06 травня 2021 року м. Рівне №460/9617/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче"
доПоліської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" (далі - ТОВ "Морган Феніче", позивач) звернулося до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2020/000095/1 від 14.07.2020 та картки відмови у прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA204020/2020/00465.
Згідно з позовною заявою позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач, за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення тканини Matrix, склад 92% поліестер, 8% нейлон, двошаровий текстильний матеріал, верх тканина ворсова з синтетичних волокон у утоковим ворсом; низ - тканина з синтетичних нетекстурованих ниток, сурова, ширина 145см (+/-2): колір 14Dk.Grey та полотно Madagaskar, колір 12 Dark Brown, 100% поліестер, двошаровий текстильний матеріал: верх -- полотно трикотажне основов'язане з синтетичних поліестерових волокон, фарбоване; низ - тканина з синтетичних комплексних поліестерових ниток. У поданій відповідачу митній декларації №UA204020/2020/019016 митна вартість товарів була визначена у загальному розмірі 52812,13доларів США. При цьому, при визначенні митної вартості товарів декларантом обрано перший (основний) метод за ціною договору. Разом з тим, сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, та за наявності усіх необхідних документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів, рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів №UA204020/2020/000095/1 від 14.07.2020 було визначено, що числове значення митної вартості тканини Matrix має бути скориговано і становити 1245993,05грн. або 45903,75 доларів США у валюті договору, а полотна Madagaskar має бути скориговано і становити 538506,77грн. або 19 839,18 доларів США у валюті договору та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані йому документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Вважає, що застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним та необґрунтованим. Наголошує на тому, що після прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку із виробничою потребою в отриманні придбаної тканини, позивач був вимушений задекларувати зазначений вище товар за визначеними митним органом цінами, сплатити всі необхідні митні платежі та провести відповідні митні процедури для випуску такого товару у вільний обіг на території України. З огляду на це, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Відповідач у строк встановлений судом подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема зазначив, що сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, митниця встановила, що у поданих декларантом документах не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, та виявлені окремі розбіжності, зокрема, те, що відповідно до п.14 договору вартість упаковки включено у вартість товару, однак окремо дана складова митної вартості в наданих документах відсутня, а виставлені декларантом ціни за окремі найменування товару є нижчими за ціни ідентичного товару, митне оформлення якого здійснювалося у попередній період часу. Наголошує на тому, що інформація, вказана у пунктах 1.2 та 1.3 договору від 09.02.2018 №4-SMB, а саме те, що платник здійснює оплату за товар, та після здійснення оплати право вимагати від отримувача оплату за товари переходить до платника, що вказує на операцію факторингу, при цьому до митного оформлення не надано усі належні документи, що стосуються здійснення зовнішньоекономічної операції, а саме договір про операцію факторингу. Стверджує, що митну вартість імпортованого позивачем товару скориговано із застосуванням резервного методу на підставі раніше визнаної митницею митної вартості альтернативних товарів за схожими фізичними характеристиками і призначенням, відповідно до наявної у митниці інформації, згідно з рівнями митної вартості ЄАІС, а саме: товар №1 Тканина Matrix визначено на рівні 2,45 EUR/м.п. + фактичні транспортні витрати; товар № 2 полотно Madagaskar визначено на рівні 2,7 EUR /м.п. + фактичні транспортні витрати. Таким чином, сторона відповідача вважає, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що прийняті митним органом в межах його повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на наведене, сторона відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 08.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 17.03.2021.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді судове засідання 17.03.2021 не відбулося та було перенесено на 26.04.2021.
Ухвалою суду від 26.04.2021 продовжено розгляд справи №460/9617/20 у письмовому провадженні.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
09.02.2018 між ТОВ «Морган Феніче» (Україна) як отримувачем, S.I.C spolka z organiczona odpowiedzialnoscia (Польща) як постачальником та Fleming Baldai UAB (Литва) як третьою особою - платником, укладено Договір №4-SMB, за умовами якого постачальник зобов'язався передати належний йому товар у власність отримувача відповідно до інвойсів та здійснити його поставку відповідно до умов Договору (пункт 1.1.). Згідно з пунктом 1.2. цього договору, платник здійснює оплату товару згідно рахунків-фактур (інвойсів) протягом 95 днів від дати коносаменту. Наведене узгоджується з положеннями пункту 2.1. Договору, відповідно до якого платник зобов'язаний здійснити оплату відповідно до інвойсів та умов Договору. У свою чергу, пунктом 1.3. Договору сторони узгодили, що після здійснення оплати, передбаченої в пункті 1.2. право вимагати від отримувача товару оплати товару переходить до платника, що узгоджується з положенням пункту 2.2. Договору, відповідно до якого отримувач зобов'язаний відшкодувати платнику витрачені ним кошти. За умовами пункту 2.3. Договору, товар вважається поставленим постачальником і прийнятим отримувачем з моменту підписання відповідної накладної або акта приймання-передачі товару згідно з правилами «Інкотермс», відповідно до яких поставляється товар, з урахуванням особливостей, встановлених у даному Договорі. А відповідно до пункту 2.4.1. постачальник зобов'язаний передати отримувачу товар, визначений цим Договором, на умовах FOB Shanghai (Інкотермс 2010) або інших, що зазначені у товаро-супровідних документах. За умовами пунктів 2.5.2. та 2.9.1. Договору платник зобов'язаний здійснити оплату товару відповідно до інвойсів та наділений правом вимагати від отримувача відшкодування коштів, витрачених на оплату товару.
Судом встановлено, що 04.06.2020 компанією S.I.C spolka z organiczona odpowiedzialnoscia було оформлено експортний рахунок (S)FSE-1/06/2020NP щодо доставки на адресу ТОВ «Морган Феніче» товару - Madagaskar 12 Темно коричневий, склад 100% поліестер, ширина 145 в кількості 7042,20м за ціною 2,16доларів США на суму 15211,15доларів США; Matrix 17 Темно сірий, склад 92% поліестер, 8% нейлон, ширина 145, в кількості 17990,90м за ціною 2,09доларів США на суму 37600,98доларів США. Загальна сума до оплати 52812,13 доларів США. Крім того, у цей же день компанією S.I.C spolka z organiczona odpowiedzialnoscia було складено пакувальний лист до рахунку (S)FSE-1/06/2020NP щодо доставки для ТОВ «Морган Феніче» товаруу кількості 141 рулон вагою брутто 2729,00кг, вагою нетто 2671,00кг та Matrix у кількості 312 рулонів вагою брутто 6038,60кг, вагою нетто 5910,20,00кг.
За даними коносаменту № MRFВ20060968 вантажовідправником S.I.C spolka z.о.о 04.06.2020 у порті завантаження Шанхай навантажено на судно THALASSA ELPІDA 0442-032W у контейнері №TEMU3456411 453 рулони тканини масою брутто 8767,60кг для одержувача/замовника - ТОВ «Морган Феніче» до порту розвантаження Україна, Одеса, що в повній мірі відповідає умовам поставки (FOB Shanghai) за Договором №4-SMB від 09.02.2018. У коносаменті зазначено, що замовлення належить передати експедиторській компанії ТОВ «Лімертін Карго Делівері» (Україна, м.Одеса, Французький бульвар, 66/1, офіс 602В).
Як свідчать відбитки штампів Одеської митниці ДФС на вищевказаних документах, а також на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №0172 товар для отримувача - ТОВ «Морган Феніче» прибув в Україну 11.07.2020.
Судом також встановлено, що комплекс послуг по перевалці вантажів, перевезенні морським транспортом Shanghai-Odessa та транспортно-експедиційного обслуговуванню здійснювалися для ТОВ «Морган Феніче» компанією ТОВ «Лімертін Карго Делівері», вартість яких складає 79504,00грн., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію рахунку на оплату №552 від 13.07.2020, в якому зафіксована вимога до ТОВ «Морган Феніче» з приводу оплати вказаних послуг.
04.06.2020 Fleming Baldai UAB оформлено на ім'я покупця товару ТОВ «Морган Феніче» рахунок (інвойс) №20FB00323 з посиланням на рахунок (S)FSE-1/06/2020NP S.I.C spolka z organiczona odpowiedzialnoscia на суму 52812,13 доларів США. Таким чином, сума виставлена до оплати компанією Fleming Baldai UAB для ТОВ «Морган Феніче» є ідентичною сумі, яка була виставлена компанією S.I.C spolka z organiczona odpowiedzialnoscia.
