалий час до неї був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що вимагало додаткових зусиль необхідних для організації життя, сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для неї стресові наслідки, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічний висновок викладено також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» №294-IХ, у 2019 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2020 року установлена у розмірі 4173 гривень.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності і справедливості, приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_4 перебувала під слідством та судом 86 місяців, з урахування мінімальної заробітної плати, що складає 6000 грн., вважає, що на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 516 000 грн.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору, суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1176 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, треті особи Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 516,000 (п'ятсот шістнадцять тисяч) грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано суддею 05.05.2021 року.
Суддя: В. Є. Сільченко