328/2589/20
30.04.2021
2/328/52/21
30 квітня 2021 року м.Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., представника позивача Тарана К.В. , представника відповідача ОСОБА_6., третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Токмак цивільну справу за позовною заявою комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,
Директор КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради Мамчак А.П. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , який в підготовчому проваджені був уточнений, про стягнення боргу за послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2016 по 01.02.2021 у розмірі основного боргу 28986,97 грн., інфляційних втрат в розмірі 5021,82 грн., трьох відсотків річних в розмірі 1993,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. Між КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради та КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради укладено Договір про відступлення права вимоги від 05.06.2019 у відповідності до ст.ст.512-519 ЦК України, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржників первісного кредитора за договорами про надання послуг з централізованого опалення. Відбулась заміна кредитора у зобов'язанні з 05.06.2019.
КП «Токмак теплоенергія» ТМР визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії в м.Токмак згідно з рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради № 97 від 23.05.2019. Підприємство є єдиним виробником послуг з централізованого опалення в м.Токмак.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , оснащена системою опалення, яка приєднана до централізованої системи опалення. Система опалення відповідача є невід'ємною частиною системи теплопостачання зазначеного будинку.
Відповідач взяті на себе обов'язки не виконує, плату за надану послугу не сплачує. В зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, а також стягнути судові витрати у виді сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 14 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 31 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення. Цією ж ухвалою витребувано з Токмацької державної нотаріальної контори Запорізької області інформацію щодо відкриття спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішено направити запит до відділу надання адміністративних послуг та реєстрації виконавчого комітету Токмацької міської ради про дату реєстрації, місце проживання ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 03 березня 2021 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву КП «Токмак біоенергія» ТМР до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії. Відкладено підготовче засідання у справі на 02 квітня 2021 року. Цією ж ухвалою витребувано з Токмацького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
03 березня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступне. До подання позову відповідачу ОСОБА_3 взагалі було невідомо про те, що її батько прийняв спадщину після померлого брата ОСОБА_4 , тому вона не одержувала у спадщину після свого померлого батька ОСОБА_5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та не набула статусу спадкоємця. Також посилаючись на норми статей 1281, 1282 ЦК України просить відмовити у задоволені позовних вимог, так як позивачем не пред'явлені вимоги у строки, передбачені ч.ч.2, 3 ст.1281 ЦК України. Вважає, що саме третя особа по справі ОСОБА_2 на підставі укладеного договору від 12.01.2016 отримує послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , та не виконує взяті на себе обов'язки.
Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача проти задоволенні позовних вимог заперечував з підстав, зазначених в відзиві на позов. Крім того, зазначив, що відповідач ОСОБА_3 до дня відкриття спадщини після померлого батька ОСОБА_5 , не знала, що її батько отримав право на майно після померлого брата ОСОБА_4 . ОСОБА_3 фактично майно не отримала, відмовилася від спадщини. Крім того, просив застосувати строк позовної давності.
Також під час судових дебатів представник відповідача ОСОБА_6 просив стягнути витрати на професійну правову допомогу, докази яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Третя особа по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що є братом померлого спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідач по справі ОСОБА_3 є його племінницею. Пояснив, що відповідач ОСОБА_3 не могла не знати про спадщину після померлого ОСОБА_4 , так як вона разом зі своїм батьком ОСОБА_5 приходила до нотаріальної контори, коли той подавав заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 .
Також пояснив, що він після прийняття спадщини після померлого в 2013 році брата ОСОБА_4 , оформив окремо особові рахунки споживача на належну йому 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Уклав з постачальником теплової енергії договір по особовому рахунку № НОМЕР_1 , та регулярно сплачував вартість послуг.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, вислухавши учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, та призводить до їх відновлення.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради зареєстровано як юридичну особу, яка здійснює діяльність щодо постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
05 червня 2019 року між КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради та КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради передає, а КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради приймає на себе право вимоги до боржників за договорами про надання послуг з центрального опалення, договорами про постачання теплової енергії в гарячій воді, договорами про закупівлю теплової енергії, договорами про забезпечення функціонування індивідуального (автономного) опалення та централізованого опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, які укладені між КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради та фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, юридичними особами, які є споживачами теплової енергії в сумі 25194177,55 гривень.
Відповідно до п.1.2 Договору про відступлення права вимоги, крім передачі прав вимоги оплати за спожиту теплову енергію та послуг з централізованого опалення за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржниками своїх зобов'язань за договорами.
Відповідно до п.1.3 Договору про відступлення права вимоги передача прав на вимогу оформлюється актом прийому-передачі, який підписується обома сторонами договору та є невід'ємною частиною цього договору.
05 червня 2019 року, відповідно до акту прийому-передачі КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради передало КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради договори про надання послуг з централізованого опалення (оригінал), укладені між КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради і споживачами згідно реєстру від 05 червня 2019 року, що є додатком до договору про відступлення права вимоги від 05 червня 2019 року.