Як встановлено судом, 20.07.2020 ТОВ «Морган Феніче» сплатило на банківський рахунок компанії Fleming Baldai UAB 52812,13 доларів США на виконання умов контракту №4-SMB від 09.02.2018 інвойс №20FB00323 TD19048, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах ТОВ «Морган Феніче» №5035 від 20.07.2020.
14.07.2020 уповноваженою особою ТОВ «Морган Феніче» було подано до митного оформлення митну декларацію № UA204020/2020/019016, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари:
- №1 Тканина Matrix, склад: 92% Поліестер, 8% Нейлон, двошаровий текстильний матеріал, верх: тканина ворсова з синтетичних волокон з утоковим ворсом; низ - тканина з синтетичних нетекстурованих ниток, сурова, ширина 145см (+/-2): колір 17Dk.Grey - 17990,9м.пог, 26086,805м.кв., 312 рулонів;
- №2 Полотно Madagaskar, колір 12 Dark Brown, 100% поліестер, двошаровий текстильний матеріал: верх -- полотно трикотажне основов'язане з синтетичних поліестерових волокон, фарбоване; низ - тканина з синтетичних комплексних поліестерових ниток, всього 7042,2м.пог, 141 рулон.
Зазначено: відправник/експортер - S.I.C Spolka z organiczona odpowiedzialnoscia (Польща), одержувач ТОВ «Морган Феніче». Країною виробника товару і країною його відправлення/експорту зазначено Китай. Умови поставки: FOB СN Shanghai. Загальна сума за рахунком визначена в розмірі 52812,13 USD, з яких: 37600,98 USD (товар №1), 15211,15 USD (товар №2) (графи 42 МД). Метод визначення митної вартості 1 (за ціною договору) (графа 43 МД).
Для митного оформлення декларантом було подано відповідачу разом з митною декларацією такі документи: сертифікат якості №б/н від 12.09.2019; пакувальний лист №б/н від 04.06.2020; рахунок-фактура (інвойс) №20FB00323 від 04.06.2020; коносамент №MRFB20060968 від 04.06.2020; автотранспортна накладна А№0172 від 10.07.2020; декларація про походження товару (S)FSE-1/06/2020NP від 04.06.2020; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №552 від 13.07.2020; зовнішньоекономічний договір №4-SMB від 09.02.2018, договір (контракт) про перевезення №08/11/19-А від 08.11.2019; рахунок фактура (S)FSE-1/06/2020NP від 04.06.2020 (дані графи 44 МД).
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем надіслано позивачу електронне повідомлення, в якому було зазначено, що подані документи містять певні розбіжності. При цьому, митний орган повідомив про можливість визнання заявленої декларантом митної вартості за умови надання додаткових документів. Зазначене не заперечується й сторонами справи за змістом поданих ними заяв по суті спору.
Разом з тим, позивач листом №14/07 від 14.07.2020 повідомив відповідача, що документи для підтвердження митної вартості товару досилатись не будуть, та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.
14.07.2020 Поліською митницею Держмитслужби прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2020/000095/1 по митній декларації №UA204020/2020/019016.
В обґрунтування прийнятого рішення (графа 33) митницею зазначено, що митна вартість імпортованих товарів №1 та №2 не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, зокрема:
- враховуючи інформацію, яка вказана у пункті 1.2 та 1.3 договору від 09.02.2018 №4-SMB, а саме платник здійснює оплату за товар та після здійснення оплати право вимагати від отримувача оплати за товари переходить до платника, що вказує на операцію факторингу. Згідно інформації, наявної у відкритій мережі інтернет, факторинг є операцією, яка супроводжує взаємні розрахунки по комерційних операціях. Факторинг - це процес перевідступлення факторинговій компанії (банку) неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур та векселів), що виникають між контрагентами у процесі реалізації товарів та послуг на умовах комерційного кредиту у поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника. Іншими словами можна сказати, що факторинг передбачає продаж права на вимогу торгових боргів за негайне отримання готівкових коштів від факторингової компанії, яка бере за це комісійні. Суть факторингової операції полягає у тому, що яка-небудь кредитно-фінансова чи спеціалізована факторингова компанія викуповує у продавців неоплачені рахунки у комплекті з документами, які підтверджують виконання ними зобов'язань з поставки товарів. Предметами викупу є відфактуровані (подані до оплати) рахунки, а також ще не подані рахунки при відтермінуваннях платежів. Таким чином, у митниці наявні обґрунтовані підстави вважати, що до митного оформлення не надано усі належні документи, що стосуються здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема, договір про операцію факторингу;
- відповідно до пункту 1.4. Договору, вартість упаковки включено у вартість товару, однак окремо дана складова митної вартості в наданих документах відсутня;
- виставлені ціни за окремі найменування товару є нижчими за ціни ідентичного товару, митне оформлення якого здійснювалося у попередній період часу, та до митного оформлення не надано жодних документально підтверджених відомостей у числових виразах, що піддаються обчисленню щодо динаміки змін сировини для виготовлення товару, механізму впливу зміни на кінцеву собівартість товару, враховуючи зниження ціни товару на окремі його позиції (найменування) у порівнянні з ціною ідентичного товару, митне оформлення якого проводилося у попередній період часу.
Також, у рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що митний орган володіє інформацією про вартість ідентичних товарів, оформлених у попередній період часу згідно МД від 28.01.2020 №UА204020/2020/002365, МД від 30.09.2019 №UА204010/2019/034024.
Водночас, відповідач також зазначив про можливість визнання заявленої декларантом митної вартості за умови надання додаткових документів, які підтверджують інформацію щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, таких як: виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості товару на заявлених комерційних умовах поставки; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням мов договору (угоди, контракту); висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; МД країни відправлення.
У підсумку, у рішенні митного органу зазначено, що за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом, митну вартість товарів №1, №2 скориговано із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості, відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України, зокрема:
- митну вартість імпортованого товару №1 Тканина Matrix визначено на рівні: 2,45EUR/м.п. + фактичні транспортні витрати; числове значення митної вартості імпортованої партії товару №1 становить 1243454,472грн., або 45903,747дол.США по курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення;
- митну вартість імпортованого товару №2 Полотно Madagaskar визначено на рівні: 2,7EUR/м.п. + фактичні транспортні витрати; числове значення митної вартості імпортованої партії товару №2 становить 537409,545грн, або 19839,176дол.США по курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення.
З урахуванням прийнятого рішення, Поліською митницею Держмитслужби винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2020/00465, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204020/2020/019016 від 14.07.2020. У картці відмови декларанту роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: проведення декларування товарів відповідно до положень статті 257 Митного кодексу України, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2020/000095/1 від 14.07.2020, з урахуванням положень частин 4, 7 статті 55 Митного кодексу України. Одночасно, декларанту роз'яснено право на оскарження прийнятого відповідачем рішення до митного органу вищого рівня або до суду.
Випуск товарів №1 та №2 у вільний обіг здійснено за митною декларацією №UA204020/2020/019048 від 15.07.2020, де донарахована сума митних платежів склала 83498,75грн.
Разом з тим, 26.08.2020 позивач звернувся до відповідача з листом щодо надання митному органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів по МДUA204020/2020/0199016 / МДUA204020/2020/019048, у відповідності до положень частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, та додатково навів аргументи на підтвердження хибності рішення митного органу в частині коригування митної вартості товарів. При цьому, в якості додатків до зазначеного листа долучено: копію платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №5035 від 20.07.2020; довідку S.I.C spolka z organiczona odpowiedzialnoscia щодо формування цін; акт звірки між покупцем та платником, а також матеріали розгляду скарги 2017 року Радою бізнес-омбудсмена.
У відповідь на звернення позивача, відповідач листом №7.13-1/15/13-15/7507 від 30.09.2020 повідомив, що оскільки декларантом не застосовано право, передбачене положеннями частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, зазначене свідчить про згоду останнього із визначеним митницею Держмитслужби рівнем митної вартості імпортованих товарів, а тому, Поліська митниця Держмитслужби не вбачає підстав для перегляду або скасування рішення про коригування митної вартості №UA204020/2020/000095/1 від 14.07.2020.
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості імпортованих товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 1 частини четвертої цього Кодексу перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За нормами частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
В силу вимог частини шостої цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У свою чергу, за правилами частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Положеннями частини третьої цієї ж статті встановлено, що в разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За правилами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
З урахуванням вимог частини другої цієї статті, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
А згідно з частиною п'ятою цієї ж статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При цьому, частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України імперативно встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
З аналізу вищенаведених законодавчих норм, суд приходить до висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього обґрунтованих сумнівів з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- надані декларантом документи містять розбіжності;
- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не зазначення митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Наведе узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.10.2019 у справі №804/7761/15, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16 та від 23.10.2020 у справі №810/690/17. При цьому, в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Більше того, частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
З матеріалів справи судом встановлено, що у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що митна вартість імпортованих позивачем товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари.
Зазначені висновки митного органу суд оцінює критично з огляду на таке.
Так, в якості першого недоліку Поліською митницею Держмитслужби зазначено, що враховуючи інформацію, яка вказана у пункті 1.2 та 1.3 договору від 09.02.2018 №4-SMB, а саме платник здійснює оплату за товар та після здійснення оплати право вимагати від отримувача оплати за товари переходить до платника, що вказує на операцію факторингу. Таким чином, на переконання митниці, наявні обґрунтовані підстави вважати, що до митного оформлення декларантом не надано усі належні документи, що стосуються здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема, договір про операцію факторингу.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
З наведеного слід дійти висновку, що за змістом статей 512, 1077 Цивільного кодексу України законодавцем розмежовано правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
Розмежовуючи вказані вище правочини за предметом договору слід врахувати, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Стаття 515 Цивільного кодексу України передбачає лише перелік зобов'язань, в яких заміна кредитора не допускається.
Натомість, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як тієї, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватися по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у виді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю», тобто без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносин факторингу немає, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі №910/13731/18, Верховного Суду у постановах від 19.11.2019 у справі №924/1017/18 та від 11.12.2019 у справі №127/8772/17-ц.
Дослідженням наявних у справі письмових доказів судом встановлено, що за умовами зовнішньоекономічного Договору №4-SMB від 09.02.2018, наданого на підтвердження заявленої декларантом митної вартості імпортованих товарів, платник (Fleming Baldai UAB) здійснює оплату товару згідно рахунків-фактур (інвойсів) та після здійснення такої оплати останній отримує право на одержання компенсації сплачених сум від отримувача (ТОВ «Морган Феніче») (пункти 1.2. та 1.3. розділу 1 Договору). При цьому, відповідно до положень пунктів 2.2., 2.5.2. цієї ж угоди, отримувач зобов'язаний відшкодувати платнику витрачені ним кошти (вартість Товару).
Матеріалами справи підтверджується, що 04.06.2020 платником Fleming Baldai UAB оформлено на ім'я покупця ТОВ «Морган Феніче» рахунок (інвойс) №20FB00323 від 04.06.2020 на оплату імпортованого позивачем товару на суму 52812,13 доларів США, яка є ідентичною сумі, встановленій постачальником товару S.I.C spolka z organiczona odpowiedzialnoscia для платника Fleming Baldai UAB у експортному рахунку (інвойсі) №(S)FSE-1/06/2020NP від 04.06.2020.
Належне виконання ТОВ «Морган Феніче» як отримувачем товару взятих на себе обов'язків щодо відшкодування платнику Fleming Baldai UAB вартості імпортованого товару підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №5035 від 20.07.2020 на суму 52812,13 USD. При цьому, суд враховує, що підставою для оформлення позивачем зазначеного вище платіжного доручення був не лише Договір №4-SMB від 09.02.2018, але і інвойс №20FB00323, в якому зазначено саме таку суму вартості Товару, яку сплатило ТОВ «Морган Феніче», що спростовує припущення митного органу про можливу відмінність сум платежів між ТОВ «Морган Феніче» і Fleming Baldai UAB від сум, які вказані у рахунку-фактурі (інвойсі) №20FB00323 від 04.06.2020, поданому декларантом у складі документів для підтвердження митної вартості імпортованих товарів.
Крім того, суд зауважує, що будь-які умови щодо оплатності послуг Fleming Baldai UAB як платника, які надаються позивачу як отримувачу товару, окрім права платника вимагати відшкодування наданих послуг за їх «номінальною вартістю», тобто без стягнення додаткової плати, Договором №4-SMB від 09.02.2018 не передбачені.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності між сторонами Договору №4-SMB від 09.02.2018 відносин факторингу, оскільки правове регулювання передбачених цим правочином договірних відносин здійснюється саме на підставі загальних положень про купівлю-продаж (поставку), з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні, а відтак, вимога митного органу щодо надання декларантом на підтвердження митної вартості товару договору факторингу є безпідставною.
З наведених вище підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення відповідача у вказаній частині.
Ще однією підставою для прийняття відповідачем спірного рішення визначено те, що вартість упаковки включено у вартість товару, однак окремо дана складова митної вартості в наданих документах відсутня.
При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням (підпункт «в»).
Разом з тим, як було встановлено вище судом, пунктом 1.4. Договору №4-SMB від 09.02.2018 передбачено, що вартість упаковки включено у вартість товару та не підлягає поверненню.
За умовами поставки та за змістом пред'явлених позивачем до декларування документів витрати на пакування товару включені до його вартості, що відповідає пункту 1.4. Договору та розділу А.9. умов поставки FOB Shanghai (Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010, які були введені в дію з 01.01.2010).
Таким чином, враховуючи, що за умовами поставки FOB пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а надані позивачем документи підтверджують той факт, що узгоджена сторонами Договору ціна товару включає в себе також і вартість упаковки товару, і окремо ця вартість не визначається, посилання відповідача на відсутність у поданих документах окремо визначеної вартості упаковки як складової вартості товару як на підставу, яка впливає на митну вартість ввезеного позивачем товару, є необґрунтованими.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.12.2019 у справі №420/2315/19 та від 16.07.2020 у справі №815/2731/18.
Більше того, відповідачем жодним чином не доведено, що зазначений недолік вплинув чи міг вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності та необґрунтованості доводів митного органу про те, що відсутність у поданих для підтвердження митної вартості імпортованого товару документах окремо визначеної вартості його упаковки свідчить про неналежність відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари. А відтак, спірне рішення відповідача у зазначеній частині є також необґрунтованим.
Ще однією підставою для прийняття відповідачем спірного рішення визначено те, що виставлені ціни за окремі найменування товару є нижчими за ціни ідентичного товару, митне оформлення якого здійснювалося у попередній період часу, та до митного оформлення не надано жодних документально підтверджених відомостей у числових виразах, що піддаються обчисленню щодо динаміки змін сировини для виготовлення товару, механізму впливу зміни на кінцеву собівартість товару, враховуючи зниження ціни товару на окремі його позиції (найменування) у порівнянні з ціною ідентичного товару, митне оформлення якого проводилося у попередній період часу. При цьому, відповідачем зазначено, що він володіє інформацією про вартість подібних товарів, оформлених у попередній період часу митною вартістю: МД від 28.01.2020 №UA204020/2020/002365, МД від 30.09.2019 №UA204010/2019/034024.
Оцінюючи такі висновки митного органу, суд зазначає, що інформація щодо вартості аналогічних (альтернативних) товарів, яка наявна у в ЦБД ЄАІС Держмитслужби, не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. У такому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.
Суд зауважує, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що у ньому зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Суд наголошує, що саме по собі прирівняння митним органом цін ідентичних товарів, без врахування обсягів та умов постачання, які можуть бути різними у зв'язку із чим це може впливати і на вартість (ціну) товару, не може вважатися обґрунтованим.
Висновки суду узгоджуються зі змістом заяви постачальника імпортованого позивачем товару S.I.C spolka z organiczona odpowiedzialnoscia (Польща) від 26.08.2020, відповідно до якої формування ціни на товар здійснюється з урахуванням великої кількості факторів, серед яких світові ринкові ціни на продукцію, обсяг конкретного замовлення, вартість і якість сировини, що використовується у кожному конкретному випадку, коливання валютного курсу та інше.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів. повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить жодного джерела використаної інформації, навіть на наявну у митного органу базу.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися інформація спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари да/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; Інформація отримана з мережі Інтернет. Тобто, серед такої величезної кількості дозволених джерел інформації митним органом в оскаржуваному рішенні в графі 33 «Джерела використаної інформації» не зазначено жодного.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Аналізуючи зазначені в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів підстави для його прийняття, суд констатує, що вони є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі письмовими доказами й матеріалами.
