05 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8113/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
31.12.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо повної відмови у задоволенні адвокатського запиту №26/11-ц/1 від 21.12.2020;
- зобов'язати відповідача задовольнити зазначений запит в частині надання позивачу, як адвокату та представнику відповідача у цивільній справі, відомостей про ведення ОСОБА_2 домашнього господарства; про утримання і догляд нею за живністю; про стан утримання домоволодіння; про наявність у неї на території с. Зубівка Миргородського району на праві власності земельних ділянок; про здійснення нею їх обробки та вирощування сільськогосподарських культур; про отримання житлових субсидій та її стосунки з сусідами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію щодо гр. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), яка є позивачем у справі його довірителя. Водночас, Виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області надана відповідь, у якій зазначено про відсутність правових підстав для надання запитуваної інформації з огляду на статтю 11 Закону України "Про інформацію". Враховуючи зазначене, відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо відмови у задоволенні адвокатського запиту ОСОБА_1 від 21.12.2020 №26/11-ц/1.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/8113/20; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.02.2021 /а.с. 14/.
02.02.2021 до суду надійшов відзив. У наданому відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про інформацію" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Враховуючи наведене та те, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом, позовні вимоги задоволенню не підлягають /а.с. 20-26/.
Протокольною ухвалою суду від 03.02.2021 підготовче засідання відкладено до 03.03.2021 з огляду на неявку відповідача /а.с. 27/.
23.02.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с. 39/.
Протокольною ухвалою суду від 03.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 31.03.2021 /а.с. 41/.
У судове засідання 31.03.2021 учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином /а.с. 46/.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на положення частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до положень пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення адміністративної справи здійснено судом у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до голови Миргородської міської територіальної громади з адвокатським запитом №26/11-ц/1. У запиті зазначив, що з метою надання правничої допомоги ОСОБА_3 у справі №541/2034/20, яка перебуває в провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області та з огляду на необхідність зібрання доказів, керуючись статтями 20 та 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є необхідність отримання інформації. Так позивач просив надати змістовну довідку - характеристику з місця проживання ОСОБА_2 , у якій зазначити наступну інформацію: з якого періоду ОСОБА_2 зареєстрована за зазначеною у запиті адресою; хто окрім ОСОБА_2 був зареєстрований за цією адресою у період з 2004 по 2020 роки; чи знімалася ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за зазначеною адресою в період з 2004 по 2020 роки, зокрема з наміром вибути у м. Миргород; чи фактично проживала ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у період з 2004 по 2020 роки; в якому складі сім'ї проживала ОСОБА_2 ; яка ступінь родинних відносин із членами сім'ї; чи займалась ОСОБА_2 веденням домашнього господарства за місцем реєстрації, яку живність утримувала в господарстві; в якому стані утримує (утримувала) домоволодіння; чи має на території с. Зубівка Миргородського району на праві власності земельні ділянки; чи здійснювала їх обробіток та вирощування сільськогосподарських культур; чи отримувала ОСОБА_2 житлові субсидії за зазначеною адресою; в яких стосунках ОСОБА_2 перебуває з сусідами. Крім того, позивач просив надати належним чином завірені виписки із погосподарських книг Зубівської сільської ради за період з 2004 по 2020 роки про осіб, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 ) та ступінь їх родинних відносин. До зазначеного запиту надано: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.10.2020 №3722 та ордер адвоката від 21.12.2020 серії ПТ №219752 /а.с. 8/.
Листом від 23.12.2020 №3942/3731/01-28 Виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області надано відповідь на адвокатський запит позивача. У відповіді зазначено, що керуючись статтею 19 Конституції України, статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктом 13 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207, статтею 21 Закону України "Про інформацію", статтею 11 Закону України "Про інформацію" та пунктом 2 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яким передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом - відсутні правові підстави для надання запитуваної позивачем інформації. Позивачу додатково роз'яснено, що у разі необхідності, суд, у якому розглядається зазначена позивачем у запиті справа, має право самостійного звернення до відповідача з запитом, відповідно до додатку 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №2017 /а.с. 9/.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо надання позивачу, як адвокату та представнику ОСОБА_3 у справі №541/2034/20 запитуваної у адвокатському запиті інформації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Отже, судом встановлено, що адвокат ОСОБА_1 звертався до відповідача з адвокатським запитом в інтересах ОСОБА_3 у справі №541/2034/20, яка перебуває в провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області та з огляду на необхідність зібрання додаткових доказів у справі.
Визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом, та інформації, що становить суспільний інтерес встановлено положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Згідно зі статтю 2 Закону №2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
За змістом статей 1, 5 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
За правилами статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Статтею 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на отримання публічної інформації, однією з яких є те, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Так, статтею 6 Закону №2939-VI визначено, що Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Відповідно до статей 20, 21 Закону України "Про інформацію" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Відповідно до статті 10 Закону №2939-VI кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Статтею 11 Закону України "Про інформацію" визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на адвокатський запит Чернюка В.Д. від 21.12.2020 №26/11-ц/1 Виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області надано роз'яснення про неможливість надання запитуваної інформації з огляду до віднесення зазначеної до конфіденційної інформації про фізичну особу.