15 липня 2019 року виконавчим комітетом Токмацької міської ради прийнято рішення № 126, відповідно до якого визнано Комунальне підприємство «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради правонаступником Комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради за правами та обов'язками в частині надання житлово-комунальних послуг та постачання теплової енергії.
Згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16.07.1993, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві приватної власності ОСОБА_4 (в свідоцтві про смерть ОСОБА_4 ), що також підтверджується довідкою КП «Абрис» ТМР за №103 від 28.03.2014.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер.
Відповідно до інформації зі спадкової справи №169/13 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , спадкоємцям за законом, які прийняли спадщину в порядку статей 1269, 1270 ЦК України шляхом подання заяви до нотаріальної контори є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке міститься в матеріалах спадкової справи №169/13, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки квартири не видано.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачеві ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах спадкової справи №169/13, спадкоємцем на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_5 , як такий, що прийняв спадщину за законом та на користь якого відмовилася від права на прийняття спадщини за законом ОСОБА_7 .
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_5 є таким, що прийняв спадщину на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , після померлого спадкодавця ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Знятий з реєстраційного обліку 09.04.2019 в зв'язку зі смертю.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадкова справа після нього не відкривалася.
Як слідує з довідки про реєстрацію місця проживання, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 28.01.1993 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 10.03.2021, батьком відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 відповідно до положень статей 1261, 1268 ч.3 ЦК України є спадкоємицею першої черги за законом та такою, що прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 батька ОСОБА_5 , як така що проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не відмовилася від її прийняття протягом строку, встановленого законом.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов'язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Оскільки після смерті боржника зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг входять до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, та не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 81 ЦПК України, та передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц (№61-25487св18).
Приписами статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
За положеннями пункту 2.1 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі, в тому числі, поданої претензії кредиторів.
Таким чином, за змістом наведених норм закону кредитор боржника або повинен подати вимогу безпосередньо спадкоємцям, або звернутись до нотаріуса з вимогою, яку нотаріус доводить до відома спадкоємців, що прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
30.01.2020 КП «Токмак біоенергія» ТМР подано претензію кредитора до спадкоємця про сплату заборгованості до Токмацької державної нотаріальної контори Запорізької області, в якій просить зареєструвати претензію КП «Токмак біоенергія» ТМР до спадкоємців ОСОБА_5 в книзі обліку спадкових справ та довести її до відома спадкоємців, які прийняли спадщину після померлого ОСОБА_5 .
25.02.2020 на адресу КП «Токмак біоенергія» ТМР з Токмацької державної нотаріальної контори Запорізької області надійшла відповідь, відповідно до змісту якої завідувач нотаріальної контори повідомляє, що спадкоємці після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 не зверталися. Спадкова справа не відкривалася. А претензія може бути прийнята у разі наявності свідоцтва про смерть ОСОБА_5 .
З реєстру від 05.06.2019 до акту прийому-передачі від 05.06.2019 договорів про надання послуг з централізованого опалення, укладених між КП «Токмак теплоенергія» ТМР та споживачами, значиться ОСОБА_5 , особовий рахунок № НОМЕР_2 , дата укладення договору 25.05.2015, та ОСОБА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_2 а, дата укладення договору 12.01.2016.
Даний акт підтверджує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги між КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради та КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради позивачу невідомо було про смерть ОСОБА_5 .
Отже, з дня коли підприємству стало відомо про смерть боржника ОСОБА_5 , позивач звертався до нотаріуса із заявою - претензією, яка підлягала би передачі спадкоємцям померлого ОСОБА_5 .
Окрім того, матеріали справи не містять інформації, зокрема що КП «Токмак біоенергія» ТМР» знало про смерть боржника раніше 30.01.2020. Протилежного стороною відповідача не доведено.
Зважаючи на наведене, шестимісячний строк для пред'явлення спадкоємцям боржника ОСОБА_5 вимоги кредитора, встановлений ч.ч.2, 3 ст.1281 ЦК України, не пропущений.
Судом встановлено, що 14.01.2020 КП «Токмак біоенергія» ТМР укладено з третьою особою по справі ОСОБА_2 договір №1063 з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідно до договору послуги з постачання теплової енергії надаються за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальна площа 14,5 м.кв. Особовий рахунок НОМЕР_3 .
Із досліджених в судовому засіданні доказів слідує, що третя особа по справі ОСОБА_2 , відповідно до частки (1/3) квартири АДРЕСА_1 , уклав ще в січні 2016 року з КП «Токмак теплоенергія» ТМР, правонаступником якого є КП «Токмак біоенергія» ТМР, договір про надання послуг з постачання теплової енергії на опалювальну площу 14,5 м.кв., що відповідає його 1/3 частці у спадщині. Та йому було відкрито окремо особовий рахунок НОМЕР_3 , що слідує з реєстру до акту прийому-передачі від 05.06.2019.