При цьому, суд звертає увагу на те, що митний орган у розділі IV графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів наголошує на тому, що за результатом процедури консультації з декларантом митну вартість товару №1 скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості з огляду на відсутність у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для обчислення митної вартості за методом додавання вартості (ст.63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України. У зв'язку із вказаним, відповідач визначив митну вартість імпортованого товару №1 на основі раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостей.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, як не є підставою для коригування митної вартості також і відсутність у митних органів інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, жодних інших зауважень (розбіжностей) до документів, поданих ТОВ «Морган Феніче» як декларантом, у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вказано, як не вказано і про невірність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
В той же час, судом будь-яких розбіжностей в документах, які подавались позивачем до митного оформлення товару, не виявлено. Навпаки, усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості імпортованого товару.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення імпортованих ним товарів надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, тобто за заявленим позивачем основним методом.
Водночас, відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а також похідного від нього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації.
Суд зауважує на тому, що відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 57 Митного кодексу України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
З даного приводу суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА204020/2020/000095/1 не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості імпортованих товарів почергово, однак містить посилання на застосування другорядного резервного методу визначення такої вартості.
Відтак, враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що зазначена вище процедура взагалі проводилась, а також того, що митним органом здійснювався саме послідовний вибір методу визначення митної вартості товару, доводи відповідача щодо правомірності застосування ним другорядного резервного методу визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів не заслуговують на увагу суду.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на те, що 15.07.2020 після винесення рішення про коригування митної вартості на товар №1,2 позивачем було подано нову митну декларацію № UA204020/2020/019048, у якій декларантом самостійно заявлено митну вартість товарів за резервним методом зі сплатою донарахованих на підставі спірного рішення платежів (мито - 22567,23грн., ПДВ - 60931,52грн.) у повному обсязі, без застосування норм статті 55 Митного кодексу України, що, на переконання митного органу, свідчить про згоду декларанта з відповідним рішенням.
Суд не погоджується з такими висновками сторони відповідача з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
При цьому згідно з частиною восьмою цієї ж статті, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.08.2020 позивач звертався до відповідача з листом щодо надання митному органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів по МД №UA204020/2020/019016/ МД №UA204020/2020/019048 у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України. Проте, митниця листом №7.13-1/15/1315/7507 від 30.09.2020 повідомила, що не вбачає підстав для перегляду або скасування рішення про коригування митної вартості №UA204020/2020/000095/1 від 14.07.2020, оскільки декларантом не застосовано право, передбачене положеннями частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.
З огляду на викладене, суд зазначає, що положення національного законодавства не містять норми, яка б позбавляла декларанта права на оскарження ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та захисту порушених, на його переконання, прав, зокрема, у разі виявлення декларантом обставин щодо порушення таких прав після правового аналізу винесеного митним органом рішення, вчинення дій (бездіяльності), які йому передували (у строк, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України), після випуску товару у вільний обіг не «під гарантію», а шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості.
Таким чином, за відсутності прямої заборони особі здійснювати захист своїх прав та інтересів у випадку випуску митним органом товару в обіг за наслідками подання декларантом нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості, особа має право на судовий захист своїх порушених прав, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу вимог частини другої цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Поліською митницею Держмитслужби як суб'єктом владних повноважень у процесі розгляду справи не доведено існування обставин, які б підтверджували обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митній декларації №UA204020/2020/019016 від 14.07.2020, а інших обставин, які б впливали та/або могли вплинути на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА204020/2020/000095/1 від 14.07.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204020/2020/00465 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» слід задовольнити повністю.
Згідно з приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на наведене, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 2102,00 грн відповідно до платіжного доручення № 129714 від 22.12.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" (код ЄДРПОУ 33426845, вул.Індустріальна,12, смт.Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350) до Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097, вул. Соборна, 104, м.Рівне, 33028) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА204020/2020/000095/1 від 14.07.2020, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204020/2020/00465.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" (код ЄДРПОУ 33426845, вул.Індустріальна,12, смт.Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350) судові витрати на суму 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097, вул. Соборна, 104, м.Рівне, 33028).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 06 травня 2021 року
Суддя Д.П. Зозуля