29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"29" серпня 2006 р. Справа №21/16/13/4150-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький
до Відкритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми "Хмельницькнафтопродукт" м. Хмельницький
про стягнення 26299 грн.
Суддя Огороднік К.М. Секретар судового засідання Гуменюк О.С.
Представники:
Від позивача - Мороз Т.М. - за довіреністю
Від відповідача - Ковальчук Н.В. - за довіреністю
У жовтні 2004 року Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми "Хмельницькнафтопродукт" про стягнення 26299,00 грн. штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закону), якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, не створив 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити штрафні санкції за нестворені робочі місця у розмірі 26299,00 грн.
Не погоджуючись з позовними вимогами, Відкрите акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт" подала відзив на позов, в якому вказала, що необхідно відмовити в позові з мотивів неправильного тлумачення та застосування позивачем норм матеріального права, оскільки відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314, обов'язок працевлаштування інвалідів покладається на органи працевлаштування, а не на підприємства. Відповідач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначав, що безпосереднє створення робочого місця для працевлаштування інваліда здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи, а тому необхідно, щоб органи працевлаштування направляли інвалідів на підприємства з метою створення для них робочих місць.
Заслухавши осіб, які з'явились у судове засідання, та дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Відкрите акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт" (далі - ВАТ "ВКФ "Хммельницькнафтопродукт") зареєстроване як юридична особа тому, відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язане дотримуватися встановленого Законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
На початку 2004 року відповідачем позивачу подавався Звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік, в якому відповідачем показана середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 01.01.2004 року становить 327 осіб, з них статус інваліда мають 6 осіб, фонд оплати праці штатних працівників -1228,5 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 3757,00 грн.
На підставі цього позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій, що склали 26299,00 грн., враховуючи норматив згідно ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідно до розрахунку суми штрафних санкцій від 22.09.2004 р. чисельність інвалідів які мали б працювати на підприємстві становить 13 осіб, тому відповідачу нараховано штрафні санкції у розмірі 26299,00 грн. (7х3 757,00 грн.).
Відповідачем інформації про створення робочих місць та наявність вакантних посад, на яких може бути використана праця інвалідів до державної служби зайнятості не подавалося, що підтверджується листом №13-04/1782 від 01.11.2004 року Хмельницького обласного центру зайнятості.
Інформацію аналогічного змісту надало управління праці та соціального захисту населення листом № 5927 від 26.10.2004 року.
Також, згідно копії балансу відповідача за 2003 рік непокритий збиток підприємства склав на кінець року 10999,2 тис.грн.
З декларації по податку на прибуток підприємства за 2003 року вбачається, що підприємство здійснювало сплату зазначеного виду податку, а також зі звіту про фінансові результати за 2003 року вбачається відсутність у відповідача прибутку за звітний період після сплати всіх податків та зборів.
У зв'язку з несплатою штрафу в судовому порядку, позивач просив суд стягнути вищевказану суму штрафних санкцій.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Звертаючись до суду із позовом, Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, обґрунтовували свої вимоги тим, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, тому повинен нести відповідальність за ст.ст. 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Проте з такими висновками не можна погодитися.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, зі змінами та доповненнями, - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Позивач вимоги закону виконав. Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік передбачив 13 робочих місць для штатних працівників інвалідів, створених відповідно до 4-відсоткового нормативу. Із них фактично працювала тільки 6 осіб.
Суд не звертає увагу на те, що обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати. Судом встановлено, що органами працевлаштування інвалідів, визначеними у ст. 18 Закону, заходи щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця в ВАТ ВКФ "Хмельницькнафтопродукт" не вживались, інваліди на підприємство не направлялись, фактів відмови підприємством у працевлаштуванні інвалідів на вакантні посади не встановлено.
Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3, 6-7 Розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Відкритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми "Хмельницькнафтопродукт" м. Хмельницький про стягнення 26299 грн. відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя К.М. Огороднік
Помічник судді О.С. Гуменюк
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.