Справа № 210/1388/21
Провадження № 2/210/1009/21
іменем України
"05" травня 2021 р. м. Кривий Ріг
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє позовних вимог на стороні відповідача Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
В березні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє позовних вимог на стороні відповідача Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1790 від 20.01.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем та зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкову Марію Вікторівну закрити виконавче провадження №64503491 по зверненню стягнення за виконавчим написом №1790 від 20.01.2021 року приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича.
В обґрунтування позову позивача зазначив, що він працює на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», 07 березня 2021 року ним в розрахунковому відділі було отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною. Підставою для відкриття виконавчого провадження зазначено, виконавчий напис №1790, вчинений 20.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем. Стягувачем вказано ТОВ «Вердикт Капітал», сума боргу, яка підлягає стягненню 14819,30 грн. Документ, на якому було вчинено виконавчий напис до постанови про відкриття виконавчого провадження не додавався. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №1790 20 січня 2021 року, є таким, що не підлягає виконанню, оскільки в 2013 році він дійсно звертався до ПАТ «Альфа Банк» за отриманням кредиту. Термін погашення цього кредиту сплив у 2016 році.
Позивача у позові вказує, що на його думку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не звернув увагу на перебіг строку позовної давності для стягнення боргу, не з'ясував взагалі правову підставу звернення стягнення, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. У зв'язку з чим, позивача звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 17 березня 2021 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 17 березня 2021 року, в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, відзиву на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до суду не надійшло. Відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та Приватний виконавець Малкова Марія Вікторівна, також повідомлявся належним чином про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 17 березня 2021 року, в ухвалі про відкриття провадження третім особам був наданий строк на подачу пояснення на позовну заяву. Ухвала отримана приватним нотаріусом Горай О.С. та приватним виконавцем Малковою М.В., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, пояснень на позовну заяву від третіх осіб до суду не надійшло.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
У відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи. Однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін, - не подав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Виконавчий напис, який позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, вчинено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 20.01.2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 1790.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. від 18.02.2021 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 в порядку примусово виконання виконавчого напису № 1790 від 20.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 14819,30 гривень (а.с. 7-8).
Позивач в позовній заяві зазначив, що в 2013 році він дійсно звертався до ПАТ «Альфа Банк» за отриманням кредиту, термін погашення цього кредиту сплив у 2016 році на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи витяг з мережі Інтернет за сайту «Українське бюро кредитних історій». (а.с.11-13)
Докази про направлення вимоги Позивачу щодо погашення кредиту чи заборгованості по кредиту, у матеріалах справи, відсутні.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88 цього закону встановлює умови вчинення виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності виконавчий напис видається у межах цього строку.
Стаття 89 закону передбачає, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата(рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувана; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачується стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно п.1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Пунктом 2 цього Переліку передбачено, що кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгулу цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.
Тому, судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Верховний суд України у справі за № 6-887цс17 висловив правову позицію, та зазначив, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Таким чином, суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Проте, стягувачем суду не надано жодних документів, які визначені законодавством, в підтвердження правонаступництва, розрахунку заборгованості.
Вказані обставини не дають суду підстав вважати вказаний у виконавчому написі розмір заборгованості позичальника безспірним, а виконавчий напис винесеним відповідно до чинного законодавства України.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед Відповідачем є безспірним.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про порушення кредитних зобов'язань станом на січень 2021 року, а так само і доказів безспірності заборгованості.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий ж самий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
З матеріалів справи встановлена наявність спору між сторонами та той факт, що на адресу реєстрації позивача жодної вимоги від відповідача не надходило, що позбавило боржника можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми визначеної відповідачем та що боргові зобов'язання, зазначені у виконавчому написі є безспірними.
Відповідачем не було надано суду документів, зокрема, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, тому у суду відсутні правові підстави для висновку про правомірність дій приватного нотаріуса при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, відсутні підтвердження факту безспірності стягуваних сум, відомості про те, на підставі яких документів було визначено розмір стягуваної заборгованості, у зв'язку з чим суд не може стверджувати, що стягувана сума є безспірною, підтверджена належними та допустимими доказами.
Також суд зауважує, що в силу вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Водночас відповідачем та приватним нотаріусом не долучено до матеріалів справи доказів на виконання вказаної норми права та не доведено факту надсилання вимоги про усунення порушень.
Неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило позивача можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги стягувача. Позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у зв'язку з чим права позивача підлягають захисту шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Оцінивши усі наявні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов переконання, що при вчиненні виконавчого напису №1790 від 20.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. порушено вимоги ст.88 Закону та п.п.3.1 п.3 Порядку, а саме, з наявністю спору заборгованості та його розміру.
Приймаючи до уваги те, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріусом не були враховані обставини, які свідчать про спір щодо розміру заборгованості між сторонами, суд приходить до висновку, що вказаний виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню.
Що стосується позовних вимог позивача: зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкову Марію Вікторівну закрити виконавче провадження №64503491 по зверненню стягнення за виконавчим написом №1790 від 20.01.2021 року приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, то на думку суду, вказана вимога не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Однією з визначальних гарантій належного здійснення правосуддя є суворе дотримання порядку розгляду судом звернень фізичних та юридичних осіб, що випливає зі змісту ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України). Діючий ЦПК України передбачає, зокрема, можливість розгляду судом справ в порядку позовного та окремого провадження.
Для позовного провадження характерним є наявність двох сторін (позивача і відповідача) з протилежними інтересами, які займають рівне становище в процесі; наявність спору, який виник з матеріальних правовідносин; звернення до суду з позовною заявою; детальна регламентація нормами ЦПК України; дією всіх принципів процесуального права; захисту підлягає порушене оспорюване, невизнане суб'єктивне право чи інтерес.
Отже, підставою звернення до суду з позовною заявою є саме порушення, невизнання або оспорювання законних прав та інтересів позивача з боку відповідача, до якого і заявляються позовні вимоги, в яких зазначається спосіб захисту.
Системний аналіз змісту ст.ст.4, 5, 175 ЦПК України свідчить, що зміст позовних вимог має містити обраний позивачем спосіб захисту його прав та інтересів. При цьому, варто звернути увагу, що спосіб захисту фактично визначається механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства саме позивачу належить право визначати вид таких засобів, які мають бути приведені в дію за рішенням суду.
В контексті положень ст.16 ЦК України обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений договором або законом. При цьому варто звернути увагу, що особа, законний інтерес або право якого порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. В той же час, якщо заявлений у позові спосіб захисту не передбачений законом або договором, або позивач просить застосувати спосіб захисту до неналежного відповідача, то це може бути підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі ( ч.1.2 ст. 51 ЦПК України).
Позивачем пред'явлено позов саме до ТОВ «Вердикт Капітал», а Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва є в справі третьою особою. Тому суд не вправі зобов'язувати Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва закрити виконавче провадження.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що слід відмовити у задоволенні даних позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як роз'яснено у п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014р. № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Враховуючи, що при вирішенні питання судових витрат вимогу пропорційності щодо позовних вимог встановити неможливо, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача половину понесених витрат зі сплати судового збору у сумі 454 грн.
Керуючись ст.18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, ст.ст. 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє позовних вимог на стороні відповідача Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1790 від 20.01.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», (код ЄДРПОУ 36799749), місце знаходження: місто Київ, вулиця Кудрявський Узвіз, будинок 5-Б, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
В іншій частині в задоволені позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», (код ЄДРПОУ 36799749), місце знаходження: місто Київ, вулиця Кудрявський Узвіз, будинок 5-Б.
Суддя: С. В. Ступак