1Справа № 336/1183/20 2/335/1063/2021
08 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за участю представника позивача Крамарчук Р.С. , представника відповідача ОСОБА_3, -
Позивач ТОВ „Вердикт Капітал" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту, в обґрунтування якого зазначив наступне.
10.06.2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ „УкрСиббанк", правонаступником якого є позивач ТОВ „Вердикт Капітал", було укладений договір про надання споживчого кредиту № 111358328000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 705,00 дол. США. зі сплатою 15,00 % річних. З метою забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Банк та ОСОБА_2 уклали Договір поруки №11358328000/П від 10.06.2008 року, за умовами якого Поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
За період користування кредитними коштами позичальником було здійснено часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість за Кредитним договором у повному обсязі не погашена, у зв'язку з чим, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, станом на 12.02.2020 року утворилася заборгованість, яка становить 24 712,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.02.2020 року становить 603 562,84 гривень.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, просив суд стягнути солідарно з відповідачів три відсотки річних у розмірі 24 660,17 гривень та нараховану пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ у розмірі 89 819,77 гривень, які обраховані станом на 12.02.2020 року, що разом становить 114 476,94 гривень. Судові витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень та судовий збір у розмірі 2 102 гривень, позивач просив покласти на відповідачів.
Ухвалою суду від 05.01.2021 року скасовано заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
29.01.2021 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позов, за змістом якого він заперечує проти позову, у зв'язку із наступним. Відповідач не був обізнаний про заміну кредитора у зобов'язанні, тому не здійснював виплати за Кредитним договором на користь позивача, у зв'язку із чим, вважає неправомірним нарахування будь-яких відсотків з моменту відступлення права вимоги кредитором у зобов'язанні на користь позивача. Разом з тим, відповідач наполягає на тому, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного станом на 12.02.2020 року, неможливо встановити дійсний розмір заборгованості, періоди, за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо, тому вважає поданий позивачем розрахунок необгрунтованим.
Поряд з цим, в обгрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на положення Закону України „Про індексацію доходів населення", якими передбачено, що іноземна валюта індексації не підлягає, та вважає необгрунтованим нарахування позивачем трьох відсотків річних, на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання за Кредитним договором обраховано в іноземній валюті. Крім того, відповідач вважає необгрунтованим нарахування пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, яка є мірою відповідальності, встановленою Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Тобто дія вказаного Закону на спірні відносини не поширюється.
У зв'язку з викладеним відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та застосувати строк позовної давності.
01.02.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечує проти позову з тих підстав, про які наведено у відзиві відповідача ОСОБА_1 , крім того, в обгрунтування заперечень проти позову зазначає, що з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку її припинення, а умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки. У договорі поруки не встановлено строку її дії, відповідно до ст. 252 ЦК України, тому, відповідач вважає, що підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Таким чином, відповідач вважає, що заявлені до неї позовні вимоги про виконання взятого зобов'язання мали бути пред'явлені в межах строку дії поруки, а у даному випадку кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 25.02.2020 року, а вимогу до поручителя мав пред'явити протягом шести місяців починаючи з 10.06.2015 року (на наступний день, що слідує за датою повернення кредиту) у строк до 09.12.2015 року.
За викладених обставин, оскільки порука припинена і підстави для стягнення заборгованості з поручителя відсутні, відповідач просила у задоволенні позову відмовити, та просила застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог.
23.02.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на обставинах, викладених у позові та вважає доводи відзиву необгрунтованими, у зв'язку із наступним. Позивач не погоджується з доводами відповідачів у запереченнях проти позову, з підстав необізнаності про заміну кредитора у зобов'язанні, посилаючись на положення ч. 1 ст. 516 ЦК України, якою передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, та наполягає на його праві стягнення заявленої суми заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України, зазначаючи, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а тому наявність судових актів - не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків по кредитному зобов'язанню. Щодо доводів відповідачів про необґрунтованість розрахунку заборгованості, зазначив, що відповідачі мають право подати контр розрахунок, а викладені у відзиві пояснення не спростовують його обґрунтованості, та не підтверджені належними доказами. Проти застосування строку позовної давності відповідач заперечує, зазначаючи, що проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, тому внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання, кредитор набуває на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, а тому таке прострочення є триваючим порушенням, при цьому право подати позов про стягнення заявлених сум виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Інших заяв по суті справи суду подано не було.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував, суду пояснив, що відповідачі не заперечують проти виконання зобов'язання за кредитним договором, однак після заміни кредитора у зобов'язанні їм не було відомо на користь якої особи потрібно погашати заборгованість за договором. Однак, вважає, що строк позовної давності по нарахованій на підставі ст. 625 ЦК України заборгованості, заявленій до стягнення, сплинув у 2018 році, тому у задоволенні позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 10.06.2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ „УкрСиббанк" було укладений договір про надання споживчого кредиту № 11358328000, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 705,00 доларів США, що еквівалентно 76 153,55 гривень, за курсом НБУ на день укладення Договору, зі сплатою 15,00 % річних, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але не пізніше 09.06.2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідно угоди сторін (а.с. 10 - 23).
