154/1312/21
3/154/597/21
06 травня 2021 року. м. Володимир-Волинський
Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Вітер І.Р., при секретарі судових засідань Кравчук А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , приватний підприємець, за ч. 1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
26 квітня 2021 року до суду надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 628261, 21 квітня 2021 року о 10 год. год. 00 хв. ОСОБА_2 , отримавши позитивний тест на наявність захворювання «COVID-19», що вказано в повідомленні ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» № 518 від 12.04.2021 року, перебувала на продуктовому ринку, що по вулиці Данила Галицького в м. Володимир-Волинський, де здійснювала підприємницьку діяльність у сфері торгівлі, чим порушила п.1 ст.20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та вимоги Постанови КМУ від 16.03.2020 р. №215 «Про внесення змін до постанови КМУ від 9 грудня 2020 р. N 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами від 22.03.2021 року.
В суді ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечила. Вказала, що дійсно 11 квітня 2021 року отримала у Володимир-Волинському ТМО позитивний результат за зданим тестом на наявність у неї захворювання COVID-19. Також втратила при цьому відчуття запаху. У зв'язку з цим перебувала вдома до 20 квітня 2021 року. Однак у зв'язку з тим, що почувала себе добре і не було жодних ознак захворювання, 21 квітня 2021 року вийшла на роботу на продуктовий ринок, де здійснювала роздрібну торгівлю побутової хімії. Вважає, що була здоровою, і підтвердженням цього був результат тесту, який вона здала 22 квітня 2021 року. Просила суд це врахувати та звільнити її від відповідальності у зв'язку із малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КУпАП.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а також виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно п.п. 3 п. 2,п. 5, п.п. 1,2 п. 7, п. 9, п.10, п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на території України на період карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, в тому числі забороняється самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації.
Самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19. Самоізоляції підлягають особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування та особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації. Лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19. Строк самоізоляції становить 14 днів для осіб, які: мали контакт із хворим на COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування, з моменту контакту із хворим. Зобов'язання щодо самоізоляції припиняється автоматично після закінчення строку самоізоляції або з інших підстав, установлених цією постановою. Особи, які потребують самоізоляції, зобов'язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими разом проживають.
В порушення вищеназваних приписів ОСОБА_2 порушила умови самоізоляції. Будучи обізнаною із запровадженням на всій території України карантину з метою запобігання розповсюдженню пандемії, усвідомлюючи, що має підтверджений позитивний результат тесту на наявність у неї хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ОСОБА_2 відверто без будь-яких поважних причин проігнорувала вимоги щодо постійного перебування у визначеному місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами протягом встановлених 14 днів, натомість вийшла на роботу, що знаходиться на продовольчому ринку (фактично у громадському місці), яка безпосередньо була пов'язана із спілкуванням з необмеженим колом людей, тим самим із власних меркантильних інтересів наражала їх на небезпеку зараження та розповсюдження вказаної хвороби.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 628261 від 22.04.2021 року;
-рапортом інспектора Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Терещука Л.В., яким він доповідає про виявлення ОСОБА_1 на продуктовому ринку, що по вулиці Данила Галицького у місті Володимир-Волинському, після отримання нею позитивного тесту на COVID-19;
-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказують, що ОСОБА_1 вийшла на роботу на продовольчому ринку ще 20 квітня 2021 року;
-письмовими поясненнями самої ОСОБА_1 від 22 квітня 2021 року, яка вказала, що причиною порушення нею умов самоізоляції було хороше самопочуття;
-повідомленням Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної установи «Волинський обласний лабораторний центр МОЗ України» від 12.04.2021 року, № 518, про виявлення у ОСОБА_1 хвороби COVID-19.
Таким чином, вина ОСОБА_1 є доведеною, так як остання з 12 по 25 квітня 2021 року зобов'язана була знаходитись на самоізоляції, однак 21 квітня 2021 року порушила самоізоляцію та перебувала на госпрозрахунковому ринку, що по вулиці Данила Галицького в м. Володимир-Волинський, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями свідків та поясненнями самої ОСОБА_1 .
На переконання суду наявне в матеріалах справи дослідження № 82652 від 22.04.2021 року, за яким встановлено негативний результат тесту на антиген COVID-19 у ОСОБА_1 істотно не знижує небезпеки правопорушення, оскільки був зданий вже після порушення нею умов самоізоляції, а в той же час після виявлення правопорушення працівниками поліції.
За вказаних обставин відсутність будь-яких шкідливих наслідків проступку ОСОБА_1 у даній справі може лише презюмуватися, оскільки такі встановленими не були.
У відповідності до вимог статті 62 Конституції України суд не вправі тлумачити будь-які припущення не в користь правопорушника, а відтак відсутність шкідливих наслідків вважає встановленими у даній справі.
Проте умисел ОСОБА_1 на вчинення правопорушення є доведеним та у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, разом із підвищеним суспільною небезпекою характером вчиненого правопорушення, особою порушника, її майнового стану, обставинами, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з дотриманням принципу верховенства права, повинен враховуватись при призначенні стягнення за вчинене адміністративного правопорушення.
Принцип пропорційності спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Мета процесуальних дій має бути суспільно вагомою, для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов'язання, які перевищують установлені межі необхідності, а засіб досягнення суспільно вагомої мети має бути найменш обтяжливим для людини в конкретних умовах.
В даному випадку публічний інтерес звичайно переважає над приватним інтересом правопорушника, оскільки спрямований на запобігання масового захворювання людей, припинення пандемії, яка надзвичайно швидко розповсюджується серед населення, хвороба COVID-19 безпосередньо вражає здоров'я та життєво важливі функції мільйонів людей.
За вказаних обставин суд прийшов до висновку про безпідставність заявленого ОСОБА_1 клопотання про звільнення її від відповідальності у зв'язку із малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КУпАП, оскільки за обставин, які є встановленими у мають істотне значення у справі, правопорушення вчинене ОСОБА_1 малозначним не являється.
У рішенні від 25 січня 2012 р. № 3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Санкція ст. 44-3 КУпАП передбачає накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. - 34 000 грн.
Таким чином, зважаючи на відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а також з врахуванням матеріального становища ОСОБА_1 , яка працює, однак не має значних доходів, її віку, суд вважає за доцільне призначити їй стягнення у виді штрафу у мінімально встановленому розмірі в межах санкції, передбаченої статтею,б за якої її притягнуто до відповідальності.
На переконання суду накладення такого мінімального розміру стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, буде співмірним із вчиненим ОСОБА_1 діянням та не буде перевищувати межі необхідності досягнення легітимної мети адміністративного стягнення, зокрема запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самою правопорушницею, так і іншими особами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34-35, 280, 283-285, 287-288 КУпАП,-
Визнати винуватою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 грн. судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимир-Волинський міський суд Волинської області.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя (підпис).
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р.Вітер