Як вищезазначено судом, відповідно до статті 11 Закону України "Про інформацію" до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Конфіденційна інформація є інформацією з обмеженим доступом, згідно зі статтею 6 Закону №2939-VI та, як наслідок, не має прав надаватись розпорядником інформації.
Отже, суд погоджується з твердженням відповідача та зазначає, що інформація, запитувана у адвокатському запиті ОСОБА_1 від 21.12.2020 №26/11-ц/1, фактично стосується відомостей про сімейний стан, стан здоров'я, а також адресу ОСОБА_2 , отже, має характер конфіденційної інформації про фізичну особу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ненадання відповідачем запитуваної позивачем інформації є обґрунтованим.
Крім того, Виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області є належним розпорядником інформації, зазначеної в погосподарських книгах Зубівської сільської ради, копію з яких просив позивач, з огляду на наступне.
Наказом Державної служби статистики України від 11.04.2016 №56 затверджено Інструкцію з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах.
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої-сьомої, чртирнадцятої-п'ятнадцятої розділу І цієї інструкції погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об'єднаних територіальних громад) (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень.
Погосподарський облік ведуть з урахуванням норм чинного законодавства з питань захисту персональних даних. Цей облік не передбачає реєстраційних дій і не несе жодних правових наслідків для об'єктів, відносно яких він здійснюється.
У рамках погосподарського обліку місцеві ради ведуть облік особистих селянських господарств у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.
Погосподарський облік у місцевих радах ведуть по кожному населеному пункту окремо за такими формами первинної облікової документації: форма № 1 "Облікова картка об'єкта погосподарського обліку" (далі - форма № 1) - передбачена для ведення погосподарського обліку в місцевих радах, на території яких розташовані сільські населені пункти; форма № 3 "Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень" (далі - форма № 3) - передбачена для обліку в міських, а також селищних радах у частині міських поселень.
Форми погосподарського обліку заповнюють один раз. Надалі інформацію, що занесена до них, оновлюють, уточнюють, доповнюють у порядку й у строки, встановлені цією Інструкцією.
Місцеві ради самостійно приймають рішення щодо виду та формату погосподарського обліку, а також щодо організації проведення робіт з перезакладення та ведення документів погосподарського обліку.
Захист, використання та доступ до інформації, що збирається за допомогою погосподарського обліку, здійснюється відповідно до Законів України "Про захист персональних даних", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації".
Зберігання документів погосподарського обліку провадять відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до підпунктів 1, 2 та 4 пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення території та адміністративних центрів територіальних громад" від 16.04.2020 №562-IX визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснюються на основі затверджених Кабінетом Міністрів України перспективних планів формування територій громад Автономної Республіки Крим, областей; у 2020 році перші місцеві вибори депутатів сільських, селищних, міських рад і відповідних сільських, селищних, міських голів територіальних громад, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, проводяться одночасно з черговими місцевими виборами 2020 року; повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році відповідно до підпункту 2 цього пункту.
Згідно з підпунктами 1 та 9 пункту 6-1 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Відповідно до пункту 7-1 вказаного розділу до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України. Рішення Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад подається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і сільських, селищних, міських голів відповідних територіальних громад.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №721-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області" відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Полтавської області згідно з додатком, зокрема до складу Миргородської територіальної громади входить Зубівська територіальна громада.
Постановою Верховної Ради України "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" від 15.07.2020 призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю 25.10.2020.
Новообрана Миргородська міська рада набула повноважень 18.11.2020 за наслідками першої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання, що підтверджується залученим до матеріалів справи протоколом першої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання від 18.11.2020.
При цьому, залученим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджено, що 08.02.2021 здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи - Зубівської сільської ради (код ЄДРПОУ 24832642).
Враховуючи вищевикладене та те, що спірний адвокатський запит №26/11-ц/1 датований 21.12.2020 (після набуття повноважень Миргородською міської радою), суд дійшов висновку, що належним розпорядником інформації, зазначеної в погосподарських книгах Зубівської сільської ради, є саме Миргородська міська рада Полтавської області (відповідач).
Водночас, відомості, які повинні міститися у погосподарських книгах та про які мав намір дізнатися позивач, також відповідно до вищезазначених норм є конфіденційною інформацією.
Таким чином, відповідач правомірно не надав позивачу, як він просив, належним чином завірені виписки із погосподарських книг Зубівської сільської ради за період з 2004 по 2020 роки про осіб, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 ) та ступінь їх родинних відносин.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність вчинених дій.
Натомість, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 21051131) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна