Справа № 138/70/21
Провадження № 22-ц/801/916/2021
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.
Доповідач:Оніщук В. В.
06 травня 2021 рокуСправа № 138/70/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач),
суддів: Медвецького С.К., Денишенко Т.О.,
з участю секретаря судового засідання: Очеретної М.Ю.,
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 березня 2021 року, постановлену у складі судді Холодової Т.Ю., в залі суду,
встановив:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.01.2021.
Вказана заява мотивована тим, що ухвалою Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.01.2021 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на транспортний засіб марки «OPEL INSIGNIA», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 шляхом заборони його відчуження і розпорядження ним. В іншій частині заяви відмовлено.
Заявником зазначено, що вказаний транспортний засіб ще за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був відчужений їх спільному знайомому - ОСОБА_3 , а кошти витрачені на потреби сім'ї.
16.01.2021 ОСОБА_2 подала до суду позовну заяву, в якій просить визнати недійсним договір купівлі - продажу вказаного вище транспортного засобу.
Ухвалою Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.01.2021 позовну заяву залишено без руху.
Зважаючи на те, що на час постановлення ухвали про забезпечення позову ОСОБА_1 вже не був власником транспортного засобу на який накладено арешт, останній вважає, що порушуються законні права та інтереси ОСОБА_3 , а тому вжиті судом заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Ухвалою Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що скасування такого заходу може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення позову, а той вид забезпечення позову, який застосовано ухвалою суду від 13.01.2021, є співмірним заявленим позовним вимогам. При цьому, немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_3 , оскільки транспортний засіб залишається в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується лише на певний час.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказуючи, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та постановлена за неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції безпідставно відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , оскільки вказану позовну заяву слід було повернути позивачу через неусунення її недоліків у встановлений законом строк.
При цьому, місцевим судом порушено норми статті 379 ЦПК України та не взято до уваги той факт, що ще за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечений транспортний засіб був відчужений їх спільному знайомому - ОСОБА_3 , а кошти витрачені на потреби сім'ї. На час винесення ухвали про забезпечення позову транспортний засіб марки «OPEL INSIGNIA», 2014 року випуску вже належав на праві власності ОСОБА_3 , відтак вжиті ухвалою місцевого суду заходи забезпечення позову є незаконними та безпідставними.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та скасувати захід забезпечення позову вжитий ухвалою Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2021 року про забезпечення позову щодо накладення арешту на транспортний засіб марки «OPEL INSIGNIA», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 , шляхом заборони його відчуження та розпорядження.
Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомила, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, 12.01.2021 ОСОБА_2 звернулась до Могилів - Подільського міськрайонного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила забезпечити позов та накласти арешт на транспортний засіб марки «OPEL INSIGNIA», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 , шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.
Ухвалою суду від 13.01.2021 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на транспортний засіб марки «OPEL INSIGNIA», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 , шляхом заборони його відчуження і розпорядження ним. В іншій частині заяви відмовлено.
16.01.2021 ОСОБА_2 подала до суду позовну заяву, в якій просить визнати недійсним договір купівлі - продажу вказаного вище транспортного засобу.
Ухвалою Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.01.2021 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
09.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування вжитих ухвалою суду від 13.01.2021 заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України).
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З аналізу вищевикладеного випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.
Зазначений спосіб забезпечення позову повинен мати належний та дієвий засіб, яким досягається та мета, на досягнення якої такий спосіб був спрямований.
Відповідно до вимог статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина дев'ята, десята статті 158 ЦПК України).
Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, при розгляді справи та/або задоволенні позову суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Спір у даній справі стосується майнових прав на транспортний засіб. Суд першої інстанції встановив, що забезпечений транспортний засіб дійсно був придбаний сторонами за час їх шлюбу та 01.09.2020 відчужений ОСОБА_3 ..
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що потреба в арешті транспортного засобу, який накладений ухвалою суду про забезпечення позову, не відпала, оскільки існує ризик його відчуження на користь третіх осіб та у зв'язку з відсутністю рішення суду по суті спору і відповідно наявністю підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту транспортного засобу може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення її позову.
Тобто, у даному випадку не змінились обставини, що зумовили застосування накладення арешту на спірний транспортний засіб, оскільки такі заходи були вжиті судом з метою забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а безпідставне їх скасування може призвести до існування реальної можливості вільно розпорядитися спірним транспортним засобом на корить інших осіб.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що посилання ОСОБА_1 на ті обставини, що отримані за продаж транспортного засобу кошти були витрачені на потреби сім'ї сторін ще за час їх перебування у шлюбі не можуть встановлюватись під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, а мають доводитись під час розгляду справи по суті спору.
Крім того, місцевим судом вірно зазначено про відсутність підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_3 , оскільки транспортний засіб залишається в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується лише на певний час.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , оскільки вказану позовну заяву слід було повернути позивачу через неусунення її недоліків у встановлений законом строк, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки питання щодо правомірності дій суду першої інстанції в цій частині не є предметом розгляду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: В. В. Оніщук
Судді: С. К. Медвецький
Т. О. Денишенко