З метою забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, між АКІБ „УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №11358328000/П від 10.06.2008 року, за умовами якого поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Кредитного договору №11358328000 від 10.06.2008 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому; поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору; відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною (а.с. 36-37).
Відповідно до розрахунку позивача, станом на 12.02.2020 року заборгованість за кредитним договором становить 24 712,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.02.2020 року становить 603 562,84 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 209,70 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.02.2020 року становить 273 781,23 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 13 280,47 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.02.2020 року становить 324 356,89 гривень; залишок заборгованості по пені і штрафам - 222,11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.02.2020 року становить 5 424,73 гривень (а.с. 44 - 49).
20.04.2012 року між ПАТ „УкрСиббанк" та ТОВ „Кредекс Фінанс" було укладено Договір факторингу №05/12, відповідно до якого ТОВ „Кредекс Фінанс" набуло права вимоги за кредитним договором №11358328000 від 10.06.2008 року та Договором поруки №11358328000/П від 10.06.2008 року (а.с. 50 - 54).
Згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредекс Фінанс" за № 01/08-2018 від 01.08.2018 року „Про перейменування ТОВ „Кредекс Фінанс" на ТОВ „Вердикт Капітал", Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредекс Фінанс" (код ЄДРПОУ 36799749), змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю „Вердикт Капітал" (код ЄДРПОУ 36799749), у зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вердикт Капітал" виступає правонаступником прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредекс Фінанс" (а.с. 61-62).
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розрахунок позивача по заборгованості за кредитним договором відповідачами не спростовано, та не надано даних щодо повернення кредитних коштів, отримання яких відповідачем підтверджено дослідженими судом доказами та не оспорюється відповідачами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що у зв'язку із наявною заборгованістю за Кредитним договором № 111358328000 від 10.06.2008 року, позивачем, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, станом на 12.02.2020 року нараховано три відсотки річних у розмірі 24 660,17 гривень та пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ у розмірі 89 819,77 гривень, що разом становить 114 476,94 гривень (а.с. 42-43), які позивач просить стягнути з відповідачів.
При цьому, відповідачами у поданих відзивах заявлено клопотання про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини 3,4,5 статті 267 ЦК України).
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Однак, стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
З матеріалів справи не встановлено даних, з яких би вбачалося, що з часу відступлення Кредитором у зобов'язанні за Кредитним договором № 111358328000 від 10.06.2008 року, права вимоги на користь ТОВ „Вердикт Капітал" відповідачами здійснювалися платежі за договором, та не надано доказів переривання строку позовної давності з боку позивача.
Зі місту Кредитного договору № 111358328000 від 10.06.2008 року (пункт 1.2.), встановлено, що максимальний строк повернення кредиту у повному обсязі визначено не пізніше 09.06.2015 року. Позивачем не було надано суду будь-яких даних про продовження такого строку.
Позивач звернувся до суду із даним позовом шляхом направлення позову поштовим зв'язком 02.03.2020 року, тобто після спливу строку загальної позовної давності до основної вимоги - стягнення заборгованості за кредитним договором, який сплив 09.06.2018 року. При цьому, Позивачем суду не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами у справі наявна домовленість, оформлена у встановленому законом порядку, про збільшення строку позовної давності.
Відповідно до ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із відступленням від ПАТ „УкрСиббанк" до ТОВ „Кредекс Фінанс", правонаступником якого є ТОВ „Вердикт Капітал", права вимоги за кредитним договором, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки строк позовної давності до основної вимоги сплив до звернення Позивача до суду з даним позовом, суд приходить до висновку, що строк позовної давності до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних, нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, на підставі ст. 625 ЦК України, сплив 09.06.2018 року.
Таким чином, судом встановлено, що трирічний строк позовної давності до заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості на момент звернення позивача до суду з даним позовом сплинув, та не переривався, у зв'язку з цим, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, суд залишає за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.04.2021 року.
Суддя В.В. Калюжна