Михайлівський районний суд Запорізької області
Справа № 321/411/21
Провадження № 2/321/222/2021
28.04.2021 смт. Михайлівка
Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кравченко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Цаплі Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . В даному житловому будинку зареєстровані відповідачі: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , вони виїхали за кордон і більше 10 років у цьому будинку не проживають. Тобто, тривалий час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 безперервно не проживають, їх місцезнаходження не відоме. Крім того, знятися з реєстрації з попереднього місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовляються. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими що втратили право на користування житловим приміщенням.
В судове засідання позивач ОСОБА_4 та її представник не з'явилися, надавши суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, на позові наполягають.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, відзив не подали, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. За таких обставин, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, в порядку статей 280, 281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 20.01.2000 року серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Згідно Акту матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_4 від 19.03.2021 року, виданого депутатом Михайлівської селищної ради , в будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані але фактично не проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що вони протягом останніх десяти років проживають за межами України (а.с. 10).
Відповідно до довідки № 381, 382 від 26 березня 2021 року, виданою Михайлівською селищною радою Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованими за адресою: будинок АДРЕСА_1 . (а.с. 18, 19).
Гарантуючи захист права власності, передбачене ст. 41 Конституції України, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира, інше житлове приміщення, призначені та придатні для проживання в них(ст.ст. 379, 380 ЦК ).
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Згідно положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Ст. 317 ЦК України вказує, що право власності являє собою право на володіння, користування та розпорядження майном, причому, відповідно до Конституції України та ст.387 ЦК України, захист права власності забезпечується державою.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеження у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначені матеріально-правові норми за своїм змістом визначають право власника вимагати відновлення свого порушеного права будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту такого права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просила захистити права як власника житлового приміщення шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом в порядку ст. 72 ЖК України та ст.405 ЦК України з огляду на їх не проживання в будинку понад 10 років.
На підтвердження наявності права на звернення до суду з вимогою про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням позивачем суду надано копію свідоцтва про право власності за ОСОБА_4 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відомості про власника іншої частини нерухомого майна відсутні.
На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про визнання відповідачів втратившими право користування житловим приміщенням. Так, пред'являючи цю вимогу, позивач залишила поза увагою той факт, що інший власник житлового будинку нарівні з нею є співвласником вказаного житлового приміщення, яке належить їм на праві спільної часткової власності - по 1/2 кожному, а здійснення ними прав як співвласників на майно відбувається спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 200, 206, 263-265, 280-283, 289 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 06 травня 2021 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга продана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Михайлівського районного суду
Запорізької області Н.О.Кравченко