05 травня 2021 року м. РівнеСправа №460/121/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доЗахідного офісу Держаудитслужби
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Західного офісу Держаудитслужби (далі -відповідач) та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати наказ Західного офісу Держаудитслужби від 03.12.2020 № 575-р "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 "; поновити позивача на посаді головного спеціаліста з питань комунікації та зв'язків з громадськістю відділу організаційної роботи Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області або рівнозначній посаді; стягнути з Західного офісу Держаудитслужби на користь позивача розмір середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день поновлення на посаді. Також позивач просила стягнути витрати на правову допомогу.
Рішенням від 31.03.2021 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Західного офісу Держаудитслужби від 03.12.2020 № 575-р.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з питань комунікації та зв'язків з громадськістю відділу організаційної роботи Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області або рівнозначній посаді з 04.12.2020.
Стягнуто з Західного офісу Держаудитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.12.2020 по 31.03.2021 в сумі 42785,60 грн (сума зазначена без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів, які підлягають утриманню під час виплати її працівнику).
Судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплату середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
14.04.2021 представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 7000,00 грн. Заява обґрунтована тим, що у прохальній частині позовної заяви позивач просила стягнути на її користь витрати на правову допомогу адвоката. Судом у ході розгляду справи досліджувались зазначені обставини, оцінювались докази з приводу зазначеної позовної вимоги, однак в резолютивній частині рішення від 31.03.2021 питання щодо витрат на правову допомогу відсутнє.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді та перебуванням у відпустці питання щодо ухвалення додаткового судового рішення вирішене судом 05.05.2021.
Заява подана у строк, встановлений ч.2 ст.252 КАС України.
Суд розглянув вказану заяву відповідно до вимог ч.3 ст.252 КАС України в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу представника позивача, що прохання щодо розподілу судових витрат, викладене у позовній заяві, не є позовною вимогою. Відповідно, питання про розподіл судових витрат, яке вирішується судом під час ухвалення рішення, не є вирішенням позовних вимог по суті. Отже, відносно всіх позовних вимог ОСОБА_1 , з приводу яких досліджувалися докази, судом ухвалено рішення.
При цьому, в мотивувальній частині повного тексту судового рішення зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу під час розгляду даної справи представником позивача надано суду договір № 33 про надання правничої допомоги від 21.01.2021 (а.с.99-105) та дублікат квитанції про оплату позивачем витрат на правову допомогу в цій справі в сумі 7000,00 грн (а.с.106).
Суд зауважує, що договір № 33 від 21.01.2021 про надання правничої допомоги є загальним, встановлює розмір гонорару адвоката за супровід справи в суді першої інстанції - 7000,00 грн, безвідносно до даної судової справи. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців (п.6.1. Договору).
Повноваження адвоката на представництво інтересів позивача в цій справі підтверджуються ордером від 21.12.2020 серія РН-762 № 1033 на підставі договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 в Рівненському окружному адміністративному суді № 33 від 21.12.2020 (а.с.9).
Отже, наданий представником позивача договір про надання правової допомоги № 33 від 21.01.2021 об'єктивно не може слугувати доказом для визначення розміру витрат на оплату роботи адвоката в цій справі, позаяк складений в часі пізніше, ніж виписаний ордер, та не слугував підставою для оформлення адвокатом відповідного ордера на надання правової допомоги.
З огляду на наведене, суд вважає, що витрати на правничу допомогу належними доказами не підтверджені, а відтак не підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, визначені статтею 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За таких обставин, суд вважає, що заява представника позивача про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 7000,00 грн задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 166-167, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 травня 2021 року.
Суддя Н.О. Дорошенко