Відповідно до розрахунку заборгованості по особовому рахунку НОМЕР_4 , розрахованому на площу житлового приміщення 29,07 м.кв., що відповідає 2/3 частки спадщини на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа якої складає 43,6 м.кв), заборгованість за період з 01.01.2016 по 01.02.2021 в розмірі основного боргу склала 28986,97 грн.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради надавало послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення.
Згідно зі ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі 322 ЦК України тягар утримання майна є обов'язком його власника.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Свої зобов'язання щодо надання житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії позивач виконує в повному обсязі.
Відповідач порушив свої зобов'язання та своєчасно не вносив оплату за спожиту теплову енергію.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За правилами ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У даному випадку норми права, що регулюють інститут спадкування, не передбачають солідарної відповідальності спадкоємців щодо задоволення вимоги кредитора. Договору з цього приводу теж немає. Відтак такі кошти підлягають стягненню у розмірі, який відповідає частці спадкоємця у спадщині.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки доказам у справі у їх сукупності, встановивши, що після смерті в 2013 році ОСОБА_4 спадкоємцем 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_5 , після смерті якого в 2019 році спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину та не відмовилася від її прийняття, є відповідач по справі ОСОБА_3 , враховуючи, що відповідачем не надано доказів, що вартість належного спадкового майна є меншою від суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги стороною позивача доведені у повному обсязі.
Однак, під час слухання справи представником відповідача заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до положень ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частиною 3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Представник відповідача заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
У ч.2 ст.264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також тоді, коли предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Як встановлено під час слухання справи, 29.11.2017 КП «Токмак теплоенергія» ТМР, правонаступником якого є КП «Токмак біонергія» ТМР зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 30.11.2017 по справі №328/3142/17 (2-н/328/156/17) відмовлено у прийнятті заяви КП «Токмак-Теплоенергія» ТМР в зв'язку з тим, що заявником заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2013 по 31.10.2017, тобто з перевищенням встановленого строку позовної давності, про застосування якого має право заявити боржник при розгляді справи, оскільки із заяви і поданих документів вбачається спір про право. Роз'яснено КП Токмак-Теплоенергія» ТМР його право на звернення з тією самою вимогою до суду в позовному порядку. Дана ухвала суду набрала законної сили 06.12.2017.
Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).
Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 07 липня 2020 року (справа № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19).
За таких обставин, звернення позивача до суду у листопаді 2017 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги не перериває строк позовної давності.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З огляду на зазначене, стягненню з відповідача підлягає заборгованість в межах строку позовної давності, а тому звернувшись до суду у грудні 2020 року, позивач пропустив позовну давність до певних платежів, зокрема за період з січня 2016 року по листопад 2017 року включно.
З моменту прийняття спадщини, незалежно від дати оформлення спадщини, на думку суду, відповідач повинна нести обов'язок по оплаті послуг за надані підприємством комунальні послуги, в т.ч. ті, які надавались споживачу спадкодавцю за його життя. За дослідженим листом - розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_4 , що наданий позивачем, ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_3 жодного платежу на погашення заборгованості та поточні нарахування, не здійснили.
Між тим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме щодо визначення періоду, за який нарахована заборгованість та розміру боргу.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради до ОСОБА_3 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення, підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради підлягає стягненню заборгованість за період нарахування послуги з постачання теплової енергії починаючи з грудня 2017 року по 01 лютого 2021 року включно.
Отже, враховуючи застосування строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 10.12.2020, відповідач як спадкоємець майна, повинна сплатити заборгованість за постачання теплової енергії, що нарахована за період з грудня 2017 року по березень 2019 року, яка відповідає її частці у спадщині, а за період з березня 2019 року по лютий 2021 року повинна сплатити заборгованості за послуги з теплопостачання за належну їй частину нерухомого майна.
В задоволенні іншої частини позову необхідно відмовити.
Одночасно суд у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пропорційно задоволеної частині позовних вимог.
Доказів на підтвердження понесених витрат, стороною відповідача подано не було.
На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовну заяву комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради заборгованість за надання послуг з постачання теплової енергії за період нарахування з 01.12.2017 по 01.02.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі основного боргу 21 893,60 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_5 в АТ «Ощадбанк», інфляційних витрат в розмірі 4052,70 грн., трьох відсотків річних в розмірі 1084,45 грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради судовий збір в розмірі 1578,60 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_6 в АТ «Метабанк».
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення (п.15, п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України).
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Позивач: Комунальне підприємство «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради, місце знаходження 71701, Запорізька область, місто Токмак, вулиця Шевченка, будинок 45-А, код в ЄДРПОУ 42980582.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Дата складання повного рішення суду 06.05.2021.
Суддя